Українська
English
#поезія
А знаєш, я люблю тебе любити
І байдуже, що ти за сотні миль.
Почувши голос, знову хочу жити,
Так затишно, важлива кожна мить.
Тут зовсім інший світ, тут ворог лютий,
Суцільний ад, мов пекло на землі
Та в спогадах моїх той запах рути,
Який шукали разом навесні.
У тій весні, яка нас повінчала,
В якій кохання наше розцвіло.
Мабуть, всього життя було б замало
Для нас, моє серденько, всеодно.
Та й те життя, що було відібрала
І весни наші вкрала та війна.
Її ми не хотіли, не чекали
Та не питала нас тоді вона.
Думками знову лину на край світу,
В твоїх обіймах ближче до весни.
Нехай мине зима і прийде літо,
Зуміємо орду перемогти.
А знаєш, я люблю тебе любити
І навіть, коли нерви на межі,
Тобою себе зцілюю, щоб жити,
Аби прогнати ворога з землі.
І буде Україна наша вільна,
І знову нам співатимуть пташки,
Про вірність лебедину, що зуміла,
Здолати пекло і перемогти.
Ти не сумуй, молись за Батьківщину
І мати мою рідну доглядай.
Живи, кохай і віру ту єдину,
Тримай у серці міцно, не втрачай.
Приїду, обійму, щоби зігріти
І тихо так на вушко розкажу,
Що все життя люблю тебе любити,
Свою кохану, рідну, чарівну..
Галина Крицун
А знаєш, я люблю тебе любити
І байдуже, що ти за сотні миль.
Почувши голос, знову хочу жити,
Так затишно, важлива кожна мить.
Тут зовсім інший світ, тут ворог лютий,
Суцільний ад, мов пекло на землі
Та в спогадах моїх той запах рути,
Який шукали разом навесні.
У тій весні, яка нас повінчала,
В якій кохання наше розцвіло.
Мабуть, всього життя було б замало
Для нас, моє серденько, всеодно.
Та й те життя, що було відібрала
І весни наші вкрала та війна.
Її ми не хотіли, не чекали
Та не питала нас тоді вона.
Думками знову лину на край світу,
В твоїх обіймах ближче до весни.
Нехай мине зима і прийде літо,
Зуміємо орду перемогти.
А знаєш, я люблю тебе любити
І навіть, коли нерви на межі,
Тобою себе зцілюю, щоб жити,
Аби прогнати ворога з землі.
І буде Україна наша вільна,
І знову нам співатимуть пташки,
Про вірність лебедину, що зуміла,
Здолати пекло і перемогти.
Ти не сумуй, молись за Батьківщину
І мати мою рідну доглядай.
Живи, кохай і віру ту єдину,
Тримай у серці міцно, не втрачай.
Приїду, обійму, щоби зігріти
І тихо так на вушко розкажу,
Що все життя люблю тебе любити,
Свою кохану, рідну, чарівну..
Галина Крицун
#поезія
А знаєш, я люблю тебе любити
І байдуже, що ти за сотні миль.
Почувши голос, знову хочу жити,
Так затишно, важлива кожна мить.
Тут зовсім інший світ, тут ворог лютий,
Суцільний ад, мов пекло на землі
Та в спогадах моїх той запах рути,
Який шукали разом навесні.
У тій весні, яка нас повінчала,
В якій кохання наше розцвіло.
Мабуть, всього життя було б замало
Для нас, моє серденько, всеодно.
Та й те життя, що було відібрала
І весни наші вкрала та війна.
Її ми не хотіли, не чекали
Та не питала нас тоді вона.
Думками знову лину на край світу,
В твоїх обіймах ближче до весни.
Нехай мине зима і прийде літо,
Зуміємо орду перемогти.
А знаєш, я люблю тебе любити
І навіть, коли нерви на межі,
Тобою себе зцілюю, щоб жити,
Аби прогнати ворога з землі.
І буде Україна наша вільна,
І знову нам співатимуть пташки,
Про вірність лебедину, що зуміла,
Здолати пекло і перемогти.
Ти не сумуй, молись за Батьківщину
І мати мою рідну доглядай.
Живи, кохай і віру ту єдину,
Тримай у серці міцно, не втрачай.
Приїду, обійму, щоби зігріти
І тихо так на вушко розкажу,
Що все життя люблю тебе любити,
Свою кохану, рідну, чарівну..
Галина Крицун
767переглядів
