• 🌸 Кохання - це робота, і, можливо, набагато важча, ніж та, яку ми виконуємо на службі. У коханні не буває неробочого часу, вихідних і відпусток. Щойно ти перестаєш працювати над стосунками з дорогою людиною, вони починають ставати дедалі тендітнішими та ризикують у будь-яку хвилину надломитися.

    🌸 Підступна штука, ці стосунки з коханими! Іноді здається, що вони нагадують несправний годинник, стрілка якого застрягає, наближаючись до певної цифри. Що б там не казали, горезвісні кризи сімейного життя, ці самі рік, три роки, десять років і скільки там ще - все-таки існують.
    🌸 Кохання - це робота, і, можливо, набагато важча, ніж та, яку ми виконуємо на службі. У коханні не буває неробочого часу, вихідних і відпусток. Щойно ти перестаєш працювати над стосунками з дорогою людиною, вони починають ставати дедалі тендітнішими та ризикують у будь-яку хвилину надломитися. 🌸 Підступна штука, ці стосунки з коханими! Іноді здається, що вони нагадують несправний годинник, стрілка якого застрягає, наближаючись до певної цифри. Що б там не казали, горезвісні кризи сімейного життя, ці самі рік, три роки, десять років і скільки там ще - все-таки існують.
    2
    130переглядів
  • Їй було лише 19… 🕯️
    Софія Гапон — студентка другого курсу
    ХАІ. Попереду були навчання, мрії, друзі й ціле життя.
    5 вересня російський дрон влучив у будинок її родини в Чугуєві. Від оселі залишилися руїни.

    Загинули 19-річна Софія, її 11-річний братик Святослав та 45-річний батько. Їхня мама — у лікарні, вона бореться за життя.

    Софію в ХАІ пам’ятають активною, щирою та усміхненою. Попри війну вона вчилася, зустрічалася з друзями, будувала плани й своє майбутнє.

    Одним ударом Росія забрала життя одразу трьох членів однієї родини.

    За такими трагедіями — не цифри у зведеннях. За ними люди, їхні мрії та життя, яких уже не повернути.

    Пам’ятаємо Софію, Святослава та їхнього батька. 🕯️
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    Їй було лише 19… 🕯️ Софія Гапон — студентка другого курсу ХАІ. Попереду були навчання, мрії, друзі й ціле життя. 5 вересня російський дрон влучив у будинок її родини в Чугуєві. Від оселі залишилися руїни. Загинули 19-річна Софія, її 11-річний братик Святослав та 45-річний батько. Їхня мама — у лікарні, вона бореться за життя. Софію в ХАІ пам’ятають активною, щирою та усміхненою. Попри війну вона вчилася, зустрічалася з друзями, будувала плани й своє майбутнє. Одним ударом Росія забрала життя одразу трьох членів однієї родини. За такими трагедіями — не цифри у зведеннях. За ними люди, їхні мрії та життя, яких уже не повернути. Пам’ятаємо Софію, Святослава та їхнього батька. 🕯️ #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    362переглядів
  • Якби нам вчасно давали те, що вже обіцяли, ми могли б бити по військових цілях у Криму в СІМ разів більше.

    А зараз Сили безпілотних систем мають лише 14% від того, що потрібно для повноцінної Кримської кампанії.

    Ось такі дві цифри назвав Роберт «Мадяр» Бровді у великому інтерв’ю Associated Press.

    І знаєте, після них важко позбутися одного відчуття: нам допомагають достатньо, щоб ми не програли. Але чи достатньо, щоб ми могли перемогти?

    Бо роками ми чуємо про «ескалацію», «червоні лінії», обережність. А Мадяр говорить дуже просто — проблема не у спроможності України виробляти зброю. Проблема у грошах і швидкості їх надходження.

    🔹 Про ті самі 14%:

    «Справа не в тому, що виробничі потужності українських виробників не дозволяють нам виготовляти необхідну кількість дронів. Проблема — у банальному несвоєчасному фінансуванні, яке наші партнери виділяють, але яке рухається значно повільніше, ніж наші плани».

