«Це капець»: відверта розмова з ортодоксальним єврейським капеланом ЗСУ — про фронт, віру і те, як не втратити людину — відео «Є закон, і сказано: “Якщо прийшов хтось убити тебе — убий його першим”. Це найголовніша частина. Тому захищати свою країну — це заповідь Бога. Є така заповідь: “Не переходь межу”. Вона написана в Торі, у Біблії, так? Тому ті, хто прийшов сюди, грубо порушили цю заповідь. А ті, хто захищає, — це ЗСУ, це руки Бога в Україні. І вони виконують заповідь: “Саме не вбивай, знищуючи ворога”», — Яків Синяков. Іноді війну показують через зведення та цифри. Але це інтерв’ю — зовсім про інше. Ортодоксальний єврейський капелан Збройних сил України рабин Яків Синяков говорить про фронт без пафосу й без красивих формулювань — про страх, втому, вибір, віру та про те, як людині не втратити себе там, де щодня поруч смерть. У розмові звучать питання, на які немає простих відповідей: де Бог під час війни, де проходить межа між захисником і вбивцею, чому нейтралітет у такі часи може стати моральною пасткою і що допомагає людям триматися, коли навколо суцільний хаос. В інтерв’ю — реальні історії фронту: поранені військові, чорний фронтовий гумор, розмови про ненависть, полонених і про те, як зберегти людську гідність навіть під час війни. Це не релігійна проповідь і не військова хроніка — це чесна розмова людини, яка постійно поруч із військовими й бачить війну без фільтрів. Для багатьох українців та ізраїльтян українського походження цей матеріал звучить особливо сильно — через тему пам’яті, відповідальності та особистої позиції. Бо головне питання після перегляду залишається простим: де твоя позиція, коли історія відбувається просто зараз? Читайте і дивіться матеріал повністю: https://news.nikk.co.il/uk/ce-kapec-vidverta-rozmova-z/ #НАновости #NAnews #Israel #Ukraine #IsraelUkraine НАновости‼️:- новини Ізраїлю Важливо❓ Поділіться ❗️ і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

🔥🛢У глибокому тилу РФ третю добу гасять пожежу на нафтоперекачувальній станції «Калейкіно» в Татарстані. Після атаки далекобійних дронів СБУ два резервуари по 50 тисяч тонн перетворилися на факели. Супутникові знімки підтверджують масштаб руйнувань, а Reuters повідомляє про втрату прокачування близько 250 тисяч барелів на добу. Станція була ключовим хабом для експорту Urals, тож удар відчутний не лише в зведеннях, а й у фінансових звітах

❗️На Київщині стартує будівництво ще одного житлового кварталу для ВПО У Миронівській громаді розпочинається реалізація пілотного проєкту. Передбачено зведення до 200 будинків із необхідною інженерною та соціальною інфраструктурою, а також створення робочих місць. Йдеться не про тимчасове розміщення, а про повноцінну інтеграцію переселенців у життя громади. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

#історія #речі Детекторний приймач: Радіо, що працювало на чистій енергії хвиль 📻⚡ Сьогодні ми звикли до гаджетів, які вимагають постійної підзарядки, але на світанку радіоери існував пристрій, якому не потрібні були ані батарейки, ані розетки. Детекторний приймач — це справжнє диво інженерної думки 1920-х років, яке принесло голос світу в тисячі домівок, використовуючи лише енергію самої радіохвилі. Серцем цього пристрою був «детектор» — невеликий кристал мінералу (найчастіше галеніту), до якого торкалася тонка металева пружинка, яку музиканти та радіоаматори називали «котячим вусом». Шукаючи чутливу точку на кристалі, людина буквально «полювала» на сигнал. Якщо вибір був вдалим, у навушниках з’являвся звук — спочатку тихий та потріскувальний, але справжній. 💎📡 Детекторні приймачі були неймовірно популярними через свою доступність. У той час як лампові радіо коштували цілі статки, детекторний апарат міг зібрати навіть підліток із підручних матеріалів: котушки дроту, кристала та високої антени. Власне, саме довга антена (іноді десятки метрів дроту, натягнутого між деревами) була «електростанцією» приймача, збираючи електромагнітну енергію з ефіру. 🛠️🏡 Це була епоха романтики радіохуліганства та перших трансляцій. Сім'ї збиралися навколо одного пристрою, передаючи навушники один одному, щоб почути останні новини, прогноз погоди або оперний концерт. Через низьку потужність сигналу слухати таке радіо можна було лише в тиші, що створювало особливу атмосферу таїнства та зв'язку з невидимим світом хвиль. 🤫🎼 Цікавий факт: під час Другої світової війни солдати та в’язні концтаборів часто створювали саморобні детекторні приймачі, використовуючи замість кристала іржаве лезо для гоління та графітовий олівець. Такі пристрої називали «радіо окопного типу» (foxhole radio). Вони дозволяли таємно слухати зведення новин, адже, на відміну від сучасних приймачів, детекторний апарат нічого не випромінював у відповідь і його було неможливо запеленгувати. 🪒✏️ Сьогодні детекторний приймач — це освітня іграшка та об'єкт захоплення для радіоаматорів-ретроградів. Він нагадує нам про часи, коли технології були прозорими та зрозумілими, а для зв’язку з усім всесвітом було достатньо лише довгого дроту, шматочка мінералу та великого бажання почути голос із далечіні.

