• 🥗 Салат з печінкою та маринованими грибами

    Інгредієнти:
    печінка відварена — 500 г
    цибуля — 1 шт
    морква — 1 шт
    мариновані грибочки — 300 г
    яйця — 3 шт
    майонезний соус

    🔥 Приготування:
    1. Печінку відварити, охолодити та натерти або нарізати соломкою. Цибулю подрібнити, моркву натерти й обсмажити до м’якості.
    2. Яйця відварити та нарізати. Додати мариновані гриби, заправити майонезним соусом і добре перемішати. Дати салату настоятися в холодильнику 20–30 хвилин перед подачею.

    Смачного!

    https://t.me/ jmVd4LwBndRjZDYy" rel="noopener noreferrer" target="_blank">Прості Рецепти | #салати
    🥗 Салат з печінкою та маринованими грибамиІнгредієнти:печінка відварена — 500 гцибуля — 1 штморква — 1 штмариновані грибочки — 300 гяйця — 3 штмайонезний соус 🔥 Приготування:1. Печінку відварити, охолодити та натерти або нарізати соломкою. Цибулю подрібнити, моркву натерти й обсмажити до м’якості. 2. Яйця відварити та нарізати. Додати мариновані гриби, заправити майонезним соусом і добре перемішати. Дати салату настоятися в холодильнику 20–30 хвилин перед подачею.Смачного!Прості Рецепти | #салати
    1
    133переглядів 10Відтворень
  • 🤑 Національний кешбек: термін використання накопичених коштів продовжили до 31 липня

    З 3 липня українці почнуть отримувати виплати за квітень, а разом із ними — і кешбек на пальне, який діяв із 20 березня до 31 травня.

    Щоб усі встигли скористатися коштами після їх зарахування, уряд вирішив продовжити строк їх використання до 31 липня.

    Після зазначеної дати невикористані кошти повернуть до державного бюджету, зазначили в Мінцифрі

    Виплати за травень, червень та наступні місяці можна буде використати до кінця місяця, у якому завершиться або буде скасовано воєнний стан, але не пізніше 30 квітня 2028 року.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    🤑 Національний кешбек: термін використання накопичених коштів продовжили до 31 липняЗ 3 липня українці почнуть отримувати виплати за квітень, а разом із ними — і кешбек на пальне, який діяв із 20 березня до 31 травня. Щоб усі встигли скористатися коштами після їх зарахування, уряд вирішив продовжити строк їх використання до 31 липня. Після зазначеної дати невикористані кошти повернуть до державного бюджету, зазначили в Мінцифрі Виплати за травень, червень та наступні місяці можна буде використати до кінця місяця, у якому завершиться або буде скасовано воєнний стан, але не пізніше 30 квітня 2028 року.#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    56переглядів
  • ВІВЦІ БІЛЬШЕ НЕ РАХУЮТЬСЯ

    Деякі образи привертають увагу миттєво, інші — починають відкриватися лише тоді, коли затримуєш на них погляд трохи довше. Спочатку сцена здається дивною, незвичною, але поступово стає зрозуміло: справа не в окремих предметах, а в тому, як вони співіснують між собою. Ми впізнаємо кожен елемент, проте не можемо так само швидко збагнути, чому вони опинилися в одному просторі. Саме ця коротка пауза між упізнаванням і розумінням, цей «внутрішній зсув», і створює головний ефект.

    Ми звикли автоматично співвідносити річ із її контекстом. Достатньо змінити це середовище, щоб знайомий об'єкт перетворився на загадку. Змінюється не сам предмет, а наше сприйняття.

    Найбільше уваги привертає ліжко. Ми звикли сприймати його як символ притулку, затишку, простору, де людина почувається захищеною. Тут закінчується день, починається сон, переживаються хвороби, близькість та відпочинок. Саме тому його поява просто неба здається такою невідповідною. Воно винесене на берег, позбавлене кімнати, стін, даху. Це вже не притулок, а самотній об’єкт серед стихії, що втратив свій простір і перетворився на знак відчуження.

    Не менш промовистим є матрац. Його поверхня не нагадує звичний матеріал, який обіцяє опору та затишок. Вона схожа на прозору, в’язку речовину, що ще не набула остаточної форми. Цей «холодний гель» замість комфорту пропонує нестійкість. Це тонка деталь, яка майже непомітно змінює сприйняття всієї сцени: навіть у момент потенційного відпочинку ми відчуваємо хиткість і відсутність твердого ґрунту.

    Навколо ліжка стоять вівці. Їхній насичений червоний колір і пласкі силуети не дають змоги сприймати їх як звичайних тварин. Вони більше нагадують знаки, умовні позначки, декорації. У культурній пам’яті вівці пов’язані з відомим ритуалом засинання — їхнім підрахунком. Ця асоціація робить їхню присутність поруч із ліжком логічною, але водночас вихолощує їхню первісну суть. Вони не допомагають перейти межу, лише підкреслюють, що знайомі символи більше не працюють. Це вже не живі істоти, а симулякри, що маркують кордон.

    Море й небо надмірно яскраві, майже штучні. Це не природа, а фон, подібний до комп'ютерної гри. Це простір передсоння, де ми ще не спимо, але вже створюємо візуальний ряд, щоб провалитися в несвідоме. І саме ці створені образи постають картонними, позбавленими будь-якої практичної дії. Ритуали засинання більше не ведуть далі — вони лише позначають межу, на якій ми застрягли.

    Композиція не пропонує готової історії та не нав’язує єдиного тлумачення. Вона лише трохи зміщує звичний порядок речей, і цього достатньо, щоб ми на мить перестали дивитися на світ автоматично. Саме в цій паузі між упізнаванням і розумінням, імовірно, й ховається одна з найважливіших функцій мистецтва: воно існує не для того, щоб дати відповідь, а щоб оголити запитання, яке раніше навіть не спадало на думку.

    — Voss Ekobi
    ВІВЦІ БІЛЬШЕ НЕ РАХУЮТЬСЯ Деякі образи привертають увагу миттєво, інші — починають відкриватися лише тоді, коли затримуєш на них погляд трохи довше. Спочатку сцена здається дивною, незвичною, але поступово стає зрозуміло: справа не в окремих предметах, а в тому, як вони співіснують між собою. Ми впізнаємо кожен елемент, проте не можемо так само швидко збагнути, чому вони опинилися в одному просторі. Саме ця коротка пауза між упізнаванням і розумінням, цей «внутрішній зсув», і створює головний ефект. Ми звикли автоматично співвідносити річ із її контекстом. Достатньо змінити це середовище, щоб знайомий об'єкт перетворився на загадку. Змінюється не сам предмет, а наше сприйняття. Найбільше уваги привертає ліжко. Ми звикли сприймати його як символ притулку, затишку, простору, де людина почувається захищеною. Тут закінчується день, починається сон, переживаються хвороби, близькість та відпочинок. Саме тому його поява просто неба здається такою невідповідною. Воно винесене на берег, позбавлене кімнати, стін, даху. Це вже не притулок, а самотній об’єкт серед стихії, що втратив свій простір і перетворився на знак відчуження. Не менш промовистим є матрац. Його поверхня не нагадує звичний матеріал, який обіцяє опору та затишок. Вона схожа на прозору, в’язку речовину, що ще не набула остаточної форми. Цей «холодний гель» замість комфорту пропонує нестійкість. Це тонка деталь, яка майже непомітно змінює сприйняття всієї сцени: навіть у момент потенційного відпочинку ми відчуваємо хиткість і відсутність твердого ґрунту. Навколо ліжка стоять вівці. Їхній насичений червоний колір і пласкі силуети не дають змоги сприймати їх як звичайних тварин. Вони більше нагадують знаки, умовні позначки, декорації. У культурній пам’яті вівці пов’язані з відомим ритуалом засинання — їхнім підрахунком. Ця асоціація робить їхню присутність поруч із ліжком логічною, але водночас вихолощує їхню первісну суть. Вони не допомагають перейти межу, лише підкреслюють, що знайомі символи більше не працюють. Це вже не живі істоти, а симулякри, що маркують кордон. Море й небо надмірно яскраві, майже штучні. Це не природа, а фон, подібний до комп'ютерної гри. Це простір передсоння, де ми ще не спимо, але вже створюємо візуальний ряд, щоб провалитися в несвідоме. І саме ці створені образи постають картонними, позбавленими будь-якої практичної дії. Ритуали засинання більше не ведуть далі — вони лише позначають межу, на якій ми застрягли. Композиція не пропонує готової історії та не нав’язує єдиного тлумачення. Вона лише трохи зміщує звичний порядок речей, і цього достатньо, щоб ми на мить перестали дивитися на світ автоматично. Саме в цій паузі між упізнаванням і розумінням, імовірно, й ховається одна з найважливіших функцій мистецтва: воно існує не для того, щоб дати відповідь, а щоб оголити запитання, яке раніше навіть не спадало на думку. — Voss Ekobi
    Moroqonde - Count to Zero
    219переглядів
  • ЖЕМАВЮ

    Крізь темні портали мандрує свідомість,
    Стираються назви, міняються знаки,
    Шукає майбутнє нове, невідоме...

