#поезія А у чистім полі вітерець кружляє Він голубить трави,палко обіймає І гуляє вітер зранку і до ночі Розганяє хмари і дрімає в росах... Покохав калину вітерець ласкавий Пригортає ніжно,косу розплітає А струнка калина хилиться до клена Вже давно у парі повінчало небо... Пролітає вітер у своїй печалі Розповість він літу про своє кохання Сонечко зігріє,підбадьорить літо У журбі самотній зажурився вітер... Не журися вітре,ти лети у поле Там тебе чекає щасливая доля Там волошки в житі і ромашки білі Хай тебе зігріють ніжною красою...

#поезія Я у полі позбираю Трави ніжні й запашні. Заварю смачного чаю І посиджу у дворі. Навкруги сміється літо. Сонце світить з висоти. Розцвітають ніжні квіти Неймовірної краси. Я новому дню радію. Теплу,сонечку і вітру. І плекаю свою мрію. Щиро вірю в долю світлу. Що уже минуть дощі. Й скоро стихне буря. І розквітне мир в душі. Й засвітить нова зОря. Розцвітуть в саду троянди. Й розійдуться хмари. Відтоді,повір,назавжди Нове життя настане. Марія Кінаш.

Знайшлося. - Куди ти? Куди ти збираєш валізи? Сопеш, наче спека тобі не рідня. У тебе ще є кілька днів тої візи. Чекай! Пане Липню, спини-но коня! Давай побалакаєм тут, серед поля, де грицики квітнуть і пахне буркун. Де вітер у дзвоників шарпає льолі і всоте за день репетує цвіркун. Давай посидúм там, де трави високі, де літо сховалось спочити від нас. У тебе вже, Липню, і зморшки глибокі... Ти схожий на діда. То час. То все час. Летить уперед і живих не жаліє. І трави -- вже сіно... Посохли за мить. А пахне ж то як! Серце плаче і мліє. Не плач, любий Липню.Не плачеш? Гримить... У тебе ще часу -- малесенька жменька. То ж квітни і пахни на втіху джмелям. А я збережу весь твій світ у кишеньці. І, може, листами колись передам... Людмила Галінська

Літо створено для того, щоби збирати квіти. Життя — для того, щоб збирати враження і щасливі моменти. Нехай це літо буде неймовірним, особливим, незабутнім для всіх!

#поезія Вже серпень підпирає літні двері,Ще не заходить-лиш надворі чекає. То загляда в віконце,то присяде в сквері,Допоки липень літо рідне обіймає. Перевіряє:чи все у липня вийшло?Чи жита й пшениці вже достигли? Чи налилися соком сливи й вишні?Чи скошена трава на пожовтілих схилах? Заслухався він пісню жайворинуЙ гудіння бджіл в . гречанім цвіті.Збирає мак, бо скоро ж Маковія, На теплих хвилях золотого жита.Торкає соняшникове жовте поле.І йде повільно стежками городів.І гладить гарбузи, важкі, як сонце, І тане серце від дзвінких мелодій.А завтра вже,немов господар, зайде.В свою Господу-у серпневі храми. Й Іллю зустріне на грозовій дорозі,І Маковію він відкриє світлі брами. Він яблук стиглих приготує Спасові на стіл.І меду в сотах,як господару годиться. Й захоче залишити незабутній слід,І розмаїття серпня довго буде сниться.Збере він урожай з садів у щедрі закрома,Складе в копиці сіно лугове, духмяне і пахуче,А десь в райських садах вже достига хурма.І серпень літечку закриє двері-неминуче Л. Манжулеєва.

Настрій 👒 літо

#поезія Половина літа раптом пролетіла, Так з роками швидко проліта життя. Я позаду рОки свої розгубила І нема дороги й туди вороття. Скільки літ минуло?Скільки зим прожито? Хоч лічи... а краще лік не починай. Пронеслись у світі як зоряний вітер Сліди загубились, марно не шукай. Десь у літніх росах йшла стежкою боса І пила солодкі від життя меди. І вплітало літо щастя в мої коси І шептало тихо:-Скарб мій не згуби. Вже осінні роси впали в ноги босі, Сивина у коси.Де ж мої літа? По стерні в покосі я шукаю досі Щастя того літа і його тепла. Наталья Деркач.

Художниця Катерина Багута (Київ). "Літо"🌞🌹🎨

Настрій літо 🍉

#поезія Духмяний липень, пахне цвітом липи, Хоча дощить, то зовсім не біда. Дощ у долоні діаманти сипе, А небо на це дійство спогляда. Пшениця дозріває вже у полі, Почнуться незабаром і жнива. Веселий вітер вирвавшись на волю, Пісень для неї на сопілці гра… У лузі пахнуть ніжно сінокоси, Поважно ходить в березі бузьок. Збирають квіти перламутні роси, А літо їх збирає у вінок. Чудову мить, фарбує ніжне літо І прикрашає всім своїм єством. Вино в бокалах солодом налите, Чекає нас з тобою за столом… Тетяна Горобець