#Постаті

ГРОМАДЯНИН УНР ПЕТРО ДЯЧЕНКО

У 1918 р. - учасник визволення Полтави та Криму під проводом полковника Петра Болбочана. Командир полку Чорних Запорожців, Герой Першого зимового походу (1919-1920). Начальник штабу УПА «Поліська Січ» отамана Бульби-Боровця. Михайло Омелянович-Павленко називав полк Чорних запорожців Петра Дяченка найкращим полком української армії.

Прапор полку був чорним і з одного боку було нашито гасло «Україна або смерть». Чорношличники полку Дяченка нагадували козацьких кіннотників - оголений лоб, з якого звисає козацький «оселедець». Це зараз для декого елемент декору, а на війні з більшовиками для власників «оселедців» застосовували особливі тортури, знаючи, що їх власники належать до «отборних частей Петлюри».

Окремою сторінкою є боротьба Дяченка й чорношличників за долю Петра Болбочана.

Після поразки національних сил Дяченко служив у Польщі, не зрікшись громадянства УНР. З початку Другої світової війни допомагав УПА. У подальшому співпрацював з ОУН. На війні він утратив обох синів, став мовчазним, зосередженим. Щоб не потрапити до рук радянців, здався американцям. Виїхав до Філадельфії. Там захопився квітникарством, став фотографом-аматором. Писав спогади про бойових друзів.

З відривного календаря "Український народний календар" за 22 квітня.
-----------

СПРОЩЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ОФОРМЛЕННЯ УБД

📑Постановою КМУ 413 від 2014 року передбачається обов’язок командира військової частини протягом 30 календарних днів з дня участі осіб у виконанні бойових завдань, та отримання травм (поранень, контузій, каліцтв) зобов’язані подати на розгляд комісії документи, на підставі яких надається статус УБД.

Також передбачається функціонування Єдиного державного реєстру ветеранів війни - що повинно спростити бюрократію та навантаження “паперової роботи”.

‼️З метою удосконалення процесів МО внесло зміни до порядку подання даних до такого реєстру (Наказ МО від 17.01.2025 р №17)

🟢Відтепер військові частини, які виконують бойові завдання, зобов’язані оперативно вносити дані про військовослужбовців до Єдиного державного реєстру ветеранів війни.

☝️ Що це означає?
✔️ Інформація має бути внесена не пізніше ніж за 5 днів від початку бойового розпорядження.
✔️ У бойових підрозділах призначатимуть уповноважених осіб, які відповідатимуть за реєстрацію військових.
✔️ Передбачено окремий порядок для військових, які відряджені до бойових частин.

🔻 Навіщо це потрібно?
✅ Автоматичне присвоєння статусу УБД.
✅ Спрощений доступ до соціальних гарантій.
✅ Мінімізація бюрократії для військових.

⚠️Що стосується оперативності виконання цих вимог - залежить від організації роботи на місцях.

Порядок отримання УБД - https://t.me/lawyer_4_military/1690

Індивідуальна консультація 👉 https://t.me/L4M_UA
📱 Не пропускай найважливіше! ПІДПИШИСЬ
ПІДТРИМАТИ КАНАЛ

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ...

Провідна неділя, спогади сумні,
Ми несемо паску в поминальні дні,
Світить в небі сонце, а душа сумна,
Бо немає рідних, з нами вже нема...
Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях,
Зберігаєм світлі спогади про Вас,
Тяжко нам на серці, молимось щодня,
Найдорожчих в світі, з нами вже нема.
Квіти принесемо з вдячністю в душі,
Серцем обіймемо, ми своїх батьків,
Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас,
Згадуєм минуле у сумний цей час...

©Галина Адамович
---------------
ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ)

За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі.

Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу.

У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі.

Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу.

Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали.

