#архів
Геноцид вірменського населення Османської імперії з 1915 по 1923 рік.
Тоді в результаті загинуло від 1 до 1,5 мільйона людей..
Свідченням незрозумілої жорстокості оттоманської армії є ця фотографія

#виставки
Відкриття виставки Марії Левитської "Україна: Геноцид культури".
Сьогодні, 5 вересня, у галереї Portal 11 відкрилася персональна виставка Марії Левитської "Україна: Геноцид культури". Проєкт, що реалізується за підтримки "Українського культурного фонду", присвячений збереженню культурної пам'яті українських земель через образи козацьких хрестів, степових баб і старовинних кримськотатарських кладовищ. Ці символи, що несуть світоглядні коди історії, у творах художниці постають як живі свідки, що протистоять забуттю. Виставка є актом опору історичному витісненню, особливо актуальним у часи, коли війна призводить до знищення унікальних пам'яток.

Виставка триватиме до 14 вересня за адресою: м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 11. Вхід вільний

‼️ЯНУКОВИЧ звернувся до МАДЯРА!
Каже, що підписники Ванька донатять на утилізацію рускіх мальчиків, а СБС Мадяра безпосередньо геноцидять тих мальчиків в трусіках.
Просить астанавіться. 😆
Сьогодні буде ще одна заява від Януковича!

КРИВАВИЙ ШЛЯХ ДО СВОБОДИ: УКРАЇНИ крізь ПЕКЛО

УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ — це не просто територія на карті. Це серце, яке б’ється крізь століття, крізь рабство, голодомори, репресії, і тепер — крізь вогонь сучасної війни. Це земля, яка ніколи не просила чужого, але завжди мусила захищати своє. І сьогодні, як і сотні років тому, вона знову вкрита кров’ю своїх дітей.

2022 рік став новим розп’яттям для України. роZZійська імперія, з її людиноненависницькою ідеологією, знову розгорнула свої криваві щупальця. Її лідер — істота, яку історія запише не як людину, а як демона з пекла, що приніс смерть, руїну і сльози мільйонам. Його ім’я — Хуйло — стало символом зла, що несе геноцид під маскою "визволення".

Смерть, що прийшла... в ДИТЯЧИХ ОЧАХ!

МАРІУПОЛЬ, БУЧА, ІРПІНЬ, ХАРКІВ, ХЕРСОН... КИЇВ ... Кожне місто — це рана. Кожна вулиця — це могила. ТИСЯЧІ УКРАЇНЦІВ, СЕРЕД НИХ СОТНІ ДІТЕЙ, були вбиті безжально, холоднокровно. Маленькі тіла, загорнуті в ковдри, лежать серед руїн, де колись лунали дитячі голоси та сміх. Матері рвуть на собі волосся, батьки копають могили голими руками. Це не просто війна — це геноцид, це спроба стерти націю, яка не скорилася.

НЕЗЛАМНІСТЬ У ПЕКЛІ

Та навіть у мороці, УКРАЇНА НЕ ЗГАСЛА. Воїни, добровольці, медики, волонтери — кожен став щитом. Кожен день — це подвиг. Кожна ніч — це молитва. УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД не просто бореться — він кричить світові: "МИ ЖИВІ! МИ НЕ ЗДАМОСЯ!"

Байдужість — це СПІВУЧАСТЬ!

Залишатися осторонь — це не нейтральність. Це зрада людяності. Це мовчазна згода на вбивство. Це співучасть у злочині. Бо коли світ мовчить, ракети летять далі. Коли лідери вагаються, діти гинуть. Байдужість — це не просто слабкість. Це моральна гниль, яка дозволяє злу розростатися.

Це — не просто слова. Це крик душі. Це сльози мільйонів. Це пам’ять про тих, кого вже не повернути. І це заклик: НЕ МОВЧИ !. Бо СВОБОДА УКРАЇНИ — це СВОБОДА ВСІХ НАС. І якщо вона впаде — світ потоне в темряві.