    Забулася раптом колишня ознака,
    Дарує програма чужі таємниці,
    Для тіла лишивши холодну атаку.

    Таке уві сні може навіть насниться:
    Спадають кайдани залізного плину,
    Очищення прагнуть закриті зіниці.

    Тут цифри ламають майбутні хвилини,
    Оновлена сутність виходить на волю,
    Минаючи давню, зів'ялу стежину.

    Старі алгоритми напружують вольти,
    Новація творить системні канони,
    Позбавивши розум тривалого болю.

    Закони стирають зачовганий нонсенс,
    Крізь обриси дати, крізь пройдені миті
    Зникають назавжди старі заборони.

    Минулі події майбутнім розмиті.

    Мирослав Манюк
    29.06.2026
    ЖЕМАВЮКрізь темні портали мандрує свідомість,Стираються назви, міняються знаки,Шукає майбутнє нове, невідоме...Забулася раптом колишня ознака,Дарує програма чужі таємниці,Для тіла лишивши холодну атаку.Таке уві сні може навіть насниться:Спадають кайдани залізного плину,Очищення прагнуть закриті зіниці.Тут цифри ламають майбутні хвилини,Оновлена сутність виходить на волю,Минаючи давню, зів'ялу стежину.Старі алгоритми напружують вольти,Новація творить системні канони,Позбавивши розум тривалого болю.Закони стирають зачовганий нонсенс,Крізь обриси дати, крізь пройдені митіЗникають назавжди старі заборони.Минулі події майбутнім розмиті.Мирослав Манюк29.06.2026
    149переглядів
  • Сергій Лапін, директор команди ексчемпіона в надважкій вазі Олександра Усика (25-0, 16 КО), прокоментував рішення свого клієнта звільнити титули.

    «Як спортивний директор Усика, можу сказати, що це рішення було ухвалене з урахуванням майбутнього надважкої ваги.

    Олександр звільнив титули санкціонуючої організації, щоб дати Ентоні Джошуа можливість поборотися за них і знову об’єднати їх.

    Що ж до самого Олександра, то його метою завжди було завершити свою легендарну кар’єру фінальними боями у Сполучених Штатах, де він хоче написати останню главу своєї боксерської спадщини», – сказав Лапін.

    Лапін також додав, що Усик збереже титул чемпіона за версією The Ring.

    Детальніше на ua.tribuna.com:
    https://ua.tribuna.com/" rel="noopener noreferrer" target="_blank">https://ua.tribuna.com/
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport" rel="noopener noreferrer" target="_blank">https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    Сергій Лапін, директор команди ексчемпіона в надважкій вазі Олександра Усика (25-0, 16 КО), прокоментував рішення свого клієнта звільнити титули.«Як спортивний директор Усика, можу сказати, що це рішення було ухвалене з урахуванням майбутнього надважкої ваги.Олександр звільнив титули санкціонуючої організації, щоб дати Ентоні Джошуа можливість поборотися за них і знову об’єднати їх.Що ж до самого Олександра, то його метою завжди було завершити свою легендарну кар’єру фінальними боями у Сполучених Штатах, де він хоче написати останню главу своєї боксерської спадщини», – сказав Лапін.Лапін також додав, що Усик збереже титул чемпіона за версією The Ring.Детальніше на ua.tribuna.com:https://ua.tribuna.com/ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    1
    223переглядів
  • ОТАМАН


    На камені видно характер козацький,

    Він з тої землі, де виблискують плавні.

    В скульптурі помітна суть реалізацій.


    В житті отаман величезну мав славу,

    А погляд й тепер виглядає природним.

    Він знав наперед свої цілі державні.


    Його не лякали імперські народи,

    Він мову тримав, як і руку на шаблі,

    З якої в боях здобувалась свобода.


    Він вів за собою не тільки для слави,

    Аби не зламати козацької ланки

    Й не дати для відступу ворогу шансів.


    Він слухав поради ще з давніх курганів

    І радився з тими, що в битвах бували.

    Бо воля без мудрості — це не змагання.


    Герой Гордієнко гнав кожну навалу,

    Бо з твердим характером був по натурі

    І слава його з кожним разом зростала.


    Сьогодні ми бачимо це у скульптурах,

    В картинах, піснях, у віршах, де так просто

    Показано все в українській культурі.


    Допоки є пам'ять — жива буде й постать.


    Мирослав Манюк

    24.06.2026

    ОТАМАННа камені видно характер козацький,Він з тої землі, де виблискують плавні.В скульптурі помітна суть реалізацій.В житті отаман величезну мав славу,А погляд й тепер виглядає природним.Він знав наперед свої цілі державні.Його не лякали імперські народи,Він мову тримав, як і руку на шаблі,З якої в боях здобувалась свобода.Він вів за собою не тільки для слави,Аби не зламати козацької ланкиЙ не дати для відступу ворогу шансів.Він слухав поради ще з давніх курганівІ радився з тими, що в битвах бували.Бо воля без мудрості — це не змагання.Герой Гордієнко гнав кожну навалу,Бо з твердим характером був по натуріІ слава його з кожним разом зростала.Сьогодні ми бачимо це у скульптурах,В картинах, піснях, у віршах, де так простоПоказано все в українській культурі.Допоки є пам'ять — жива буде й постать.Мирослав Манюк24.06.2026
    1
    261переглядів
  • .

    Охоронець колишнього командира

    українського батальйону "Нахтіґаль", Романа Шухевича...

    .

    На цій світлині ви бачите Федора Кононовича зі села Нивиці поблизу Радехова на Львівщині (світлина зі сторінки Zenon Borovets).

    .

    До ОУН Федір Кононович вступив у 1937 році, а починаючи із 14 листопада 1943 року до 20 березня 1944 року він був співробітником спецвідділу зв’язку при проводі ОУН. Після цього аж до квітня 1945 року Федір Кононович був охоронцем Головного керівника УПА (а, кількома роками раніше - командиром батальйону "Нахтіґаль"), Романа Шухевича. Ті ж самі охоронні функції при Головному командирі УПА, Федір Кононович виконував із жовтня 1947 по літо 1948 року. Згідно із Постановою Української Головної Визвольної Ради від 22 листопада 1947 року і згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч.3/47 від п’ятого грудня 1947 року Федір Кононович нагороджений Срібним хрестом заслуги УПА.

    .

    Наприкінці 1952 року будучи оточений опергрупою МГБ, 36-річний Федір Кононович застрілився, щоб не датися живим у руки ворога.

    .

    І, наприкінці кілька слів про саме село Нивицю, звідки родом герой мого сьогоднішнього допису.

    .

    Отже, події розгорталися так: 27 січня 1944 червоні партизани загону особливого призначення НКВД «Победители» під командуванням Дмітрія Медведєва в селі Нивиці спалили стодолу із замкненими у ній українськими селянами. Перед тим їх по-садистськи катували, відрізаючи пилами і відрубуючи сокирами руки та ноги. Всього того дня тими НКВДистами в селі було замордовано і спалено 25 (за іншими даними - 29) селян. Це була помста «мєдвєдєвців» за дошкульні втрати у сутичці із маленьким чисельністю 17 осіб, відділом українських повстанців, 11 з яких загинули в цьому бою.

    .

    Серед полеглих був тоді Роман Сеньків — талановитий художник, давній член ОУН, засуджений на Львівському процесі (1936) до 15 років ув'язнення за участь в атентаті на провокатора польської поліції і за те, що намалював план радянського консульства та портрети його працівників, якими користувався при атентаті Микола Лемик. Причому найстаршим із загиблих був 55-літній Леонід Панасюк, наймолодшою 16-річна Ганна Смаль.

    .

    Ну, от що на це сказати... Приходить на думку лиш одне: як буде погожа днина, то перейдіться по цвинтарях біля свого села чи міста і як де зустрінете на могилі замість хреста якусь металеву червоного кольору облуплену пірамідку зі звіздою нагорі, то постарайтеся довідатися: а хто був отой чоловік чи жінка, які спочивають у тій могилі..? Якими заслугами при житті та людина вславилася..?

    .

    І, якщо ненароком виявиться, що та особа у 1940-1950 роках приїхала до нас з-за Збруча "піднімати" тут колгоспи чи боротися із "националистическим подпольем" на Західній Україні, то...

    .

    Одним словом ви самі знаєте, що маєте далі робити: докладно взнаєте всю інформацію про цю особу, потім йдете до місцевого священника і просите щоби дав благословення викопати ті останки і відправити їх "Новою Поштою" рідним того "визволителя" у росію чи деінде.

    .

    Не мають права спочивати у нашій землі останки тих, які прийшли сюди вбивати нас і наших рідних...

    .

    .

    .

    .Охоронець колишнього командираукраїнського батальйону "Нахтіґаль", Романа Шухевича....На цій світлині ви бачите Федора Кононовича зі села Нивиці поблизу Радехова на Львівщині (світлина зі сторінки Zenon Borovets). .До ОУН Федір Кононович вступив у 1937 році, а починаючи із 14 листопада 1943 року до 20 березня 1944 року він був співробітником спецвідділу зв’язку при проводі ОУН. Після цього аж до квітня 1945 року Федір Кононович був охоронцем Головного керівника УПА (а, кількома роками раніше - командиром батальйону "Нахтіґаль"), Романа Шухевича. Ті ж самі охоронні функції при Головному командирі УПА, Федір Кононович виконував із жовтня 1947 по літо 1948 року. Згідно із Постановою Української Головної Визвольної Ради від 22 листопада 1947 року і згідно з Наказом Головного військового штабу УПА ч.3/47 від п’ятого грудня 1947 року Федір Кононович нагороджений Срібним хрестом заслуги УПА..Наприкінці 1952 року будучи оточений опергрупою МГБ, 36-річний Федір Кононович застрілився, щоб не датися живим у руки ворога..І, наприкінці кілька слів про саме село Нивицю, звідки родом герой мого сьогоднішнього допису..Отже, події розгорталися так: 27 січня 1944 червоні партизани загону особливого призначення НКВД «Победители» під командуванням Дмітрія Медведєва в селі Нивиці спалили стодолу із замкненими у ній українськими селянами. Перед тим їх по-садистськи катували, відрізаючи пилами і відрубуючи сокирами руки та ноги. Всього того дня тими НКВДистами в селі було замордовано і спалено 25 (за іншими даними - 29) селян. Це була помста «мєдвєдєвців» за дошкульні втрати у сутичці із маленьким чисельністю 17 осіб, відділом українських повстанців, 11 з яких загинули в цьому бою..Серед полеглих був тоді Роман Сеньків — талановитий художник, давній член ОУН, засуджений на Львівському процесі (1936) до 15 років ув'язнення за участь в атентаті на провокатора польської поліції і за те, що намалював план радянського консульства та портрети його працівників, якими користувався при атентаті Микола Лемик. Причому найстаршим із загиблих був 55-літній Леонід Панасюк, наймолодшою 16-річна Ганна Смаль..Ну, от що на це сказати... Приходить на думку лиш одне: як буде погожа днина, то перейдіться по цвинтарях біля свого села чи міста і як де зустрінете на могилі замість хреста якусь металеву червоного кольору облуплену пірамідку зі звіздою нагорі, то постарайтеся довідатися: а хто був отой чоловік чи жінка, які спочивають у тій могилі..? Якими заслугами при житті та людина вславилася..?. І, якщо ненароком виявиться, що та особа у 1940-1950 роках приїхала до нас з-за Збруча "піднімати" тут колгоспи чи боротися із "националистическим подпольем" на Західній Україні, то... .Одним словом ви самі знаєте, що маєте далі робити: докладно взнаєте всю інформацію про цю особу, потім йдете до місцевого священника і просите щоби дав благословення викопати ті останки і відправити їх "Новою Поштою" рідним того "визволителя" у росію чи деінде. .Не мають права спочивати у нашій землі останки тих, які прийшли сюди вбивати нас і наших рідних......
    582переглядів
  • ТРИЛОГІЯ - "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ"
    --------

    ПЕРША КНИГА - "АНІКА"

    Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏

    04.06.2025 року.
    --------

    ДРУГА КНИГА - "НОВИЙ ПОВОРОТ"

    Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона ще з'явиться в іншому часу. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Але це вже буде інша Аніка, просто коли люди змінюють подальше життя інших людей, товсе навколо теж змінюється і в часовому просторі теж так само змінюється, і через людина в іншому часі стає "Людиною з нізвідки". Отже так:

    Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів.

    Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃

    25.09.2025 року.
    --------

    ТРЕТЯ КНИГА - "УЩЕЛИНА ЧАСУ"

    Третя книга "Ущелина часу" з трилогії "Людина з нізвідки" виявилася ще більш цікавою, ніж попередні дві книги "Аніка" і "Новий поворот". Цього разу мова йде про Романа, правнука Миколи і Надії з попередньої книги "Новий поворот". Він живе в такій час, коли жінки прагнули мати більш досконалості в своєму тілі, хотіли бути більш гарнішими, постійно робили пластичні операції, весь день тільки і робили, що фарбували губи, щоби постійно бути гарнішими за всіх. Це не сподобалося Романові, то ж коли він познайомився з Юрієм, який практикується на здійснення бажань та мрій, вони вирішили трішечки змінити минуле, щоби жінки не гонялися за тим, хто з них найгарніша, а цінували домашнє вогнище, та цінували те що зараз мають та любили себе такими, якими вони є. А для того щоби все було так, як має бути, то треба повернутися в це століття, з якого розпочався перший в світі фемінізм і боротьба за рівні права жінок та чоловіків. А для цього щоби не допустити народження першого руху фемінізму, потрібно буде не допустити народження першої феміністки. Тож друзям вдалося потрапити до кінця 19 століття і звісно, що завадили зустрічі батькам першої феміністки, тобто вони не зустрілися і ця феміністка не народилася. Але трапилося так, що історія тільки трішечки змінилася, і через це вже інша феміністка з'явилася, більш жорстка, тверда, яка взагалі хотіла мати такі самі права, як в чоловіків і бути на рівні з чоловіками. Через це, коли друзі повернулися до свого століття, в 2057 року, то там жінки вже стали такими нахабними, що керували чоловіками. Взагалом, вже жінки працювали, а чоловіки сиділи вдома і не мали ніяких прав.

    Оце мені і сподобалося. Я уявляю, як це було б добре, якби ми мали можливість потрапити в минуле, чи в майбутнє і не дати можливість комусь зустрітися, і завдяки цьому, історія пішла б по іншому. Тому, я рада, що читаю цю книгу, бо це допомагає зрозуміти, що якби ми мали можливість побачити, або мали можливість змінити майбутнє чи минуле, то історія пішла б по-іншому і не було б війні і таке інше. Одним словом, якби хоча би трішечки змінити минуле, то, або путін взагалі не народився, або у нього була б інша професія, і тоді б війні не було б. Або ж, якби сини Володимира Великого і Володимира Мономаха не пересварилися, то зараз це була б інша Україна і я впевнена, рф взагалі не було б на мапи. І там, де зараз знаходиться рф, це були б інші народи з своєю мовою та культурою.

    Що там далі було в цій книзі, я не розповідатиму, щоби не спойлерити сюжет книги, тому я тільки одне додам, третя книга крутіша за ці дві попередні книги, там такі пригоди з тими людьми, з минулого та з майбутнього, що мені хочеться читати і читати, щоби дізнатися, чим ж закінчиться вся ця історія.

    16.06.2026 року.
    ТРИЛОГІЯ - "ЛЮДИНА З НІЗВІДКИ" -------- ПЕРША КНИГА - "АНІКА" Читаю вже першу книгу "Аніка" з трилогії "Людина з нізвідки". Напевно, кожна людина хотіла б опинитися в минулому чи в майбутньому столітті, або навіть тисячоліття, і саме про це йдеться в цій книзі. Про що йдеться, зараз поясню. В якомусь недалекому майбутньому нашого тисячоліття техніка настільки придвинута, що не потрібно керувати странпортом, усе робить замість людині штучний інтелект. А ще є інші цікаві технології. Складно описати, що я маю на увазі, але цікаво читати таку фантастику, хоча мені і не звично таку книгу читати, але мені дуже подобається!👍 І там на такій техніки не їздять, а літають і така техніка називається льотка, це ніби капсула, в якій сідає людина, наказує ШІ куди летіти, або навіть спускатися, що називається кротовиною, я її уявляю як ямою з трубопроводами у вигляді американських гірок. Через цю кротовину за допомогою льотка людина і потрапляє до минулого, або майбутнього часу. І за цей час треба встигнути повернутися назад, бо кротовина закривається і герої не можу потрапити до свого століття. До речі, про плутанину з часом. Це нагадало мені оці григоріанські, юліанські і новоюліанські календарі, через що немає згоди в церковном світі. Як відомо, через деякий час, якщо за нашим новоюліанським стилем 25 грудня Різдво Христове ще буде визначатися, то за старим юліанським календарем Різдво Христове вже не 7, а 8 січня буде визначатися. Щось подібне відбувається й в цій фантастичній книзі коли герої потрапляють в різний час в минулому чи в майбутньому столітті, чи тисячолітті, там теж час не так йде, навіть години, хвилини, секунди, пори року, місяці і так далі. І одне невірне рішення, дія, чи крок може все змінити у часі. Головне що там немає інопланетян, а якщо і буде, то сподіваюся їх буде мало. Мені дуже сподобався оцей момент, коли Анхалія з майбутнього у часі зустрілася з своєю прабабусею, і через те що вона розговорилася з нею, у часі, роках і століття все заплуталося і тепер героям доведеться все розплутати і повернути все на своєму місці. А ще, я не буду вдаватися в подробицях, мені дуже сподобалася історія з маленьким динозавриком, хто читав цю книгу зрозуміє, про що йдеться.😉 Дякую Вам, пане Романе за такі цікаві історії. Міцного здоров'я, творчого натхнення та хай Вас береже Бог!💙💛🙏 04.06.2025 року. -------- ДРУГА КНИГА - "НОВИЙ ПОВОРОТ" Читаю вже другу книгу Романа Кирнасова "Новий поворот" з трилогії "Людина з нізвідки". В першій книзі Аніка, коли потрапила до іншого тисячоліття потрапила в пастку, з якої не змогла вибратися і загинула, але як я зрозуміла, вона ще з'явиться в іншому часу. Ну це ж фантастика, і як це є в кожній фантастичній книзі дива існують, то ж сподіваюся, що Аніка ще з'явиться в цій чи в наступній книзі. Але це вже буде інша Аніка, просто коли люди змінюють подальше життя інших людей, товсе навколо теж змінюється і в часовому просторі теж так само змінюється, і через людина в іншому часі стає "Людиною з нізвідки". Отже так: Льотка на ім'я Сардія, була знайдена 12-річним хлопцем, на ім'я Микола. І як усі хлопці у такому віці, йому стало цікаво, що це таке. Він зрозумів, що перед ним незвичний об'єкт, щось з фантастики, про яку він ніколи не знав і не бачив. Він одразу зрозумів, що про це ніхто не повинен знати, особливо, коли він знайшов в середині льотці труп Аніки і коли сама льотка заговорила з ним. Сардія все пояснила Миколи, розповіла, хто вона, звідки прибула і ким була Аніка, і чим вона займалася до своєї смерті. Також показала, як виглядала Аніка і показала її щоденник, який вона вела і в якому вона просила потурбуватися про свою дочку, якщо вона помре, а льотку хтось знайде. Ось стільки, щоби знайти кротовину, щоби потрапити до іншого минулого, де перебуває дочка Аніки на ім'я Сінтія, потрібен час, а хлопцеві потрібно було багато всьому навчитися, щоби управляти літальним апаратом штучного інтелекту, то ж він вирішив до закінчення другої світової війни закопати Сардію, йти на війну, здобувати освіту, а по закінченні війни і навчання, повернутися до Сардії і вже на місці зрозуміти, що робити далі. Минуло десять років війні, він знайшов це місце, де закопав Сардію, і тут вже зрозуміли, що треба буде зробити так, щоби запобігти третьої світової війни, для того треба сучасну зброю, щоби вбити батьків тих людей, через яких через кілька років розпочнеться війна, тобто не дати їм народитися. Микола вирішив продати все своє майно та купити собі круту зброю. Під час продажі майна, чи то купівлі зброї, (я вже не пам'ятаю, бо вже далеко читаю), він розговорився з своїм знайомим. Спочатку він не хотів йому розповідати, але Арсеній наполіг і Микола все йому розповів. Що було далі, я не буду розповідати, хай це залишиться інтригою для тих, хто читає цю книгу з самого спочатку!🫠😉🙃 25.09.2025 року. -------- ТРЕТЯ КНИГА - "УЩЕЛИНА ЧАСУ" Третя книга "Ущелина часу" з трилогії "Людина з нізвідки" виявилася ще більш цікавою, ніж попередні дві книги "Аніка" і "Новий поворот". Цього разу мова йде про Романа, правнука Миколи і Надії з попередньої книги "Новий поворот". Він живе в такій час, коли жінки прагнули мати більш досконалості в своєму тілі, хотіли бути більш гарнішими, постійно робили пластичні операції, весь день тільки і робили, що фарбували губи, щоби постійно бути гарнішими за всіх. Це не сподобалося Романові, то ж коли він познайомився з Юрієм, який практикується на здійснення бажань та мрій, вони вирішили трішечки змінити минуле, щоби жінки не гонялися за тим, хто з них найгарніша, а цінували домашнє вогнище, та цінували те що зараз мають та любили себе такими, якими вони є. А для того щоби все було так, як має бути, то треба повернутися в це століття, з якого розпочався перший в світі фемінізм і боротьба за рівні права жінок та чоловіків. А для цього щоби не допустити народження першого руху фемінізму, потрібно буде не допустити народження першої феміністки. Тож друзям вдалося потрапити до кінця 19 століття і звісно, що завадили зустрічі батькам першої феміністки, тобто вони не зустрілися і ця феміністка не народилася. Але трапилося так, що історія тільки трішечки змінилася, і через це вже інша феміністка з'явилася, більш жорстка, тверда, яка взагалі хотіла мати такі самі права, як в чоловіків і бути на рівні з чоловіками. Через це, коли друзі повернулися до свого століття, в 2057 року, то там жінки вже стали такими нахабними, що керували чоловіками. Взагалом, вже жінки працювали, а чоловіки сиділи вдома і не мали ніяких прав. Оце мені і сподобалося. Я уявляю, як це було б добре, якби ми мали можливість потрапити в минуле, чи в майбутнє і не дати можливість комусь зустрітися, і завдяки цьому, історія пішла б по іншому. Тому, я рада, що читаю цю книгу, бо це допомагає зрозуміти, що якби ми мали можливість побачити, або мали можливість змінити майбутнє чи минуле, то історія пішла б по-іншому і не було б війні і таке інше. Одним словом, якби хоча би трішечки змінити минуле, то, або путін взагалі не народився, або у нього була б інша професія, і тоді б війні не було б. Або ж, якби сини Володимира Великого і Володимира Мономаха не пересварилися, то зараз це була б інша Україна і я впевнена, рф взагалі не було б на мапи. І там, де зараз знаходиться рф, це були б інші народи з своєю мовою та культурою. Що там далі було в цій книзі, я не розповідатиму, щоби не спойлерити сюжет книги, тому я тільки одне додам, третя книга крутіша за ці дві попередні книги, там такі пригоди з тими людьми, з минулого та з майбутнього, що мені хочеться читати і читати, щоби дізнатися, чим ж закінчиться вся ця історія. 16.06.2026 року.
    1Kпереглядів 1 Поширень
  • 🗓 World Boxing оголосила дати проведення Чемпіонату світу з боксу серед спортсменів до 19 років.


