ПІШОВ З ЖИТТЯ АКТИВІСТ І МЕДІЙНИК З БЕРДЯНСЬКА АНДРІЙ ЧЕПРАСОВ.
Йому було 47 років.
15 грудня передчасно помер Андрій Чепрасов. Про це «Бердянськ 24» дізнався з публікації БМВА.
Андрій очолював громадську спілку «Вільна громада – комфортне місто», розповідав про життя Бердянська, долучався до розвитку ветеранського руху, підтримував захисників і їхніх родин.
В 2023 році бердянець долучився до ЗСУ – десантно-штурмових військ.
Андрій Чепрасов був другом редакції «Бердянськ 24». Ми висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким померлого.
Прощання з бердянцем відбудеться у Києві, 17 грудня 2025 року о 09:00 на Байковому кладовищі, Великий зал.
https://t.me/brd24_official

https://t.me/Ukraineaboveallelse

⚡️ «Мобілізація жінок буде. Доведеться повернутися до цієї ідеї – я її повністю підтримую», – заявила нардепка Зінкевич.
Також, за її словами, напади на військових мають жорстко каратися, а для ухилянтів варто робити життя фінансово невигідним, зокрема через блокування рахунків.
❗️ Чоловіків 18-60 років автоматично ставлять на військовий облік, навіть тих, хто за кордоном: основні деталі:
🟢 Дані беруть із державних реєстрів.
🟢 Медогляд не потрібен – облік лише за віком і відсутністю попереднього запису.
🟢 Особи з інвалідністю або тяжкими хворобами можуть добровільно надати меддокументи.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

#дати #свята
✨ Вшанування Пророка Аггея: Заклик до відбудови Храму.
Вшанування пам'яті Святого Пророка Аггея (Огія) — це важливе християнське свято, яке відзначається 16 грудня за новоюліанським та григоріанським календарями.
Пророк Аггей (грец. Ἀγγαῖος, івр. חַגַּי, Ḥaggay) належить до числа дванадцяти так званих «малих пророків» Старого Завіту і займає у Біблії 10-те місце серед них.

📜 Життя та пророче служіння

Аггей пророкував після повернення юдеїв із Вавилонського полону. Його служіння припадає на 520 рік до Різдва Христового, що робить його одним із перших пророків повоєнного періоду.
Його діяльність була тісно пов'язана з діяльністю пророка Захарії. У той час як багато юдеїв повернулося на свою землю, їхній ентузіазм щодо відновлення Єрусалиму та храму ослаб. Люди почали дбати насамперед про свої оселі та особисте життя, відкладаючи відбудову зруйнованого Другого Єрусалимського храму.

Головне послання

Пророк Аггей виступив із полум'яними промовами, закликаючи народ та його лідерів (зокрема, першосвященника Ісуса та намісника Зоровавеля) негайно взятися за відновлення святині.
Суть проповіді: Аггей пояснював народові, що їхні невдачі в землеробстві та бідність є прямим наслідком того, що вони ігнорують дім Божий:
«Хіба час вам сидіти по ваших до­мах, оббитих панелями, а цей храм — у руїнах?» (Аггей 1:4).
Проповіді Аггея мали великий успіх. Завдяки його натхненному слову, а також підтримці пророка Захарії, відбудова храму була відновлена і завершена через кілька років.

Книги пророцтв

Пророцтва Аггея вміщені у найкоротшій біблійній книзі Старого Завіту — Книзі пророка Аггея, яка складається лише з двох глав.

🕯️ Вшанування в Україні

Після переходу Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дата вшанування пам'яті Пророка Аггея збігається із традиційною датою західного християнства:
16 грудня (за новим стилем).
У народній традиції на цей день припадає свято, яке може мати регіональні назви, пов'язані з пророкуванням погоди на зиму.

#історія #особистості
🚀 Артур Кларк: Провидець космічної ери.
Сер Артур Чарльз Кларк (Sir Arthur Charles Clarke) (16 грудня 1917 — 19 березня 2008) — видатний британський (згодом громадянин Шрі-Ланки) письменник-фантаст, футуролог, винахідник та популяризатор науки. Його твори не лише визначили жанр наукової фантастики XX століття, але й суттєво вплинули на реальний розвиток космічних технологій.