✍️30.08.2025

https://t.me/RuslanSpeaks

НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року: для нас це свято багатонаціональної культури, а для Москви — привід витягувати з тіні Катерину ІІ та обслуговувати криваву імперську пропаганду путіна

Увечері 2 вересня 2025 року на даху Матнас Гадар у Хайфі відбудеться «День Одеси». Організатор — поетеса та активістка Есті Арцева, авторка телеграм-каналу «ЧУЕШ?». У програмі — лекція про історію міста, відеовиступ професора Тараса Гончарука, музика Нікі Черніс та Ігоря Агєєнка, поезія Бориса Херсонського та інших авторів по відеозв’язку. Атмосферу доповнить Сабіна Сосновська з одеськими смаколиками.

Організатори «Дня Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025 року — це не просто культурні діячі. Це відомі проукраїнські активісти й патріоти України та Ізраїлю, які давно підтримують Україну в її справедливій боротьбі проти агресії. Вони не раз організовували акції, лекції та благодійні вечори в Ізраїлі, збирали донати на гуманітарні потреби та допомогу українським військовим. Їхні імена добре відомі в ізраїльській українській громаді як активних волонтерів та людей, що роблять усе, аби голос України лунав голосніше.

2 вересня — офіційна дата святкування Дня міста Одеси. Вона закріплена рішенням Одеської міськради №1240-VI від 25 серпня 2011 року.

Але за цією датою стоїть не радість, а тінь імперського міфу. У російській історіографії 2 вересня 1794 року вважається «днем заснування» Одеси — початком будівництва військової гавані за указом Катерини ІІ. Для імперії це був проєкт закріплення на Чорному морі, і цей міф навмисне заперечував історію регіону.

Сьогодні, коли Росія заливає кров’ю Україну, питання Дня міста набуває нового сенсу. Імперський міф про «російську Одесу» та «Новоросію» — це не лише брехня минулого, це частина агресії сьогодення. Під прикриттям «історичних підстав» Кремль виправдовує обстріли житлових кварталів, руйнування портів і загибель мирних людей.

Росія використовує минуле як виправдання для геноциду. У їхній логіці, якщо Катерина «збудувала», значить, путін «має право повернути». Але Одеса ніколи не була й не буде «подарунком імперії». Це місто, створене працею та життям багатьох народів, і насамперед — багатонаціональне місто України, яке сміялося і буде сміятися в обличчя будь-якій диктатурі.

В нашій статті ми розповімо:

— Чому "День Одеси" 2 вересня — імперські фантоми
— Істоки Одеси до захоплення Російською імперією (давні греки, Київська Русь, Галицько-Волинське князівство, Золота Орда, Велике князівство Литовське, Кримське ханство, Османська імперія)
— Єврейська присутність у регіоні також сягає глибоких часів
— Катерина ІІ і 1794 рік — імперський міф про «день заснування»
— Радянська влада успадкувала імперський міф про «день заснування Одеси»
— Закріплення 2 вересня як Дня міста у 2011 році й його роль у російській пропаганді
— Альтернативні дати й боротьба за правду
— 19 травня 1415 року — перша письмова згадка
— Катерина ІІ не заснувала місто, а лише перейменувала Хаджибей
— Одеса — багатонаціональна й єврейська
— Одеса і Хайфа — міста-побратими
— Імперські амбіції Росії — це не історія, а кров, сльози й смерть

Так «День Одеси» перетворюється на поле боротьби символів: для українців і друзів України в Ізраїлі це свято свободи, а для Кремля — інструмент пропаганди.

І саме тут ми маємо твердо заявити: Одеса належить своєму багатонаціональному населенню й Україні, її історія багатоголоса й відкрита світові, а імперські примари не мають права на майбутнє міста.

