ПРИТУЛОК ОСЕНІ Крізь сиву млу лягає напрямок, Де схили над рікою в бархаті, Туди ходити я занадився, Де в давнім лісі чути каркання, Де листя я зібрав під арками, Де осінь знов розгорне обрії І де думки бувають добрими. На схилах я на мить спиняюся, Вдихаю запах листя прілого І спогад крізь туман здригається, Про те, що мало зовсім рідного, Про те, що блиск буває рідкісно, Коли крізь млу просвіт видніється І далі йде життя на милицях. Я тут колись від болю никався, Та гальмував думками хворими, Між сивих трав хотілось зникнути, Де осінь знов розгорне обрії. Тут набирався я хоробрості. Це тільки долею назначено, Бо ця земля вертає значення. Мирослав Манюк 09.10.2026 #септет

❗️Офіційно! У Києві фіксують густий туман: це наслідки попередніх обстрілів, – ДСНС. Залишки диму й сажі піднялися у верхні шари атмосфери, а антициклон притискає їх до землі. Вітру майже немає, повітря не продувається. Що варто зробити: ▪️Зачиніть вікна та кватирки (особливо жителям Подолу, Лук'янівки, Шевченківського району та Борщагівки); ▪️Утримайтеся від провітрювання; ▪️За наявності увімкніть очищувач повітря / зробіть вологе прибирання; ▪️Водіям: вмикайте протитуманні фари та тримайте дистанцію. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

❗️Київ затягло густим смогом після нічної атаки: водіїв закликають бути обережними на дорогах на тлі поганої видимості, – ТСН. Інші ЗМІ пишуть, що це не смог, а туман. При цьому очевидці повідомляють, що відчувається запах гару в окремих районах.

У тиші днів, де вимірюють час невтомні стрілки втомленого бігу, живе у серці незгасимий мас — тепло надій крізь дощ і білу кригу. ​Ми йдем наосліп через шум і дим, шукаєм світло у чужих вікнах, плутаєм щирість із туманним цим одвічним болем у старих снагах. ​Блукають душі стежками доріг, торкаються плечима у юрбі, переступають стомлений поріг, не знаючи ще правди у борні. ​Кохання — то не спалах на годину, не гучний крик і не веселий брязкіт, це тиха пристань на сумну хвилину, де кожен подих — мов священний скарб. ​Воно приходить тихо, без запрошення, як ранковий туман на тихі води, знімає з плечей тягар самозахисту й дарує крила посмішки і вгоди. ​Це два світи, що вирішили злитись в одне велике й тепле почуття, щоб серцю більш ніколи не болітись серед буремних хвиль самого життя. ​І хай довгий і тернистий цей шлях, де доля випробовує нас часом, любов живе у щирих словах, зігріваючи нас лагідним антрактом. ​Бо той, хто щиро і надійно жде, хто береже у серці світлий дзвін, своє єдине сонце обов'язково знайде серед мільярдів земних і тихих війн.

9-річна киянка Евеліна Саркісян разом із батьками підкорила всі шість двотисячників українських Карпат і встановила офіційний рекорд України.😍🏔️🏆🇺🇦 Про це досягнення повідомила очільниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова.🗣️✍️ Так, вже під час першого походу родина за один день подолала три вершини — Ребра, Бребенескул та Гутин Томнатик — попри сильний дощ, туман і майже нульову видимість. Батьки дівчинки зазначають, що Евеліна має особливість відкривати друге дихання на фініші та обганяти втомлених дорослих, хоча зізнається, що на спусках мріє про гелікоптер додому. Усі шість сходжень офіційно підтверджені треками зі Strava та Wikiloc, а наступною мрією юної рекордсменки є підйом на Монблан.🤩🙏 Вітаємо українську родину підкорювачів гір із цим здобутком та бажаємо у майбутньому підкорити ще чимало висот!👏🙏🇺🇦 Новина подана за інформацією 5 канал #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

ХОТИНСЬКИЙ ТУМАН Стоїть фортеця сива на горбовині, Дністрове плесо огортає марево, Ховаючи таємність загартовану. Густа завіса біла ніби з мармуру Легенди давні на віки очолила, Де кожна вежа не здається марною. Були тут вої всі високочолими, Що завжди боронили цю окраїну, Давили зло турецьке своїм чоботом. Туман пливе, неначе трохи ранений, Вкриває камінь, мури та всі насипи, Немов з фортеці виїдає гранули. Хотин побачив ці воєнні наслідки, Тримає пам'ять гордо крізь періоди, Які минули за законом класики. Красу відкриють промені розрізані, Проб'ється сонце крізь молочне марево, Осяє велич стін уже по-різному. Душа епох панує, над примарами, Давно вже дбає про старі помешкання, Хотинський край — порядний попід хмарами. Зберіг величність у турботі мешканців. Мирослав Манюк 16.09.2026