🌌 Бачення майбутнього та винахідництво

Артур Кларк здобув освіту з фізики та математики в Королівському коледжі Лондона. Ще до того, як став відомим як письменник, він зробив винахід, який кардинально змінив світ:
Геостаціонарна орбіта
У 1945 році, працюючи інженером, Кларк опублікував у журналі Wireless World статтю «Позаземні ретранслятори», у якій детально описав концепцію системи супутників зв’язку, розміщених на геостаціонарній орбіті.
Суть: На висоті приблизно 35 786 км над екватором супутник обертається з тією ж кутовою швидкістю, що й Земля, залишаючись нерухомим відносно певної точки на поверхні.
Значення: Ця ідея стала теоретичною основою для всіх сучасних телекомунікаційних і телевізійних супутників. На честь Кларка ця орбіта отримала неофіційну назву «Орбіта Кларка».

📚 Основні літературні твори

Кларк був майстром «жорсткої» наукової фантастики (hard science fiction), де сюжет базується на достовірних наукових припущеннях. Його романи часто досліджують контакт із позаземним інтелектом, космічні подорожі та еволюцію людства.
«Кінець дитинства» (Childhood's End) (1953): Розповідає про мирне, але загадкове вторгнення «Володарів» (Overlords), які приносять Землі утопію, готуючи людство до наступного еволюційного стрибка.
«Місто і зірки» (The City and the Stars) (1956): Філософський роман, що досліджує природу пам'яті, замкнутості та безмежності Всесвіту.
«Космічна одіссея 2001 року» (2001: A Space Odyssey) (1968): Створений паралельно з однойменним фільмом Стенлі Кубрика. Роман є, мабуть, найвідомішим твором Кларка, що досліджує роль штучного інтелекту (HAL 9000) та таємничих монолітів, які керують еволюцією людства від первісної доби до зірок.
«Рама» (Rendezvous with Rama) (1973): Класичний твір про перший контакт, коли людство досліджує величезний, покинутий, циліндричний інопланетний корабель.

📜 Три закони Кларка

Кларк також відомий своїми трьома афоризмами, які часто цитуються у наукових та футурологічних колах:
Якщо видатний, але немолодий учений стверджує, що щось можливо, то він, найімовірніше, має рацію. Якщо ж він стверджує, що щось неможливо, то він, найімовірніше, помиляється.
Єдиний спосіб відкрити межі можливого — вийти за них, у неможливе.
Будь-яка досить розвинена технологія не відрізняється від магії.

🌏 Життя на Шрі-Ланці

З 1956 року і до кінця життя Кларк проживав на Шрі-Ланці (тоді Цейлон), де займався підводною археологією та написанням своїх головних робіт. Його вплив на науку та культуру був відзначений численними нагородами, включаючи посвячення у лицарі (Сер) у 1998 році.

#історія #особистості
✝️ Костянтин Богачевський (1884): Митрополит Української Греко-Католицької Церкви у США.
Konstantyn Bohachevsky (16 грудня 1884 — 6 січня 1961) — видатний український церковний діяч, перший митрополит Філадельфійський Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) у США. Його життя та діяльність були присвячені збереженню української духовної спадщини та організації церковного життя в умовах еміграції.

🇺🇦 Життя і служіння

Костянтин Богачевський народився в селі Манастиричани (нині Івано-Франківська область). Він навчався у Римі, де здобув докторські ступені з богослов'я та філософії. У 1909 році він був висвячений на священника і розпочав служіння в Галичині.
Після Першої світової війни Богачевський брав активну участь у дипломатичній роботі, виконуючи функції радника місії УНР на Паризькій мирній конференції, де боровся за визнання української державності.
Апостольський екзарх у США
У 1924 році Папа Римський Пій XI призначив Богачевського Апостольським екзархом для українців-греко-католиків у США.
У той час українська еміграція в США була значною, але церковна організація була складною. Владика Костянтин присвятив себе розбудові структур УГКЦ:
Він здійснив об'єднання українських громад, попри протидію латинського духовенства, яке намагалося асимілювати греко-католиків.
Значну увагу приділяв розвитку українознавства, засновуючи школи та освітні установи.
За його активного сприяння був заснований український католицький коледж у Стемфорді, який став важливою освітньою базою.

