• #поезія
    Апостоли

    І вони зберуться колись
    як апостоли після вечері
    турнікетами черствих слів
    затягнувши холодний червень
    і брудними щипцями сліз
    з липня тягнучи дні-осколки
    доки серпня прогниле дно
    рахуватиме пульс вибоїн
    І мовчатимуть довго так
    наче тиша лікує рани
    А коли знову кількість втрат
    день ховатиме у смеркання
    хтось почне і підуть крізь степ
    безкінечні імен шеренги
    як осінні важкі дощі
    розмиваючи болем землю
    і сидітиме втомлена Смерть
    обмінявшись з Життям шевроном
    погляд свій опустивши вниз
    як і всі тепер, без роботи
    й спрагло слухатиме слова
    мов ковтками останню воду

    Й будуть згадувати бійці
    назви напрямків, міст, посадок
    як тримали свої рубежі
    як кривавив зорею ранок
    як трьохсотих несли у ніч
    і вертались, коли світало
    І звучатимуть позивні
    наче хрускіт відкритих банок
    тих, хто поки ще не зумів
    на щиті увійти до гурту

    Та сідаючи до вогню
    щоб зігріти холодні руки
    кожен, згадуючи своїх
    в цьому піксельному раю
    між зів'ялих квітів війни
    не чекатиме в гості тих
    хто іще в строю.

    Федір Рудий
    #поезія Апостоли І вони зберуться колись як апостоли після вечері турнікетами черствих слів затягнувши холодний червень і брудними щипцями сліз з липня тягнучи дні-осколки доки серпня прогниле дно рахуватиме пульс вибоїн І мовчатимуть довго так наче тиша лікує рани А коли знову кількість втрат день ховатиме у смеркання хтось почне і підуть крізь степ безкінечні імен шеренги як осінні важкі дощі розмиваючи болем землю і сидітиме втомлена Смерть обмінявшись з Життям шевроном погляд свій опустивши вниз як і всі тепер, без роботи й спрагло слухатиме слова мов ковтками останню воду Й будуть згадувати бійці назви напрямків, міст, посадок як тримали свої рубежі як кривавив зорею ранок як трьохсотих несли у ніч і вертались, коли світало І звучатимуть позивні наче хрускіт відкритих банок тих, хто поки ще не зумів на щиті увійти до гурту Та сідаючи до вогню щоб зігріти холодні руки кожен, згадуючи своїх в цьому піксельному раю між зів'ялих квітів війни не чекатиме в гості тих хто іще в строю. Федір Рудий
    8переглядів
  • 👮‍♂️ На Київщині викрили військових, які збули майже 30 тонн армійського пального, — Державне бюро розслідувань

    Поки тисячі військових щодня ризикують життям на фронті, окремі особи намагаються нажитися на армійському майні. Злочинну схему розробив начальник однієї зі служб військової частини та долучив до схеми ще двох своїх колег.

    За привласнення і збут військового пального їм загрожує до 15 років у в'язниці.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    👮‍♂️ На Київщині викрили військових, які збули майже 30 тонн армійського пального, — Державне бюро розслідувань Поки тисячі військових щодня ризикують життям на фронті, окремі особи намагаються нажитися на армійському майні. Злочинну схему розробив начальник однієї зі служб військової частини та долучив до схеми ще двох своїх колег. За привласнення і збут військового пального їм загрожує до 15 років у в'язниці. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    70переглядів
  • Трагедія сталася 13 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Середнє, що у Покровському районі Донецької області. Юнак у складі підрозділу виконував бойове завдання, коли потрапив під ворожий обстріл. Отримані поранення виявилися несумісними з життям.
    Володимиру Мехмету було лише 19 років. Він навчався на третьому курсі Острозької академії за спеціальністю «Національна безпека» і мав великі плани на майбутнє. Родом хлопець був із села Старий Кривин на Хмельниччині.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Трагедія сталася 13 вересня 2025 року поблизу населеного пункту Середнє, що у Покровському районі Донецької області. Юнак у складі підрозділу виконував бойове завдання, коли потрапив під ворожий обстріл. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. Володимиру Мехмету було лише 19 років. Він навчався на третьому курсі Острозької академії за спеціальністю «Національна безпека» і мав великі плани на майбутнє. Родом хлопець був із села Старий Кривин на Хмельниччині. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    155переглядів
  • Все, що ви могли знати про Шостку, це твердий сир з однойменною назвою🧀

    До Шостки я була байдужою до хлібу. Але тут печуть неймовірно смачний та різний🍞! І майже весь він бездріжджовий - НА ЗАКВАСЦІ🤤

    Щодня можна придбати у магазинах місцевих мереж "Оксана" та "Океан"

    Ситуація, як на першому фото короткотривала😅, гарячий хліб розбирають дуже швидко!

    Нещодавно засновники мережі брати Овсепян отримали орден «За заслуги перед Сумщиною ІІІ ступеня»🎖️

    Вони ризикували власним життям, коли провозили через ворожі блокпости, де розстрілювали автівки, до Шостки з інших регіонів продукти харчування, засоби гігієни, найнеобхідніше, аби люди вижили. Тоді до їхніх магазинів тягнулися черги вдячних покупців у кілька сотень метрів

    В "Оксані" ви знайдете багато хлібних виробів і свіжих унікальних тортів з шосткинського та глухівського хлібзаводів.

    А за цими фруктовими рулетами було ціле полювання серед містян! Так хотіли скуштувати новинку першими

    Тепер і ви знаєте, ЩО везти з Шостки😉
    Все, що ви могли знати про Шостку, це твердий сир з однойменною назвою🧀 До Шостки я була байдужою до хлібу. Але тут печуть неймовірно смачний та різний🍞! І майже весь він бездріжджовий - НА ЗАКВАСЦІ🤤 Щодня можна придбати у магазинах місцевих мереж "Оксана" та "Океан" Ситуація, як на першому фото короткотривала😅, гарячий хліб розбирають дуже швидко! Нещодавно засновники мережі брати Овсепян отримали орден «За заслуги перед Сумщиною ІІІ ступеня»🎖️ Вони ризикували власним життям, коли провозили через ворожі блокпости, де розстрілювали автівки, до Шостки з інших регіонів продукти харчування, засоби гігієни, найнеобхідніше, аби люди вижили. Тоді до їхніх магазинів тягнулися черги вдячних покупців у кілька сотень метрів В "Оксані" ви знайдете багато хлібних виробів і свіжих унікальних тортів з шосткинського та глухівського хлібзаводів. А за цими фруктовими рулетами було ціле полювання серед містян! Так хотіли скуштувати новинку першими Тепер і ви знаєте, ЩО везти з Шостки😉
    154переглядів
  • #Здоров'я
    #Інновації
    Neuralink розширює свою діяльність на ринки Канади, успішно встановлюючи імплантати мозку пацієнтам з травмами хребта.
    Двоє людей у ​​Торонто отримали імплантат мозку Neuralink, що стало першими операціями компанії в Канаді.

    Neuralink розширює свою діяльність на ринки Канади, успішно встановлюючи імплантати мозку пацієнтам з травмами хребта.
    Хірурги проводять першу операцію з імплантації пристрою Neuralink у Канаді.

    Neuralink (CNW Group/UHN Foundation)

    Після проведення минулого місяця перших операцій з імплантації інтерфейсу «мозок-комп'ютер» у Великій Британії, Neuralink провела процедури двом людям у Торонто, що стало першою операцією в Канаді.

    Операції відбулися в Університетській медичній мережі (UHN) 27 серпня та 3 вересня.

    Ці імплантати включали людей з травмами шийного відділу спинного мозку, яким в рамках дослідження CAN-PRIME було встановлено бездротовий пристрій Neuralink за допомогою роботизованої хірургії.

    Це відбувається після попереднього запуску Neuralink у Великій Британії в рамках першого європейського клінічного випробування, що робить Канаду другою країною за межами США, яка проводить такі операції.

    Канада приєднується до глобальних зусиль
    Дослідження CAN-PRIME тестує як імплантат, так і хірургічного робота. Його мета — оцінити безпеку та з’ясувати, чи можуть люди з паралічем використовувати думки для керування зовнішніми пристроями. Учасники можуть навчитися переміщувати курсор, надсилати текстові повідомлення або керувати роботизованою рукою.

    Доктор Томас Форбс, головний хірург UHN, сказав: «Ми неймовірно пишаємося тим, що перебуваємо на передовій цього революційного прогресу в нейрохірургії».

    Канадську команду очолював доктор Андрес Лозано, Алан та Сьюзен Хадсон, завідувач кафедри нейрохірургії в Університеті Хемпшира.

    Лозано сказав: «Ця віха являє собою поєднання нейронауки, інженерії та клінічної допомоги».

    Він додав : «Пацієнти, які зголосилися бути першими в Канаді, – це чудові особистості, які роблять значний внесок у розвиток науки та охорони здоров’я».

    Набір учасників для участі в CAN-PRIME триває. Люди з травмами шийного відділу спинного мозку або аміотрофічним бічним склерозом (БАС) можуть мати право на участь. Пацієнти, які приєднаються, відвідуватимуть подальші прийоми та дослідницькі сесії для практики використання пристрою.

    Надія, що з'єднана технологіями
    Для пацієнтів цей вплив може змінити життя. Імплантат призначений для відновлення певного контролю над повсякденним життям. Він може дозволити людині з квадриплегією перевіряти електронну пошту, спілкуватися в соціальних мережах або використовувати смарт-пристрої вдома.

    Ці завдання прості для багатьох людей, але можуть змінити життя тих, хто страждає на параліч.

    Ці операції також підкреслюють зростаючу роль Канади в нейротехнологіях. UHN є найбільшою дослідницькою лікарнею Канади та одним з провідних світових центрів хірургічних інновацій. Проведення першого канадського випробування Neuralink додає їй репутації лідера в нейронауці.

    Компанія Neuralink, заснована Ілоном Маском, розробляє високошвидкісний інтерфейс «мозок-комп'ютер». Компанія вже провела випробування на людях у США. Раніше цього року пацієнт зміг використовувати імплантат для керування комп'ютером. Завдяки приєднанню Канади до цих зусиль дослідники отримають більше даних про те, як система працює в реальному житті.

    Технологія залишається експериментальною. Безпека та надійність мають бути доведені, перш ніж її можна буде використовувати ширше. Але кожна операція додає доказів того, що інтерфейси мозку та комп'ютера можуть одного дня перейти від лабораторних випробувань до загальної медичної допомоги.

    Neuralink прагне розширити свої випробування до 20-30 учасників до кінця 2025 року, одночасно прагнучи подальших схвалень регуляторних органів у США та за кордоном.