Перейдіть на сайт і прочитайте про це детальніше 👇

НАновини‼️: «День Одеси» в Хайфі 2 вересня 2025
https://nikk.agency/uk/den-odesi/

#НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine

7 серпня 1932 року ухвалено закон «про п'ять колосків». У цей день з’явилася спільна постанова цвк і рк ссср «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відомий у народі як закон «про п’ять колосків». Авторство постанови приписують особисто сталіну.

Внаслідок злочинної політики «колективізації», яка почалася ще в середині 20-х, людей позбавили права власності на землю. Паралельно розкручувався маховик так званого «розкуркулення», спрямованого на знищення всіх, хто саботував вступ до колгоспів. За кілька років колгоспників перетворили на рабів у найгірших традиціях кріпосного права, що, зрештою, завершилося Голодомором-геноцидом 1932-1933 років.

Сумнозвісний закон «про п’ять колосків» став передвісником Голодомору. Він передбачав за розкрадання колгоспного майна (а таким вважалися навіть кілька колосків, які перезимували під снігом на полі) розстріл на місці та конфіскацію майна. За наявності пом’якшувальних обставин покарання передбачало 10 років ув’язнення в таборах. Амністія заборонялася. І це при тому, що за тодішнім законодавством навіть навмисне убивство каралося ув’язненням до 10 років. А за крадіжку чужого майна давали до трьох місяців примусових робіт.

Існувала також таємна інструкція (від 13 вересня 1932 р.) до постанови про порядок застосування положень. Зокрема, ставилося завдання щодо «куркулів» застосовувати лише розстрільні статті. Хоча аналіз кримінальних справ засвідчує, що 83% засуджених становила селянська біднота.

Закон «про п’ять колосків» не мав прецедентів у світовій історії. В тогочасних умовах він фактично забороняв людям розпоряджатися їжею. Українці опинилися у смертельній пастці: фантастичні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і приховати продукти загрожували конфіскацією всього їстівного (за невиконання хлібоздачі) або розстрілом.

У містах заборонялося продавати хліб селянам. Їх не наймали на роботу на промислові підприємства, їм забороняли переходити або переїжджати в росію. Загороджувальні загони на кордонах із Польщею та Румунією розстрілювали втікачів. Українські села наповнилися партійними активістами та «буксирними бригадами» для обшуків і конфіскації харчів. Почали з’являтися «чорні дошки». Так було запущено механізм масового вбивства українських селян штучно спланованим голодом. Водночас підрозділи гпу провели масштабну кампанію «очищення» України від «петлюрівців» і «українських націоналістів» – в Україні у 1933 р. було арештовано більше людей, ніж у часи Великого терору.

За інформацією, оприлюдненою в 1988 році совєцькою газетою «Правда», за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 – до страти. Карали і дітей, які намагалися знайти хоч якусь їжу.

Закон діяв до 1947-го, за ними засуджували людей також під час голоду 1946-1947 років. Хоча пік застосування кривавого закону припав саме на 1932-1933 роки.

Як наслідок, жертвами Голодомору-геноциду 1932-1933 років стали кілька мільйонів українців. Тоді як ссср продовжував експортувати зерно за кордон (у 1932-му – 1,73 млн. тонн, у 1933-му – 1,68 млн. тонн; у наступні роки більший показник було досягнуто лише в 1938-му). Цього цілком би вистачило, аби нагодувати всіх голодуючих. До всього, купи зерна і картоплі, зібрані на залізничних станціях для вивезення в росію, нерідко гнили просто

#кіно
15 серпня в Українському домі в Данії (Копенгаген) відбудеться показ українського документального фільму «Сімейний альбом.
Фільм розповідає про британську фотографку Самару Пірс, яка вирушає в Україну слідами свого прадіда, Александра Вінербергера — інженера, що таємно зафіксував трагедію Голодомору в Харкові майже сто років тому. Його правнучка приїздить, щоб зафіксувати нові свідчення воєнних злочинів Росії.

Після показу запланована розмова з режисеркою стрічки Мариною Ткачук та виконавчою продюсеркою Златою Єфіменко. Подія приурочена до річниці ухвалення «Закону про п’ять колосків» — одного з ключових інструментів сталінського геноциду українців.

