📣 ГУР МО України шукає інформаторів серед працівників російського ВПК та військовослужбовців армії рф 👥 Головне управління розвідки закликає військовослужбовців армії рф та співробітників російських оборонних підприємств виходити на прямий і безпечний зв’язок з ГУР через Головний бот розвідки у Telegram. ❗️ Ви можете допомогти ГУР МО України у зборі розвідувальної інформації та реалізації заходів, спрямованих на ослаблення військової машини кремля. У разі ефективної співпраці ГУР гарантує безпечний зв'язок та надає можливості розпочати нове життя. ☝️ Офіцери збройних сил рф можуть розраховувати на особливу тісну та взаємовигідну співпрацю. ⚡️ Головне управління розвідки має значний досвід успішних операцій з виведення російських військовослужбовців на підконтрольну Україні територію. ✔️ Зокрема, в липні 2024 на бік України перейшов російський матрос “Ґоґа”, у серпні 2024 – пілот FPV з позивним “Сільвер”, а ще раніше – колишній прапорщик зс рф з позивним “Ерік”. 👉 Не бажаючи бути частиною кремлівської агресії, російські бійці вийшли на зв’язок із ГУР та цим врятували власне життя. ➡️ Зв’язатись з ГУР МО України безпечно і напряму можна через Головний бот розвідки в Telegram або за іншими офіційними контактами: • E-mail: [email protected] • Signal: +38 096 945 53 41 • WhatsApp: +38 096 945 53 41 📩 Пишіть нам, якщо готові діяти активно для руйнування злочинних планів кремля! ГУР в інших соціальних мережах: 🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber 🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads 🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot 🔹 TikTok

Як склалося життя акторів після "поттеріани"? Напевно, про багатьох ви і так знаєте, бо імена Деніела Редкліффа, Емми Вотсон, Гелени Бонем Картер, Тома Фелтона чи Алана Рікмана постійно вигулькували то в новинах кіно, то в книжкових (автобіографія Тома Фелтона офігезна, сильно радимо, як і щоденник Алана Рікмана). А що до менш відомих та більш другорядних акторів? Знаєте, як склалося життя акторки, що грала слізеринку Пансі Паркінсон? Спойлер - досить непогано) #Коло_Кіно #Новини_Голівуду

НУДЬГА Коли нудьга стискає простір твій, Не бійся бути з нею у пітьмі. Торкнись її, почни із нею бій, Знайди себе у тій глухій тюрмі. Занурюйсь глибше, не шукай воріт, Не бийсь руками проти темноти. Бо тільки той, хто впав у власний гніт, Зуміє бути з ясністю на "ти". Чим швидше дна торкнешся ти, мій друг, Тим легше вирвешся назад, наверх. Там, де тягар стискає думку в круг, Знайдеш ти силу без всіляких черг. Немає втечі — є лиш тільки спад, Є тільки зустріч з привидом життя. Тоді лиш стане серце як снаряд, Який розірве прірву забуття. Тож не тікай, коли прийшла печаль, Забудь про біль, глуши свої страхи. Лиш так добудеш спокій і мораль, Щоби втікати із глибин нудьги. Мирослав Манюк 02.05.2025

#думки Лист... собі.. Усе буде добре. Знай, ти найкраще і найдорогоцінніше, що в тебе є. Не переживай. Усе тимчасово. Ти витримаєш, ти з усім впораєшся. Просто знай це і вір. Всевишній завжди з тобою. Ти під Його захистом завжди. Бережи себе. Не шукай проблеми в собі, не грузи себе. Просто згадай, яка ти особлива, яке ти диво. Це життя. Так, воно складне. Але так цікавіше. Воно дане тобі для того, щоб ти розкрила всі свої дари, які вже у тебе є. Ти звернеш гори. Весь світ біля твоїх ніг. І це не просто полум'яна промова, що закликає до дій, a найчистіша правда. Бережи себе. Не засуджуй, не критикуй. B такі моменти ти забуваєш, що всередині тебе - світло. Неважливо, що трапиться або вже трапилося. Важливо, що коїться в тебе всередині. Дружи із собою. Усвідом. свою цінність. Примири всіх своїх внутрішніх критиків, прийми всі свої "недоліки", своє минуле, і йди вперед, приймай всі дари цього життя, але вже в гармонії c собою. Ти все, що в тебе є. У тобі достатньо любові, світла, щастя і всіх благ. Вони вже в тебе є. Усе, чого ти потребуєш, - це любов і щастя. Але правда в тому, що в тобі вже є все, ти сама джерело любові і щастя. Бережи себе...