Перший Митрополит

Кульмінацією його діяльності стало створення Філадельфійської митрополії. У 1958 році, Папа Іван XXIII підвищив український екзархат у США до статусу митрополії, і Костянтин Богачевський став першим Митрополитом Філадельфійським.
Він також ініціював будівництво Катедрального собору Непорочного Зачаття у Філадельфії, який став духовним центром української діаспори.

🇺🇸 Спадщина

Митрополит Костянтин Богачевський керував УГКЦ в США протягом 37 років, фактично створивши церковну інфраструктуру, яка слугувала не лише духовним, а й національно-культурним центром для українських емігрантів. Його діяльність мала вирішальне значення для збереження української ідентичності та традицій за океаном.

Звіт ООН: у листопаді росіяни вбили щонайменше 226 цивільних українців.
Ворог продовжує тероризувати мирне населення, вбивати людей та нищити інфраструктуру, забравши життя 226 цивільних у листопаді. Ще 952 людини дістали поранення.
Загалом кількість жертв за 11 місяців 2025 року на 26% більша, ніж за аналогічний період 2024 року, і на 70% більша, ніж у 2023-му, йдеться у звіті Моніторингової місії ООН з прав людини.
Понад половину жертв спричинили далекобійні ракетні удари й удари баражуючими боєприпасами. Найсмертоноснішою стала атака 19 листопада на Тернопіль, унаслідок якої загинули щонайменше 38 цивільних.
Майже 48% жертв припали на прифронтові райони, де основною загрозою залишалися дрони малої дальності, а також артилерійські й авіаційні удари.
Крім того, у листопаді Росія здійснила п’ять масштабних атак на енергетичну інфраструктуру України, а також численні регіональні атаки. Це призвело до тривалих відключень електроенергії, опалення та водопостачання по всій країні на тлі зниження температури.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

🐰 PLAYBOY.

Журнал, який перетворив еротику на мову епохи.

Playboy часто спрощують до одного слова — «еротика».
Але насправді це був медійний експеримент, який змінив те, як суспільство говорить про тіло, свободу і приватне життя.

📰 Новий формат для нового часу.

Коли Playboy з’явився у 1953 році, США жили за правилами післявоєнного пуританства:
• секс — табу;
• тіло — сором;
• публічні розмови про бажання — заборонені.

Журнал порушив не одне правило, а саму систему правил. Він не виглядав як підпільна порнографія. Він виглядав як солідне, стильне видання.

🧠 Ідея “lifestyle”.

Playboy вперше продав не просто картинки, а образ життя:
• сучасна квартира;
• хороша музика;
• якісні тексти;
• свобода думки;
• задоволення без почуття провини.

Це був журнал не «про жінок», а про нову модель міського чоловіка середини ХХ століття.

✍️ Журналістика, яку не чекали.

Парадоксально, але саме Playboy став платформою для:
• серйозних інтерв’ю з політиками, філософами, активістами;
• художньої літератури, яка не проходила цензуру в інших медіа;
• дискусій про расову рівність, цензуру, свободу слова.

Журнал, який купували «за одне», читали зовсім за інше.

🌍 Вплив на культуру.
Playboy вплинув на:
• дизайн і рекламу;
• формат інтерв’ю;
• телешоу і попкультуру;
• ставлення до сексуальності в медіа.

Він зробив приватне — публічним, а заборонене — предметом розмови.

🕳️ Межа, яку світ перейшов без нього.

З часом світ змінився:
• еротика стала всюдисущою;
• табу зникли;
• інтернет знищив дефіцит.

Playboy перестав бути революцією, бо революція стала нормою. Те, що колись ламало систему, стало її частиною.

🧠 Чим Playboy був насправді.

Це був не просто журнал. І не просто бренд. Playboy — це:
• документ епохи;
• спроба поєднати свободу і комерцію;
• приклад того, як медіа можуть змінювати суспільство.

І водночас — приклад того, як час рано чи пізно наздоганяє будь-яку провокацію.

Висновок.

Playboy не створив сексуальну революцію. Він дав їй мову, стиль і обкладинку. А коли суспільство навчилося говорити самостійно — журнал втратив свою монополію на свободу.