    Компанія також вивчає ширші застосування, зокрема допомогу пацієнтам, які перенесли інсульт , у відновленні мови , зору та потенційну можливість обмінюватися спогадами та навичками.
    #Здоров'я #Інновації Neuralink розширює свою діяльність на ринки Канади, успішно встановлюючи імплантати мозку пацієнтам з травмами хребта. Двоє людей у ​​Торонто отримали імплантат мозку Neuralink, що стало першими операціями компанії в Канаді. Neuralink розширює свою діяльність на ринки Канади, успішно встановлюючи імплантати мозку пацієнтам з травмами хребта. Хірурги проводять першу операцію з імплантації пристрою Neuralink у Канаді. Neuralink (CNW Group/UHN Foundation) Після проведення минулого місяця перших операцій з імплантації інтерфейсу «мозок-комп'ютер» у Великій Британії, Neuralink провела процедури двом людям у Торонто, що стало першою операцією в Канаді. Операції відбулися в Університетській медичній мережі (UHN) 27 серпня та 3 вересня. Ці імплантати включали людей з травмами шийного відділу спинного мозку, яким в рамках дослідження CAN-PRIME було встановлено бездротовий пристрій Neuralink за допомогою роботизованої хірургії. Це відбувається після попереднього запуску Neuralink у Великій Британії в рамках першого європейського клінічного випробування, що робить Канаду другою країною за межами США, яка проводить такі операції. Канада приєднується до глобальних зусиль Дослідження CAN-PRIME тестує як імплантат, так і хірургічного робота. Його мета — оцінити безпеку та з’ясувати, чи можуть люди з паралічем використовувати думки для керування зовнішніми пристроями. Учасники можуть навчитися переміщувати курсор, надсилати текстові повідомлення або керувати роботизованою рукою. Доктор Томас Форбс, головний хірург UHN, сказав: «Ми неймовірно пишаємося тим, що перебуваємо на передовій цього революційного прогресу в нейрохірургії». Канадську команду очолював доктор Андрес Лозано, Алан та Сьюзен Хадсон, завідувач кафедри нейрохірургії в Університеті Хемпшира. Лозано сказав: «Ця віха являє собою поєднання нейронауки, інженерії та клінічної допомоги». Він додав : «Пацієнти, які зголосилися бути першими в Канаді, – це чудові особистості, які роблять значний внесок у розвиток науки та охорони здоров’я». Набір учасників для участі в CAN-PRIME триває. Люди з травмами шийного відділу спинного мозку або аміотрофічним бічним склерозом (БАС) можуть мати право на участь. Пацієнти, які приєднаються, відвідуватимуть подальші прийоми та дослідницькі сесії для практики використання пристрою. Надія, що з'єднана технологіями Для пацієнтів цей вплив може змінити життя. Імплантат призначений для відновлення певного контролю над повсякденним життям. Він може дозволити людині з квадриплегією перевіряти електронну пошту, спілкуватися в соціальних мережах або використовувати смарт-пристрої вдома. Ці завдання прості для багатьох людей, але можуть змінити життя тих, хто страждає на параліч. Ці операції також підкреслюють зростаючу роль Канади в нейротехнологіях. UHN є найбільшою дослідницькою лікарнею Канади та одним з провідних світових центрів хірургічних інновацій. Проведення першого канадського випробування Neuralink додає їй репутації лідера в нейронауці. Компанія Neuralink, заснована Ілоном Маском, розробляє високошвидкісний інтерфейс «мозок-комп'ютер». Компанія вже провела випробування на людях у США. Раніше цього року пацієнт зміг використовувати імплантат для керування комп'ютером. Завдяки приєднанню Канади до цих зусиль дослідники отримають більше даних про те, як система працює в реальному житті. Технологія залишається експериментальною. Безпека та надійність мають бути доведені, перш ніж її можна буде використовувати ширше. Але кожна операція додає доказів того, що інтерфейси мозку та комп'ютера можуть одного дня перейти від лабораторних випробувань до загальної медичної допомоги. Neuralink прагне розширити свої випробування до 20-30 учасників до кінця 2025 року, одночасно прагнучи подальших схвалень регуляторних органів у США та за кордоном. Компанія також вивчає ширші застосування, зокрема допомогу пацієнтам, які перенесли інсульт , у відновленні мови , зору та потенційну можливість обмінюватися спогадами та навичками.
    758переглядів
  • Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС
    А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України
    При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років.
    Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції.
    – Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила.
    Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати.
    У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась.
    Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю.
    Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка.
    У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці.
    Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України.
    То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»?
    Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт.
    Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх.
    Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню:
    «Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…»
    Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати?
    Тетяна Квасюк
    Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну.
    Всі дані — у редакції.
    Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів.
    Готові вислухати інші точки зору.
    Ангеліна загинула за Україну,приїхавши служити їй із ЄС А її батько збирає із дня поховання довідки,щоб отримати допомогу та виїхати з України При житті він її знати не хотів.Чоловік доньки-розвідниці,якого ми не знаємо,і вона була з ним у шлюбі тиждень також.Невже моя донька мала заплатити своїм життям і кров’ю,щоб вони на ці кошти виїхали з України і пропивала їх у барах та кричали «Слава Україні» там,як сотні тисяч ухилянтів,яких ми бачимо тут,в Європі?—каже вбита горем мати доньки,котра віддала життя за Україну у 20 років. Нещодавно Ангеліна Мартинюк загинула за Україну у 20 років.Ангеліна виїхала до Євросоюзу з мамою та іншими п’ятьма братами й сестрами ще дитиною.Але вже звідти приїхала,із Євросоюзу,і пішла у 18 років добровольцем на фронт.Останній бій прийняла під Покровськом.Дівчину привезли у село,де вона народилась.Там з почестями похоронили.Але шокуючі подробиці з того,що відбувається далі,журналістам розповіла її мама Марина,яка звернулась до редакції. – Я на заробітки у Євросоюз із України виїхала давно.Забрала сюди дітей—що таке ставити на ноги їх,п’ятеро,думаю,знає кожен.Мріяла,щоб вони росли,маючи все необхідне.Коли Ангеліна виросла,вже йшла війна в Україні.Вона мала товариша з України,і вони вирішили їхати,щоб воювати.Я благала її не робити цього,бо ж бачила,скільки чоловіків втекли з України і ось тут,за кордоном,не вилазять із барів і кабаків.Чого гріха таїти,в основному сидять на допомозі європейців у барах і не працюють.Недалеко від них втік і її батько Петро,бо ж має мобілізаційний вік,але чомусь досі не воює.Він змалечку не брав ніякої участі в житті Ангеліни,не знав,як вона росте і чого потребує.У 2018 році його брат,який працює у місцевій адміністрації,підозрюю,що допоміг сфальшувати довідку,що неповнолітня Ангеліна та її брати не потребують аліментів.І що я,мовляв,відмовилась він них.Але я цього не робила. Що відчула я,коли мою 20-літню донечку,понівечену ворожою ракетою,привезли у село і хоронили—вам не передати. У день,коли хоронили мою донечку Ангеліну,зібралось все село.Казали слова подяки.Бо ж молода дівчина приїхала з-за кордону і віддала найдорожче—життя—за Україну,в якій вона вже навіть не жила,як і її брати і сестри,а лише народилась. Але уявіть,як до мого великого горя,нашої родини додався ще й шок—бо у день похорону її батько,стверджували очевидці,бігав по адміністраціях і готував документи,щоб його звільнили від призову через смерть його доньки.Доньки,яку він при житті і бачити не бажав.Він ще й мені,вбитій таким горем матері,сміється в обличчя—мовляв,я все «порішаю» і ти нічого не доб’єшся,бо його брат Микола працює у місцевій адміністрації. Зрозуміло,що,крім ухилення від мобілізації,він претендуватиме і на виплату,яку Ангеліна заробила для нього своєю смертю. Але це ще не все.Під час похорону я дізналась,що моя донька за чотири дні до смерті нібито вийшла заміж за не відомого нам чоловіка. У нас є підозри,що цей шлюб фальшивий.І тепер той по документах чоловік,який прожив з нею менше тижня,начебто також готує документи на демобілізацію і на виплати,які мають отримати найближчі родичі після смерті захисниці. Я бачу,скільки ухилянтів-чоловіків,які б мали захищати Україну,щоденно прибувають і прибувають до Європи.Невже органи влади України дозволять ще і цим чоловікам нажитись на смерті моєї донечки -добровольця,яка не ховалась,як її батько,а приїхала із Європи і пішла служити в ЗСУ добровільно у 18 років.То що,виходить,вона,вбита,буде лежати в могилі,а ці чоловіки,що хочуть нажитись на її крові і смерті,отримають кошти,довідки,що вона загинула—отже,їм вже не треба воювати і можна спокійно виїздити з України. То мені,матері героїні України,що виростила її,як і п’ятеро інших своїх дітей,ще і їх чекати тут,у Європі? Щоб і вони за кошти,за які моя люба донечка Ангеліна розплатилась своєю кров’ю і життям,пропивали їх тут у барах і кричали «Слава Україні»? Я прошу почути мене,бо Україна зараз як ніколи потребує здорових чоловіків для її захисту. Недалеко і Європа.І ми розуміємо,що якщо впаде Україна,то наступні ми.Тому прошу почути мене і спрямувати цих чоловіків на фронт. Нехай стануть гідними подвигу добровольця, командира розвідувального відділення 155 бригади ЗСУ Ангеліни Мартинюк, яка віддала життя за Україну. Так буде справедливіше як для неї, так і усіх. Ангеліна Мартинюк, розвідниця, 20-річна військовослужбовиця, загинула 26 липня біля Покровська під час виконання бойового завдання зі стримування російської агресії. Люди відгукуються із вдячністю й гордістю за героїню: «Молода, ніжна, сильна. Вона могла любити, мріяти, жити, але обрала шлях служіння…» Та попри ці дуже виразні емоції й повагу бачимо і виклик для суспільства та ТЦК. Чи допустимо, що смерть героїні стане перепусткою до життя, спрощеного і невідповідального, для тих, хто мав би пам’ятати, захищати і виховувати? Тетяна Квасюк Від редакції: просимо правоохоронні органи перевірити правдивість документів щодо «фальшивого шлюбу» та аліментів — звернення матері. Розглянути в правовому полі питання компенсацій і виїзду батька й чоловіка з України — чи є підстави. Усвідомити: підтримка живих — найвища шана тим, хто віддав життя за Україну. Всі дані — у редакції. Просимо вважати цю публікацію як офіційний запит до правоохоронних органів. Готові вислухати інші точки зору.
    660переглядів
  • ВДЯЧНІСТЬ

    (рондель)

    У тиші ранку дяку я віддам,
    За світлий день, за хліб і теплий дім,
    За те, що серце б'ється в ритмі з ним,
    За мить просту, що гріє цим життям.

    Не прагну більше — маю все вже сам,
    Важким життя буває але, втім
    У тиші ранку дяку я віддам,
    За світлий день, за хліб і теплий дім.

    Я шлю подяку світлим небесам,
    А не бездушним ідолам людським
    Коли життя буває не легким.
    Цей день мине і завтра всім богам
    У тиші ранку дяку я віддам.

    Мирослав Манюк
    01.09.2025
    ВДЯЧНІСТЬ (рондель) У тиші ранку дяку я віддам, За світлий день, за хліб і теплий дім, За те, що серце б'ється в ритмі з ним, За мить просту, що гріє цим життям. Не прагну більше — маю все вже сам, Важким життя буває але, втім У тиші ранку дяку я віддам, За світлий день, за хліб і теплий дім. Я шлю подяку світлим небесам, А не бездушним ідолам людським Коли життя буває не легким. Цей день мине і завтра всім богам У тиші ранку дяку я віддам. Мирослав Манюк 01.09.2025
    Like
    Love
    2
    137переглядів
  • Опубліковано постер спортивного документального фільму «Гра на перехоплення». Це український спортивний документальний фільм режисера-лауреата премії "Еммі" Володимира Мули.

    Стрічка досліджує несподіваний зв'язок воєнного часу між українськими військовими та футболістами через реальну історію братів Михайленків – Сергія, командира мобільної вогневої групи ППО, та Миколи, гравця Олімпійської збірної України з футболу. Поки один ризикує своїм життям на передовій, інший представляє свою країну на світовій спортивній арені Паризької Олімпіади 2024 року.

    На прикладі історії родини Михайленків стрічка розкриває важливу тему - взаємозв'язок та важливість перемог, які виборюють футболісти та вояки у той самий період часу: влітку 2024 року. Зйомки фільму відбувалися у Франції та Україні.

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    Опубліковано постер спортивного документального фільму «Гра на перехоплення». Це український спортивний документальний фільм режисера-лауреата премії "Еммі" Володимира Мули. Стрічка досліджує несподіваний зв'язок воєнного часу між українськими військовими та футболістами через реальну історію братів Михайленків – Сергія, командира мобільної вогневої групи ППО, та Миколи, гравця Олімпійської збірної України з футболу. Поки один ризикує своїм життям на передовій, інший представляє свою країну на світовій спортивній арені Паризької Олімпіади 2024 року. На прикладі історії родини Михайленків стрічка розкриває важливу тему - взаємозв'язок та важливість перемог, які виборюють футболісти та вояки у той самий період часу: влітку 2024 року. Зйомки фільму відбувалися у Франції та Україні. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    Love
    2
    366переглядів
  • ❗️Велоспорт у жалобі. Іспанський юніор помер після масової аварії

    ⚰️ 17-річний велогонщик Іван Мелендес трагічно загинув під час юніорського заїзду Vuelta Ribera del Duero в Іспанії.