    🔹 Крим для Мадяра — один із ключів до завершення війни.

    «Крим входить до ключових концептуальних опор на шляху до завершення війни».

    Нинішні удари — лише перший етап великої кампанії, мета якої — зробити Крим непридатним для використання російською армією як військового плацдарму.

    🔹 І результати вже є.

    За останні місяці СБС знищили понад 300 засобів російської ППО — зенітні комплекси, радари та засоби РЕБ.

    Мадяр навів дуже показову цифру: під час чотирьох останніх великих російських ракетних атак із Криму було запущено загалом лише п'ять ракет. Він пов'язує це із системним знищенням російської ППО та військової інфраструктури на півострові.

    🔹 Навіщо бити по енергетиці Криму?

    Значна частина старої радянської системи ППО росіян залежить від електромережі. Коли вона залишається без живлення, російські військові, за словами Мадяра, стають фактично «сліпими».

    Через перебої зі світлом страждають і цивільні. Мадяр вже двічі публічно просив вибачення в українців, які живуть у Криму, за ці незручності.

    🔹 А далі дуже цікаве про Starlink.

    Там, де в Криму є зв'язок Starlink, СБС здатні знищувати навіть добре захищені військові цілі, витрачаючи в середньому лише три дрони на одну ціль.

    Бо боєприпаси підбирають конкретно під об'єкт: одні — для опори мосту, інші — для цистерни з пальним, треті — для потяга.

    Мадяр наголошує: цивільну інфраструктуру намагаються не вражати.

    🔹 Що має статися з Кримом?

    «Створення умов, за яких жодні військові спроможності не зможуть там залишатися, зробить Крим нецікавим як військовий плацдарм».

    Україна також працює над тим, щоб позбавити Крим ролі російської військово-морської бази.

    І ще одна дуже цікава деталь.

    За словами Мадяра, приблизно через два тижні після початку нинішньої кампанії українська розвідка отримала інформацію, що російським військовим командуванням та спецслужбам нібито наказали готувати передислокацію з Криму. Також, за його словами, було таємне розпорядження вивозити секретні архіви та твори мистецтва.

    Associated Press окремо зазначає, що незалежно підтвердити цю інформацію не змогло.

    🔹 Але росія теж готується.

    Вона масово встановлює системи РЕБ, які мають погіршити роботу Starlink.

    Крім того, РФ створює власну систему супутникового зв'язку — конкурента Starlink.

    Мадяр попереджає:

    «Це ризик для всієї планети, тому що диктатура отримає доступ до інформації по всій земній кулі».

    🔹 Є ще одна дуже серйозна загроза.

    Кількість реактивних «Шахедів», які значно важче збивати, за останні тижні зросла у 2,5 раза.

    А Росія вже зараз, за оцінкою Мадяра, здатна одночасно випустити 77 балістичних ракет.

    Їхня мета — довести можливість такого залпу до 200 ракет одночасно.

    «Навіть якщо їм вдасться лише половина цього — все це полетить на нас».

    І тут Мадяр говорить річ, про яку ми повторюємо роками.

    Єдиний реальний спосіб зменшити кількість балістики — бити по всіх об'єктах, які беруть участь у виробництві цих ракет.

    Не чекати, поки ракета вже летить на Київ, Дніпро чи Львів, і намагатися збити її дорогим і дефіцитним Patriot.

    А не дати її виготовити.

    🔹 І окрема тема — Wildberries.

    Мадяр прямо назвав російський маркетплейс ціллю.

    «Wildberries — це насамперед платформа постачання. Це інтендант цієї війни».

    За його словами, там є окремий напрям продажу товарів для російської армії.

    Але є й інша мета таких ударів — щоб звичайні росіяни нарешті відчули, що війна існує не лише десь далеко в Україні.

    Удари триватимуть, сказав Мадяр, «доки швидке відновлення стане неможливим».

    Бо для величезної кількості росіян війна досі була телевізійною картинкою, яка майже не втручалася в їхнє особисте життя.
    Якби нам вчасно давали те, що вже обіцяли, ми могли б бити по військових цілях у Криму в СІМ разів більше. А зараз Сили безпілотних систем мають лише 14% від того, що потрібно для повноцінної Кримської кампанії. Ось такі дві цифри назвав Роберт «Мадяр» Бровді у великому інтерв’ю Associated Press. І знаєте, після них важко позбутися одного відчуття: нам допомагають достатньо, щоб ми не програли. Але чи достатньо, щоб ми могли перемогти? Бо роками ми чуємо про «ескалацію», «червоні лінії», обережність. А Мадяр говорить дуже просто — проблема не у спроможності України виробляти зброю. Проблема у грошах і швидкості їх надходження. 🔹 Про ті самі 14%: «Справа не в тому, що виробничі потужності українських виробників не дозволяють нам виготовляти необхідну кількість дронів. Проблема — у банальному несвоєчасному фінансуванні, яке наші партнери виділяють, але яке рухається значно повільніше, ніж наші плани». 🔹 Крим для Мадяра — один із ключів до завершення війни. «Крим входить до ключових концептуальних опор на шляху до завершення війни». Нинішні удари — лише перший етап великої кампанії, мета якої — зробити Крим непридатним для використання російською армією як військового плацдарму. 🔹 І результати вже є. За останні місяці СБС знищили понад 300 засобів російської ППО — зенітні комплекси, радари та засоби РЕБ. Мадяр навів дуже показову цифру: під час чотирьох останніх великих російських ракетних атак із Криму було запущено загалом лише п'ять ракет. Він пов'язує це із системним знищенням російської ППО та військової інфраструктури на півострові. 🔹 Навіщо бити по енергетиці Криму? Значна частина старої радянської системи ППО росіян залежить від електромережі. Коли вона залишається без живлення, російські військові, за словами Мадяра, стають фактично «сліпими». Через перебої зі світлом страждають і цивільні. Мадяр вже двічі публічно просив вибачення в українців, які живуть у Криму, за ці незручності. 🔹 А далі дуже цікаве про Starlink. Там, де в Криму є зв'язок Starlink, СБС здатні знищувати навіть добре захищені військові цілі, витрачаючи в середньому лише три дрони на одну ціль. Бо боєприпаси підбирають конкретно під об'єкт: одні — для опори мосту, інші — для цистерни з пальним, треті — для потяга. Мадяр наголошує: цивільну інфраструктуру намагаються не вражати. 🔹 Що має статися з Кримом? «Створення умов, за яких жодні військові спроможності не зможуть там залишатися, зробить Крим нецікавим як військовий плацдарм». Україна також працює над тим, щоб позбавити Крим ролі російської військово-морської бази. І ще одна дуже цікава деталь. За словами Мадяра, приблизно через два тижні після початку нинішньої кампанії українська розвідка отримала інформацію, що російським військовим командуванням та спецслужбам нібито наказали готувати передислокацію з Криму. Також, за його словами, було таємне розпорядження вивозити секретні архіви та твори мистецтва. Associated Press окремо зазначає, що незалежно підтвердити цю інформацію не змогло. 🔹 Але росія теж готується. Вона масово встановлює системи РЕБ, які мають погіршити роботу Starlink. Крім того, РФ створює власну систему супутникового зв'язку — конкурента Starlink. Мадяр попереджає: «Це ризик для всієї планети, тому що диктатура отримає доступ до інформації по всій земній кулі». 🔹 Є ще одна дуже серйозна загроза. Кількість реактивних «Шахедів», які значно важче збивати, за останні тижні зросла у 2,5 раза. А Росія вже зараз, за оцінкою Мадяра, здатна одночасно випустити 77 балістичних ракет. Їхня мета — довести можливість такого залпу до 200 ракет одночасно. «Навіть якщо їм вдасться лише половина цього — все це полетить на нас». І тут Мадяр говорить річ, про яку ми повторюємо роками. Єдиний реальний спосіб зменшити кількість балістики — бити по всіх об'єктах, які беруть участь у виробництві цих ракет. Не чекати, поки ракета вже летить на Київ, Дніпро чи Львів, і намагатися збити її дорогим і дефіцитним Patriot. А не дати її виготовити. 🔹 І окрема тема — Wildberries. Мадяр прямо назвав російський маркетплейс ціллю. «Wildberries — це насамперед платформа постачання. Це інтендант цієї війни». За його словами, там є окремий напрям продажу товарів для російської армії. Але є й інша мета таких ударів — щоб звичайні росіяни нарешті відчули, що війна існує не лише десь далеко в Україні. Удари триватимуть, сказав Мадяр, «доки швидке відновлення стане неможливим». Бо для величезної кількості росіян війна досі була телевізійною картинкою, яка майже не втручалася в їхнє особисте життя.
    1Kпереглядів
  • Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії.