Четвертий рік не радісна зима...
Не тішить сніг і іній на деревах...
Передчуття святкового нема...
Душа, наче в лещатах металевих...
Свята зимові вже до нас ідуть...
Та настрою нема, щось святкувати.
Там, на війні, наш спокій бережуть
Наші безстрашні хлопці і дівчата!
Вони в окопах посеред зими,
Забувши про свою смертельну втому,
Хоробро захищають нас щоб ми,
В цей час тяжкий, спокійно спали вдома!
Життя не зупинилося для нас.
У клопотах минають дні і дати...
Але, гучне застілля у цей час,
Це, наче на могилах танцювати.
Нам не до свят... І не тому що ми,
Під час війни радіти розучились.
На знищення ворожої пітьми,
Ми всі свої об'єднуємо сили!
Раніше нам хотілось справжніх див
І подарунків на свята зимові...
Тепер, щоб в Україні настав МИР
І всі живі вернулися додому...
Ще прийде час для свят й гулянь гучних...
А зараз, попри обстріли й тривоги,
Гуртом будем молитися за тих,
Хто наближає нас до Перемоги!

© Ольга Тріфонова

День дурнуватих іграшок

День дурнуватих іграшок або День безглуздих іграшок (Stupid Toy Day), що відзначається 16 грудня — ностальгічне свято безглуздих скарбів дитинства та дитячих спогадів, це дивне свято, яке запрошує нас згадати химерні та, здавалося б, безглузді іграшки нашого дитинства. В кожного з нас є згадка про дивну або безглузду іграшку з дитинства. Від культового містера Картопляна голова до цифрового улюбленця Тамагочі — цей день є одою примхам нашої юності та іграшкам, які, озираючись назад, можуть здатися безглуздими, але колись займали особливе місце в дитячих серцях.

Суть Дня дурнуватих іграшок
Історія та походження
Вперше відзначений у 2017 році, День безглуздих іграшок є дотиком до ностальгії та гумору дорослих, особливо напередодні Різдва, коли купівля іграшок для дітей у розпалі. Це день, коли можна згадати іграшки, які визначали наше дитинство, незалежно від того, наскільки смішними вони можуть здаватися зараз.


Святкуємо дитячі спогади
Цей день — не лише про іграшки, а й про спогади та переживання, пов’язані з ними. Це час подумати про невинність і простоту дитинства, коли навіть найбезглуздіша іграшка могла приносити величезну радість і розваги, а часто на вигляд безглузда — була навчальною або терапевтичною.

Як святкувати День дурнуватих іграшок
Згадуємо іграшки дитинства

Відкопайте старі іграшки. Покопайтеся у своїй старій колекції іграшок і переживіть магію дитинства. Зламана фігурка чи настільна гра, в якій не вистачає частин, — ці іграшки є порталом у минуле.
Грайте з класичними іграшками — ці іграшки, які зараз здаються безглуздими, колись були центром нашого всесвіту.
Ділитися та дарувати

Пожертвуйте іграшки. Нехай це будуть не “дурні” іграшки, але подумайте про те, щоб пожертвувати нові іграшки в місцеві центри опіки або сиротинці. Кожна дитина заслуговує на радість від гри з іграшкою, якою б дивною чи безглуздою вона не була.
Даруйте безглузді іграшки. Підхопіть дух дня, подарувавши безглузді або ностальгічні іграшки родині та друзям, або навіть передайте свої найцінніші іграшки з дитинства.
Роздуми про минуле

Згадуйте та діліться історіями. Поділіться історіями про свої улюблені безглузді іграшки з друзями та родиною. Це чудовий спосіб налагодити зв’язок і посміятися над спільними теплими спогадами з дитинства.
День дурних іграшок як нагадування — цей день нагадує про те, що те, чим ми колись дорожили, в ретроспективі може здаватися безглуздим. Це навчає нас відпускати минуле і цінувати теперішнє.
Чому ми любимо День безглуздих іграшок
Подорож стежками пам’яті
День безглуздих іграшок дозволяє нам повернутися в дитинство і згадати прості радощі, які з ним пов’язані. Це день, сповнений ностальгії, сміху і трохи саморефлексії.
Святкування безглуздого боку життя
Цей день визнає, що це нормально — бути дурним і цінувати ці безглузді моменти. Це свято світлого боку життя і радості, яку можна знайти в найнесподіваніших місцях.
Профілактика категоричності
Наші дурнуваті іграшки нагадують нам, що не завжди прагматизм, раціональність і практичність єдині критерії “правильності”. Не все у світі логічне і має відповідати стандартам. Так ми навчилися гнучкості та адаптивності, вмінню чути свої почуття та приймати різномаїття у всьому.
Вчимося з минулого
Озираючись на свої “дурні” іграшки, ми вчимося цінувати зростання і зміни в нашому житті. Це день, коли ми можемо пробачити собі наші минулі “дурниці” і з нетерпінням чекати на світле майбутнє.
День дурнуватих іграшок — це унікальне свято, яке викликає посмішку на наших обличчях, коли ми згадуємо іграшки, які колись означали для нас цілий світ. Це день, щоб відсвяткувати радість, невинність і простоту дитинства і визнати, як цей досвід сформував нас. Тож 16 грудня знайдімо хвилинку, щоб оцінити наші безглузді іграшки та неоціненні спогади, які вони уособлюють.

#історія #особистості
✍️ Джейн Остін: Засновниця реалізму в англійській літературі.
Jane Austen (16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця, чиї романи, написані наприкінці XVIII – на початку XIX століття, є класикою світової літератури. Її твори, що майстерно поєднують іронію, соціальну сатиру та гострий психологізм, заклали основи реалістичного роману у Великій Британії.

📜 Життя та творчий шлях

Ранні роки та сім'я.
Джейн Остін народилася у Стівентоні, графство Гемпшир, у родині парафіяльного священика. Вона була сьомою дитиною у великій родині. Освіту вона здобувала переважно вдома, у багатій бібліотеці батька, що дало їй змогу розвинути літературний талант. Вона була особливо близька зі своєю єдиною сестрою Кассандрою.

Теми та стиль

Остін зосереджувалася на висвітленні життя середнього та дрібного дворянства Англії, відображаючи побут, звичаї та обмеження, з якими стикалися жінки її класу.
Головними темами її творчості є:
Шлюб: Як єдиний економічно прийнятний варіант для жінки, а також пошук справжнього кохання та щастя.
Соціальна ієрархія та гроші: Вплив багатства та статусу на людські стосунки.
Мораль та виховання: Порівняння розуму та почуттів (раціонального та емоційного) у прийнятті рішень.
Її стиль відзначається вільною непрямою мовою (free indirect discourse), яка дозволяє читачеві бачити події очима героїв, зберігаючи при цьому іронічний голос оповідача.

📚 Основні романи

Хоча Остін написала багато творів, її найвизначніші романи, що видавалися анонімно, включають:
«Розум і почуття» (Sense and Sensibility) (1811) — досліджує контраст між двома сестрами, одна з яких керується розумом, а інша — почуттями.
«Гордість і упередження» (Pride and Prejudice) (1813) — найвідоміший твір Остін. Розповідає історію стосунків Елізабет Беннет і містера Дарсі, які змушені подолати власні гордість та упередження.
«Менсфілд-Парк» (Mansfield Park) (1814) — зосереджується на моральних викликах, з якими стикається скромна Фанні Прайс.
«Емма» (Emma) (1815) — роман про багату, гарну та розумну дівчину, яка намагається бути свахою для своїх друзів, що призводить до кумедних помилок. Остін про цю героїню писала: "Я збираюся створити героїню, яка не сподобається нікому, крім мене самої".
«Переконання» (Persuasion) (1817, опубліковано посмертно) — більш меланхолійний роман про другі шанси та втрачене кохання.

✨ Спадщина

Джейн Остін не отримала широкого публічного визнання за життя, оскільки публікувалася анонімно. Однак її твори набули незмінної популярності у ХХ та ХХІ століттях. Її романи не лише залишаються бестселерами, але й постійно адаптуються для кіно та телебачення. Вона є однією з небагатьох жінок-авторів, чия спадщина була настільки значущою, що її портрет було розміщено на банкноті у 10 фунтів стерлінгів.
Її вважають майстром використання іронії для критики соціальних обмежень свого часу, що робить її творчість актуальною донині.