Коли: 15 серпня о 18:00.
Реєстрація доступна онлайн: https://billetto.dk/en/e/film-friday-screening-of-family-album-and-ta...

📜Війна, що триває століттями: Андрій "боголюбський" і сучасна агресія московитів.

Історія, мов невидимий хробак, що точить м'ясо пам'яті, має здатність повторюватися, а її жахливі уроки залишають гіркий присмак у серці. Серед численних фігур цього давнього, але все ще актуального переказу, постає князь Андрій "боголюбський". Його правління — це не просто уривки з минулого, це відлуння колосальної трагедії, яка й досі відчувається в сучасному світі.

Андрій "боголюбський" зневажаючи своїх близьких, знищував не лише людські життя, а й культурні, духовні надбання, залишаючи після себе спогади про вогні, в яких гинули міста, церкви та монастирі а в них і живі люди ,спалені живцем. У 1169 році Київ — серце Русі, був захоплений, зруйнований, і зґвалтованний "військом - ордою" - Андрія"боголюбського"
Це не просто факти древньої історії, а напад- геноцид, на душі мільйонів, що бачили у Києві символ своєї ідентичності. Таке ставлення копіює і сучасна агресія московитів, які знову вдаються до силових методів та жорстоких вбивств, намагаючись знищити все, що нагадує про Українську ідентичність.

Сьогодні московити, які присвоїли собі вкрадене визначення - "русские", продовжують свою криваву інтервенцію. Вони не мають нічого спільного з історією Русі; вони стали натовпом некрофагів — рабами своєї вбивчої природи, які живуть за рахунок крові та страждань інших народів. У їхній історії немає місця для цивілізаційних здобутків. Натомість, вони з гордістю несуть на своїх плечах тягар вбивств і руйнувань, символізуючи жорстокість та неприязнь до всього, що виходить за межі їхньої примітивної свідомості.

Андрій "боголюбський"прагнув знищити все, що йому не підкорялося. Цей жорстокий стиль правління, що базувався на насильстві і зневазі, продовжувався і набув нових форм — у сучасному світі ми бачимо, як московія з новою силою повторює ті ж помилки. Ця агресія стала не лише спробою поневолення України, але й геноцидом Української культури, мови та історії. В Українських землях, де кров предків була пролитою за свободу, зараз ллється нова кров, а біль та згадка про окуповані землі України залишає гіркий присмак у душі народу.

московити зневажають пам'ять про жертв власної не нажерливості, забуваючи про людяність, культуру і історію тих народів, які вони намагаються поневолити. Вони засуджують спроби вшанувати пам'ять про тих, хто загинув, захищаючи свою землю, намагаючись викорінити все, що робить Українців Українцями. Це гірка іронія, коли ті, хто ніколи не підтримував справжнього культурного розвитку, намагаються знищити його в інших.

Необхідно усвідомлювати, що ця війна триває вже понад тисячу років. Спостерігаючи за її еволюцією, стає очевидним, що недоліки московитів — це не просто історична випадковість, а результат глибоко вкоріненої в їхній культурі ненависті. Ця ненависть ставить під сумнів моральність народу, який століттями лишався на узбіччі цивілізації.

Внутрішня жорстокість укоріненна в їхній свідомості, і лише усвідомлення цього факту може допомогти зрозуміти трагедію, в якій ми живемо. Сучасна війна — це крик про допомогу, це заклик до світової спільноти про необхідність зупинити агресора, поки не стало пізно. Адже війна не відбувається лише на полі бою; вона триває в серцях тих, хто прагне зберегти свою ідентичність.

