• 🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦"Подякувала за молитви про Україну": командирка "Госпітальєрів" Зінкевич розповіла про зустріч з Папою Римським Левом XIV

    "Дійсно, враження від зустрічі з Папою Левом XIV надзвичайно приємно. Ми перебували з ним на спільній молитві, потім була аудієнція, де я змогла поділитись інформацією про "Госпітальєрів", що існує така структура, яка працює 12 років на фронті й що нам вдалось евакуювати понад 42 тисячі поранених. Також я подякувала Папі Римському Леву XIV за молитви про Україну і допомогу нашій країні. Також, звісно, я запросила його відвідати Україну", - розповіла Зінкевич в етері Еспресо.
    🇺🇦🇺🇦🇺🇦🇺🇦"Подякувала за молитви про Україну": командирка "Госпітальєрів" Зінкевич розповіла про зустріч з Папою Римським Левом XIV "Дійсно, враження від зустрічі з Папою Левом XIV надзвичайно приємно. Ми перебували з ним на спільній молитві, потім була аудієнція, де я змогла поділитись інформацією про "Госпітальєрів", що існує така структура, яка працює 12 років на фронті й що нам вдалось евакуювати понад 42 тисячі поранених. Також я подякувала Папі Римському Леву XIV за молитви про Україну і допомогу нашій країні. Також, звісно, я запросила його відвідати Україну", - розповіла Зінкевич в етері Еспресо.
    71views 3Plays
  • 🔥 «Мені тепер ні перед ким не соромно»: ексзаступник мера Черкас Юрій Ботнар провів на позиції 199 днів і поділився враженнями виданню 18000.

    24 лютого 2022 Ботнар пішов у військо. Потрапив у 95-ту бригаду. Був водієм певний час. Потім став сержантом, командиром відділення. 2023 року Ботнар став заступником командира роти, але одразу ж перейшов до 14-го полку безпілотних авіаційних комплексів.

    Виконував завдання на Новопавлівському та Покровському напрямках, а також поблизу Межової.

    «Перші 30 днів — перебувати на позиції просто. Потім починається психологічно-моральний спад…Але десь з 90-го дня я просто відчув фізично, що таке стоїцизм", — розповів Юрій.

    ⚡️Також, за словами захисника, протягом 199 днів він не був у душі, а користувався вологими серветками.

    Ботнар вважає, що суспільство знецінює важливість піхоти, проте для оборони це важлива частина війська. На його думку, до піхоти треба ставитися як до елітного роду військ. І кожен офіцер ЗСУ, окрім пілотів літаків, мав би пройти отаку піврічну ротацію у ролі стрільців. Не на командних пунктах. А як піхотинець на нульовій позиції.

