ЗА ЩО НАМ КАРА? За що нам, Боже, кара вже така? Щомиті нас обстрілюють ординці. За що, Всевишній, доленька така? Ми – миролюбні, Господи, вкраїнці. Чому́ й за що на кожнім кроці плач? На кожнім кроці гинуть наші люди, Гріхи нам, Боже, я молю́ пробач, Бо ллється кров уже давно усюди. Одеса, Миколаїв, стальний град, Херсон і Запоріжжя, й місто Лева, Дніпро, Тернопіль… В нас не зорепад, А й зброя в нас летить вся моsk@лева. Черкаси, Суми, Умань у біді, Чернігів є під обстрілом щомиті… Тривати скільки вражій цій ході́? Невже ми мало горем оповиті? І Харків, як більмо на оці їм, Усюди-всюди ворог нас сягає. Чому́ це сталось у краю́ мої́м? За що нас ворог, Боже, спопеляє? За що нам, Боже, стільки вже біди́? Навіщо нам брудна війна ворожа? Зерно горить, харчів горять склади… За що на Україну кара Божа? В нас ллється кров уже давним-давно, Й щоразу гірші бачимо знущання, Ввірвалася до нас орда-лайно, Й бою́сь, що ця мандрівка не остання. За що терпіння, Боже, нам такі? Чому́ нас має ворог убивати? Чому́ нести́ хрести такі важкі? За що Вкраїну-неньку шматувати? 19.07.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 1056382

ЧОРНИЙ ДЕМОН Й ЗАБРАНІ ЖИТТЯ В нас знову плач, а мав лунати сміх, Потвори б’ють ракетами усюди, Не знають ці ординці слова ГРІХ, Щоразу гинуть в нас цивільні люди. Ось знову у тривозі наша ніч… Страшна, тривожна, в ко́гось – і остання, І хтось вже не відкриє більше віч, Бо відбуло́сь з життям в цю ніч прощання. Орда з русні до Умані зайшла, Й Дніпро ця гниль й на цей раз не минула, Будинки житлові вона знайшла, Ракетою й тепер не промахнула. Атака й на столицю в нас була, Й Укра́їнка влучання теж зазнала, Виймають з-під завалів тих тіла… Життя вкраїнцям нечисть обірвала. І Київщина, й Умань, і Дніпро… І слів бракує все це описати… Потвори, нечисть і гниле нутро, Що здатне від життя усіх звільняти. Й Чернігівщину ворог обстріляв, Горять будинки й знову гинуть люди, Ракетного удару й тут завдав… Потвори ті сягають нас усюди. Орда життя забрала уночі, І знову серед них невинні діти, Бо чорний демон всівся на плечі́, І смерть в домівці довело́сь зустріти. Жалобну хустку зняти не дають, Стають мішенню і будинки й люди, Ударів нам ординці завдають… Коли вже спокій в Україні буде? 28.04.2023 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2023 ID: 981564

Іван Ґонта: він міг урятувати життя — але не зрадив присягу У камері було темно й тісно. Умань, літо 1768 року. Повстання придушене. Козацького полковника Івана Ґонту тримали не як звичайного в’язня, а як застереження для всіх інших. Він був не випадковою людиною. Колишній сотник надвірного козацтва, людина, якій довіряли. Саме тому його не хотіли просто вбити — його хотіли зламати. Польська влада добре розуміла, ким він був. Ґонта став символом спротиву. Йому запропонували угоду. Йому обіцяли життя. Йому обіцяли маєтності. Йому обіцяли прощення. Ціна була одна — зректися повстання, відмовитися від Максима Залізняка, зрадити присягу і тих, хто повірив у нього. Іван Ґонта вислухав усе мовчки. Він не торгувався. Не виправдовувався. Не шукав виходу, який зберіг би тіло ціною честі. Він відмовився. Бо знав: якщо зламатися самому, буде зламано значно більше. Вирок був показовим і нелюдським. Його не стратили швидко. Його катували кілька днів, намагаючись знищити не лише людину, а й ідею спротиву. Але цього не сталося. Кажуть, під час тортур він не кричав. Кажуть, дивився катам прямо в очі. Кажуть, що саме цей погляд ламав їх сильніше, ніж вони ламали його тіло. Його смерть не зупинила боротьбу. Вона перетворила людину на легенду. Ті, хто хотів залякати, породили приклад. Ті, хто прагнув покори, отримали спротив. Бо є люди, яких можна знищити фізично, але неможливо поставити навколішки. Іван Ґонта не дожив до часу, коли Україна знову піднялася за свою свободу. Але його вибір став частиною тієї лінії непокори, яка проходить крізь століття. І допоки українці пам’ятають таких людей, Україна стоятиме — не лише, як територія, а як нація, що ніколи не прийме рабства і не віддасть свою свободу. Козацькі посиденьки ( українці зі всього світу, єднаймося)🇺🇦💙💛🇺🇦

