ОБРІЗАННЯ ГОСПОДНЄ

На восьмий день після Різдва, відповідно до старозавітного закону, звершується обрізання Спасителя та надається Йому ім'я - Ісус, що у перекладі з давньої єврейської мови означає «Бог є спасіння».

Прийнявши плотське обрізання, Спаситель виконав припис Божого Закону. А довершивши приписане, Він установив для вірних духовне обрізання - Хрещення.

Закінчився Старий Завіт щодо плоті, Господь Ісус Христос поклав початок Нового Завіту - як старозавітна людина обрізала свою плоть, так нова духовна людина повинна відкинути пристрасті.

Як обрізання у Старому Завіті було символом відсічення тілесного, так християнське життя передбачає відсічення пристрастей душі: ненависті, гордині, гніву, заздрості, нечистоти та інших пороків.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 1 січня.
-----------

МОЇ ПРОЧИТАНІ КНИГИ (2025)
---------------------------
ПАПЕРОВІ КНИГИ:
ВІОЛЕТА КРАВЧЕНКО
СЕРІЯ: "ВІРШІ, ОБПАЛЕНІ ВІЙНОЮ"
1). Вірші, обпалені війною.
2). Вірші, обпалені війною (2).
3). Ми навіть після смерті приростем.
----------------------------------
ОЛЬГА КИЦЯ
4). Нескорені:
Шляхами поколінь.
------------------
ГАСЬКА ШИЯН
5). За спиною.
-------------
ЛЮЇЗ МІЛЛЕР
6). Кондитерка-Втікача.
----------------------
СВІТЛАНА ТАЛАН
7). На зустріч сонцю.
-------------------
РАЙМОНД МОУДІ
8). Життя після життя.
--------------------
ВАСИЛЬ КРАС
9). Потреба під Конотопом.
------------------------
САША ВОЙЦЕХІВСЬКА
10). Коли я вирощу крила.
-----------------------
ПЕТРО КРАЛЮК
11). Почаївська Лавра:
Історія, про яку
не розповідають.
-----------------
РОМАН КИРНАСОВ
СЕРІЯ: "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
12). Аніка.
13). Новий поворот.
-----------------
ВАЛЕНТИН ТЕРЛЕЦЬКИЙ
ЯРОСЛАВА ДЕГТЯРЕНКО
СЕРІЯ: "ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ"
14). Гетьмани України:
Петро Конашевич-
Сагайдачний,
Іван Сулима.
15). Гетьмани України:
Павло Тетеря,
Іван Брюховецький.
-------------------
ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
16). Лілі.
--------
СВІТЛАНА ТАЛАН
17). Я тебе намріяла.
-------------------
ОЛЕКСІЙ ФІЛЮК
18). 365 християнських пісень
на кожен Божий день. (Ще читаю).
---------------------
ОКСАНА ЗАБУЖКО
19). І знов я влізаю в танк... (Ще читаю).
--------------------------
КОСТЯНТИН СИМОНЕНКО
20). 200,000 кілометрів до мрії. (Ще читаю).
----------------------------
----------------------------

ЕЛЕКТРОННІ КНИГИ:
ДІАНА ВІССОН
1). 365 притч на щодень.
----------------------
БРУНО ФЕРРЕРО
2). 365 коротких історій для душі.
-----------------------------
ҐІЛБЕРТ КІЙТ ЧЕСТЕРТОН
3). Небесна стріла.
4). Дзеркало судді.
5). Все рассказы отца Брауна.
--------------------------
ВАСИЛЬ ДОБРЯНСЬКИЙ
6). Пані Валевська:
Фатальна жінка Наполеона.
--------------------------
ОЛЕНА ЧЕРНІНЬКА
7). Лемберґ:
Мамцю, ну не плач.
------------------
ВИДАВНИЦТВО "СВІЧАДО"
8. Щирі розповіді Прочанина
своєму духовному отцеві.
------------------------
ОЛЕНА МАКАРЧУК
9). Листи до Фроди.
------------------
МОХАММЕД АРІФ ЗАКАУЛЛА
10). Релігія і політика в Америці:
Підйом християнських
євангелістів та їх плив.
----------------------
КАТЕРИНА ЩОТКІНА
11). Любомир Гузар:
Хочу бути людиною.
--------------------
ПІДПІЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ
ТА ЛЕГАЛІЗАЦІЯ
ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ
12). До Світла Воскресіння
скрізь терні катакомб.
---------------------
ОЛЕГ БЕГЕН
ВАСИЛЬ СТЕФАНІВ
ОЛЕКСАНДР ЗАЙЦЕВ
13). Націоналізм і релігія:
Греко-Католицька Церква та
український національний рух
у Галичині. (1920-1930-ті роки). (Ще читаю).
-----------------------------
В. М. МЕЛЬНИК
14). Свята божественна
літургія у розумінні мирянина. (Ще читаю).
---------------------------
СОФІЯ АНДРУХОВИЧ
15). Амадока. (Ще читаю).
------------
ОКСАНА ЗАБУЖКО
16). Музей покинутих секретів. (Ще читаю).
---------------------------

#історія #постаті
Король співомовок: Степан Руданський, який навчив українців сміятися крізь віки ✍️
Якщо ви думали, що українська література ХІХ століття — це лише журба, воли та важка доля, то ви просто не знайомі зі Степаном Руданським. 31 грудня 1834 року на Поділлі народився чоловік, який довів: справжній інтелект завжди приправлений дрібкою перцю та добрячою порцією самоіронії. 🌶️

Степан мав би стати священиком, як того бажав батько, але молодий бунтар обрав шлях медицини. Вдень він лікував пацієнтів у Ялті (був, до речі, першим міським лікарем міста), а вночі лікував душі українців своїми співомовками. Це був абсолютно новий жанр — короткі, влучні, гумористичні вірші, де селянин міг пошити в дурні пана, попика або навіть самого чорта. 😈

Руданський володів рідкісним даром: він писав так легко, ніби просто переповідав анекдот за чаркою чаю, але за цією легкістю ховалася ювелірна робота майстра слова. Його «Повіяв вітер степовий» досі змушує серце битися швидше, а «Пан та Іван в дорозі» — реготати навіть найсуворіших критиків. 📜

Живучи в Криму, він був справжнім амбасадором українства. Руданський не просто писав — він перекладав Гомера, Вергілія та Шекспіра, намагаючись довести, що наша мова здатна передати найвищі сенси світової класики. І все це з тонкою посмішкою та іскрою в очах, яку не змогли загасити ні хвороби, ні царська цензура.

Тож, згадуючи сьогодні пана Степана, варто не лише схилити голову перед його талантом, а й щиро посміятися над якоюсь життєвою нісенітницею — він би це точно схвалив. Адже гумор — це єдина зброя, проти якої безсилі навіть століття. 👌

#поезія

Я довіряю зараз лиш собі,
Вже так навчили мене люди…
Ті люди, до яких я від душі…
Та вийшло, що наївна була дуже…

На жаль, та щирість зараз не в ціні…
Якщо ти щира — то наївна, значить,
І легко тебе можна обдурити,
Як кажуть: «Обвести навколо пальця».

Та вже нарешті зрозуміла я —
Такою бути зараз вже не «в моді».
Потрібно душу свою закривать
Й не довіряти вже її нікому…

Були хороші в мене вчителі,
Мабуть, подякувати я їм мушу:
Навчили, як себе вже берегти
Й не довіряти свою душу…

А довіряю зараз лиш собі —
Таки життя мене навчило…
І люди ті, що трапились в житті,
Моє серденько кам’яним зробили…

Наталія Кульбака

НЕНАЧЕ ГНОЮ

Неначе гною, трупів на землі́,
Ординських звірів, що на нас напали.
Гнилі бездушні кляті моskалі,
Це вам за всіх, кого́ ви повбивали.

Та цю орду ніхто не забира,
Вони свідомо наших убивали,
І вдома їх ніхто не визира,
Бо на гарматне м'ясо відправляли.

Душі́ у них не бу́ло і нема,
Тому́ не від'єдналася від ті́ла,
Огидна всьому світу ця чума,
Та й жодна із мама́ш не посиві́ла.

Їм гроші обіцяв за це упир,
Тому́ чекають ви́плати мамаші,
Бо са́ме він для них усіх – кумир.
Таке воно продажне бидло-раschі.

Смертей свої́х синів не визнаю́ть,
Ще й тішаться, що – вбивці й мародери.
Усі ординці на той світ піду́ть
Від пошуків нацистів і Бандери!

Нам пекло влаштувала ця орда:
Усюди плач, руїни й попелище,
Та віра наша сильна і тверда,
А в них давно – гниле й пробите днище.

30.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ТРИВОЖНА НІЧ

Ось знову ніч, тривожна ніч
У битві з ворогами,
Ми не змикаєм зовсім віч,
Усі ми з молитва́ми.

Підступний ворог теж не спить
І нищить Україну.
В молитві просим зупини́ть,
І врятувать Вкраїну.

В молитві діти і старі,
І немічні, і хворі...
Ракети знову угорі,
І мерехтять вже й зо́рі.

Ворожі літаки летять,
У них мета єдина:
Безжально все підряд бомбля́ть,
Мішень їх -Україна.

А інші орки на землі́
З кордонів підступають.
Вони і в місті, і в селі
В усіх підряд стріляють.

Та мужньо воїни стоять,
Тримають оборону,
Ординці і в вогні горять,
Набравши так розгону.

Ось тиші мить, коротка мить,
І знову в нас тривога,
Від пострілів усе дзвенить.
Надія лиш на Бога.

А ми в молитві дальше всі,
І страх є, і - надія...
Чому́ в орди нема душі́?
Страшна у них затія.

Душі́ у па́скуді нема,
Ні мізків, ані се́рця,
Таке з катюгами всіма.
До нас з них кожен вдерся.

Та ми в молитві і за них,
Щоб врешті схаменулись,
Щоб вибух, залп і постріл стих,
У рашу щоб вернулись.

В домівки, щоб вернулись ми
Із укриттів, підвалів,
Вцілілі з сво́їми дітьми́.
Дістали всіх з завалів.

Такою кожна наша ніч:
Молитва, біль і сльози,
Де з ворогом ми віч-на-віч...
Над нами зглянься, Боже!

20.03.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

Дніпропетровська обл. м Покров Від шкарпеток до «піддупників» у чорнобильському волонтерському пункті речі для військових в’яжуть вже понад 1.5 року.
Сьогодні в’язані вироби наших майстринь Валі Новікової, Альони Гуржій та Майї Остапчук відправили нашим захисникам на фронт.
У кожну пару різнобарвних шкарпеток, рукавичок майстрині вкладають частинку своєї душі та любові, заряджаючи воїнів до дій.
Таким чином теплі речі, які отримають бійці - це не лише тепло для їхніх ніг, але й моральна, емоційна підтримка.
Тож разом до Перемоги!

ОРДИНСЬКА НАВАЛА

Немає більшої нава́ли,
Як та орда, яка прийшла,
На цій землі́ їх не чекали,
Та ця мерзота нас знайшла.

Рашистити – не́люди ввірва́лись
На землю нашу цю святу,
Але самі́ не сподівались,
Що взя́ли тактику не ту.

Неначе в звірів, в них пова́дки,
Душі́ у жодного нема –
Русні жорстокої нащадки.
Чом не забрала їх чума?

Усі вони оскаженілі:
Вбивають, ріжуть, нищать всіх.
Скрізь решето́ в людей у тілі,
Від цьо́го ре́гіт в них і сміх.

Впритул стріляють, не здригнуться –
Розвагу іроди знайшли.
Коли ж вони вже схаменуться?
По що вони до нас прийшли?

Нічо́го в них нема святого,
Це – здичавілая орда,
Всі тягнуть ру́ки до чужого,
В чужу домівку в них хода.

Скоріш би нам орди позбутись,
Що позбавляє нас життя,
Під мирним небом всім проснутись!
Не пі́де все це в забуття.

13.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ЗВІРСТВА, НЕЛЮД І НЕМОВЛЯ

Вбиває не́люд навіть немовлят,
Жорстоко, по-звіря́чому, вбиває.
Щомиті сипле, та не снігопад –
Це ірод кулепадом накриває.

І плач, і зойк, і сто́гін чути скрізь,
І ллється кров, і голос затихає,
Уже набра́лись ці́лі рі́ки сліз,
Бо від життя ординець визволяє.

Яку ж загрозу не́сло немовля?
Чому́ той кат поці́лився у нього?
Чому́ така жорсткість в москаля?
Невже в душі́ у них нема святого?

Чому́ ті вбивці горе нам несуть
Й хизу́ються, що діють в Україні?
Могили через них у нас ростуть…
Потвори, наче ку́бла ті зміїні.

Рука підня́лась в них на немовлят,
Яким Госпо́дь вдихнув життя і ду́шу,
Зживають з світу наших Янголят,
Вбивають, наче іграшок із плюшу.

Вбивають їх, але не вб’ють любов,
Не вб’ють любов до неньки-України,
Ми ллємо сльо́зи й проливаєм кров,
Могили скрізь, і згарища, й руїни.

20.06.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 951010

#Вірші_поезія_Україна_війна_орки_нескореність_незламність_ворог_патріотизм_діти
#Королева_Гір_Клавдія_Дмитрів

АП. ПЕРШОМЧ. СТЕФАНА

Першим, хто удостоївся бути мучеником за Христа Його віру, був архідиякон Стефан (бл. 5 - бл. 35).

У ранній Церкві зросла потреба апостолів в більшому служінні їхнім вірним. Дійшло до того, що багато з вірних, хто потребував допомоги, не змогли її отримати.

Тоді апп. скликали учеників і просили їх ви брати з-поміж них 7 побожних мужів для допомоги в місійній праці. Такі мужі були вибрані, і апостоли, як свідчить єв. Лука в книзі Діянь, помолившись над ними, поклали на них руки. Так був встановлений апостолами перший священничий ступінь дияконів (тобто помічників), який зберігається в Христовій Церкві і досі.

Між обраними особливою побожністю і ревністю в служінні Богові відзначався молодий Стефан, обов'язками якого, як і всіх дияконів, було займатися адміністративними справами церковних громад, опікуватися вдовицями й сиротами. Маючи незвичайний дар чудотворіння дар проповіді, він проповідував з такою вірою, силою і завзяттям, що навіть його найлютіші вороги не мали відваги йому заперечити. Це особливо розлютило законовчителів юдейських і їх гнів направлений був суто проти Стефана, з яким вони вчинили так само, як попередньо зі Спасителем: підбуривши проти нього народ, ув'язнили, привели до найвищого суду, синедріону, звинувативши в богохульстві і представивши для того фальшивих свідків, і засудили на смерть через каменування. Між тих, хто каменував, був Савл із Тарса, який пізніше навернувся до Христа, ставши ап. Павлом.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 27 грудня.
-----------