#музеї У самому центрі Києва, на тихій вуличці провулку Тараса Шевченка, розташований особливий куточок, де час ніби зупиняється, а історія оживає. Це Будинок-музей Тараса Шевченка — місце, яке зберігає дух і спадщину великого Кобзаря, поета, художника й мислителя, чиї слова й досі надихають українців. Будинок, у якому жив Тарас Шевченко в 1846 році, сьогодні відтворює атмосферу його епохи. Відвідувачі можуть пройтися кімнатами, де поет творив, побачити його особисті речі, рукописи, малюнки та відчути зв’язок із тим, що надихало митця. Кожен предмет тут — це не просто експонат, а частина історії, що розповідає про життя Шевченка, його боротьбу й любов до України. Музей не лише зберігає пам’ять про Кобзаря, а й запрошує до діалогу. Виставки, літературні вечори та екскурсії дозволяють кожному доторкнутися до творчості Шевченка, відкрити для себе його багатогранний талант. Особливо вражає садок біля будинку, де можна уявити, як Тарас прогулювався, розмірковуючи над долею рідного народу.

#поезія Живу в такій красі – не передати! Земля, мов казка, дивна, чарівна! Садок і квіти скрізь навколо хати, Заходить в саме серденько весна. Тут яблуні, мов молоком облиті, І груші, й вишні в ніжному цвіту… А вранці квіти всі росою вмиті… Як не любити землю цю святу… І я люблю чарівну Україну, Цю землю надзвичайну, непросту. Люблю її я ніжно і дитинно, Свою Вітчизну, рідну, пресвяту. Мій тут почався хід, тут всі стежини, Які ведуть по цій землі в життя. Тут є усе під сонцем для людини І в кожного було тут майбуття. А зараз йде війна, земля палає, І ворог став на нашому путі. Ніхто свого майбутнього не знає… Чи буде сонце в нашому житті? А скільки весен будем ще стрічати, Світанків ніжних, стежечок в росі? Ніхто цього не може зараз знати… Та поки що живемо у красі, Радіємо, дивуємось природі, Любов’ю наливаємо серця. А на кордоні ворог, там на сході, Ракети посилає без кінця, Щоб нас убити, знищити, спалити, Бо забаганка визріла така… А ми в своїй країні хочем жити — Тут наша пісня гарна і дзвінка, Тут наше слово ніжне світанкове, Тут наші предки, прадіди-діди Й дитинство у дітей було чудове, Та орки принесли біду сюди… О, Боже, зглянься, так не має бути, Чого ці орки в край до нас зайшли! За що несемо ми страшну спокуту? Ми добрими і мирними були… Хіба за те, що волю ми любили, Що прагли самостійності віки? Та ми нікого в світі не гнобили, Сади садили мирно, залюбки… Тож зглянься, Боже! Дай нам вільно жити І Україну рідну збережи. Ми вміємо дружити і любити… Здолати ворогів допоможи! Надія Красоткіна

❗️З початком переговорів про перемир'я життя в Україні стало небезпечнішим, — NYT Тільки за перші 24 дні квітня в результаті бойових дій було вбито або поранено 848 мирних жителів — це на 46% більше, ніж за той же період минулого року. Цього року 40 тисяч людей через бойові дії покинули прифронтові райони в Херсонській, Харківській, Донецькій і Сумській областях. Від першого «перемирного» дзвінка Трампа путіну, а потім Зеленському, тільки за 30 днів, рф запустила по Україні 4694 ракети та безпілотника. До таких «розмов» цілей запущених по Україні було вдвічі менше. Як висновок. Після спроби Трампа налагодити діалог з російським агресором, дні і ночі в Україні стали ще більш небезпечними, більше людей лишились життів, здоров’я і домівок #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