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня.
-----------

🗓День міста Львів
Львів – одне із найстаріших та найкрасивіших українських міст. День міста Львів раніше припадав на першу суботу травня. Однак, у 2024 році святкування Дня міста Львів вперше було перенесено на 27-28 квітня. Перенесення повʼязане із реформою церковного календаря ПЦУ, що була запроваджена з 1 вересня 2023 року.
День м. Львів привʼязаний до відзначення Дня Святого Юрія, відзначається у найближчі вихідні після цього свята, що тепер припадає 23 квітня.

Привіт, українці. 28 квітня у календарі, і в цей день відзначають:

🔵День заплати наперед
🟡Всесвітній день працівників швидкої допомоги
🔵Всесвітній день порятунку жаб

Бережіть себе та зважайте на сигнали повітряних тривог.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

ЯК МЕНТАЛЬНО ПІДТРИМАТИ СЕБЕ В УМОВАХ ОКУПАЦІЇ?
Тривала окупація випробовує людей на міцність. Ті, хто залишився в окупованому місті, щоб вижити морально, мають зберігати віру у звільнення. Це одна з головних умов для збереження внутрішнього стрижня. Людина, яка спілкується з іншими в окупації, сама повинна тримати цю віру, адже за ці три роки були періоди піднесення, надії, зневіри та відчаю. Важливо залишатися стійким і пам’ятати, що історія України вже проживала подібні випробування.
Щоб допомогти собі зберегти надію у небезпечному середовищі, важливо підтримувати контакт із власними коренями. Якщо людина має можливість читати українські книжки, переглядати світлини з національних свят або згадувати моменти щасливого минулого – це допомагає. Такі «маячки» нагадують, людина належить до цього народу, вона частина цієї культури.
Щоденні ритуали також мають величезне значення. Це може бути ранкове слухання музики – не обов’язково української, але такої, що емоційно резонує. Етнічні мотиви можна знайти і в інших культурах, зберігаючи зв’язок із собою навіть у важких умовах. Заварити чай з м’ятою, як колись у бабусі на городі, посадити чорнобривці, згадати рідних – це не просто дрібниці, а спосіб тримати себе тут і тепер.
Люди на окупованих територіях часто святкують релігійні свята двічі – за новим і старим календарем. Це також створює відчуття стабільності, зв’язку і підтримує ментальне здоров’я.
Чи варто уникати новин, щоб не нервуватися?
Якщо людина звикла починати день з перегляду новин або прослуховування радіо, відмовитися від цієї звички буде складно. Але якщо в якийсь момент вона усвідомить, що новини заважають їй дихати, руйнують настрій і віру, тоді варто змінити інформаційне середовище.
Особливо шкідливі пропагандистські наративи на кшталт «вас тут усіх вважають зрадниками» або «українці прийдуть і всіх знищать». Це відверта маніпуляція страхом. Психологиня нагадує:
Навіть у Другу світову війну влада визнавала як тих, хто воював на фронті, так і тих, хто пережив окупацію. Історичний досвід доводить – такі залякування не мають під собою підстав.
Як знімати постійну напругу в окупації?
Зняття напруги – це насамперед переключення уваги. Жителі сіл мають певну перевагу – працюючи на землі, доглядаючи рослини чи тварин, людина природно заземлюється. Тактильні відчуття, фізична праця допомагають зосередитися на теперішньому моменті.
Водночас для сільських жителів втрата врожаю чи знищення землі сприймається особливо болісно – на рівні тіла. Це не просто втрата рослин, а втрата частини себе. Наталія Бубнова згадує болісну історію:
Одна жінка із села розповідала, як раділа гарній озимині, а потім бачила, як по полю їздять танки – і це було як удар по її душі.
Як люди, що виїхали, можуть підтримати рідних в окупації і не нашкодити їм?
Фрази на кшталт «ми переможемо», «скоро все буде добре» – автоматичні і часто не приносять реальної підтримки. Натомість варто говорити те, у що сам віриш – що війна закінчиться, що правда на нашому боці.
Краще сказати: «Ти сильний/сильна», «Я тебе люблю будь-яким/будь-якою», «Ми збережемо наш зв’язок». Можна навіть пожартувати про розвиток інтуїції – мовляв, навчимося розуміти одне одного без слів. Такі щирі слова дають опору.
Важливо пам’ятати: щоб підтримати іншу людину, сам маєш вірити в те, що говориш. Це як у театрі – актор не грає, а проживає роль – каже психологиня.
Яких фраз варто уникати?
«Я тебе розумію» – часто звучить неправдоподібно і відштовхує. Краще сказати: «Я намагаюсь тебе зрозуміти. Що я можу для тебе зробити? Що тобі зараз важливо почути?»
Не слід обіцяти те, що не можна контролювати, наприклад, що скоро буде перемога або що повернеться все втрачене майно. Говоріть тільки те, у чому впевнені.
Як вести себе з тими, хто не приймає підтримку?
Іноді рідна людина емоційно відсторонюється – дає короткі відповіді, не йде на контакт. Це боляче, але потрібно прийняти її право на дистанцію. Можна запитати: «Чому ти так думаєш?» – і слухати без тиску.