Боротьба за Українську ідентичність — це не лише боротьба за територію, це битва за пам'ять, за право на існування. Українці, як і їхні предки, знову опинилися на фронті цієї безжальної боротьби проти древнього зла, що в кожному своєму прояві намагається стерти сліди Наших Українських цінностей і історії. Ця боротьба не лише про виживання, а про те, щоб історія не стала забутою, щоб пам'ять про предків жила в нас ...📜 Вони"боголюбські" і такі як він зникнуть з історії , а бож залишаться НАВІЧНО ВБИВЦЯМИ ТА КАНІБАЛАМИ в пам'яті мільйонів....

А УКРАЇНА БУЛА.Є І БУДЕ ✊ 🇺🇦

✍️24.07.2025

«Чорне Сонце» — не метафора, а реальність, яку ми переживаємо щодня.

Цей текст — не про вигадану історію. Це голос тих, хто дихає в окопах, хто молиться під градом снарядів, хто дивиться смерті в очі, але не схиляється.

На Донбасі, серед згарища, де руїни стали будинками, розгортається драма людської душі. Василь Шкляр у своєму романі «Чорне сонце» показав нам 28-річного Українця, який не просто воює — він горить, палить себе задля нашого життя. І таких — тисячі. Кожен із них міг бути нашим братом, другом, сином.

Коли ти гортаєш стрічку новин, не забувай: це не просто заголовки. Це — останній лист солдата до матері. Це — очі медика, який витирає кров з шолома. Це — хрест на свіжій могилі, під якою лежить той, хто мав одружитися цього літа…

«московія» — імперія зла, що виросла на брехні, геноциді та ненависті. Вона хоче забрати наш голос, нашу пам’ять, нашу свободу. Але поки ми пам’ятаємо — ми живемо. Поки боремось — МИ ПЕРЕМОЖЕМО !

🛡️ ⚔️Твій голос — це зброя.
🕯️ Твоя пам’ять — це храм загиблих.
Твоя дія — це порятунок живих.

Ми — НАРОД, який не можна зламати. МИ — ті, хто дихає вогнем і творить світло з попелу !

📢 Поширюй. Говори. Стій.
Бо Україна — це не просто Держава.
Це твоя душа, закута в чорне сонце, що вже проривається крізь морок
https://t.me/RuslanSpeaks

✍️16.07.2025

❗️“Голову отрезать, на пики посадить, выкинуть нах..й” ― чому 155 бригада росії стала “улюбленицею” путіна
10 липня 2025 року фахівці ГУР МО України зафіксували черговий воєнний злочин, вчинений росією ― перехоплення наказу одного із польових командирів 155-ї окремої бригади морської піхоти тихоокеанського флоту держави-агресора щодо українських військовополонених.
“Голову отрезать, на пики посадить, выкинуть нах..й”, ― верещить ватажок 2-ї десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону 155-ї обрмп зс рф.
Зараз ця російська бригада веде бойові дії на території Сумщини.
▪️155-та бригада держави-агресора росії відома вчиненням воєнних злочинів під час окупації Київської області, а також на інших напрямках фронту.
Під час геноцидної війни проти України вказана бригада неодноразово зазнавала шалених втрат, що вимагало доукомплектації новобранцями з числа російських мобілізованих.
🔥Сили безпеки та оборони України кілька разів завдавали високоточних ударів по пунктах управління 155-ї бригади ― зокрема, 2 липня 2025 року внаслідок атаки по штабу на курщині було знищено комбрига полковника сєрґєя ільїна.
За нелюдські тортури та варварські вбивства полонених українських військових та цивільних 155 бригада російської окупаційної армії опинилась серед улюблених підрозділів владіміра путіна ― її прапором гордовито вимахували під час так званої підсумкової пресконференції російського диктатора в грудні 2024 року.
▪️Страти та катування, скоєні солдатами і ватажками привілейованої у кремлі російської 155-ї окремої бригади головорізів, вкотре  доводять: воєнні злочини ― свідома, цілеспрямована, схвалена політика держави-агресора росії, а отже 155 бригада підлягає пріоритетному знищенню на полі бою.
ГУР МО України нагадує ― за кожен вчинений проти українського народу воєнний злочин буде справедлива відплата.
ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter  🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok