ХАЙ ГОСПОДЬ НАС ВЧУЄ Попрямуймо хто куди І не знаймо горя, Щоб не знали ми біди́, Хай мине недоля. Хай веде нас світла ціль Крізь тумани й гро́зи, Щоб ущух навколо біль, Висохли всі сльо́зи. Хай надія у серцях Квітне, мов калина, Щоб щасливим був наш шлях Кожну мить і днину. Розквітає рідний край, Сонце сяє в небі, Ти нам, Боже, сили дай В кожній цій потребі. Щоб у мирі і добрі Ми свій вік прожили, І на ранішній зорі́ Радості зустріли. Щоб рука в руці ішла До мети святої, Щоб не сіялося зла Й люті вогняної. Хай наповняться вуста Словом благодаті, Хай і помисли, й літа Є немарнотратні. Хай дитячий сміх дзвенить В кожному віконці, Хай благословенна мить Гріє нас, як сонце. Подаруй нам, Боже, час Вірити й любити, Щоб вогонь добра́ не згас, Поки будем жити. І куди б не завели́ Нас круті дороги, Щоб ми вірність зберегли Й йшли до ПЕРЕМОГИ. Хай здійсня́ться всі думки́, Що у чистій вірі, На роки́ і на віки — В злагоді та МИРІ. Хай закі́нчиться війна Й тиша запанує, Нас зали́шить сатана. Хай Госпо́дь нас вчує. 23.01.2026 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026 ID: 1055961

А МИ ЗАКІНЧИМОСЬ А ми закінчимось… ви знайте… Стає нас менше защораз, Орді шляхи не відкривайте, Бо ворог ближче кожен раз. А ми закінчимось, як літо, Ми тут закінчимось колись, Тут не одного з нас вже вбито… Не йдеш на поміч, то молись. А ми закінчимось… Це правда… Й ніхто не йде нас заміни́ть, На захист стати кожен мав би, Аби усім нам далі жить. А ми закінчимось… на фронті, Бо нас неміряно не є, Не видно МИР на горизонті, Ударів ворог завдає. А ми закінчимось, як днина, Яка мина й не поверта, Хтось втратить донечку, хтось – сина, Замовкнуть кожного вуста. А ми закінчимось не вдома, Ми всі закінчимося тут… Зате у вас в домівці втома… Нас на щиті звідсіль везуть. А ми закінчимось… повірте, Не вічні ми… що не кажіть, Аналізуйте все і змірте… Боротись, хлопці, поможіть… 14.06.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1041691

ПАЛАЮТЬ СЕЛА І МІСТА Палають села і міста́, Щоразу ворог атакує, Страшна у ворога мета, До неї він іде-прямує. Страшна у ворога мета, Страшні у ворога всі плани, Про захист просимо Христа, Щораз сильніш ятряться рани. Про захист просимо Христа, Бо тільки нас болять ці рани, Тяжкого ми несем хреста, Це нас боліть не перестане. Тяжкого ми несем хреста, Аби не впасти ми благаєм, Про біль голосять в нас вуста, На допомогу уповаєм. Про біль голосять в нас вуста І кров’ю землю напуваєм, В спільноти світу сліпота, Ми сліпоту ту розганяєм. В спільноти світу сліпота, Ніяк не йде до них прозріння, Горять в нас села і міста́, Благаєм в Господа спасіння. 28.03.2025 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025 ID: 1036647

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ Далекий ще тридцять дев’ятий рік, І довго так чекали сорок п’ятий, Час, як вода, невпинно з русла тік, Й добіг той час до позначки – двадцятий. День пам’яті й примирення у нас Двадцятий рік, та інше вже століття. Ніколи не забудемо той час… Була війна, й тоді було жахіття. ПРИСПІВ День пам’яті й примирення, День пам’яті настав, А ті роки й страшну війну Ніхто не забував. День пам’яті й примирення Живе в наших серцях, А імена захисників Сьогодні на вустах. День пам’яті й примирення настав, Та пам’ять про таке не помирає, Бо дід і прадід крівцю проливав, Він знав, що вдома вся рідня чекає. Буя весна, все знову ожило, Та пам’ять про цей день не помирала. Не можемо забути, що було, Бо перемогу кров’ю гаптували. 08.05.2020 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2020

ПРОЗРІННЯ Вуста торкались неба і граніту, Де час застиг у коконі терпіння. Ми прагнемо знайти своє коріння У дзеркалі старого лабіринту. Блукаючи шляхами всього світу, В глухих кутах встряємо в павутиння, І крик душі в цю мить дає прозріння: На повну смак життя мов пік зеніту! Відчуй, як пульс вдаряє в скроні глухо, Як вітер в'яже вузлики над вухом, А плин життя штовхає у майбутнє. В моменті кожнім диво де присутнє — Це все твоє, якщо душі основа В собі любов, мов скарб, знайти готова. Автори: Мирослав Манюк Ірина Морозова 16.03.2026 – 17.03.2026 #сонет