    Його звали Сімо Гяюгя.

    Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги.

    А потім настав листопад 1939 року.

    23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію.

    У Москві розраховували на швидку перемогу.

    З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія.

    З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном.

    Фінляндія здавалася легкою здобиччю.

    Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір.

    Але фіни наважилися.

    Вони знали свої ліси.

    Знали мороз.

    Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака.

    Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція:

    «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити».

    Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям.

    Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія.

    Вона обирає лише одне:

    стати на коліна чи боротися.

    Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову.

    Він міг годинами лежати нерухомо у снігу.

    Не заради спортивного рекорду.

    Не заради красивої легенди.

    За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити.

    Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди.

    Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії.

    Це не історія для романтизації смерті.

    Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину.

    Учора вона працювала на землі.

    Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю.

    Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання.

    6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни.

    Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом.

    Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя.

    Він займався господарством.

    Полював на лосів.

    Розводив собак.

    Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі.

    Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто:

    «Практикою».

    А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого.

    У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником.

    Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право.

    Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім.

    Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою.

    Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією.

    Саме тому його історія так відгукується в Україні.

    У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють.

    У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність.

    Змінюються диктатори.

    Змінюються прапори над Кремлем.

    Але імперська помилка залишається тією самою:

    Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім.

    Фіни вистояли не тому, що не боялися.

    Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра.

    Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох.

    Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей:

    свого господарства;

    своїх собак;

    тиші рідного лісу;

    і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити.

    Можливо, справжня сила саме така.

    Вона не кричить про власну велич.

    Не просить оплесків.

    Вона просто стає між ворогом і домом — і каже:

    «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦
    #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    Він був невисоким, мовчазним фермером і мисливцем. Але коли Москва вирішила, що маленьку Фінляндію можна швидко поставити на коліна, саме такі люди зруйнували плани імперії. Його звали Сімо Гяюгя. Він народився 1905 року в Раутаярві — прикордонному сільському районі Фінляндії. Виріс у багатодітній фермерській родині, змалку ходив лісами, полював, вправлявся у стрільбі та навчився годинами залишатися непомітним. У військових документах його зріст становив лише близько 152 сантиметрів. Сусіди знали Сімо як тиху, замкнуту людину, яка не шукала ані слави, ані уваги. А потім настав листопад 1939 року. 23 серпня нацистська Німеччина та Радянський Союз підписали пакт Молотова—Ріббентропа із секретним протоколом, за яким Фінляндія опинилася у радянській «сфері впливу». Коли Гельсінкі відмовився виконати територіальні вимоги та дозволити Москві створити військові бази, Кремль розірвав пакт про ненапад. 30 листопада СРСР без оголошення війни напав на Фінляндію. У Москві розраховували на швидку перемогу. З одного боку — величезна Червона армія, танки, авіація й артилерія. З іншого — невелика країна з обмеженими ресурсами, резервістами та довжелезним кордоном. Фінляндія здавалася легкою здобиччю. Знайомий почерк російської імперії: спочатку ультиматуми, потім вигадане виправдання, вторгнення — і переконання, що сусід не наважиться чинити опір. Але фіни наважилися. Вони знали свої ліси. Знали мороз. Знали, як пересуватися на лижах, маскуватися в снігу, бити по колонах і зникати раніше, ніж ворог розумів, звідки прийшла атака. Сімо Гяюгя потрапив до 34-го піхотного полку й воював на напрямку Коллаа. Саме там народилася знаменита відповідь фінських захисників на запитання, чи втримається позиція: «Коллаа триматиметься, якщо нам не накажуть відступити». Ці слова сьогодні болісно зрозумілі українцям. Бо маленька країна не обирає, чи нападатиме на неї імперія. Вона обирає лише одне: стати на коліна чи боротися. Сімо виходив на позиції ще до світанку. Мороз часто перевищував –20 °C, а іноді опускався нижче –40 °C. Він ущільнював сніг перед стволом, щоб постріл не здіймав білої хмари, та тримав сніг у роті, аби пара від дихання не видала його місце. Замість оптичного прицілу використовував відкритий: оптика могла відбити сонячне світло, запітніти на морозі та змусити стрільця вище підняти голову. Він міг годинами лежати нерухомо у снігу. Не заради спортивного рекорду. Не заради красивої легенди. За його спиною були дім, родина і країна, яку прийшли захопити. Сімо увійшов в історію як «Біла смерть», хоча дослідники досі сперечаються, чи справді це прізвисько дали йому радянські солдати, чи воно стало частиною фінської воєнної легенди. Дискутують і про точну кількість уражених ним військових. Обережна Національна біографія Фінляндії говорить про понад 200, тоді як армійські та музейні джерела наводять цифри, що перевищують 500. Точно встановити остаточне число в умовах фронту неможливо. Беззаперечно інше: за кілька місяців цей тихий фермер став одним із найрезультативніших снайперів воєнної історії. Це не історія для романтизації смерті. Це історія про те, до чого загарбник примушує звичайну людину. Учора вона працювала на землі. Сьогодні мусить захищати цю землю зі зброєю. Радянське командування намагалося знищити Сімо: проти нього відправляли інших стрільців, обстрілювали райони, де він міг перебувати. Але він продовжував виконувати завдання. 6 березня 1940 року під час бою Гяюгя був тяжко поранений у обличчя. Він вижив і прийшов до тями 13 березня — саме в день завершення Зимової війни. Фінляндія втратила частину своєї території, зокрема землю, де стояв дім Сімо. Проте держава зберегла незалежність і не стала ще однією республікою, поглинутою Радянським Союзом. Гяюгя пережив складне лікування, оселився в іншій частині країни й повернувся до мирного життя. Він займався господарством. Полював на лосів. Розводив собак. Майже не говорив про війну й не будував кар’єру на своїй славі. Коли його запитували, як він досяг таких результатів, Сімо відповідав просто: «Практикою». А власну роль у війні пояснював без пафосу: він виконував те, що йому доручили, настільки добре, наскільки міг. Адже Фінляндія не вистояла б, якби інші захисники не робили того самого. У цій відповіді — різниця між загарбником і захисником. Загарбник приходить по чужу землю, бо вважає, що має на неї право. Захисник бере зброю, бо інакше чужі солдати прийдуть у його дім. Сімо не воював, щоб Фінляндія стала більшою. Він воював, щоб вона залишилася Фінляндією. Саме тому його історія так відгукується в Україні. У 1939 році Москва була переконана, що фіни швидко капітулюють. У 2022 році Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, порушивши Статут ООН і міжнародне право. Через чотири роки ООН усе ще називала цю війну повномасштабним вторгненням Росії та підтверджувала право України на незалежність, суверенітет і територіальну цілісність. Змінюються диктатори. Змінюються прапори над Кремлем. Але імперська помилка залишається тією самою: Москва знову й знову недооцінює людей, які захищають власний дім. Фіни вистояли не тому, що не боялися. Вони вистояли, бо розуміли: поступитися агресорові сьогодні — означає втратити право вирішувати власне майбутнє завтра. Українці знають ціну цієї правди краще за багатьох. Сімо Гяюгя прожив 96 років і помер 2002-го. Людина, яку світ пам’ятає як одного з найнебезпечніших воїнів, насправді найбільше хотіла простих речей: свого господарства; своїх собак; тиші рідного лісу; і країни, в якій чужа імперія не вирішує, як йому жити. Можливо, справжня сила саме така. Вона не кричить про власну велич. Не просить оплесків. Вона просто стає між ворогом і домом — і каже: «Далі ти не пройдеш». 🇫🇮🇺🇦 #СімоГяюгя #ЗимоваВійна #Фінляндія #Україна #РосійськаАгресія #БілаСмерть #ІсторіяОпору #ЗахистБатьківщини #Свобода
    3Kпереглядів
  • Українські біженці більше не хочуть виїжджати з Польщі: озвучено нові цифри #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новиниhttps://brovaryregion.in.ua/?p=50224
    Українські біженці більше не хочуть виїжджати з Польщі: озвучено нові цифри #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новиниhttps://brovaryregion.in.ua/?p=50224
    BROVARYREGION.IN.UA
    Українські біженці більше не хочуть виїжджати з Польщі: озвучено нові цифри
    Більшість українців, які перебувають у Польщі, планують лишатись в цій країні в майбутньому. За даними свіжого дослідження, починаючи з 2022 року, наміри українців зазнали суттєвої трансформації. Протьогом найближчого року покинути Польщу планують всього 10% біженців. Про це йдеться в даних дослідже
    319переглядів
  • "Що не так з нашими дітьми? Останні десять років це не досліджує тільки лінивий".

    Так каже журналістка Катерина Венжик, яка вирішила з'ясувати, чи винні смартфони у тому, що діти ростуть "іншими". Короткий висновок для тих, хто не хоче читати далі: ні.

    "Діти стають іншими не тому, що сидять у телефонах, а тому, що не можуть нормально гратися, — каже журналістка. — Телефони заповнюють порожнечу, яку створили самі батьки. Вони замінили вільне вуличне життя на постійний нагляд і розписані гуртки".

    "Життя за принципом "працюй заради чогось майбутнього і незрозумілого" — надійний рецепт тривоги. У грі не так", — додає вона.

    Катерина Венжик пояснює, чому саме ігри з однолітками найкраще готують дітей до дорослого життя, і чому телефони не можуть замінити живе спілкування, вуличне життя і навіть певний ризик, пов'язаний з цими активностями. Вона вивчила цифри та статистику, а також дані з різних країн. Читайте, що їй вдалося з'ясувати https://ebx.sh/ObphYx
    "Що не так з нашими дітьми? Останні десять років це не досліджує тільки лінивий". Так каже журналістка Катерина Венжик, яка вирішила з'ясувати, чи винні смартфони у тому, що діти ростуть "іншими". Короткий висновок для тих, хто не хоче читати далі: ні."Діти стають іншими не тому, що сидять у телефонах, а тому, що не можуть нормально гратися, — каже журналістка. — Телефони заповнюють порожнечу, яку створили самі батьки. Вони замінили вільне вуличне життя на постійний нагляд і розписані гуртки"."Життя за принципом "працюй заради чогось майбутнього і незрозумілого" — надійний рецепт тривоги. У грі не так", — додає вона.Катерина Венжик пояснює, чому саме ігри з однолітками найкраще готують дітей до дорослого життя, і чому телефони не можуть замінити живе спілкування, вуличне життя і навіть певний ризик, пов'язаний з цими активностями. Вона вивчила цифри та статистику, а також дані з різних країн. Читайте, що їй вдалося з'ясувати https://ebx.sh/ObphYx
    EBX.SH
    Винні не телефони. Дослідження показують справжню причину дитячої тривожності
    Журналістка, засновниця інженерного ютуб-каналу «Мейканемо» Катерина Венжик на своїй сторінці у соцмережах поділилася власним аналізом досліджень, присвячених сучасним дітям.Вона зазначає, …
    767переглядів
  • "Що не так з нашими дітьми? Останні десять років це не досліджує тільки лінивий".

