З тимчасово окупованих територій евакуйовано ще двох підлітків. У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за підтримки «Української мережі за права дитини» та волонтерської ініціативи Humanity з тимчасово окупованої території вдалося повернути ще двох підлітків. Постійний контроль і тиск з боку окупаційної влади змушували їх роками залишатися в ізоляції, без можливості вільно планувати майбутнє. Єдиним, що допомагало триматися, була мрія виїхати до рідних на підконтрольну Україні територію. Після звернення по допомогу було організовано безпечний виїзд. Наразі підлітки возз’єдналися з рідними та поступово повертаються до нормального життя. Як зазначили Bring Kids Back UA, евакуація відбулася в межах проєкту «Повернення та реінтеграція дітей і молоді, постраждалої внаслідок російської депортації та окупації», за фінансової підтримки Terre des hommes Deutschland. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse

👀 На ковзанах (!) жителі Одеси пересуваються містом — там зараз це самий безпечний вид взуття транспорту. Вулиці буквально вкрилися крижаною глазурʼю.

#історія #речі Паперовий стаканчик: Як боротьба за здоров’я породила «культуру на ходу» 🥤 Сьогодні ми не замислюємося, коли беремо каву в паперовому стакані, але сто років тому цей винахід врятував тисячі життів. Це історія про те, як одноразовий посуд переміг небезпечну традицію «спільного кухля». ⛲ Смертельний ковток біля фонтана На початку XX століття в американських школах, поїздах та на вулицях стояли громадські баки з водою. Поруч із ними завжди висів спільний металевий кухоль (або олов’яний ківш), яким користувалися сотні людей поспіль. Дослідники того часу, зокрема Елвін Девісон, довели: ці кухлі були розсадниками туберкульозу, пневмонії та дифтерії. Він вивчав мікроби зі шкільного кухля і жахнувся від того, що побачив під мікроскопом. 📄 «Безпечний стакан» Лоуренса Луеллена У 1907 році юрист і винахідник Лоуренс Луеллен розробив автомат для продажу охолодженої води. Але була проблема: склянки розбивалися або їх крали. Тоді він винайшов конусоподібний стаканчик з проклеєного паперу, який назвав Health Cup (Стакан здоров'я). Спочатку люди не хотіли платити цент за папір, коли поруч був «безкоштовний» кухоль. Але в 1918 році вдарила пандемія іспанського грипу, і ставлення до гігієни змінилося миттєво. Паперовий стакан став символом безпеки. 📦 Dixie Cups: Зміна імені заради успіху Свою популярну назву — Dixie Cups — стаканчики отримали в 1919 році. Луеллен перейменував компанію на честь популярних ляльок-дитячих іграшок, щоб зробити бренд більш «дружнім» та впізнаваним. Згодом стаканчики стали пласкими знизу (як ми звикли), щоб їх можна було ставити на стіл. ☕ Ера Starbucks та кришечка Справжній бум стався у 1960-х, коли з'явилася культура «кави з собою». Папір почали покривати тонким шаром поліетилену (замість воску), щоб він витримував окріп. А в 1980-х з'явилася легендарна пластикова кришечка з отвором для пиття (дизайн Solo Traveler). Вона була настільки ідеально спроєктована для зручності губ і носа, що її навіть виставили в Музеї сучасного мистецтва в Нью-Йорку (MoMA).

НЕБЕЗПЕЧНИЙ ТРЮК МОТОЦИКЛІСТА

Життя під окупацією позаду: двох підлітків повернули в Україну. У межах ініціативи Президента України Bring Kids Back UA за сприяння команди Helping to Leave з тимчасово окупованої території евакуювали ще двох підлітків. З дитинства вони жили в умовах російської окупації, де навчання та повсякденне життя відбувалися під впливом пропаганди, а базові права були суттєво обмежені. Попри всі перешкоди, вдалося організувати їхній безпечний виїзд. Наразі підлітки отримують необхідну підтримку та готуються до подальшого навчання й життя на вільній території. У Bring Kids Back UA подякували Helping to Leave та Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за сприяння у поверненні дітей і оперативне оформлення документів. Національне інформаційне бюро https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #речі Велосипед: Машина свободи, що змінила генетику та моду 🚲 Велосипед — це, мабуть, найефективніший транспортний засіб, коли-небудь винайдений людиною. За кількістю енергії, витраченої на кілометр шляху, велосипедист випереджає навіть чайку в польоті. Але шлях до цієї досконалості був сповнений падінь і дивних конструкцій. 🏗️ Від "машини для бігу" до "кісткотряса" Першим кроком була "дрезина" Карла фон Дреза (1817 рік). Це був дерев'яний самокат без педалей. Навіщо він був потрібен? Через виверження вулкана Тамбора в індонезії настав "рік без літа", врожай загинув, і коні почали масово вимирати від голоду. Дрез шукав заміну живій силі. Згодом з’явилися педалі, але конструкція залишалася жорсткою. Велосипеди з залізними ободами називали "кісткотрясами" (boneshakers), бо поїздка бруківкою була справжнім випробуванням для хребта. 🤡 Ера Пенні-фартінг Ви точно бачили ці чудернацькі велосипеди з величезним переднім колесом і крихітним заднім. Свою назву вони отримали від англійських монет — великого пенні та маленького фартінга. Величезне переднє колесо було потрібне для швидкості: один оберт педалей дорівнював великій відстані. Але вони були смертельно небезпечними — будь-який камінь міг перекинути вершника головою вперед через кермо. 🔧 Безпечний велосипед і генетичне різноманіття Революція сталася у 1880-х з появою "безпечного велосипеда" (Safety Bicycle) з ланцюговим приводом та однаковими колесами. А коли Джон Данлоп винайшов пневматичні шини, велосипед став доступним кожному. Біологи стверджують, що велосипед вплинув навіть на генетику людства. Раніше люди зазвичай одружувалися з мешканцями свого села або сусіднього (в межах пішої ходи). Велосипед розширив "радіус кохання" до 15–20 кілометрів, що призвело до значного змішування генів і зменшення інбридингу в сільських районах. 👗 Свобода для жінок Велосипед зробив для емансипації жінок більше, ніж будь-що інше. Сьюзен Ентоні, лідерка руху за права жінок, казала: "Велосипед зробив для визволення жінки більше, ніж будь-яка інша річ у світі". Саме через велосипеди жінки відмовилися від важких спідниць і корсетів на користь шароварів (bloomers), що назавжди змінило жіночу моду.

#історія #речі Сірники: Приборканий вогонь у вашій кишені 🔥 Сьогодні ми сприймаємо можливість добути вогонь одним рухом як належне. Але до середини XIX століття це було справжнім квестом: люди використовували кресала, лінзи або терли палички. Поява сірників стала не просто зручністю, а справжньою хімічною революцією. 🧨 Вибуховий початок Перші сірники були... м’яко кажучи, небезпечними. У 1826 році англійський аптекар Джон Вокер випадково винайшов "фрикційні сірники". Вони були довжиною майже у фут (близько 30 см) і спалахували з таким гуркотом і розбризкуванням іскор, що нагадували маленькі гранати. До того ж вони жахливо тхнули тухлими яйцями. 💀 "Фосфорна щелепа" та білий фосфор Перші масові сірники робили з білого фосфору. Вони були надзвичайно зручними, бо загорялися об будь-яку поверхню (навіть об підошву чобота, як у вестернах). Проте білий фосфор був смертельною отрутою. Робітники на фабриках страждали від страшної хвороби — фосфорного некрозу щелепи. Окрім цього, такі сірники часто ставали причиною самозаймання та пожеж у будинках. 🇸🇪 Шведський тріумф: "Безпечні сірники" Порятунок прийшов із Швеції. У 1844 році Густав Ерік Паш придумав розділити компоненти: замість того, щоб пхати все в одну голівку, він переніс небезпечний червоний фосфор (який набагато стабільніший за білий) на бічну поверхню коробки. Тепер сірник загорявся тільки при терті об спеціальну намазку. Саме тому в багатьох країнах сірники досі називають "шведськими". 📦 Більше, ніж просто палички Сірники швидко стали частиною масової культури: Філуменія: Колекціонування сірникових етикеток стало популярним хобі, адже на коробках друкували все: від соціальної реклами до репродукцій картин. Дієвий інструмент: До появи запальничок сірники були головним аксесуаром джентльменів та мандрівників. ✨ Цікавий факт: Чому їх 45? У стандартній коробці зазвичай близько 38-45 сірників. Це число було розраховано так, щоб коробка була зручною для кишені, але водночас забезпечувала господаря вогнем приблизно на тиждень активного використання.

НЕБЕЗПЕЧНИЙ СТРИБОК

#історія #факт Приватний вчитель Її Величності: індійська таємниця Віндзора. 🪶 Порушення протоколу. Останнє десятиліття правління королеви Вікторії було затьмарене подією, яку придворні кола називали не інакше як «безумством монархині». У 1887 році, під час святкування золотого ювілею сходження на престол, серед індійських слуг королеви з’явився молодий Абдул Карім. Те, що починалося як проста присутність офіціанта за столом, за лічені місяці перетворилося на найтісніший інтелектуальний та емоційний зв'язок у житті вдови Альберта. Абдул став для неї не просто слугою, а «Мунші» — вчителем. Щовечора королева Британії та імператриця Індії старанно виводила у своєму щоденнику літери мови урду під наглядом молодого мусульманина. Він розповідав їй про спеції Агри, про філософію Сходу та про світ, який вона очолювала, але ніколи не бачила на власні очі. 🕯️ Шторм за стінами палацу Приватні стосунки Вікторії та Мунші викликали справжній жах у королівської родини. Придворні плели інтриги, намагаючись звинуватити Каріма у шпигунстві на користь індійських мусульман або у звичайному шахрайстві. Проте Вікторія, зазвичай сувора та непохитна, захищала свого фаворита з люттю левиці. Вона підписувала свої листи до нього як «твоя любляча мати» або «твій найближчий друг», обдаровуючи його титулами, маєтками та правом перебувати в її покоях — привілеєм, якого були позбавлені навіть її власні діти. Для Вікторії, оточеної льодом палацового етикету та лицемірством політиків, Абдул став ковтком живого повітря. Він не боявся її титулу, він розмовляв з нею як з людиною, спраглою до знань. 📜 Попіл спогадів Коли у 1901 році серце Вікторії зупинилося, помста її оточення була миттєвою. Вже через кілька годин після похорону новий король Едуард VII наказав спалити все листування між матір’ю та Мунші прямо на подвір’ї палацу. Абдула Каріма негайно вислали назад до Індії, а його ім’я було викреслене з офіційної історії двору на ціле століття. Тільки нещодавно, завдяки знайденим в Індії щоденникам самого Каріма, світ дізнався про цей зворушливий та небезпечний союз. Це була історія про те, як на заході свого життя наймогутніша жінка світу знайшла розраду в розмовах із чоловіком, якого її імперія вважала лише «підданим», але який став для неї єдиним вікном у справжнє, нестримне життя. 🌫️

НЕБЕЗПЕЧНИЙ МАРШРУТ