#дати #свята Міжнародний день арабського леопарда: Краса на межі зникнення 🐆 ​9 лютого світ відзначає день, присвячений одному з найбільш невловимих і величних хижаків планети — арабському леопарду. Це не просто чергова дата в екологічному календарі, а сигнал «SOS» від природи, адже цей підвид перебуває у критичному стані. 🌍 ​Хто такий арабський леопард? ​Це найменший серед усіх леопардів, ідеально пристосований до життя в суворих умовах Аравійського півострова. 🏜️ ​Майстер маскування: Його світла, блідо-жовта шерсть із розетками дозволяє йому ставати буквально невидимим серед скель та пісків Оману, Ємену та Саудівської Аравії. ​Аскет пустелі: Він може довгий час обходитися без води, отримуючи вологу з їжі, і полює переважно на гірських газет і нубійських гірських козлів. ​Сумна статистика ​Ситуація з арабським леопардом є трагічною. У дикій природі їх залишилося, за різними оцінками, менше ніж 200 особин. 📉 ​Причини зникнення: Втрата природного середовища, полювання через загрозу худобі та нестача кормової бази. ​Останні фортеці: Сьогодні вони збереглися лише в невеликих ізольованих популяціях, переважно в горах Дофар у Омані. ​Чому цей день важливий? ​Міжнародний день арабського леопарда був офіційно встановлений (зокрема, за ініціативи Саудівської Аравії), щоб привернути увагу до програм з відновлення популяції. 🛡️ ​Розведення в неволі: Існують спеціальні центри, де вчені намагаються отримати потомство, щоб згодом випустити тварин у дику природу. ​Відновлення екосистем: Створення заповідників, де полювання суворо заборонене, а популяції диких травоїдних відновлюються штучно. ​Екологічна освіта: Зміна ставлення місцевих громад до леопарда — з «ворога пастухів» на «національне надбання». ​Арабський леопард — це символ дикої, непідборної природи Близького Сходу. Втрата такого виду була б непоправною катастрофою для біорізноманіття нашої планети. Цей день нагадує нам: ми — останнє покоління, яке може врятувати цього «привида гір» від повного забуття. 🕊️

🤡🔥 Z-воєнкори впали в істерику після появи відео з комбатом 413-го ОСБ ЗСУ Романом Ковальовим у самому центрі Куп’янська-Вузлового на Харківщині. "Єто какой-то позор". "Єто какая-то особая форма мазохізма". "Діскредітація какая-то виходіт". І це ж при тому, що Герасимов відзвітував про «взяття» цього населеного пункту. Водночас на оприлюднених кадрах не чути бойових дій, відсутні вибухи, а український комбат перебуває в місті без бронезахисту. Вчергове російські зведення не збіглися з реаліями на фронті😉 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #факт За лаштунками величі: Тіньова опора Вінстона Черчилля 🖋️ У розпал Другої світової війни, коли доля вільного світу зважувалася на кінчиках пальців однієї людини, за спиною Вінстона Черчилля стояла постать, чиє ім'я майже не згадувалося у військових зведеннях. Елізабет Нел, молода секретарка, стала не просто технічним виконавцем, а живим свідком та невидимим стабілізатором приватного хаосу великого політика. Черчилль був людиною нестерпних звичок: він працював у ліжку, диктував промови крізь густі хмари сигарного диму і міг викликати секретарку о третій годині ночі, вимагаючи негайного запису ідеї, що щойно спала йому на думку. Елізабет була тією, хто навчився розуміти його нерозбірливе бурмотіння та вгамовувати спалахи гніву, які він часто спрямовував на найближчих підлеглих. 🕯️ Нічні бдіння та димні манускрипти Маловідомим фактом є те, що саме завдяки терпінню Елізабет світ почув найвідоміші промови прем'єра. Вона згадувала, як Вінстон міг годинами ходити по кімнаті в одному халаті, підбираючи єдине вірне слово, тоді як вона сиділа за друкарською машинкою, готова вхопити кожну фонему. Вона була першим критиком і першим слухачем текстів, що згодом ставали маніфестами спротиву. 🇬🇧 Приватна етика служіння Стосунки між Черчиллем та Нел були позбавлені будь-якого романтизму, але сповнені найвищої довіри. Елізабет бачила його у моменти найглибшого відчаю, коли він плакав над звітами про втрати, і у моменти дитячої радості від дрібних перемог. Вона стала «людським інтерфейсом» між геніальним, але важким у спілкуванні лідером та зовнішнім світом. Одного разу, коли Черчилль особливо грубо обійшовся з нею під час роботи, він пізніше прислав їй короткий лист із вибаченнями — рідкісний жест для людини його масштабу. Елізабет Нел залишалася з ним до самої перемоги 1945 року, довівши, що велика історія часто тримається на тендітних плечах тих, хто вміє вчасно подати аркуш паперу та зберегти спокій у центрі шторму. 📜 Ця приватна історія — нагадування, що за кожним «залізним» лідером стоїть непомітна людина, чия щоденна, виснажлива праця є тим самим фундаментом, на якому будуються монументи слави.

