• #новини
    Трьохденний робочий тиждень вже на горизонті — так вважають CEO Zoom, Nvidia і Microsoft.
    За їхніми словами, нейромережі беруть на себе більшу частину рутини, тож немає сенсу працювати п’ять днів на тиждень. Робота стане інтенсивнішою, з фокусом лише на важливих завданнях.

    Експерти впевнені: ера п’ятиденки добігає кінця. Незабаром у людей буде більше часу на відпочинок, родину та творчість.
    #новини Трьохденний робочий тиждень вже на горизонті — так вважають CEO Zoom, Nvidia і Microsoft. За їхніми словами, нейромережі беруть на себе більшу частину рутини, тож немає сенсу працювати п’ять днів на тиждень. Робота стане інтенсивнішою, з фокусом лише на важливих завданнях. Експерти впевнені: ера п’ятиденки добігає кінця. Незабаром у людей буде більше часу на відпочинок, родину та творчість.
    7переглядів
  • Міжнародний день читання електронних книг
    В 2014 році компанія OverDrive запропонувала оголосити 18 вересня Міжнародним днем читання електронних книг (International Read an eBook Day) – це всесвітнє свято електронних книг та електронного читання. Це день, щоб оцінити зручність, доступність та інновації, які електронні книги приносять у наше життя.
    Міжнародний день читання електронних книг В 2014 році компанія OverDrive запропонувала оголосити 18 вересня Міжнародним днем читання електронних книг (International Read an eBook Day) – це всесвітнє свято електронних книг та електронного читання. Це день, щоб оцінити зручність, доступність та інновації, які електронні книги приносять у наше життя.
    13переглядів
  • День фіолетового бюстгальтера
    День фіолетового бюстгальтера (Purple Bra Day), який відзначається щорічно у вересні, – це яскрава і дієва ініціатива, спрямована на підвищення обізнаності про рак молочної залози, а також на підтримку послуг, що змінюють життя, які надає організація Breast Cancer Care WA. Організація зазначає, що ви можете провести свій День фіолетового бюстгальтера в будь-який час протягом 2 місяців (серпня або вересня). Ця подія заохочує людей носити фіолетові бюстгальтери поверх одягу, організовувати заходи зі збору коштів та поширювати інформацію про рак молочної залози. Кошти, зібрані під час цієї акції, йдуть безпосередньо на користь хворим на рак молочної залози, надаючи їм таку необхідну підтримку, включаючи консультування, медичне обслуговування та фінансову допомогу.
    День фіолетового бюстгальтера День фіолетового бюстгальтера (Purple Bra Day), який відзначається щорічно у вересні, – це яскрава і дієва ініціатива, спрямована на підвищення обізнаності про рак молочної залози, а також на підтримку послуг, що змінюють життя, які надає організація Breast Cancer Care WA. Організація зазначає, що ви можете провести свій День фіолетового бюстгальтера в будь-який час протягом 2 місяців (серпня або вересня). Ця подія заохочує людей носити фіолетові бюстгальтери поверх одягу, організовувати заходи зі збору коштів та поширювати інформацію про рак молочної залози. Кошти, зібрані під час цієї акції, йдуть безпосередньо на користь хворим на рак молочної залози, надаючи їм таку необхідну підтримку, включаючи консультування, медичне обслуговування та фінансову допомогу.
    10переглядів
  • Міжнародний день рівної оплати праці
    Міжнародний день боротьби за рівну оплату праці (International Equal Pay Day), що відзначається 18 вересня, уособлює багаторічні зусилля, спрямовані на досягнення рівної оплати за працю рівної цінності. Незважаючи на прогрес, досягнутий за ці роки, гендерний розрив в оплаті праці зберігається в усьому світі, що непропорційно впливає на темношкірих жінок та інші меншини.
    Міжнародний день рівної оплати праці Міжнародний день боротьби за рівну оплату праці (International Equal Pay Day), що відзначається 18 вересня, уособлює багаторічні зусилля, спрямовані на досягнення рівної оплати за працю рівної цінності. Незважаючи на прогрес, досягнутий за ці роки, гендерний розрив в оплаті праці зберігається в усьому світі, що непропорційно впливає на темношкірих жінок та інші меншини.
    8переглядів
  • Всесвітній день корпоративної культури
    Всесвітній день корпоративної культури (Global Company Culture Day) відзначається 18 вересня щорічно. Це день, присвячений визнанню життєво важливої ролі, яку відіграє корпоративна культура в успіху бізнесу в усьому світі. Цей день заохочує компанії зосередитися на створенні позитивного, інклюзивного та динамічного робочого середовища, де співробітники можуть максимально комфортно почуватись та реалізуватись. Мета – підкреслити важливість створення культури, яка підвищує продуктивність, задоволеність працівників і сприяє співпраці між командами.
    Всесвітній день корпоративної культури Всесвітній день корпоративної культури (Global Company Culture Day) відзначається 18 вересня щорічно. Це день, присвячений визнанню життєво важливої ролі, яку відіграє корпоративна культура в успіху бізнесу в усьому світі. Цей день заохочує компанії зосередитися на створенні позитивного, інклюзивного та динамічного робочого середовища, де співробітники можуть максимально комфортно почуватись та реалізуватись. Мета – підкреслити важливість створення культури, яка підвищує продуктивність, задоволеність працівників і сприяє співпраці між командами.
    12переглядів
  • #оповідання #ШІ
    "Там, де б'ється моє серце"
    Глава 11

    Повітряна тривога, на щастя, виявилася недовгою. Вже за кілька хвилин пролунав відбій, і люди почали повільно підніматися з укриття, їхні обличчя виражали суміш полегшення та втоми. Марія йшла поруч з Максимом, її серце все ще калатало від емоцій, викликаних його словами. Вона намагалася осмислити почуте. Він шукав її. Він вірив у неї.
    Коли вони вийшли на вулицю, дощ уже вщух, але повітря було насичене вологою. Київ, попри всі випробування, продовжував жити, дихати, мерехтіти вогнями.
    — Отже, Маріє, — почав Максим, звертаючись до неї. — Я розумію, що це було несподівано. І, можливо, не зовсім... стандартно. Але я не звик ходити навколо. Я бачив ваші проєкти, про вас добре відгукувався Микола. Я вірю у ваш талант.
    Марія відчула, як її щоки спалахнули. — Я… я навіть не знаю, що сказати. Дякую. Це дуже багато для мене значить.
    — Подумай над моєю пропозицією, — продовжив Максим, дістаючи візитівку. — Тут мої прямі контакти. Подзвони мені, коли будеш готова. А щодо роботи асистента... ну, ти завжди можеш відмовитися. Але якщо захочеш спробувати, ніхто тобі не завадить.
    Він простягнув їй візитівку, і їхні пальці знову ненадовго торкнулися. Цього разу легкий струм був ще відчутнішим. В його очах Марія побачила не просто діловий інтерес, а й теплу підтримку, яку вона так довго шукала.
    — Добре, Максиме. Я подумаю, — прошепотіла вона. — Дякую. За все.
    Він усміхнувся, його втома трохи відступила, і в погляді з'явився ледь помітний вогник. — До зустрічі, Маріє.
    Максим попрощався і поспішно пішов, а Марія ще кілька хвилин стояла на місці, тримаючи в руці візитівку, ніби це був найцінніший скарб. Вона відчувала, що її життя ось-ось має кардинально змінитися. Це був шанс, про який вона навіть не сміла мріяти.
    Повернення додому було і радісним, і тривожним одночасно. Аліна, що сиділа в кімнаті з планшетом, одразу ж підбігла до матері.
    — Мамо! Як пройшов день? Ти знайшла роботу?
    — Знайшла, сонечко, — Марія міцно обійняла доньку. — І навіть більше.
    В кімнаті сиділи Ольга та Микола. Микола читав новини на телефоні, а Ольга девиласт телевізор.
    — Ну, що там? — без особливого ентузіазму запитала Ольга, навіть не повернувшись.
    Марія з ентузіазмом почала розповідати про свій день: про роботу асистента, про повітряну тривогу, а потім, набравшись сміливості, про розмову з Максимом і його пропозицію стати повноцінним архітектором.
    Микола відірвався від телефону, його обличчя освітилося посмішкою. — Ого! Це ж чудово, Маріє! Я ж казав, що він справжній професіонал і обов'язково оцінить твій талант! Я так радий за тебе!
    Він підійшов до неї, міцно обійняв і поцілував у щоку. Цей жест не залишився непоміченим Ольгою. Вона різко розвернулася, її погляд був холодним, як лід.
    — Стоп. Стоп-стоп-стоп. Микола, ти з ним говорив? Ти знову влаштував тут свої "комбінації"? — Ольга кинула на Марію підозрілий погляд. — І що це за "повноцінний архітектор"? Ти що, збираєшся проміняти нормальну роботу на якісь сумнівні обіцянки? Маріє, ти взагалі розумієш, що відбувається? В країні війна, а ти тут, значить, розкидаєшся робочими місцями. А що з тією, яку ти вже отримала? Асистентка? Це ж теж робота, чи ні?
    — Олю, Максиме, — це мій давній друг, — намагався пояснити Микола. — Він щиро хоче допомогти. Марія ж талановитий архітектор!
    — Так, талановитий архітектор, який чомусь сидить у мене на шиї, — парирувала Ольга, її голос став істеричним. — Ти, Колю, або занадто наївний, або… або щось приховуєш! Що це за раптовий інтерес до Марії? І що це за "робота мрії" під час війни? Він що, хоче скористатися ситуацією? Ти думаєш, це чесно? Ти мене знову підставляєш!
    Марія відчула, як земля вислизає з-під ніг. Вона бачила, як обличчя Ольги спотворилося від ревнощів і обурення. Її пропозиція Максима, яка мала стати порятунком, тепер перетворилася на черговий камінь спотикання, що поглиблював прірву між нею та колишньою подругою.
    — Олю, це не те, про що ти думаєш, — спробувала Марія. — Це реальний шанс…
    — Шанс? Чи просто зручний момент? — Ольга схрестила руки на грудях. — Я думаю, тобі варто добре подумати, Маріє. І не забувай, хто дав тобі притулок. І що Аліна тут.
    Ці слова були як удар під дих. Марія зрозуміла, що навіть найкращі наміри можуть обернутися проти неї. Вона подивилася на Миколу, який стояв розгублений, не знаючи, що сказати. В її очах читалося питання: "Що мені робити?" Майбутнє, яке кілька хвилин тому здавалося таким яскравим, знову огорнула густа імла невизначеності. Вона стояла на роздоріжжі, розуміючи, що кожен її вибір буде мати високу ціну.

    Далі буде...
    #оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 11 Повітряна тривога, на щастя, виявилася недовгою. Вже за кілька хвилин пролунав відбій, і люди почали повільно підніматися з укриття, їхні обличчя виражали суміш полегшення та втоми. Марія йшла поруч з Максимом, її серце все ще калатало від емоцій, викликаних його словами. Вона намагалася осмислити почуте. Він шукав її. Він вірив у неї. Коли вони вийшли на вулицю, дощ уже вщух, але повітря було насичене вологою. Київ, попри всі випробування, продовжував жити, дихати, мерехтіти вогнями. — Отже, Маріє, — почав Максим, звертаючись до неї. — Я розумію, що це було несподівано. І, можливо, не зовсім... стандартно. Але я не звик ходити навколо. Я бачив ваші проєкти, про вас добре відгукувався Микола. Я вірю у ваш талант. Марія відчула, як її щоки спалахнули. — Я… я навіть не знаю, що сказати. Дякую. Це дуже багато для мене значить. — Подумай над моєю пропозицією, — продовжив Максим, дістаючи візитівку. — Тут мої прямі контакти. Подзвони мені, коли будеш готова. А щодо роботи асистента... ну, ти завжди можеш відмовитися. Але якщо захочеш спробувати, ніхто тобі не завадить. Він простягнув їй візитівку, і їхні пальці знову ненадовго торкнулися. Цього разу легкий струм був ще відчутнішим. В його очах Марія побачила не просто діловий інтерес, а й теплу підтримку, яку вона так довго шукала. — Добре, Максиме. Я подумаю, — прошепотіла вона. — Дякую. За все. Він усміхнувся, його втома трохи відступила, і в погляді з'явився ледь помітний вогник. — До зустрічі, Маріє. Максим попрощався і поспішно пішов, а Марія ще кілька хвилин стояла на місці, тримаючи в руці візитівку, ніби це був найцінніший скарб. Вона відчувала, що її життя ось-ось має кардинально змінитися. Це був шанс, про який вона навіть не сміла мріяти. Повернення додому було і радісним, і тривожним одночасно. Аліна, що сиділа в кімнаті з планшетом, одразу ж підбігла до матері. — Мамо! Як пройшов день? Ти знайшла роботу? — Знайшла, сонечко, — Марія міцно обійняла доньку. — І навіть більше. В кімнаті сиділи Ольга та Микола. Микола читав новини на телефоні, а Ольга девиласт телевізор. — Ну, що там? — без особливого ентузіазму запитала Ольга, навіть не повернувшись. Марія з ентузіазмом почала розповідати про свій день: про роботу асистента, про повітряну тривогу, а потім, набравшись сміливості, про розмову з Максимом і його пропозицію стати повноцінним архітектором. Микола відірвався від телефону, його обличчя освітилося посмішкою. — Ого! Це ж чудово, Маріє! Я ж казав, що він справжній професіонал і обов'язково оцінить твій талант! Я так радий за тебе! Він підійшов до неї, міцно обійняв і поцілував у щоку. Цей жест не залишився непоміченим Ольгою. Вона різко розвернулася, її погляд був холодним, як лід. — Стоп. Стоп-стоп-стоп. Микола, ти з ним говорив? Ти знову влаштував тут свої "комбінації"? — Ольга кинула на Марію підозрілий погляд. — І що це за "повноцінний архітектор"? Ти що, збираєшся проміняти нормальну роботу на якісь сумнівні обіцянки? Маріє, ти взагалі розумієш, що відбувається? В країні війна, а ти тут, значить, розкидаєшся робочими місцями. А що з тією, яку ти вже отримала? Асистентка? Це ж теж робота, чи ні? — Олю, Максиме, — це мій давній друг, — намагався пояснити Микола. — Він щиро хоче допомогти. Марія ж талановитий архітектор! — Так, талановитий архітектор, який чомусь сидить у мене на шиї, — парирувала Ольга, її голос став істеричним. — Ти, Колю, або занадто наївний, або… або щось приховуєш! Що це за раптовий інтерес до Марії? І що це за "робота мрії" під час війни? Він що, хоче скористатися ситуацією? Ти думаєш, це чесно? Ти мене знову підставляєш! Марія відчула, як земля вислизає з-під ніг. Вона бачила, як обличчя Ольги спотворилося від ревнощів і обурення. Її пропозиція Максима, яка мала стати порятунком, тепер перетворилася на черговий камінь спотикання, що поглиблював прірву між нею та колишньою подругою. — Олю, це не те, про що ти думаєш, — спробувала Марія. — Це реальний шанс… — Шанс? Чи просто зручний момент? — Ольга схрестила руки на грудях. — Я думаю, тобі варто добре подумати, Маріє. І не забувай, хто дав тобі притулок. І що Аліна тут. Ці слова були як удар під дих. Марія зрозуміла, що навіть найкращі наміри можуть обернутися проти неї. Вона подивилася на Миколу, який стояв розгублений, не знаючи, що сказати. В її очах читалося питання: "Що мені робити?" Майбутнє, яке кілька хвилин тому здавалося таким яскравим, знову огорнула густа імла невизначеності. Вона стояла на роздоріжжі, розуміючи, що кожен її вибір буде мати високу ціну. Далі буде...
    Love
    1
    29переглядів
  • У мешканців «линири» і «динири» завжди було право розмовляти російською. А от право стояти в кілометрових чергах за бензином, який подорожчав в 3 рази за останній тиждень, право зʼявилося лише при росії ☔️

    #наболотахвсестабільно
    #раісявперде
    #оркостан
    #раша
    #русня
    #кацапи
    #кацапка
    #орчиха
    У мешканців «линири» і «динири» завжди було право розмовляти російською. А от право стояти в кілометрових чергах за бензином, який подорожчав в 3 рази за останній тиждень, право зʼявилося лише при росії ☔️ #наболотахвсестабільно #раісявперде #оркостан #раша #русня #кацапи #кацапка #орчиха
    Haha
    2
    135переглядів 10Відтворень 1 Поширень
  • #Житія_святих

    МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ

    За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися.

    Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем.

    Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови.

    Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі.

    З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня.
    -----------

    #Ближче_до_Бога

    З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю

    17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію.

    Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких.

    Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю.

    З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня.
    -----------
    #Житія_святих МЦЦ. ВІРИ, НАДІЇ, ЛЮБОВІ ΤΑ ΜΑΤΕΡΙ ЇХНЬОЇ СОФІЇ За імп. Адріана (117-138) у Римі жила собі вдова Софія (?-137) з доньками Вірою (12 р.), Надією (10 р.) і Любов'ю (9 р.). Мати виховала дочок у любові до Бога. Чутка про приналежність родини до християнства дійшла до імператора, і він побажав особисто побачити сестер і матір. Вони постали перед імператором і безбоязно сповідували віру в Христа. Здивований імператор відіслав їх до язичниці, якій наказав переконати дівчаток зректися віри. Однак усі доводи і красномовство язичницької наставниці виявилися марними. Тоді їх знову привели до імп. Адріана, і він став вимагати, щоб вони принесли жертву ідолам, але дівчатка відмовилися. Розгніваний Адріан велів піддати дітей тортурам. Кати почали з Віри. Муки, яким її піддали, були жахливими, але марними. Тоді її присудили до усічення мечем. Молодші сестри, Надія і Любов, натхнені мужністю старшої сестри, зазнали подібних до неї мук. Вогонь не заподіяв їм шкоди, тоді їм відсікли мечем голови. Св. Софію не піддавали тілесним мукам, але прирекли її на ще сильніші душевні тортури від розлуки із замученими дітьми. Страдниця поховала тіла своїх дочок і 2 дні не відходила від їхньої могили. На 3-ій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. З відривного календаря "З вірою в душі" за 17 вересня. ----------- #Ближче_до_Бога З ВІРОЮ, НАДІЄЮ ТА ЛЮБОВ'Ю 17 вересня - свято, коли церква вшановує трьох однойменних дівчаток-мучениць - Bipy, Надію, Любов, а також їхню матір Софію. Цей день прийнято починати з гучного плачу - оплакування тяжкої жіночої долі. Він слу жив своєрідним оберегом на щасливу долю. За звичаєм, плакали навіть ті, чия доля склалася вдало. Плакали вони, зокрема, про долю рідних і близьких. Вважається також, що, якщо спекти коровай або пиріг, то в сім'ю повернуться взаєморозуміння та гармонія. При цьому випічку потрібно прикрасити придбаною у церкві свічкою й у жодному разі не можна викинути ані крихти такого короваю. З відривного календаря "Український народний календар" за 17 вересня. -----------
    63переглядів
  • Знайти ідеальний подарунок для дизайнера може бути як веселим, так і складним завданням. Незалежно від того, чи це день народження, свято або просто знак вдячності, правильний подарунок може надихнути на творчість та зробити їх роботу приємнішою. Від стильних інструментів і гаджетів до унікальних творчих аксесуарів — є щось, що принесе задоволення кожному дизайнеру.

    Список подарунків: https://go2.gifts/uk/designer/
    Знайти ідеальний подарунок для дизайнера може бути як веселим, так і складним завданням. Незалежно від того, чи це день народження, свято або просто знак вдячності, правильний подарунок може надихнути на творчість та зробити їх роботу приємнішою. Від стильних інструментів і гаджетів до унікальних творчих аксесуарів — є щось, що принесе задоволення кожному дизайнеру. Список подарунків: https://go2.gifts/uk/designer/
    GO2.GIFTS
    60+ найкращих подарунків для дизайнера | Go2.Gifts
    Відкрийте для себе найкращі подарунки для дизайнера. Знайдіть творчі, практичні та надихаючі ідеї, які розпалять їхню уяву та покращать їхню творчу роботу.
    47переглядів
  • Якась я неповоротка та незграбна стаю?
    Чим старша, тим більше?:)
    Та й дивно б було, якби відбувалося навпаки?:)

    Подужати на своєму консервному заводі в один день слоїків 60, то вже не для мене!:)

    В один день перемила й порізала декілька цеберок помідорів. Які не я! Які діти збирали!

    У другий порізала цебро яблук, по половині цебра перцю та цибулі!
    Й часнику миску!

    Ото все це добро кипить!

    Йййй тільки завтра, я на це сподіваюся, буде зʼєднано все, що сьогодні кипить! Взблендернуто!
    Додано всякого за моїм смаком!
    Й тоді вже закатано!

    Ви там як?
    Бо зранку планове знеструмлення було?
    А потім мені було вже не до інтернетів!:)
    То ніяких новин не бачила!
    Якась я неповоротка та незграбна стаю? Чим старша, тим більше?:) Та й дивно б було, якби відбувалося навпаки?:) Подужати на своєму консервному заводі в один день слоїків 60, то вже не для мене!:) В один день перемила й порізала декілька цеберок помідорів. Які не я! Які діти збирали! У другий порізала цебро яблук, по половині цебра перцю та цибулі! Й часнику миску! Ото все це добро кипить! Йййй тільки завтра, я на це сподіваюся, буде зʼєднано все, що сьогодні кипить! Взблендернуто! Додано всякого за моїм смаком! Й тоді вже закатано! Ви там як? Бо зранку планове знеструмлення було? А потім мені було вже не до інтернетів!:) То ніяких новин не бачила!
    26переглядів
Більше результатів