    ❗️«Я побачив, як воюється ця війна. Як вона воюватиметься у світі загалом в найближчі 10−15 років. Піхота — це найбільша цінність українців, про яку вони навіть не знають. Там дуже непрості люди. Вкрай неідеальні. Як і ми усі. Але ці воїни виконують титанічну роботу. Піхотинці просто зараз є стіною між нашим затишним життям та усіма жахіттями війни»,- розповів військовослужбовець.
    🔥 «Мені тепер ні перед ким не соромно»: ексзаступник мера Черкас Юрій Ботнар провів на позиції 199 днів і поділився враженнями виданню 18000. 24 лютого 2022 Ботнар пішов у військо. Потрапив у 95-ту бригаду. Був водієм певний час. Потім став сержантом, командиром відділення. 2023 року Ботнар став заступником командира роти, але одразу ж перейшов до 14-го полку безпілотних авіаційних комплексів. Виконував завдання на Новопавлівському та Покровському напрямках, а також поблизу Межової. «Перші 30 днів — перебувати на позиції просто. Потім починається психологічно-моральний спад…Але десь з 90-го дня я просто відчув фізично, що таке стоїцизм", — розповів Юрій. ⚡️Також, за словами захисника, протягом 199 днів він не був у душі, а користувався вологими серветками. Ботнар вважає, що суспільство знецінює важливість піхоти, проте для оборони це важлива частина війська. На його думку, до піхоти треба ставитися як до елітного роду військ. І кожен офіцер ЗСУ, окрім пілотів літаків, мав би пройти отаку піврічну ротацію у ролі стрільців. Не на командних пунктах. А як піхотинець на нульовій позиції. ❗️«Я побачив, як воюється ця війна. Як вона воюватиметься у світі загалом в найближчі 10−15 років. Піхота — це найбільша цінність українців, про яку вони навіть не знають. Там дуже непрості люди. Вкрай неідеальні. Як і ми усі. Але ці воїни виконують титанічну роботу. Піхотинці просто зараз є стіною між нашим затишним життям та усіма жахіттями війни»,- розповів військовослужбовець.
    88views
  • Мій дідусь розповідав цю казку. Досі пригадую свої враження від того, яким кмітливим був травень і як він допоміг квітню!😀 Це одна з улюблених казок, що мені назавжди запам'яталося.👍
    https://kidstime.org.ua/kazka/chomu-berezen-na-traven-serdytsya?fbcli...
    Мій дідусь розповідав цю казку. Досі пригадую свої враження від того, яким кмітливим був травень і як він допоміг квітню!😀 Це одна з улюблених казок, що мені назавжди запам'яталося.👍 https://kidstime.org.ua/kazka/chomu-berezen-na-traven-serdytsya?fbclid=Iwb21leAR4AlBjbGNrBHgCQ2V4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHirZopAtdo-rQkwKG6O5WxO-Kn9cVGDg4Kt5j5dU8YwNSbtnq4IbFzqVEzWu_aem_CafuA8KO6pOE7AsgUoVtZg
    KIDSTIME.ORG.UA
    Чому березень на травень сердиться
    Чарівна українська казка про Березень, Квітень і Травень, де змінюється погода, оживає природа і Квітень знаходить кмітливий спосіб подолати примхи весни. Історія про винахідливість, зміну сезонів і мудру пораду.
    84views
  • Мій дідусь розповідав цю казку. Досі пригадую свої враження від того, яким кмітливим був травень і як він допоміг квітню!😀 Це одна з улюблених казок, що мені назавжди запам'яталося.👍
    https://kidstime.org.ua/kazka/chomu-berezen-na-traven-serdytsya?fbcli...
    Мій дідусь розповідав цю казку. Досі пригадую свої враження від того, яким кмітливим був травень і як він допоміг квітню!😀 Це одна з улюблених казок, що мені назавжди запам'яталося.👍 https://kidstime.org.ua/kazka/chomu-berezen-na-traven-serdytsya?fbclid=Iwb21leAR4AlBjbGNrBHgCQ2V4dG4DYWVtAjExAHNydGMGYXBwX2lkDDM1MDY4NTUzMTcyOAABHirZopAtdo-rQkwKG6O5WxO-Kn9cVGDg4Kt5j5dU8YwNSbtnq4IbFzqVEzWu_aem_CafuA8KO6pOE7AsgUoVtZg
    KIDSTIME.ORG.UA
    Чому березень на травень сердиться
    Чарівна українська казка про Березень, Квітень і Травень, де змінюється погода, оживає природа і Квітень знаходить кмітливий спосіб подолати примхи весни. Історія про винахідливість, зміну сезонів і мудру пораду.
    76views
  • ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟е͟ ͟с͟л͟о͟в͟о͟.͟ ͟Я͟к͟ ͟р͟о͟с͟і͟й͟с͟ь͟к͟і͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟и͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟у͟ ͟м͟о͟в͟у͟ ͟в͟ч͟и͟л͟и͟
    Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське.
    Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори.
    Почнемо з Івана Тургенєва (1818–1883). У 1859 році в Петербурзі він близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович).

    Цього ж, 1859 року, Тарас Шевченко присвячує Марку Вовчку свою поезію:
    Недавно я поза Уралом
    Блукав і Господа благав,
    Щоб наша правда не пропала,
    Щоб наше слово не вмирало;
    І виблагав. Господь послав
    Тебе нам, кроткого пророка
    І обличителя жестоких
    Людей неситих. Світе мій!
    Моя ти зоренько святая!
    Моя ти сило молодая!
    Світи на мене, і огрій,
    І оживи моє побите
    Убоге серце, неукрите,
    Голоднеє. І оживу,
    І думу вольную на волю
    Із домовини воззову.
    І думу вольную... О доле!
    Пророче наш! Моя ти доне!
    Твоєю думу назову.