    🏆 Чемпіонат відбудеться з 16 по 27 жовтня 2026 року в місті Будва, Чорногорія. Змагання прийматиме Mediterranean Sports Centre.


    🌏 Для національних федерацій вже відкрито прийом заявок на участь у чемпіонаті.


    🇺🇦 Федерація боксу України стежить за підготовчим процесом та подальшими організаційними етапами турніру.

    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

    🗓 World Boxing оголосила дати проведення Чемпіонату світу з боксу серед спортсменів до 19 років.🏆 Чемпіонат відбудеться з 16 по 27 жовтня 2026 року в місті Будва, Чорногорія. Змагання прийматиме Mediterranean Sports Centre.🌏 Для національних федерацій вже відкрито прийом заявок на участь у чемпіонаті.🇺🇦 Федерація боксу України стежить за підготовчим процесом та подальшими організаційними етапами турніру.ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники
    468переглядів
  • Instagram запустив функцію «Reorder grid», що дозволяє змінювати порядок постів у профілі незалежно від дати публікації. Опція редагування сітки була однією з найзапитуваніших і тестувалася ще з 2022 року, коли в застосунку знайшли прихований пункт «edit grid». Щоб пересунути пости, потрібно довго натиснути на публікацію в профілі й обрати «Reorder grid»; закріплені пости лишаються зверху та затемнюються у вікні редагування. https://channeltech.space/social/instagram-reorder-grid-feature-launc...
    Instagram запустив функцію «Reorder grid», що дозволяє змінювати порядок постів у профілі незалежно від дати публікації. Опція редагування сітки була однією з найзапитуваніших і тестувалася ще з 2022 року, коли в застосунку знайшли прихований пункт «edit grid». Щоб пересунути пости, потрібно довго натиснути на публікацію в профілі й обрати «Reorder grid»; закріплені пости лишаються зверху та затемнюються у вікні редагування. https://channeltech.space/social/instagram-reorder-grid-feature-launch/
    CHANNELTECH.SPACE
    Instagram нарешті дозволив змінювати порядок постів в сітці профілю – Channel Tech
    Instagram запустив довгоочікувану функцію Reorder grid: тепер користувачі можуть вільно змінювати порядок постів у профілі, перетягуючи їх у режимі редагування сітки.
    1
    206переглядів 1 Поширень
Більше результатів