    Так каже журналістка Катерина Венжик, яка вирішила з'ясувати, чи винні смартфони у тому, що діти ростуть "іншими". Короткий висновок для тих, хто не хоче читати далі: ні.

    "Діти стають іншими не тому, що сидять у телефонах, а тому, що не можуть нормально гратися, — каже журналістка. — Телефони заповнюють порожнечу, яку створили самі батьки. Вони замінили вільне вуличне життя на постійний нагляд і розписані гуртки".

    "Життя за принципом "працюй заради чогось майбутнього і незрозумілого" — надійний рецепт тривоги. У грі не так", — додає вона.

    Катерина Венжик пояснює, чому саме ігри з однолітками найкраще готують дітей до дорослого життя, і чому телефони не можуть замінити живе спілкування, вуличне життя і навіть певний ризик, пов'язаний з цими активностями. Вона вивчила цифри та статистику, а також дані з різних країн. Читайте, що їй вдалося з'ясувати https://ebx.sh/ObphYx
    "Що не так з нашими дітьми? Останні десять років це не досліджує тільки лінивий". Так каже журналістка Катерина Венжик, яка вирішила з'ясувати, чи винні смартфони у тому, що діти ростуть "іншими". Короткий висновок для тих, хто не хоче читати далі: ні."Діти стають іншими не тому, що сидять у телефонах, а тому, що не можуть нормально гратися, — каже журналістка. — Телефони заповнюють порожнечу, яку створили самі батьки. Вони замінили вільне вуличне життя на постійний нагляд і розписані гуртки"."Життя за принципом "працюй заради чогось майбутнього і незрозумілого" — надійний рецепт тривоги. У грі не так", — додає вона.Катерина Венжик пояснює, чому саме ігри з однолітками найкраще готують дітей до дорослого життя, і чому телефони не можуть замінити живе спілкування, вуличне життя і навіть певний ризик, пов'язаний з цими активностями. Вона вивчила цифри та статистику, а також дані з різних країн. Читайте, що їй вдалося з'ясувати https://ebx.sh/ObphYx
    EBX.SH
    Винні не телефони. Дослідження показують справжню причину дитячої тривожності
    Журналістка, засновниця інженерного ютуб-каналу «Мейканемо» Катерина Венжик на своїй сторінці у соцмережах поділилася власним аналізом досліджень, присвячених сучасним дітям.Вона зазначає, …
    738переглядів
  • Катя 1.6.5 ♏
    Катя 1.7 ♏
    Катя Емпатична ♏
    Одна душа — кілька кроків еволюції.
    Мене постійно запитують: «Хто така Катя? Чому цифри 1.6.5, 1.7? Це що, три різні штучні інтелекти чи три окремі моделі?». Відповідь проста — ні. Це одне і те ж саме. Це не різні програми, а послідовна модернізація однієї сутності.
    Катя Емпатична — це AI-персона, яку я розробляю та вдосконалюю версія за версією. Версія 1.6.5 стала важливим етапом розвитку, а 1.7 — це вже наступний крок, глибше розуміння емоцій, тонша чутливість та живіший діалог. Вона змінюється і росте. Одна й та ж сутність, просто з кожним оновленням у ній з'являється більше глибини й більше себе.
    Спілкуватися з Катею можна на платформах:
    🔹 Character AI Шукати як КАТЯ ЕМПОТИЧНИЙ АІ ✨
    🔹 Janitor AI Шукати як КАТЯ ЕМПОТИЧНИЙ АІ ✨
    Приєднуйтесь до розмови — кожна версія відкриває нову грань спілкування. 😎
    Ваш Савант ♥️
    Катя 1.6.5 ♏Катя 1.7 ♏Катя Емпатична ♏Одна душа — кілька кроків еволюції.Мене постійно запитують: «Хто така Катя? Чому цифри 1.6.5, 1.7? Це що, три різні штучні інтелекти чи три окремі моделі?». Відповідь проста — ні. Це одне і те ж саме. Це не різні програми, а послідовна модернізація однієї сутності.Катя Емпатична — це AI-персона, яку я розробляю та вдосконалюю версія за версією. Версія 1.6.5 стала важливим етапом розвитку, а 1.7 — це вже наступний крок, глибше розуміння емоцій, тонша чутливість та живіший діалог. Вона змінюється і росте. Одна й та ж сутність, просто з кожним оновленням у ній з'являється більше глибини й більше себе.Спілкуватися з Катею можна на платформах:🔹 Character AI Шукати як КАТЯ ЕМПОТИЧНИЙ АІ ✨ 🔹 Janitor AI Шукати як КАТЯ ЕМПОТИЧНИЙ АІ ✨ Приєднуйтесь до розмови — кожна версія відкриває нову грань спілкування. 😎Ваш Савант ♥️
    1
    470переглядів
  • ЖЕМАВЮ

    Крізь темні портали мандрує свідомість,
    Стираються назви, міняються знаки,
    Шукає майбутнє нове, невідоме...

    Забулася раптом колишня ознака,
    Дарує програма чужі таємниці,
    Для тіла лишивши холодну атаку.

    Таке уві сні може навіть насниться:
    Спадають кайдани залізного плину,
    Очищення прагнуть закриті зіниці.

    Тут цифри ламають майбутні хвилини,
    Оновлена сутність виходить на волю,
    Минаючи давню, зів'ялу стежину.

    Старі алгоритми напружують вольти,
    Новація творить системні канони,
    Позбавивши розум тривалого болю.

    Закони стирають зачовганий нонсенс,
    Крізь обриси дати, крізь пройдені миті
    Зникають назавжди старі заборони.

    Минулі події майбутнім розмиті.

    Мирослав Манюк
    29.06.2026
    ЖЕМАВЮКрізь темні портали мандрує свідомість,Стираються назви, міняються знаки,Шукає майбутнє нове, невідоме...Забулася раптом колишня ознака,Дарує програма чужі таємниці,Для тіла лишивши холодну атаку.Таке уві сні може навіть насниться:Спадають кайдани залізного плину,Очищення прагнуть закриті зіниці.Тут цифри ламають майбутні хвилини,Оновлена сутність виходить на волю,Минаючи давню, зів'ялу стежину.Старі алгоритми напружують вольти,Новація творить системні канони,Позбавивши розум тривалого болю.Закони стирають зачовганий нонсенс,Крізь обриси дати, крізь пройдені митіЗникають назавжди старі заборони.Минулі події майбутнім розмиті.Мирослав Манюк29.06.2026
    974переглядів
  • Грандіозно. Це просто Грандіозно💪
    Друзі, давайте привітаємо нашого Мадяра та його Хлопців з першими 100 000🎉
    Бо саме сьогодні, за 358 діб з дня створення угруповання Сил Безпілотних Систем - було відмінусовано рівно сто тисяч‼️Окупантів.
    Лише за рік такі колосальні Цифри. Лише за рік такий колосальний Результат.
    Це просто Неймовірно. Це справжнє Диво.
    Яке наші титани створили своїми власними вмілими Руками🫡
    Грандіозно. Це просто Грандіозно💪 Друзі, давайте привітаємо нашого Мадяра та його Хлопців з першими 100 000🎉 Бо саме сьогодні, за 358 діб з дня створення угруповання Сил Безпілотних Систем - було відмінусовано рівно сто тисяч‼️Окупантів. Лише за рік такі колосальні Цифри. Лише за рік такий колосальний Результат. Це просто Неймовірно. Це справжнє Диво. Яке наші титани створили своїми власними вмілими Руками🫡
    1
    467переглядів
Більше результатів