Чув, як оце між собою шептались продавці на Столичному ринку в Києві, та й узагалі останніми тижнями ця тема активно гуляє по телеграм-каналах, тредсах і фейсбуках — особливо серед тих, хто боїться повторення лютого 2022 року. Оскільки на ці “сенсації” поки не відреагував напрямок стратегічних комунікацій, ми вирішили від себе написати кілька слів. Одразу пояснюємо для панікерів і любителів “джерел з базару”: інформація про “накопичення кацапів на Чернігівському напрямку” не відповідає дійсності. Більше того — навіть у Білорусі немає ознак формування ударних угруповань. А тепер найсмішніше: “9000 танків”. Це вже навіть не фейк — це фантастика для людей, які плутають зведення з маркетингом. Бо “живих” танків у росії залишилось менше п’яти тисяч — і то питання, скільки з них реально на ходу, а не “на папері та в параді”. Наразі кацапи зосередили основні зусилля на Донбасі та Запорізькому напрямку, але навіть там вони не здатні повністю й у визначені строки досягти своїх стратегічних цілей. Тому вкиди про “масштабний наступ з півночі” — це класичний набір: фейк / ІПСО / маніпуляція / хайп на чутливій темі. Коротко по-військовому: не ведіться, не репостьте маячню й не розганяйте те, що вигідно ворогу. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #події Уряд на колесах: Як Вінниця стала тимчасовою столицею України 🚂 Січень 1919 року. Українська Республіка опинилася в лещатах між «червоною» та «білою» росією. Коли канонада більшовицьких гармат знову стала чутною на околицях Києва, Директорія УНР на чолі з Володимиром Винниченком та Симоном Петлюрою була змушена ухвалити важке, але стратегічне рішення — залишити столицю, щоб зберегти державність. Чому саме Вінниця? Вибір припав на Вінницю не випадково. На той час це було важливе залізничне сполучення, що дозволяло тримати зв'язок із фронтом та західними регіонами. 26 січня 1919 року ешелони з урядовцями, документами та військовими штабами прибули до міста над Бугом. Вінниця офіційно набула статусу тимчасової столиці УНР. 🏛️ Життя в «міністерських» вагонах Державне управління в тих умовах було справжнім викликом. Міністерства розміщувалися в готелях, приватних будинках та навіть у залізничних вагонах. Готель «Савой», окраса міста, став резиденцією Директорії. Саме тут, у цих стінах, вирішувалася доля країни: обговорювалися деталі Акту Злуки, щойно проголошеного на Софійському майдані, та велися виснажливі переговори з представниками Антанти. 🤝 Проте побут посадовців був далеким від розкоші. Постійний дефіцит палива, забиті біженцями вулиці та тривожні зведення з фронту створювали атмосферу «порохової бочки». Іронія долі та незламність духу Іронічно, але саме цей «уряд на колесах» став символом того, що Україна — це не просто територія, обмежена стінами київських міністерств, а ідея, яка живе там, де є люди, готові за неї боротися. У Вінниці Директорія провела трохи більше місяця, перш ніж фронт знову змусив їх рухатися далі на захід — до Проскурова та Кам’янця-Подільського. 💨 Переїзд до Вінниці 26 січня 1919 року став початком героїчного і водночас трагічного періоду, який історики згодом назвуть «столицею у вагонах». Це був час, коли держава трималася на багнетах відданих частин та волі кількох людей, що відмовилися капітулювати перед величезною імперією.

У ніч на 24 січня Росія здійснила масований ракетний удар по Києву, застосувавши нетипові для останніх місяців засоби ураження. По столиці вперше за тривалий час було випущено важкі протикорабельні ракети Х-22/Х-32 зі стратегічних бомбардувальників. ☝️ "Не було таких ракет як Х-22 у зведеннях уже давно. Особливість цієї атаки саме в застосуванні цих ракет… Ракети Х-22, які фактично використовувались проти авіаносних груп (це їхнє основне призначення)", – розповів начальник управління комунікацій командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. 🤯 Х-22 можуть нести різні типи бойових частин, а маса бойового заряду сягає близько 950 кілограмів, що робить їх одними з найнебезпечніших у російському арсеналі. Через балістичну траєкторію польоту такі ракети можуть бути перехоплені лише сучасними системами ППО, зокрема Patriot. 💪🇺🇦 Українська протиповітряна оборона знищила більшість із них, попри надзвичайну складність перехоплення таких цілей.