#історія #постаті Рекс Гаррісон: Справжній джентльмен із «надзвичайно поганим» характером 🎩 Сьогодні, 5 березня, ми згадуємо Рекса Гаррісона (1908–1990) — актора, який став іконою британської вишуканості на великому екрані та театральних підмостках. Якщо ви хоч раз бачили «Мою чарівну леді», ви ніколи не забудете його професора Генрі Гіггінса. Це був чоловік, який міг носити твідовий піджак так, ніби це королівська мантія. 🇬🇧 Король інтелектуальної комедії 🎭 Гаррісон не просто грав — він панував у кадрі. Його манера говорити, яку називали «parlando» (щось середнє між співом і ритмічною мовою), стала його візитівкою в мюзиклах, адже він сам визнавав, що співак із нього «так собі». Тріумф «Моєї чарівної леді»: За роль професора Гіггінса він отримав і «Тоні» (театральний «Оскар»), і справжній «Оскар» за кіноверсію. Його дует з Одрі Гепберн став еталоном голлівудської класики. 🎬 Цезар у «Клеопатрі»: Він був одним із небагатьох, хто не загубився на тлі грандіозних декорацій та бурхливого роману Елізабет Тейлор і Річарда Бартона, зігравши Юлія Цезаря з неймовірною гідністю та іронією. 🏛️ Скептичний погляд: Складний «Тиран» за лаштунками 🔍 Попри образ ідеального джентльмена, Рекс Гаррісон мав репутацію людини з надзвичайно важким характером. Колеги називали його «Sexy Rexy», але не лише через привабливість, а й через бурхливе особисте життя (був одружений шість разів). Професійна безкомпромісність: Він був перфекціоністом до мозку кісток і вимагав того ж від інших. Його гострий язик часто ставав причиною конфліктів на знімальному майданчику. Один із режисерів якось сказав: «Рекс — найвеличніший актор, але він може перетворити життя оточуючих на пекло». 💥 Трагедія і скандал: У 1948 році його кар’єра ледь не пішла під укіс через самогубство акторки Керол Лендіс, з якою у нього був роман. Ця подія назавжди залишила тінь на його репутації в Голлівуді. Чому він залишається легендою? 🤔 Рекс Гаррісон належав до тієї вимираючої породи акторів, які могли бути смішними, залишаючись при цьому неймовірно серйозними. Він навчив світ, що справжня харизма — це не м’язи чи гучний голос, а інтелект, витримка та ідеально підібрана краватка. 👔 У 1989 році, за рік до смерті, він був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою II. Сер Рекс Гаррісон пішов зі сцени так само, як і жив — з високо піднятою головою та іронічною посмішкою на вустах.

НЕДОЛЯ У ОБІЙМИ ЩОБ НЕ БРАЛА А я бажаю гарного всім дня, Щоб тиша панувала в нас усюди, Щоб згинула проклята вся руsня, Аби в споко́ї жи́ли наші люди. Щоб у́смішка селилась на вустах, І радість щоб взяла́ усіх в обі́йми, Щоб міни не лежали на стежках, Нехай Госпо́дь моли́тви наші при́йме. Щоб ворог щез, щоб згинув, як роса, І світ аби розплющив сво́ї очі, Від горя не сивіла щоб коса, Й думки́ не йшли, неначе поторочі. Аби Господь захисників беріг, Щоб змовкли всі ворожі канонади, Щоб ворог вже нічо́го більш не зміг, І від свої́х аби не знали зради. Аби чудова звістка надійшла І доля Україні усміхнулась, Аби лиха година відійшла, І совість у всіх зрадників проснулась. Погожа днина втішною була́, І ненька у вогні щоб не палала, Щоб Україна сльо́зи не лила́, Недоля у обі́йми щоб не брала. 02.04.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1010165

ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА Шануймо, плекаймо – за неї вмирають, За неї ідуть з ворогами на прю, За неї героїв ординці вбивають, За неї рідненьку ми з вами в строю́. Борімось за неї, не даймо убити, Не даймо її ворогам придушить, Бо мова вкраїнська завжди́ має жити, Й не сміймо ворожим сміттям засмітить. Її солов’їну у серці леліймо, Неначе святиню її бережім, Душевним теплом калино́ву зігріймо, Як маму і тата, у серці носім. Не даймо над нею потворам знущатись, Це – нації код, це – любов і життя, Не сміймо її ми ніза́що цуратись, Це – роду коріння й душі вишиття. Її калинову, як скарб зберігаймо, Скарбницю замкнім на надійні замки́, У спадок нащадкам її передаймо, Немов вишиванку свою́ й рушники. Хай в світі звучить мелодійна усюди, Хай піснею лине, хай птахом зліта, Вкраїнська – найкраща і жить вона буде, Бо лине із серця і мовлять вуста. 21.02.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1006441

Мово рідна, розквітай з роками, Хай вшановують тебе в віках, Щоб теплом і ніжними словами, Ти була в народу на вустах. Всіх вітаєм українців з святом, Щиросердно зичимо добра, І хай в світі різних мов багато, Солов’їна мова в нас одна! https://t.me/Ukraineaboveallelse

#поезія Стікали крапельки по склі, Там, за вікном, душа страждала. Багато болю у житті, А от за що- й сама не знала. А крапля схожа на сльозу, Яка обличчя обпікає. А ще на вранішню росу, Що ніжно квіти прикрашає. Лиш вистачило б сили їй, І тільки б крила не зламались. Щоб полетіти ще до мрій, І щоб вуста ще усміхались... ВІТА ІГНАТКО