ГРАНІТ Залишився у грудях застиглий граніт, Де раніше палала гаряча весна, А тепер розростаються рани малі. Забирає тепло суховію межа І згасає вогонь у глибокій імлі, Бо скінчилася казка та зникла мета. Не помітні віднині пейзажі німі, Не повернеться щирість у зимне житло, Де замкнулися двері на штаби дрібні. Назавжди розтеклося сердечне вино, Висипається попіл на зблідлу траву, Помінялися рими, а з ними й письмо. Я дивлюся крізь морок в життєвім саду, Та не бачу й краплини колишніх надій, Бо рядки про кохання уже не скажу. Зупинилися ми, де стояли самі, Де відходять пригадки у сніжний туман, А у грудях з'являється знову граніт. Де ласкавість, що з нами постійно була? Нам розплавити треба сердечний тягар, Що заліг камінцем як покірний слуга. Треба жити в коханні без цього ярма. Мирослав Манюк 05.09.2026

​ Шість кроків до внутрішнього спокою та оновлення людини ​Перший крок: Усвідомлена пауза (Коли ти просто бачиш свої думки)​Це момент, коли ти раптом зупиняєшся всередині себе й кажеш: «Ого, мій мозок зараз знову накручує тривогу або малює якісь страшні картинки». Ти перестаєш бути сліпим заручником емоцій, а просто дивишся на них збоку й розумієш: це лише думки, а не реальність.​Другий крок: Внутрішнє кермування (Коли ти сам господар свого спокою)​Це момент, коли ти береш «штурвал» у свої руки. Ти чітко бачиш: ось тут справжнє життя (шумлять машини, співають птахи), а ось тут — ілюзії втоми чи образи. Ти м’яко, але впевнено перемикаєш свою увагу на дихання, на тишу, на красу навколо і кажеш собі: «Я обираю спокій».​Третій крок: Життєва мудрість (Коли розумієш, як усе влаштовано)​Це проста і зрозуміла життєва логіка. Ти вже знаєш свій характер і свої реакції: якщо стається щось неприємне чи різке, тобі не потрібно зриватися. У тебе в серці вже є просте правило: зупинитися, відкинути зайвий маніпулятивний бруд, видихнути і зберегти свою рівновагу, бо твоє душевне світло дорожче.​Четвертий крок: Глибоке розуміння життя (Коли зникає туман в голові)​На цьому етапі ти чітко бачите істину. Ти розумієш, чому люди поводяться так чи інакше, чому хтось обирає темряву й образи, а ти обираєш світло. Жодні чужі маніпуляції чи неадекватні слова більше не можуть зачепити твоє серце, бо ти бачиш усе наскрізь і живеш у злагоді з совістю.​П'ятий крок: Душевна зрілість (Коли в серці настає справжній мир)​Це стан внутрішньої мудрості й дорослості. Ти більше не воюєш із вітряками, не витрачаєш сили на порожні сварки чи тих, хто цього не вартий. Усередині з'являється глибокий, непохитний мир, спокій та впевненість у власних силах і своєму шляху.​Шостий крок: Справжня еволюція і народження нового себе​Це момент, коли змінюється не просто настрій, а все твоє єство. Мозок будує нові нейронні шляхи, тіло скидає багаторічні затиски та напругу, повертається чудова координація, легкість і ясність. Ти відчуваєш себе повністю оновленою, сильною і духовно зрілою людиною, яка дихає на повні груди й іде вперед із чистим світлом у серці.

🤔Засновник компанії Donaustahl, яка постачає українським військовим бойові безпілотники, Штефан Туманн переховується після того, як його спробувала ліквідувати росія. Німецькі спецслужби попередили підприємця про підготовку російської операції проти нього наприкінці 2025 року, після чого він змушений був переховуватися. У березні Генеральна прокуратура ФРН затримала двох завербованих агентів, які стежили за бізнесменом. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

ДІМ-ПРИМАРА Я шукаю споруду, якої немає, Біля неї відсутня висока горожа, Не блукають там тіні у сірім тумані. Там вузькі коридори, кімнати порожні, Тільки брама пропустить заплутані душі, Щоби звідти забрати відсутню ворожість. За стіною примара збиває подушку, Галерея вже вабить глибоким спокоєм І замок зачиняє підвали задушні. Тут повітря стає важелезним застоєм, Намагаюся вийти із пастки зворотно, Тільки як вийти з дому, який поза грою? Кожен кут — це не кут, а круті повороти, Залишаюся тут у німому полоні, Де уже безкорисний який-небудь спротив. Не знаходиться вихід у звичні шаблони, Хто ступив на поріг невідомого дому, Той застрягне назавжди у цьому циклоні. Так минають віки за важким невідомим, Де людина надію й рятунок втрачає. Не поїде той дах, де відсутня свідомість. Не загубиться той дім, якого немає. Мирослав Манюк 15.08.2026