Нещодавно в місті Умань на Черкащині відбувся Всеукраїнський турнір з боксу, пам’яті загиблим у війні. В ньому під керівництвом тренера Олександра Черепа гідно виступили вихованці відділення боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту БМР, здобувши дві золоті та одну срібну винагороду. Дякуємо організаторам турніру за запрошення #Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #Brovarysport #ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

🇺🇦🤝Президент НОК України Вадим Гутцайт відвідав змагання з кросфіту «UDPU Power Games» в Умані 🙌У спортивній залі Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини вперше відбулися змагання з кросфіту «UDPU Power Games». На подію зібралися представники Черкаської обласної державної адміністрації, керівництво міста Умань, викладачі та студенти університету, спортсмени й уболівальники. 👥Почесним гостем заходу став президент Національного олімпійського комітету України, олімпійський чемпіон Вадим Гутцайт, який прибув до Умані з робочим візитом та долучився до церемонії відкриття. Разом із ним участь у події взяв ветеран війни, молодший лейтенант, сертифікований тренер та призер міжнародних і переможець всеукраїнських змагань з кросфіту, інструктор з фізичної підготовки та спорту Національної гвардії України, співорганізатор спортивних ініціатив для цивільних і військових, а також випускник УДПУ Володимир Тисанюк. 🔹Учасники та гості вшанували хвилиною мовчання всіх загиблих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України — цей символічний момент став важливим нагадуванням про ціну свободи і незалежності. 👍У змаганнях брали участь команди ветеранів та учасників бойових дій, представники Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Уманського національного університету, БК «АРЕС» та ДЮСШ №1. Спортсмени продемонстрували силу, витривалість і командний дух. 🏆За підсумками змагань перемогу здобули: 1️⃣ місце — БК «АРЕС» 2️⃣ місце — ДЮСШ №1 3️⃣ місце — УДПУ імені Павла Тичини #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Умань отримала 20 млн грн від туристичного збору 🇮🇱 Цього року Умань заробила 20 мільйонів гривень завдяки туристичному збору під час паломництва хасидів. Ці кошти планують спрямувати на підтримку військових, охорону здоров’я, освіту та благоустрій міста.

«Слава Україні»: хасиди, які приїхали в Умань на юдейський Новий рік – Рош га-Шана, епічно перебили місцеву журналістку😂

📹 Рош га-Шана в умовах війни: показуємо як Умань приймає десятки тисяч паломників В Умані очікують понад 30 тис. паломників, які приїдуть на Новий рік до могили рабина Нахмана. Святкування розпочнеться 22 вересня. У місті посилені заходи безпеки: на блокпостах працюють інспектори з українських аеропортів, діє безкоштовна ізраїльська лікарня. Працівники української поліції співпрацюють із колегами з Ізраїлю. МЗС закликало врахувати ризики воєнного стану, але самі паломники заявляють, що звикли до обстрілів. Рош га-Шана – єврейський Новий рік, який триває два дні й символізує початок нового року за юдейським календарем. Для хасидів це час духовного оновлення.

