ВІЙНА ЩОБ НЕ КРАЯЛА ДУШІ

Нехай не згасає вогонь у серцях,
Що предки плекали віками,
Нехай наша віра живе у словах,
Якими молились з сльозами.

Нехай Україна свій шлях береже,
Не зрадить ні волі, ні честі,
Бо пам'ять, неначе водиця, тече
І правду, як хрест, треба нести.

Нехай не зламають нас чорні вітри,
Не вирвуть коріння із ґрунту коріння,
Ми вистоїм нині у гирлі війни,
Й збережемо свій рід і насіння.

Нехай над землею не буде війни,
Не буде ніко́ли тривоги,
Хай мирні світанки приходять і сни,
Й безпечними стануть дороги.

Хай діти ростуть під блакитним крилом,
Не знаючи вибухів ночі,
Хай кожен до рідного дому з теплом
Вертається з миром охоче.

І в кожній молитві, що лине з сердець,
Хай буде любов до Вкраїни,
Щоб більше ніколи війна нанівець
Не краяла ду́ші родини.

25.09.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1069442

У тиші днів, де вимірюють час
невтомні стрілки втомленого бігу,
живе у серці незгасимий мас —
тепло надій крізь дощ і білу кригу.
​Ми йдем наосліп через шум і дим,
шукаєм світло у чужих вікнах,
плутаєм щирість із туманним цим
одвічним болем у старих снагах.
​Блукають душі стежками доріг,
торкаються плечима у юрбі,
переступають стомлений поріг,
не знаючи ще правди у борні.
​Кохання — то не спалах на годину,
не гучний крик і не веселий брязкіт,
це тиха пристань на сумну хвилину,
де кожен подих — мов священний скарб.
​Воно приходить тихо, без запрошення,
як ранковий туман на тихі води,
знімає з плечей тягар самозахисту
й дарує крила посмішки і вгоди.
​Це два світи, що вирішили злитись
в одне велике й тепле почуття,
щоб серцю більш ніколи не болітись
серед буремних хвиль самого життя.
​І хай довгий і тернистий цей шлях,
де доля випробовує нас часом,
любов живе у щирих словах,
зігріваючи нас лагідним антрактом.
​Бо той, хто щиро і надійно жде,
хто береже у серці світлий дзвін,
своє єдине сонце обов'язково знайде
серед мільярдів земних і тихих війн.

ЗАЧАТТЯ СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Святий пророк Малахія передбачив, що перед приходом Месії з'явиться Його Предтеча, який вкаже на Його пришестя. У Нагірній країні Палестини жили праведні священик Захарія та його дружина Єлисавета. Вони сумлінно виконували Божі заповіді, але не мали дітей і невпинно молилися про це.

Одного разу Захарія, під час служіння в Єрусалимському храмі, увійшов до Святилища, щоб кадити фіміамом. Там він побачив Ангела Божого, який звістив йому, що молитва почута, і Єлисавета народить сина. Хлопчик матиме ім'я Іоан і стане Предтечею Господнім. Захарія засумнівався в словах Ангела через свій похилий вік, і за це був вражений німотою до дня народження сина.

Коли Захарія затримався в Святилищі, народ, який чекав його благословення, здивувався. Вийшовши, він не зміг промовити й пояснив знаками, що бачив видіння.

Пророцтво сповнилось: Єлисавета народила сина, який став Іоаном Хрестителем великим пророком, що приготував народ до пришестя Христа.

Народження святого Іоана стало початком здійснення Божого задуму про спасіння людства. Захарія ж, відновивши дар мови, прославив Бога за Його милість.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 23 вересня

БАЖАЮ

Всім вечора доброго й тихої ночі
Бажаю я щиро усім, як завжди́,
Хай всі вороги, наче ті поторочі
Ніко́му із нас не прине́суть біди.

Нехай обминають всі наші домівки,
І мотлох до нас нехай їх не летить,
Щоб ми до подушок тулили голівки,
Щоб ворог не смів наші свічі гаси́ть.

Від вибухів зовсім щоб ми не здригались,
Щоб тиша уже панувала у всіх,
Аби в укриття ми ніхто не ховались,
І в наших домівках аби лунав сміх.

Щоб ніч промайнула у снах кольорових,
І з місяцем зорі світили в вікно,
Аби не пізнали ми хвиль вибухових
Й не стали від страху, як біле рядно.

А вранці щоб кожного промінь торкнувся,
І рідні прокинулись вранці усі,
Щоб ворог проклятий уже схаменувся,
Й тривожно не бу́ло у нас на душі.

Тож вечора доброго й тихої ночі,
І снів найсолодших у тиші нічній,
Щоб вранці усі ми розплющили очі
Й відбувся наза́вжди тривоги відбій.

22.09.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1069286

БЕРІЇВСЬКО-ГІМЛЕРІВСЬКИЙ СТИЛЬ
“Великі справи творяться залізом і кров’ю”
Бісмарк

Зади від побоїв червоніли.
Щоки блідли від голоду.
Душі чекали громів.
Горіла кров у зорях рубінових.
Людські кістки
кулеметним тріском
тріщали у вовчих зубах
біля таборів півночі.
Били головами трупи стелю
у крематорних топках.
Вдихали вогонь,
у ящики сповзали попелом.
Кружляли на полях
у божевільнім танці з вітром.
Євразія нюхала смалятину.
1954 Григорій Сагайдак

Сьогодні, 19 вересня, свій День народження відзначає ЗМС України, сташий тренер національної збірної з ушу (таолу), директор ДЮСШ з ушу та єдиноборств Броварської міської ради Андрій коваль. Начальнки відділу фізичної культури та спорту БМР Дмитро Рожков, Броварський спорт вся спортивна громадськість Броварської громади вітають Андрія зі святом і зичать:З днем народження, тренер. Бажаємо Вам неймовірних сил в тілі, світлих думок в голові, щасливих ритмів биття серця і нескінченного оптимізму душі. Нехай всі Ваші зусилля, старання, бажання і прагнення завжди призводять тільки до перемоги, хай Вам не буде рівних у справі, нехай жити Вам допомагає дружба і любов!#Броварська_міська_рада #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport

Чому наші слова керують нашим життям (і як ми самі себе програмуємо)
​Ми часто кидаємо слова на вітер, навіть не замислюючись, яку владу вони мають над нами.
​Згадайте ситуацію з життя. Наприклад, людина постійно повторює: «Ой, мені вічно не везе з грошима», або «У мене ніколи нічого не виходить», чи дівчина каже: «Мені завжди трапляються не ті хлопці». Що робить у цей момент мозок? Він не сприймає це як жарт. Для нього це звучить як чітка установка. Людина сама дає команду, і мозок починає підсвідомо шукати підтвердження цим словаціям, притягуючи в життя саме те, чого вона боїться чи на що скаржиться. Слово стає сценарієм, за яким ми починаємо жити.
​Але це працює і в абсолютно протилежний бік.
​Уявіть ситуацію: накриває втома, в душі починається паніка чи тривога без причини, в голові лізе всяке сміття і дурні думки. Що робить більшість? Просто пливне за течією цього негативу.
​Але якщо людина зупиняється, бере себе в руки і каже вголос твердо і впевнено: «Так, стоп. Хватит панікувати. Усе нормально, нічого страшного не відбувається, а ну зберися і працюй нормально» — відбувається зовсім інша річ.
​Чому це спрацьовує? Тому що, коли ми говоримо вголос, наш власний голос створює реальну звукову хвилю. Вуха миттєво ловлять цей звук і передають у мозок. Але тепер це не просто розмиті тривожні думки всередині голови — це звучить як реальний наказ ззовні. Мозок і нервова система чітко чують цей командний голос, відпускають внутрішній спазм, заспокоюються і починають слухатися.
​Виходить дуже проста річ: ми — не пасажири у власному тілі. Наші думки і наш голос — це прямий пульт управління. Якщо дозволяти мовчанці чи скаргам керувати собою, ми самі себе затискаємо в кут. Але якщо навчитися вчасно казати собі та своєму організму тверде «Схаменись і роби те, що треба» — можна навести лад у будь-якій ситуації.
​Слідкуйте за тим, що ви говорите собі. Бо слова мають звичку ставати реальністю.

МУЧЕНИЦІ ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ І МАТІР ЇХНЯ СОФІЯ

У ІІ столітті, за правління імператора Адріана, у Римі жила вдова Софія, ім'я якої означає «мудрість». Вона мала трьох дочок Віру, Надію і Любов, яких виховала в християнській вірі. Чутка про їхню віру дійшла до імператора, і він наказав привести їх до себе. Незважаючи на погрози, сестри сміливо сповідували віру в Христа.

Адріан намагався змусити дів принести жертву богам, проте вони залишилися непохитними. Тоді їх піддали жорстоким мукам: палили, кидали в піч і котел із киплячою смолою, але Господь оберігав їх. Молодшу, Любов, жорстоко катували, проте всі троє дів прославляли Бога й витримали страждання. Врешті їх стратили відсіканням голови.

Софія пережила найстрашніше випробування стала свідком мук своїх дочок. Після їхньої смерті вона поховала їх із почестями за містом і три дні сиділа біля могили, молячись, аж поки й сама спочила. Віруючі поховали її поруч із дочками. Мощі мучениць нині спочивають у французькому місті Еш.

Подвиг Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії став прикладом відданості християнським чеснотам. Їхнє життя нагадує нам про важливість плекання віри, надії, любові й мудрості у власному житті та родинах.

З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня

Час готувати подарунки до Дня вчителя!

Щось особливе для класного керівника, улюбленого вчителя чи всієї команди – футболка, чашка, шопер або подарунок із власним дизайном.

Вчителі – неймовірні люди!
Вони навчають дітей дистанційно, з укриття, під час блекаутів – і щоразу знаходити спосіб дати знання, передати важливе, пояснити і підтримати.

Найкращі подарунки – ті, в яких є трохи уваги й багато душі.

ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЬ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реструируйтесь, чтобы отримати внизу на свое замовление https://www.fatline.com.ua/#64494

#ДрукНаОдязи #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичныйОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопингОнлайн #ДрукНаОдязи #УкраїнськийШопинг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопинг #покупки #купить #купую #торговля #магазин #шопоголик

✨ Крок до мрії

Марина завжди мріяла малювати, але здавалося, що її руки ніколи не створять нічого вартого уваги. Одного вечора, за чашкою чаю, вона відкрила старий блокнот з ескізами. Тонкі лінії думок і мрій заполонили сторінки. З глибини душі з’явилася думка: а чому б не спробувати знову?

Набравшись сміливості, вона взяла пензель і почала малювати. Перші штрихи були невпевненими, але з кожним рухом рука ставала вільнішою, а кольори – яскравішими. Коли Марина завершила, вона глянула на свою роботу і не повірила своїм очам. Її картина випромінювала емоції, не схожі на нічого, що вона робила раніше. Серце переповнювало щастя, адже вона зрозуміла, що ніколи не пізно повернутися до мрії.

Вона поклала картину на видне місце у своїй кімнаті, як символ нового початку. І хоча Марина знала, що шлях до вдосконалення ще попереду, вона відчула впевненість у своїх силах. Кожен новий крок, навіть найменший, може привести до великої мети.