😢 Герой повернувся на щиті: на фронті загинув військовий із Київщини Василь Коробейко Захисник України народився 9 червня 1984 року в місті Ірпінь. Все його дитинство пройшло тут – він навчався у місцевій школі, отримав професію та працював будівельником. У перші дні повномасштабного вторгнення добровільно став на захист України. Служив солдатом Національної гвардії України. 14 липня 2025 року поблизу міста Куп’янськ Харківської області внаслідок ворожого авіаційного удару (КАБ) отримав поранення, несумісне з життям. У Героя залишилися дружина, донька, батько, мати та брат. Прощання з воїном відбудеться 18 липня, поховають військового на Алеї слави в Ірпені. Вічна пам'ять і слава Герою! #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

Хочеш віскі без льоду? Може, краще, вина? То сідай за комодом - Не підходь до вікна. Валить дим з небокраю, Від прильотів - луна. Тут, де всесвіт палає, Льоду, вибач, нема. Бач, як труситься місто... Небо в дірах, мов сир. Що тобі розповісти? Може, казку про мир? Чи сказати, чому я Не іду в укриття? Чи про те, як сумую За минулим життям? Доля кинула мене, Як Адама Ліліт... ...то ж давай пом'янемо Мій загублений світ. Артем СЕНЧИЛО

Чоловік закінчив чотири престижні університети світового рівня, але зрештою працює кур'єром🎉 Китаєць на ім'я Дінь Юаньчжао успішно навчався в Університеті Цінхуа, Пекінському університеті, Наньянському політехнічному університеті Сінгапура та навіть в Оксфорді. Він має дві докторські ступені, але знайти роботу за спеціальністю так і не вдалося🤷🏻‍♀️ У результаті Дінь вирішив працювати в доставці — заробляє близько 550 доларів на тиждень і загалом задоволений життям😌На форумах він радить випускникам не надто перейматися, якщо не виходить вступити на омріяний факультет: у підсумку це може не мати жодного значення. Коротко про те, наскільки у реальному житті допомагає освіта🌚

🚨 Терміновий збір на авто для 23-ї окремої бригади ОБрОГП, в який несуть службу наші земляки з Бердянського району! 🚨 Наші хлопці тримають оборону на Донецькому та Запорізькому напрямках. Вони щодня ризикують життям, аби ворог не просунувся далі. Попереднє авто, яке допомагало їм виконувати бойові завдання, було знищене під час обстрілу. На щастя, усі залишилися живі, але тепер вкрай необхідне нове авто — це не розкіш, це питання життя та виконання бойових задач. 📍Ціль збору — 200 000 грн. Зібрано вже більше половини - 136 700 грн. ✅ Посилання на банку: 🔗 https://send.monobank.ua/jar/88SYSoHCZf 💳 Номер картки для переказу: 4441 1111 2558 4874 💬 Кожна гривня — це наш спільний вклад у збереження життя та перемогу. Допоможімо нашим захисникам знову бути мобільними та ефективними на передовій! Разом — сила! 🇺🇦

БЕЗ СВІТУ НАВКОЛО Я назустріч з собою іду від учора, У думках перегорнута нова сторінка. Не важлива чужа перемога прозора, Я шукаю у собі нову поведінку. Я шукаю всередині небо безхмарне, Не для світу зростаю, а тільки для себе. Кожен крок — це змагання з життям регулярне, Кожен день — поєдинок без участі неба. Я сильніший за себе, що був від учора, Не для звань, не для слів, не для зайвих прелюдій. Мій єдиний суперник — екран монітора, А новий шлях мій до незбудованих студій. Я дивлюсь у минуле без жалю, без крику, Там залишив слабкий й недолугий прожиток. Я зростаю, бо знаю як жити без шику І давно розпрощався з горою кредиток. Я шукаю шляхи, щоби лиш розвиватись, Кращим стану не завтра, а нині змінюся. Не для світу — для себе я буду мінятись І не факт, що на цім я уже зупинюся. Мирослав Манюк 18.07.2025

Я НІКО́МУ ТЕБЕ НЕ ВІДДАМ Я ніко́му тебе не віддам, Не віддам я тебе, Україно, Ти – святиня моя́, ти – мій храм, Я за тебе молю́сь на колінах. Я ніко́му тебе не віддам, Ти – єдина для мене колиска, Та й за тебе вже платять життям, ПЕРЕМОГА твоя́, ма́буть, близько. ПРИСПІВ Не віддам, не віддам Україну, Не віддам я цю землю святу, Рідну мову її солов’їну – Я духовно із нею росту. Не віддам, не віддам свою неньку, Не віддам, не віддам ворогам, Берегтиму її дорогеньку, Дорожу цим величним ім’ям. Я ніко́му тебе не віддам, Тво́ї надра цілющі й багаті, Не топтати тебе ворогам, Та шматують тебе ті прокля́ті. Я ніко́му тебе не віддам, Ти – найкраща у світі перлина, Не віддам я тебе тим катам, В тебе – я, ти не є сиротина. ПРИСПІВ Я ніко́му тебе не віддам, Ти моя́, ти моя́, Україно! На тобі́ не один уже шрам, І розвалені, ненечко, сті́ни. Я ніко́му тебе не віддам, Берегтиму тебе, як зіницю, Хай не мріють, що ві́зьмуть, мов крам, І в багно перетворять світлицю. 10.01.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1002755

ОХМАТДИТ Як же боляче і прикро… Та чи буде судний день? Верхово́дить бидло звикло, Й люд Вкраїни – їх мішень. В чо́му ж діти завинили І за що вбивати їх? Що ж ви, нелюди, творили? Вам незнане слово ГРІХ? ОХМАТДИТ наш знали в світі, Там надія все жила, Лікувалися там діти… Знищено є й все до тла. Із землею все зрівняли, Зруйнували все ущент, Бо ударів тих завдали В одну мить, в один момент. Під завалами впинились Хворі діти і батьки, Й лікарі з життям простились Від ординської руки́. Не несли́ вони загрози Тим убивцям з болотів. Не впадуть на землю сльо́зи Мо́го люду чорних днів. ОХМАТДИТ… Вкраїна… діти, Біль і крик, пролита кров. В пеклі їм за це горіти, Тільки б судний день прийшов. 08.07.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1017191

ПОМІЖ ДВОХ СТИХІЙ Небо ділить рух годин на два, Сонце впало в пил гарячих днів. На подвір'ї вицвіла трава, Сад молився до небес без слів. З неба краплі не впадуть чужі, Тиша дихає важким вогнем. Все життя зависло на межі Між сухим життям і між дощем. Краплі ллються ніби не хоча, Та зникають у повітрі ще. І земля, мов зболене дівча, Жде води, якщо її пече. Врешті дощ стікає по лицю, Обіймає крони та поля. Ніби хтось почув молитву цю І спинив крихке згоряння дня. Та за мить вже злива не тече, Знову сонце промінь суне свій. Літо плаче, літо і пече Поміж двох ворожих цих стихій. Мирослав Манюк 22.07.2025 @_owl_hub #літотаowl

🕯 Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю медичних працівників, які ціною власного життя врятували інших. У темряві укриттів, під свистом куль і вибухами, серед болю і страждань, вони першими поспішали на допомогу. Вони не носили бронежилетів і не мали зброї - лише віру, силу духу та медичну сумку в руках. Їхні подвиги назавжди залишаться у серцях людей, яких вони врятували, і тих, хто сьогодні завдячує їм життям. Пам’ятаємо кожного героя у білому халаті. Вічна слава та вічна вдячність.🕊

#думки Я ЖИВУ заради дітей а потім нам діти винні. Не живіть заради дітей! Так, звучить зухвало. Але правда в тому, що діти - це класний стимул, але не сенс вашого життя. Адже вони виростуть, підуть, почнуть будувати своє життя. А що тоді буде з вами? Наведу приклади, коли заради дітей: Ви будете контролювати дорослу дитину (20+, 30+, 40+ років) і розповідати їй, як треба жити, що робити, з ким зустрічатися, де працювати. І добре якщо доросла дитина ручна і їсть у вас з руки. Слухається, виконує всі команди і заглядає вам у рот. Тоді немає проблем, усе йде так, як вам хочеться. Але поставте собі запитання: А чиє життя живе ваша доросла дитина? А вона чого хоче? У неї є свої бажання? Чи це табу? Вона щаслива? Чи тільки ви? А що з вами буде, якщо вона раптом вирішить піти від вас? Якщо дитина чинить опір вашому контролю - ви лаєтеся, переживаєте, ображаєтеся, маніпулюєте своїм здоров'ям, щоб вона повернулася. А вона повертається - не з любові, а з почуття провини. Ви про це мріяли? Ви хочете щоб вас любили чи були вам винні? Яких стосунків із дітьми ви хочете? Я краще знаю, життя прожила - сьогодні не працює. Хочете взаєморозуміння зі своїми дітьми, не нав'язуйте їм свою думку, у них своє життя. У кожного є право вибору. І так, з вами можуть не погоджуватися. Це не означає, що вас не люблять, це означає, що в дитини є своя думка. Коли діти вилітають із гнізда, ви раптом відчуваєте порожнечу. Якщо все життя жили заради них - у вас немає досвіду жити для себе. І тоді приходить страх, хвороби, образа, старість. Але коли ви живете своїм життям - діти це бачать. Вони вчаться любити себе, обирати себе, бути щасливими. Ви даєте їм приклад. Ви не обрізаєте їм крила, а надихаєте їх літати. Ви хочете, щоб діти були вам винні чи щоб вони любили вас? Чи хочете ви, щоб вони боялися жити своїм життям через почуття провини перед вами? Ми всі хочемо, щоб наші діти були успішними, сильними, вільними. Тож давайте покажемо їм цей шлях своїм прикладом. Спочатку маску на себе - потім на дитину. Не живіть заради дітей. Живіть заради себе. А діти - це ваша радість, ваше продовження. Не якір. А крила. • Iryna Manokha • Додам - мама щаслива тоді, коли щасливі її діти. У кожного повинні бути власні кордони.