❗Затримується ряд поїздів через атаку на залізничну інфраструктуру. Upd ❕В УЗ уточнили, що низка поїздів відправились в обʼїзд пошкодженої ділянки, що спричинить затримки цих рейсів до 7 годин Вже відправились в обʼїзд та надолужують затримку такі рейси: - №75 Київ - Кривий Ріг - №791 Кременчуг - Київ - №85 Запоріжжя - Львів - №79 Дніпро - Львів - №51 Запоріжжя - Одеса - №119 Дніпро - Хелм - №37 Запоріжжя - Київ - №31 Запоріжжя - Перемишль - №121 Херсон - Краматорськ - №59 Харків - Одеса - №65/165 Харків - Черкаси, Умань. Низка рейсів ще очікує відновлення інфраструктури та затримується, мовиться про рейси: - №76 Кривий Ріг - Київ - №102 Краматорськ - Херсон - №38 Київ - Запоріжжя - №80 Львів - Дніпро - №120 Хелм - Дніпро - №86 Львів - Запоріжжя - №54 Одеса - Дніпро, - №254 Одеса - Кривий Ріг - №8 Одеса - Харків.

НАновини‼️: Євреї з України: від Умані до Білого міста. Єгуда Магідович — перший архітектор Тель-Авіва У рубриці «Євреї з України» — Єгуда Магідович (21 січня 1886, Умань, Україна — 5 січня 1961, Тель-Авів, Ізраїль). У середині XIX століття в Умані жила родина капелюшника Беньяміна-Цві Магідовича. Його майстерня пахла парою, пресованим фетром і свіжими стрічками — саме там, у 1886 році, народився хлопчик на ім’я Лейб, якого пізніше весь Тель-Авів знав як Єгуду Магідовича. Мати, Рахіль Садова, була хранителькою дому, а батько — майстром, у якого замовляли капелюхи і чиновники, і молоді франти. Навчання в хедері в маленькому містечку було природним початком для єврейського хлопчика того часу. Але Лейб, окрім молитов і П’ятикнижжя, тягнувся до малюнків і незвичайних форм. Згодом ця пристрасть приведе його у 1903 році в Одесу. Це була Одеська художня школа (училище) з архітектурним відділенням. Але життя в місті було неспокійним. Погроми, революційні мітинги та вуличні перестрілки змушували єврейські громади самоорганізовуватися. Магідович не стояв осторонь — брав участь в єврейській самообороні, і деякі джерела навіть називають його окружним командиром одного з таких загонів. В Одесі він не просто креслив фасади — Магідович проєктував будинки, що несли в собі відлуння італійських вілл і французьких курортних особняків, адаптованих до одеського клімату та звичок. Після закінчення училища та переїзду до Києва він працював техніком — помічником архітектора та інженера. Цей досвід дозволив йому оволодіти практичними навичками проєктування та будівництва, що згодом стало ключовим у його роботі над плануванням перших кварталів і будівель Тель-Авіва, а також у створенні архітектурного обличчя Білого міста. У 1919 році, на тлі хаосу Громадянської війни, Магідович опинився серед пасажирів легендарного пароплава «Руслан» — символу Третьої алії, «Мейфлауера сіонізму». Він прибув не з порожніми руками — в багажі лежали сотні одеських проєктів, які він встиг врятувати з архівів. Це були плани вілл у стилі італійської та французької Рив’єри, перероблені «на одеський лад» і вже переосмислені по-єврейськи. Ці проєкти швидко втілилися на вулицях Монтефіорі, Нахлат Беньямін і в нових кварталах. У 1920 році його призначили першим головним архітектором Тель-Авіва. Саме він заклав архітектурні принципи, що згодом принесли місту статус об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО. Сьогодні Біле місто — це не просто архітектурний ансамбль, а культурний символ Ізраїлю, в якому й досі можна впізнати почерк уродженця української Умані. Хочете дізнатися більше історій про людей, які пов’язали Україну та Ізраїль? Читайте на сайті: https://nikk.agency/uk/ieguda-magidovich-2/ #НАновини #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine