Та сьогодні день взагалі задався…

БРИЗ

Сіль на скронях, крок повільно тоне,
День тримає подих на фіналі,
Слід людський в піску уже солоний.

Губи знають присмаки банальні,
Хвиля змиє зайві всі розмови,
День стоїть на темнім п'єдесталі.

Вітер носить давні забобони,
Хтось ішов і не вернувся зовсім,
Хвиля закликала до розмови.

Пінний край стирав каміння зовні,
Небо низько вгнулося над морем,
Хтось ішов і не вернувся в постіль.

Тінь лягала та робила зморшки,
Сіль пекла відкриту давню сутність,
Небо стало ближчим, ніж комора.

Там, де хвилі душу не відпустять,
Кожен крок стає важким і чесним,
Сіль пече відкрито і по суті.

Мовчки йшов до марень безбережних,
Не шукав я виправдань на ризик,
Кожен крок ставав важким, належним

І лишився тільки шепіт бризу.

Мирослав Манюк
02.05.2026

- А головне що?
- Як що?
Головне, що ми прокинулись…
Смакуйте новий день… ☕

❗️Реформа української армії має запрацювати в червні, — Зеленський

Він зазначив, що за травень треба фіналізувати всі рішення.

Інші заяви президента:

➡️ Військові отримуватимуть більші зарплати уже через місяць. Бійці в тилу — мінімум 30 тис грн/місяць, піхотинці матимуть контракти з виплатами (250-400 тис грн). Підвищать грошове забезпечення абсолютно кожному військовому.

➡️ за день рф атакувала Україну більш ніж 400 дронами, з них понад 200 — «Шахеди», попри високий відсоток збиття були влучання;

➡️ посилення ППО: для Дніпра та Одеси вже ухвалені рішення щодо додаткових радарів, РЕБ і екіпажів;

➡️ бригади вже отримують гарантоване щомісячне поповнення особового складу;

➡️ Україна працює з партнерами над посиленням ППО та розвитком власних оборонних технологій.

Українець Лесюк став срібним призером Grand Slam в Душанбе 💪🏻

Український дзюдоїст Артем Лесюк здобув срібну медаль у перший день змагань турніру Grand Slam, що стартував у Душанбе 🥈

У фіналі вагової категорії до 60 кг українець поступився росіянину Аюбу Блієву, ставши срібним призером турніру 🥋
#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

🎉Сьогодні свій День народження відзначає Лілія Стеблина 💙

🇺🇦Федерація біатлону України щиро вітає і бажає тобі міцного здоров’я, внутрішньої рівноваги та впевненості у власних силах. Нехай вистачає духу проходити непрості періоди, зберігати ясність у важливі моменти й не втрачати відчуття свого напрямку.

Нехай у твоєму житті буде більше моментів, які наповнюють, додають енергії та залишають після себе відчуття радості! 🫶🏻
#спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Щось вчора тут геть не працювало???
Тому про вчорашній День лелеки сьогодні!

Й День прикордонника це ж ще не всі сьогоднішні свята!

В нас же ж сьогодні ще й День лелеки!

Слухайте уважно!
Ві-сім-над-цять, чуєте???
Ві-сім-над-цять років тому лелека підвищеної вантажопідйомності приперачив до мене трійко дітей!!!

Які виросли в чудових дорослих людей!!!
Всі працюють!
Старший з молодшою й зараз зі мною.
Середня заміжня, живе окремо.

Щось в цю цифру якось мені не віриться?
Але ж саме так!!!

Вже не тільки особисто про себе…
Вже й про моїх дітей я можу формулювати:
- Декілька минулих життів тому…

Й стільки різного в цих життях відбувалося…
Добре й не дуже.
Подвійна евакуація.
Повернення додому.
Втрати.
Придбання.
Збільшення та зменшення родини…

Живемо далі!
Сподіваємося на краще!

П У С Т Е Л Я
До того я знав її лише з книжок, фільмів і чужих красивих слів. Там завжди були золоті бархани, романтика мандрів, каравани під зорями й мудрі старці в білому одязі.
Реальність виявилася іншою.
Сухе повітря різало горло. Пісок ліз у взуття, очі й думки. Сонце висіло над головою, мов розпечений цвях, забитий у небо.
І найгірше — там майже нічого не було.
Ні дерев. Ні річок. Ні тіні.
Лише вітер і безкінечний пісок.

Я йшов разом із караваном уже третій день і починав ненавидіти це місце.
Провідник, старий араб на ім’я Салім, помітив мій стан ще зранку.
— Ти дивишся на пустелю неправильно, — сказав він.
Я витер піт із чола.
— А як на неї ще можна дивитися? Тут же нічого нема.
Він усміхнувся. Спокійно. Наче чув це сотні разів.
— Красоти в пустелі нема, красота — в душі араба.
Я тоді лише фиркнув.
Мені здалося, що це одна з тих красивих східних фраз, які добре звучать біля вогнища, але нічого не означають.

Удень спека стала нестерпною.
Я мовчав, економлячи сили. Верблюди ступали повільно, ніби сам час тут ледве рухався.
І раптом я помітив дивну річ: Салім не виглядав виснаженим.
Він дивився навколо так, ніби бачив сад.
Іноді усміхався. Іноді щось тихо наспівував.

Увечері ми зупинилися серед барханів.
Небо над пустелею вночі було страшенно великим.
Не красивим. Саме великим.
Таким великим, що поряд із ним людина почувалася піщинкою.
Ми сиділи біля маленького вогню. Я мовчав. Салім варив чай.
— Ти все ще не бачиш, — сказав він.
— Чого?
Він обвів рукою темряву навколо.
— Життя.
Я засміявся.
— Тут?
— Саме тут.
Він налив мені чаю.
— Людина з міста шукає красу очима. Тому їй потрібні великі будинки, яскраві вивіски, багато світла й шуму. Але пустеля забирає все зайве. Тут нічого не лишається, крім тебе самого.
Я слухав мовчки.
Вогонь тріщав. Вітер ніс пісок. Десь далеко фиркав верблюд.
— І що в цьому красивого? — запитав я.
Салім довго дивився на зорі.
— Якщо в душі людини порожньо, пустеля її зламає. Але якщо в душі є світло — пустеля покаже його.

Тієї ночі я майже не спав.
Лежав на холодному піску й дивився в небо.
Без телефону. Без новин. Без міського шуму.
І раптом помітив, який галас постійно жив у мені самому.
Тривоги. Поспіх. Злість. Страх щось не встигнути.
У місті я тікав від цього шуму, забиваючи його роботою, музикою, людьми.
А тут тікати було нікуди.
Пустеля залишила мене наодинці із собою.

Наступного дня ми рушили далі.
І щось почало змінюватися.
Я раптом помітив, як красиво вітер малює хвилі на піску. Як мовчить горизонт. Як змінюється колір неба перед заходом сонця. Як тихо рухається караван, ніби пливе морем.
Пустеля не стала іншою.
І я не став романтиком.
Просто всередині мене щось стихло.

Увечері Салім знову налив чай.
— Тепер бачиш? — запитав він.
Я подивився навколо.
Темрява. Пісок. Зорі. Вогонь.
І дивний спокій, якого я не відчував роками.
Я усміхнувся.
— Тепер трохи бачу.
Старий кивнув.
— Пустеля не має власної краси. Вона лише дзеркало. Що людина носить у душі — те й побачить.

Тоді я зрозумів: найгірше місце на землі — не пустеля.
А порожня людина.

Сьогодні, 1 травня, свій День народження святкує тренер відділення художньої гімнастики ДЮСШ управління освіти і науки БМР, чарівна Людмила Матейшина!
Бажаємо, щоб кожен день народження приносив нові мрії, незабутні враження та неймовірні можливості. Нехай життя буде кольоровим калейдоскопом емоцій, де кожна мить дарує радість і тепло. Бажаємо здоров’я, щастя та незламної віри у свої сили! Хай кожен день буде сповнений світлом і позитивом, а посмішка ніколи не зникає з обличчя 😊💐

ХЕРСОН ЖИВЕ І ЗНОВУ МРІЄ

(Присвята 3-ій річниці визволення Херсона від окупантів )

Ридав Херсон, ридав він, як ніко́ли,
Позбувся він у цей день сатани,
Пролито сліз було́, напевно, море,
Сліди лиши́лись клятої війни.

Херсон звільнили, дякувати Богу,
Три роки, як звільнили від орди,
Вихо́дили херсонці на дорогу,
Оговтуючись тяжко від біди́.

Вони ішли разо́м і поодинці,
І кожен ніс у серці сво́ю з втрат,
В очах – вогонь, у зморшках – слід чужинця,
У тиші – крик, що не верта назад.

Знов стяг замайорів десь поряд з храмом,
Почулась пісня знов крізь дим і страх,
Та кожен камінь, кожна тінь зі шрамом
Нагадувала – смерть ходила й в снах.

Молились всі і дякували Богу,
Що вимели вороже те сміття,
Посіяв вбивця у серцях тривогу
І залиши́в із крові вишиття.

Говорить степ — він пам’ятає кроки,
І кожен слід — як рана на корі,
Та нині він шепоче й сліз пото́ки,
Бо принесли́ свободу цій землі.

Співає вітер вільний, не з кайданів,
Де його подих —вдячності порив,
Він обіймає місто без обманів,
Де кожен камінь сльо́зи з людом лив.

І люди йдуть з обличчям, що світліє,
Зі словом «ДЯКА» в серці і в очах,
Бо знов живе Херсон і знову мріє,
І вільний дух здіймається в піснях.

11.11.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1051246