🇺🇦  Доброго ранку! Сьогодні у нас є привід згадати, як і коли людство придумало календар, яким ми зараз і користуємося

➡️ Стародавній Єгипет — піонери часу

Ще у 4241 році до н.е. єгиптяни створили перший календар з 365 днями. Вони помітили, що розлив Нілу відбувається майже в один і той самий час щороку, і пов'язали це з рухом зірки Сіріус.

➡️ Чому рік має 365 днів і ще трошки?

Насправді Земля обертається навколо Сонця не за 365, а за 365 днів, 5 годин, 48 хвилин і 46 секунд. Через цю зайву частинку виникає потреба у високосному році — один додатковий день кожні чотири роки (лютневе 29 лютого), щоб календар не з’їхав.

➡️ Юліанський і Григоріанський календарі

У 46 році до н.е. Юлій Цезар реформував календар і запровадив юліанський рік з регулярними високосними роками. Але він був трохи неточний, і до XVI століття календар вже відстав на 10 днів. У 1582 році Папа Григорій XIII ввів нову систему — григоріанський календар, який ми використовуємо й досі. Саме тоді після 4 жовтня одразу настало 15 жовтня!

➡️ Рік не однаковий для всіх

Існують інші календарі, наприклад, ісламський рік, який має 354 дні, або єврейський, що поєднує сонячні і місячні цикли.

➡️ Рік не завжди означає те, що ми думаємо

У астрономії є кілька видів року:  Тропічний рік (той, який ми використовуємо) — від весняного рівнодення до весняного рівнодення, сидеричний рік — час, за який Земля робить повний оберт відносно зірок (на 20 хвилин довший).і навіть аномалістичний рік — за положенням Землі в перигелії.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#Сміємось_не_здаємось!

😀 - Куме! Ви чули? путін помер!
- А чого?
- Банальна смерть: подавився Україною.

😀 Раніше підступний Захід хотів захопити росію і перетворити її на колонію, але путін не дав цього зробити він сам захопив росію і перетворив її на колонію.

😀 Приходить чоловік на цвинтар і чує, що хтось кричить:
- Ура! Браво!
Підходить, бачить зграю українців і двох за-мучених могильників. Питає:
- Що тут сталось?
- Та вчора путін помер, то ми його сьогодні десять разів на біс закопуємо...

😀 Помирає старий бандерівець. Навколо зібрались усі його родичі, слухають заповіт:
- Хлопці, бережіть путіна!
- ?
- Ненависть до путіна чи не єдине, що так добре об'єднує Україну!

😀 Ворожка до путіна:
- Бачу як їдеш в лімузині по червоній площі, всі аплодують, радіють, сміються, танцюють, махають тобі. Величезне свято!
- А я? Я махаю у відповідь?
- От цього не бачу, труна закрита.

З відривного календаря "Український народний календар" за 25 квітня.

#тварини
Манули: пухнасті королі байдужості🙂.
Якщо ви думаєте, що коти – це вершина пухнастої зверхності, то ви ще не зустрічали манула! Ці дикі котики, які виглядають як гібрид хмарки та буркотливого дідуся, є справжніми зірками байдужості в тваринному світі.

