СУТІНКИ ДУШІ (рондель) Він був мов тінь на схилі дня, мов спомин, що несе тривогу. Його мовчання всю дорогу було для нього як броня. Блукала ніч його життя, як хвиля й берег, без підмоги. Він був мов тінь на схилі дня, мов спомин, що несе тривогу. Та раптом спалах й суть ягня зросла у ньому, наче змога, пірнула в синь, спіткала Бога... Коли кругом була брехня, Він був мов тінь на схилі дня. Мирослав Манюк 07.08.2025

Балакучий папуга допоміг спалити цілу банду нар😼орговців в Англії🦜 завдяки говоруну на прізвисько Манго за ґрати вирушили всі 15 членів угруповання🥭 Поліцейські підозрювали, що ватажок банди Адам Гарнетт продовжує каламутити сидячи у в'язниці та вирішили навідатися до нього додому. Перше, що побачили жандарми — милого папуга, який кричав на весь будинок «Два за 25»! Перекладаючи з жаргону: 2 дози речовин по 25 фунтів кожна🤐 Подякувавши пернатому за відомості, охоронці закону вирішили наддетально оглянути будинок, а заразом конфіскували телефон дівчини Гаррета. У схованці знайшли велику партію heroїну та cocaїну, а на телефоні — купу кумедних відео з папугою та докази того, що Адам продовжує керувати бандою, навіть сидячи за ґратами. У результаті Гаррету докинули +19,5 років позбавлення волі, його дівчина зловила термін 12 років, а решта учасників банди — по 8-10 років😬 На вигляд папуга, а в душі - 🐀 https://www.the-sun.com/news/14921858/parrot-busts-drug-gang-slang/

#поезія Буває я стою, а світ летить у прірву, Буває світ стоїть, а я кудись лечу, І падаю униз, і залишаю вирви, І звично так уже у відповідь мовчу, Бо, що мої слова? лиш на піску відбитки, Хвилина - ще десь є, хвилина - вже нема, У кожного із нас є власне поле битви, Світанки і дощі, пожежі і жнива, І щось таке в душі, що важко пояснити, Хоч скільки б ти тих слів у світ не відпускав, І плутається в них одвічно вільний вітер, Й стираються сліди заховані в пісках. 09.08.2025 Іра Спірідонова

"Серпанок романтичної меланхолії" розпали моє серденько знов а ні — гори в огні як непотрібнеє сміття втомилась від безглуздих цих розмов знайди в душі хоч краплю каяття і не пронизуй мене поглядом, як кішка якщо кохаєш — покажи любов не в ліжку закрий вбережно ти на кухні ту фіранку влаштуй щось на кшталт романтики й сніданку зроби доріжку із кровавих пелюстків троянд й накажи, щоб всі яснії зорі стали в ряд вимальовуй тонкі лінії на моїй шиї зажадай летіти в світ моєї мрії а коли усі надії попливуть опрíч то згадай ти, що я жінка, а не річ! © Марта Кушнірук •°•°•°•°•°•°•°• 😘 Постав вподобайку та поділись віршем з друзями - це найбільша підтримка для нас! Завжди раді Вас вітати, © Штукарі

Друзі, хочу поділитися з вами новинкою 📚 Моя 4-та електронна збірка "Гармонія" вже готова 🌿 Ось вона: https://t.me/ManyukVirchi/830 У ній зібрано 100 моїх віршів — про світ, людей, тишу, глибину і, звісно, пошук внутрішньої рівноваги. Писав її серцем, добираючи кожен рядок, ніби ноту в пісні душі. Дякую, що ви поруч 💬 Чекаю на ваші враження. З повагою — Мирослав Манюк ✍️ #поезія #збіркаГармонія #ПоетиІнтернету

ЛЮДИ-ВОГНИКИ (рондель) Є люди, що світлом осяють мій дім, і тиша в душі невгамовна, ясна. В обіймах їх теплих відчутна весна, де світ не ворожий живе перед всім. Я йду крізь дощі, та зникає і грім, коли промовляю всі їх імена. Є люди, що світлом осяють мій дім, і тиша в душі невгамовна, ясна. Мов світло на вежі в тумані густім, вони опромінюють шлях для човна і серце співає у ритмі сповна. Немає страхів, коли в крузі моїм є люди, що світлом осяють мій дім. Мирослав Манюк 08.08.2025

#поезія Донька Весни Зустрівся ранок в літній день, Духмяні запахи п'янили. Ця дівчинка, цей ангел мрій, З квітками в лузі говорила. Їй кожна квіточка раділа, Тягнулась до дитячих рук. В бажанні ніжно пригорнутись, Щоб сердечка почути стук. Дочка Весни гуляла літом, В серпневу пору в цій красі. Весна наважилась, пустила, Дала їй волю в цій порі. Дитя, цей ангел, слів немає, Так все було їй до душі. Вона до квіточок торкалась, Співала з радості пісні! Микола Бурзак

Подарована троянда від душі на перший або на третій день знайомства, не має значення. Головне щоб вона була від душі і з любов’ю.

*** В стрічці – щоденні звіти. Щоденні втрати. Час зрозуміти, чого ти насправді вартий. Час запитати, чого ти насправді хочеш? Варта небесна пильнує тебе щоночі. Ворог полює на душі. Вогонь і морок. Ранок приходить. Пірнаєш в чергóвий корок. Місто і кава. Знов черга робити вибір: Хто ти сьогодні – незламна небесна риба, Сивий дракон чи покоцане ведмежатко? Рівень абсурду в середньому по палаті Майже дорівнює градусам у повітрі. Міцно триматися. Кажуть, південний вітер Зносить все зайве, лишаючи найдорожче. Хай нам залишить обійми цієї ночі, Зоряне небо без гуркоту і заліза, Тишу, порожню і чорну, коли запізно Бігти чи думати, як врятувати всесвіт, Можна лежати і мріяти, чути плескіт Моря всередині себе. Ловити хвилі. І засинати сузір'ям на небосхилі. #чб #словаустовпчик #кобалія

Наші душі хронічно "трьохсоті". Біль замерз, Біль уже не болить... Сліз нема... Десь у кленах високих Заблукала спотворена мить, Що завила сиреною гучно, Обіцяючи безліч смертей. Може "оптом", А може "поштучно", Чи дорослих, чи зовсім дітей. Ці "жнива" не залежать від часу - Літо, осінь, холодна зима... На Різдво, до Медового спасу Без запрошень приходить біда. Хтось сміється, вдивляючись в пекло, Що самі ж заподіяли нам. І не знають, яка небезпека Спадком буде їх донькам й синам. Бо не буде спокою нащадкам Тих, хто тисне спокійно курок. І не мають ні думки, ні гадки, Як життя преподасть їм урок. Присмак крові назавжди у роті Відчувати їм сім поколінь... Наші душі надовго "трьохсоті". Та відновимось з часом... Амінь... Наталі Рибальська, 9.01.24