    🚲 На середині дистанції у велогонці сталося масштабне зіткнення. Допомога медиків була потрібна одразу вісімнадцятьом велогонщикам.

    🏥 Іван Мелендес невдало приземлився та отримав травми, несумісні з життям. Про його смерть вже повідомили лікарі клініки в Сорії.

    ❌ У зв’язку з трагедією етап гонки повністю зупинили.

    🚴🏻‍♂️ Іван Мелендес був 17-річним іспанським велогонщиком із команди Tenerife Cabberty. Виступав за команду спортсменів до 19 років.
    #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    ❗️Велоспорт у жалобі. Іспанський юніор помер після масової аварії ⚰️ 17-річний велогонщик Іван Мелендес трагічно загинув під час юніорського заїзду Vuelta Ribera del Duero в Іспанії. 🚲 На середині дистанції у велогонці сталося масштабне зіткнення. Допомога медиків була потрібна одразу вісімнадцятьом велогонщикам. 🏥 Іван Мелендес невдало приземлився та отримав травми, несумісні з життям. Про його смерть вже повідомили лікарі клініки в Сорії. ❌ У зв’язку з трагедією етап гонки повністю зупинили. 🚴🏻‍♂️ Іван Мелендес був 17-річним іспанським велогонщиком із команди Tenerife Cabberty. Виступав за команду спортсменів до 19 років. #world_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    187переглядів
  • ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ

    Широкая нива з пшеничним колоссям
    І небо над нею у смутку й жалю,
    Бо нашій землиці пізнать довелося
    І стогін, і муки, і пекло вогню.

    Це поле пшеничне з’єдналось із небом,
    Всевишній з’єднав їх колись навіки́,
    За всяку ціну́ зберегти це нам треба,
    Щоб клали ми хліб на свої́ рушники.

    Наш стяг утворився із неба і ниви,
    Найкращий у світі вкраїнський наш стяг,
    Життя щоб було́ в Україні щасливе,
    І з рідним цим стягом ми йшли до звитяг.

    В війні щоб здобулася наша звитяга,
    В усій Україні щоб стяг майорів,
    Бо з ним проявилася наша відвага
    В неле́гкі часи наших чорних всіх днів.

    Найкращий зі стягів із ниви і поля,
    Це скарб українців, дарований нам,
    Із ним нас об’єднує мужність і воля,
    І платять за нього герої життям.

    Широкая нива з пшеничним колоссям,
    І небо над нею, мов синь , простяглось,
    Бо інших полотен для нас не знайшлося,
    Для стягу єднання таке збереглось.

    23.08.2025 р.

    ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
    ID: 1046272
    ЄДНАННЯ КОЛЬОРІВ Широкая нива з пшеничним колоссям І небо над нею у смутку й жалю, Бо нашій землиці пізнать довелося І стогін, і муки, і пекло вогню. Це поле пшеничне з’єдналось із небом, Всевишній з’єднав їх колись навіки́, За всяку ціну́ зберегти це нам треба, Щоб клали ми хліб на свої́ рушники. Наш стяг утворився із неба і ниви, Найкращий у світі вкраїнський наш стяг, Життя щоб було́ в Україні щасливе, І з рідним цим стягом ми йшли до звитяг. В війні щоб здобулася наша звитяга, В усій Україні щоб стяг майорів, Бо з ним проявилася наша відвага В неле́гкі часи наших чорних всіх днів. Найкращий зі стягів із ниви і поля, Це скарб українців, дарований нам, Із ним нас об’єднує мужність і воля, І платять за нього герої життям. Широкая нива з пшеничним колоссям, І небо над нею, мов синь , простяглось, Бо інших полотен для нас не знайшлося, Для стягу єднання таке збереглось. 23.08.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1046272
    352переглядів
Більше результатів