#природа Вишневі дерева на річці Каннондзі-гава: Символ весни та гармонії. Річка Каннондзі-гава, що протікає в Японії, є одним із тих мальовничих місць, де природа та культура переплітаються в гармонійному танці. Особливо вражаючою вона стає навесні, коли береги річки вкриваються ніжно-рожевими квітами сакури — японської вишні. Ці вишневі дерева, що ростуть уздовж Каннондзі-гава, створюють незабутню атмосферу, приваблюючи тисячі туристів і місцевих жителів, які прагнуть насолодитися традиційним японським ритуалом ханамі — спогляданням цвітіння сакури. Каннондзі-гава, розташована в префектурі Сайтама, не є найвідомішою річкою Японії, але її тиха краса та природна чарівність роблять її ідеальним місцем для спокійного відпочинку. Уздовж берегів річки висаджено сотні вишневих дерев, переважно сорту *Somei Yoshino* — найпоширенішого виду сакури в Японії. Ці дерева, що розквітають у кінці березня або на початку квітня, створюють справжній тунель із ніжних пелюсток, які віддзеркалюються у спокійних водах річки. У цей період Каннондзі-гава перетворюється на місце паломництва для любителів природи та фотографів. Ханамі на Каннондзі-гава має особливий шарм завдяки відносній віддаленості від галасливих туристичних центрів. Місцеві жителі та гості розстеляють килимки під деревами, влаштовують пікніки, насолоджуються традиційними стравами, такими як бенто, і діляться саке, милуючись пелюстками, що падають, мов легкий сніг. Цей образ пелюсток, що гойдаються на вітрі, часто порівнюють із швидкоплинністю життя — центральною темою японської естетики. Вишневі дерева на Каннондзі-гава не лише прикрашають ландшафт, а й мають глибоке культурне значення. Сакура є символом Японії, уособленням краси, оновлення та крихкості буття. Щороку цвітіння сакури нагадує людям про цінність миті та необхідність цінувати прості радості життя. Крім того, дерева вздовж річки доглядаються місцевою громадою, що відображає японську традицію поваги до природи та спільної відповідальності за її збереження. Відвідування Каннондзі-гава під час цвітіння сакури — це не лише можливість насолодитися красою природи, а й шанс доторкнутися до японської культури. Увечері, коли дерева підсвічуються ліхтарями, береги річки набувають магічного вигляду, створюючи ідеальні умови для романтичних прогулянок чи медитативного споглядання. Це місце, де можна відчути єдність із природою та знайти спокій у швидкоплинному світі. Тож, якщо ви шукаєте місце, де можна зануритися в атмосферу японської весни, Каннондзі-гава з її вишневими деревами стане ідеальним вибором. Це не просто річка чи дерева — це історія про красу, гармонію та плин часу, розказана мовою природи.

#поезія Ми такі дрібні в цьому неосяжному світі, І це так прекрасно, знаєш, це — прекрасно. Сонце — таке велике, і кожен із нас ним зігрітий, Кожен зігрітий, одним і тим сонцем, кожен і одночасно! Ми такі дрібні, але так багато від нас залежить: Світи близьких, кожен із цих світів. Хочеш — малюй, а хочеш — стирай всі межі, Залишай по собі низку вагомих слів. Хочеш — скрути з математики джгут І пов'язуй ним власні й чужі почуття. Твоє життя — невеличкий етюд, Так не проґав його, те життя.  Ми такі дрібні, але всесвіт у наших ніг, Над нашими головами — зоряне небо координатних прямих. Живи так, щоб перед смертю не думав, мовляв, не встиг, Ніхто не святий — так смакуй кожний свій гріх. І гріши від душі, якщо вже на те пішло, Хай горить весь твій сум синім вогнем палким, Хай розлетяться слова твої битим на сонці склом. Ми такі дрібні, а створюєм власні стежки. Мій всесвіт кружляє в твоїх руках Невагомим метеликом. Ти лікуєш йому крило. Ми такі дрібні, між зірок шукаємо шлях. Ідучи по сузір'ях, я тримаю твою долонь. 02.05.2025 Volter

#музеї Музей історії Дніпра (МІД) — це культурний заклад, який розповідає про минуле міста. Він розташований у Будинку губернатора, який є пам'яткою архітектури національного значення. Ідея створення виникла в середині 20 століття, а сам музей був відкритий у травні 2021 року. До цього часу, в жовтні 2019 року, було засновано Комунальне підприємство "Музей історії Дніпра". Будинок, у якому розміщений музей, був побудований у середині 19 століття для губернатора Катеринославської губернії. Протягом часу тут змінювалися резиденти, а сама будівля пережила багато історичних подій, включаючи революційні періоди та зміни влади. Експозиція включає понад 3000 предметів, зібраних під час археологічних розкопок та через пожертви. Музей має п’ять залів, які висвітлюють різні аспекти життя міста. Це важливе місце для збереження його історії та знайомства з культурною спадщиною.