Манул, або палласів кіт, живе в степах і горах Центральної Азії, де, здається, він опанував мистецтво "мені все одно" ще до того, як це стало мейнстримом. З їхньою круглою мордочкою, маленькими вушками і пухнастою шерстю, манули виглядають так, ніби щойно вийшли з фотосесії для календаря "Наймиліші буркотуни 2025". Але не обманюйтесь їхньою милотою! Ці котики – справжні хижаки, які полюють на гризунів із такою грацією, ніби виконують сучасний танець... або просто випадково спіткнулися об здобич.

Що робить манула таким особливим? По-перше, їхній погляд. Якщо коти вдома дивляться на вас із легким презирством, то манул дивиться так, ніби ви заборгували йому мишу ще з минулого століття. По-друге, їхня шерсть – це окремий вид мистецтва. Вона настільки густа, що манул виглядає як пухнаста подушка, яка вирішила піти на прогулянку. І, звісно, їхня поведінка: манули не бігають, не метушаться і точно не будуть ганятися за лазерною указкою. Їхнє життєве кредо: "Навіщо поспішити, якщо можна полежати?"

Цікавий факт: манули не люблять товариства. Вони одинаки, які, здається, винайшли соціальне дистанціювання ще до того, як це стало трендом. Навіть у зоопарках манули часто ховаються від відвідувачів, демонструючи, що їм байдуже до вашого бажання зробити селфі.

Тож, якщо ви хочете навчитися мистецтва спокою, беріть приклад із манула. Ці пухнасті філософи нагадують нам: іноді найкращий спосіб справити враження – це просто виглядати мило і нічого не робити. А якщо хтось запитає, чому ви лежите на дивані весь день, просто скажіть: "Я вчуся бути манулом!" 😸

ПРОВІДНА НЕДІЛЯ...

Провідна неділя, спогади сумні,
Ми несемо паску в поминальні дні,
Світить в небі сонце, а душа сумна,
Бо немає рідних, з нами вже нема...
Тяжко жити в світі, їх скінчився шлях,
Зберігаєм світлі спогади про Вас,
Тяжко нам на серці, молимось щодня,
Найдорожчих в світі, з нами вже нема.
Квіти принесемо з вдячністю в душі,
Серцем обіймемо, ми своїх батьків,
Спіть спокійно рідні, пам'ятаєм Вас,
Згадуєм минуле у сумний цей час...

©Галина Адамович
---------------
ПОМИНАЛЬНА ПРОВІДНА ТОМИНА НЕДІЛЯ (РАДУНИЦЯ, ГРОБКИ, ДІДИ)

За тиждень до Поминальної неділі прибирали на цвинтарі.

Могилки прикрашали квітами, вінками, висівали чебрець, материнку, ласкавець, висаджува ли чорнобривці, барвінок, калину та любисток. Обов'язково ставили свічку, а хрест перев'язували поминальними рушниками. Наші пращури вірили, що саме вони прикликають душу.

У суботу господиня готувала «поману» - обід, куди входили: коливо, шинка, ковбаса, бігос, голубці, кури печені, вареники з сиром, каша гречана чи пшоняна, пиріжки, завиванці з маком, крашанки тощо. Паску залишали від Великодня. На Львівщині випікали бабки та калачі.

Зранку у Провідну неділю йшли до церкви, щоб принести додому шматочок артосу.

Після служби прихожани, хор, священик із хоругвами, хрестами йшли на цвинтар і справляли спільну панахиду. Якщо хтось хотів, щоб на могилі його рідних відправили панахиду-парастас, то запрошував священика окремо. Після того розпочиналося поминання «гостювання» родини та близьких. На Поліссі обкачували крашанкою могилу, на Гуцульщині крашанку розбивали об надмогильний хрест, на Буковині крашанки давали бідним людям. І майже повсю ди на могилі залишали крашанки, печиво, писанки, аби діти забрали.

З відривного календаря "Український народний календар" за 26 квітня.
-----------