    Вілінська-Маркович справила таке незабутнє враження на Івана Тургенєва, що заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв.
    Великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение».
    Нагадаємо ж тут, що і сама Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала, мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою.
    Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше.
    Пригадавши ж видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками, назвемо тут і Олександру Єфименко (1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік.
    Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали «російським Шевченком», Олексія Кольцова (1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців.
    Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською.
    Збереглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Але, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який я згадую на початку цієї статті.
    Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаров справедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою».
    Нижче наводжу одну з україномовних поезій Кольцова мовою оригіналу, аби ви могли й самі відчути «на смак» це намагання росіянина писати українською.
    Олексій Кольцов
    Возвращение запорозцов с Кавказа
    Видкиль запорозци,
    Видкиль се ийдут?
    Чи от туркив, ляхив?
    Чи из Питенбурха?
    Иль чи за Кубанью
    Рубались дня со три,
    Со чиркесом у горах?
    Здоров, пане хлопцы,
    Здоров пробували;
    А де ж вы козакив
    Ще инших девали?
    Як ихали з дому
    Було вас багацко:
    А теперь щось трошки.
    Один з запорозцив
    Одтак промовляе:
    «Ой, знайте ль вы, братци,
    Де Кубань мутная
    Геть к морю несётся;
    Де лесы и горы,
    Де дики черкисы
    Свои сакли мают;
    Там то ти козаки:
    Там то вси удалы,
    Порубани, мёртвы,
    Навеки застались…»
    (1829, 25 грудня)

    Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії
    https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/...
    ͟У͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟е͟ ͟с͟л͟о͟в͟о͟.͟ ͟Я͟к͟ ͟р͟о͟с͟і͟й͟с͟ь͟к͟і͟ ͟п͟и͟с͟ь͟м͟е͟н͟н͟и͟к͟и͟ ͟у͟к͟р͟а͟ї͟н͟с͟ь͟к͟у͟ ͟м͟о͟в͟у͟ ͟в͟ч͟и͟л͟и͟ Пишучи у своїх дослідженнях про українсько-російські культурні зв’язки, мені, на диво, досить часто доводиться зустрічатися з комплексом меншовартості серед сучасних українців. Мої читачі часто не хочуть вірити, що серед видатних діячів російської культури, завжди було багато таких, що поважали та цінували українську культуру та українську мову, вважали українське культурне надбання нічим не меншим за російське та взагалі загальнолюдське. Чим породжена така зневіра у культурні сили власного народу, мені, як українцю Росії, важко зрозуміти. Іноді навіть здається, що ми, українці Росії, хоч нас і мало, більше віримо та поважаємо власний народ, ніж ті українці, що народилися та живуть в Україні. Правду, мабуть, кажуть, що найтяжчі кайдани це ті, котрі обтяжують душу, особливо, коли ми накладаємо ті кайдани самі на себе. Ось з цією нашою українською меншовартістю, якою ми самі себе й обтяжили, мені б і хотілося поборотися перш за все своєю працею, згадавши ще раз кількох видатних росіян, які любили й поважали українську культуру, та навіть намагалися вивчити українську мову, щоб писати нею свої твори. Почнемо з Івана Тургенєва (1818–1883). У 1859 році в Петербурзі він близько знайомиться з учасниками місцевої Української Громади – Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Миколою Костомаровим, Василем Білозерським, що саме тоді заходилися видавати в російській столиці перший український журнал «Основа». З особливим пієтетом члени петербурзької української Громади ставилися до Марка Вовчка (Марії Вілінської-Маркович). Цього ж, 1859 року, Тарас Шевченко присвячує Марку Вовчку свою поезію: Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; І виблагав. Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Світи на мене, і огрій, І оживи моє побите Убоге серце, неукрите, Голоднеє. І оживу, І думу вольную на волю Із домовини воззову. І думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову. Вілінська-Маркович справила таке незабутнє враження на Івана Тургенєва, що заради неї він вирішив вивчати українську мову, аби перекласти та видати її найкращі твори російською мовою. І хоч українська мова йому не дуже далася, і врешті-решт до допомоги з перекладом йому довелося долучити Пантелеймона Куліша, але того ж самого 1859 року в Петербурзі друком виходить перша перекладена на російську мову збірка оповідань української письменниці, під назвою «Украинские народные рассказы Марка Вовчка», а наступного, 1860 року, в журналі «Отечественные записки» повість «Інститутка», і в обох творах автором перекладу вказаний Іван Тургенєв. Великому російському письменнику, класику російської літератури було за честь стати перекладачем на свою рідну мову творів українки. В російськомовному довіднику «Русские писатели. Биобиблиографический словарь» (Москва, «Просвещение», 1990, т. 1, стор. 148) можна прочитати: «Уже самим названием сборника Тургенев подчеркнул право украинского языка и литературы на самостоятельность, что имело в ту пору большое общественно-политическое значение». Нагадаємо ж тут, що і сама Марія Вілінська-Маркович була етнічною росіянкою. Народилася вона в Орловській губернії, і як сама згадувала, мала батька-росіянина, бабцю «по матері – польку та литвинку», а діда «по матері – уродженця Московської губернії». Та одружившись з українцем Опанасом Марковичем, й сама стала свідомою українкою. Останнім часом в Україні з’являються дослідження, автори яких намагаються довести, що твори, що виходили під іменем Марка Вовчка, написані більшою мірою Опанасом Марковичем, ніж його дружиною, але ми тут цього питання торкатися не будемо, бо для нас у цій статті важливішим є ставлення Івана Тургенєва до українського слова, ніж щось інше. Пригадавши ж видатних росіянок, які під впливом своїх чоловіків стали свідомими українками, назвемо тут і Олександру Єфименко (1848–1918), з дому Ставровських, що народилася в далекій Архангельській губернії, але познайомившись тут з українцем Петром Єфименком, що відбував на російській Півночі політичне заслання, стала згодом визначним українським істориком, автором праці «Історія українського народу», 1906 рік. Ще більш цікавою є історія російського поета, якого іноді називали «російським Шевченком», Олексія Кольцова (1809–1842). Кольцов народився у Воронежі, на російській етнічній території, але на півдні Воронезької губернії розташовувалася Східна Слобожанщина, територія колишнього Острогозького слобідського полку, де жило багато українців. Кольцов походив з купецької родини, і в торгових справах йому доводилося бувати й на Східній Слобожанщині, і в самій Україні. Українська тематика настільки захопила серце й душу молодого поета, що він не тільки почав писати поезії на українські теми (особливо Кольцов захоплювався чумацтвом), але вивчив українську мову і спробував писати свої поезії українською. Збереглося лише три поезії, написані ним по-українськи. Читаючи їх, відразу можна відчути, що писала їх людина, для якої українська мова не є рідною. Але, разом з тим, саме бажання російського поета вивчити українську мову та писати нею, повинно викликати у нас повагу та знищити остаточно той комплекс меншовартості, про який я згадую на початку цієї статті. Літературний критик кінця ХІХ століття Михайло Комаров справедливо зазначав: «спроба Кольцова писати по-українськи представляється вкрай цікавою, тим більше, що вона відноситься до того часу, коли на українській мові були надруковані тільки «Енеїда» Котляревського та деякі вірші Гулака-Артемовського, досить поширені в Україні, але навряд чи знайомі Кольцову, що жив постійно в Воронежі і притому взагалі мало знайомому з літературою». Нижче наводжу одну з україномовних поезій Кольцова мовою оригіналу, аби ви могли й самі відчути «на смак» це намагання росіянина писати українською. Олексій Кольцов Возвращение запорозцов с Кавказа Видкиль запорозци, Видкиль се ийдут? Чи от туркив, ляхив? Чи из Питенбурха? Иль чи за Кубанью Рубались дня со три, Со чиркесом у горах? Здоров, пане хлопцы, Здоров пробували; А де ж вы козакив Ще инших девали? Як ихали з дому Було вас багацко: А теперь щось трошки. Один з запорозцив Одтак промовляе: «Ой, знайте ль вы, братци, Де Кубань мутная Геть к морю несётся; Де лесы и горы, Де дики черкисы Свои сакли мают; Там то ти козаки: Там то вси удалы, Порубани, мёртвы, Навеки застались…» (1829, 25 грудня) Ігор Роздобудько – історик, перекладач, член Малої Ради Громади українців Росії https://www.radiosvoboda.org/a/ukrayinska-mova-i-rosiyski-pysmennyky/31234588.html
    WWW.RADIOSVOBODA.ORG
    Українське слово. Як російські письменники українську мову вчили
    Іван Тургенєв став перекладачем творів Марії Вілінської-Маркович
    1
    1Kviews 2 Shares
  • Сьогодні, 1 травня, свій День народження святкує тренер відділення художньої гімнастики ДЮСШ управління освіти і науки БМР, чарівна Людмила Матейшина!
    Бажаємо, щоб кожен день народження приносив нові мрії, незабутні враження та неймовірні можливості. Нехай життя буде кольоровим калейдоскопом емоцій, де кожна мить дарує радість і тепло. Бажаємо здоров’я, щастя та незламної віри у свої сили! Хай кожен день буде сповнений світлом і позитивом, а посмішка ніколи не зникає з обличчя 😊💐
    Сьогодні, 1 травня, свій День народження святкує тренер відділення художньої гімнастики ДЮСШ управління освіти і науки БМР, чарівна Людмила Матейшина! Бажаємо, щоб кожен день народження приносив нові мрії, незабутні враження та неймовірні можливості. Нехай життя буде кольоровим калейдоскопом емоцій, де кожна мить дарує радість і тепло. Бажаємо здоров’я, щастя та незламної віри у свої сили! Хай кожен день буде сповнений світлом і позитивом, а посмішка ніколи не зникає з обличчя 😊💐
    426views
  • Це відео – причина, чому ми це робимо💚

    Коли ви ділитеся своїм відгуками та враженнями. Ось такі моменти – коли ви та ваші діти просто… щасливі.

    Ви давно просили нас зробити дитячі боді з довгим рукавом і ми дослухались🥹
    Ми створювали їх максимально простими, але правильними:
    ✅ 100% бавовна;
    ✅ м’які до тіла;
    ✅ у базових кольорах: чорний і білий.

    Бо коли мова про дітей – хочеться тільки найкращого!

    Додайте улюблений малюнок малечі: персонажі з мультиків і казок, улюблена іграшка або домашня тваринка, фото братиків чи сестричок. Принт можна обрати на сайті або додати свій через конструктор.

    Дякуємо за ваші відгуки та довіру. Щасливі бути маленькою частинкою ваших теплих моментів!😍

    ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494

    #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    Це відео – причина, чому ми це робимо💚 Коли ви ділитеся своїм відгуками та враженнями. Ось такі моменти – коли ви та ваші діти просто… щасливі. Ви давно просили нас зробити дитячі боді з довгим рукавом і ми дослухались🥹 Ми створювали їх максимально простими, але правильними: ✅ 100% бавовна; ✅ м’які до тіла; ✅ у базових кольорах: чорний і білий. Бо коли мова про дітей – хочеться тільки найкращого! Додайте улюблений малюнок малечі: персонажі з мультиків і казок, улюблена іграшка або домашня тваринка, фото братиків чи сестричок. Принт можна обрати на сайті або додати свій через конструктор. Дякуємо за ваші відгуки та довіру. Щасливі бути маленькою частинкою ваших теплих моментів!😍 ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494 #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг
    2Kviews 9Plays
  • Ми оновили систему смайлів для публікацій, коментарів та повідомлень, щоб зробити спілкування ще живішим і емоційнішим 🥰

    Тепер у Fankolo:

    1. Нове меню вибору 😎
    Швидке, зручне та з пошуком - знаходити потрібний смайл стало набагато простіше.

    2. Останні використані смайли 🙃
    Тепер вони завжди під рукою - у верхній частині меню вибору.

    3. Підтримка нових смайлів 🧩
    Додано актуальні смайли з останніх оновлень.

    4. Вибір кольору шкіри 🖐🏽
    Для смайлів, де це доступно, тепер можна обрати потрібний варіант кольору шкіри.

    Спробуйте нове меню вибору вже зараз - і діліться враженнями 😉

    Залишайся із Fankolo. Будь у колі своїх!

    #новини #оновлення #смайли #емоджі
    Ми оновили систему смайлів для публікацій, коментарів та повідомлень, щоб зробити спілкування ще живішим і емоційнішим 🥰 Тепер у Fankolo: 1. Нове меню вибору 😎 Швидке, зручне та з пошуком - знаходити потрібний смайл стало набагато простіше. 2. Останні використані смайли 🙃 Тепер вони завжди під рукою - у верхній частині меню вибору. 3. Підтримка нових смайлів 🧩 Додано актуальні смайли з останніх оновлень. 4. Вибір кольору шкіри 🖐🏽 Для смайлів, де це доступно, тепер можна обрати потрібний варіант кольору шкіри. Спробуйте нове меню вибору вже зараз - і діліться враженнями 😉 Залишайся із Fankolo. Будь у колі своїх! #новини #оновлення #смайли #емоджі
    9
    5comments 1Kviews
  • 👮‍♂️❕Теракт у Києві: поліція повинна мати серйозну підготовку. Ймовірно, протоколи дій патрульних переглянуть

    Дії поліції залишають неоднозначне враження. З одного боку, підрозділ КОРД спрацював досить швидко: щойно вони підключилися — ліквідували терориста. З іншого боку — тактика дій патрульних. Ми всі бачили відео, де вони фактично залишили цивільних, один із яких дістав вогнепальне поранення, а самі втекли з місця події. Поліції потрібно зробити дуже серйозні висновки. З цього приводу збиратиметься комітет, буде відповідна реакція. Підготовка поліції має бути на найвищому рівні.
    — вважає Сергій Алєксєєв, народний депутат фракція "Європейська солідарність".

    Також він додав, що не варто виключати версію про теракт, організований державою-терористом Росією. Необхідно вжити заходів, щоб запобігти повторенню таких трагедій.
    👮‍♂️❕Теракт у Києві: поліція повинна мати серйозну підготовку. Ймовірно, протоколи дій патрульних переглянуть Дії поліції залишають неоднозначне враження. З одного боку, підрозділ КОРД спрацював досить швидко: щойно вони підключилися — ліквідували терориста. З іншого боку — тактика дій патрульних. Ми всі бачили відео, де вони фактично залишили цивільних, один із яких дістав вогнепальне поранення, а самі втекли з місця події. Поліції потрібно зробити дуже серйозні висновки. З цього приводу збиратиметься комітет, буде відповідна реакція. Підготовка поліції має бути на найвищому рівні. — вважає Сергій Алєксєєв, народний депутат фракція "Європейська солідарність". Також він додав, що не варто виключати версію про теракт, організований державою-терористом Росією. Необхідно вжити заходів, щоб запобігти повторенню таких трагедій.
    221views 1Plays
  • 😢😤 «Це не була «операція». Це був напад на невинних людей у їхньому сні. Сирени не припинялися. Таке враження, що вибухи ніколи не закінчаться», — посол ЄС в Україні Катаріна Матернова поділилася емоціями після ночі, яку провела в укритті.

    На своїй сторінці у Facebook вона розповідає, що досі тремтять руки. А місто пахне димом після пожеж. «Ніч була жахливою», — пише Матернова».

    ✍🏻 «Я завжди зупиняюся, щоб подумати про те, як вранці знову встає Україна. Як міста починають пульсувати життям, а люди поспішають на роботу - змучені, налякані, знесилені. Це триває вже більше чотирьох років. Скільки це може продовжуватися?», — написала вона.
    😢😤 «Це не була «операція». Це був напад на невинних людей у їхньому сні. Сирени не припинялися. Таке враження, що вибухи ніколи не закінчаться», — посол ЄС в Україні Катаріна Матернова поділилася емоціями після ночі, яку провела в укритті. На своїй сторінці у Facebook вона розповідає, що досі тремтять руки. А місто пахне димом після пожеж. «Ніч була жахливою», — пише Матернова». ✍🏻 «Я завжди зупиняюся, щоб подумати про те, як вранці знову встає Україна. Як міста починають пульсувати життям, а люди поспішають на роботу - змучені, налякані, знесилені. Це триває вже більше чотирьох років. Скільки це може продовжуватися?», — написала вона.
    257views
More Results