🤬 Спадщина НКВД: 4 цинічних "методичок", якими москва намагається стерти Сандармох. ​Окей, я виклав правду про Сандармох, про непокаране московське зло? І тут же вилізла зграя ботів та "корисних ідіотів" з ідентичними коментарями. Усі цитати, які ви побачите нижче, я взяв безпосередньо з коментарів під моїми матеріалами про Сандармох. ​Не ведіться! Ці наративи, які ви бачите тут... звучать абсолютно ідентично під постами про будь-які злочини Москви, що доводить їхню системну, координовану і, звісно, щедро проплачену природу. 🔪 Про злочин та його масштаби: ​Сандармох - це простори, де НКВД влаштувало свій кривавий тир. У період Великого терору (1937–1938 рр.) тут було знищено близько 9500 осіб 58 національностей. Лише за один "Соловецький етап" (27 жовтня – 4 листопада 1937 р.) було розстріляно 1111 осіб. Серед них — 287 українців, цвіт нашої нації, відомий як Розстріляне Відродження: письменники, режисери, науковці (Куліш, Курбас, Підмогильний та сотні інших). москва знищила найосвіченішу та найактивнішу частину нашого народу 😢 👹 ​Ця тема викликала ботоатаку саме тому, що вона розкриває злочин, який вони приховували десятиліттями і хочуть надалі стерти з нашої пам'яті, переводячи увагу в інше русло. Наше завдання — провести холодний, але злий розбір цієї пропаганди. Зараз я покажу, як працює їхня методичка, розібравши її через чотири ворожих "мантри". ​1. 🐍 Наратив #1: Етнічна Алібізація (Шукаємо винних де завгодно, тільки не в моZкві) ​Ворожий наратив: Давайте перекладемо відповідальність з імперії на якогось "грузина" чи "євреїв": «Дав грузін дозвіл і стріляли...», «В НКВС працювали свої, місцеві, це були євреі і українці...» ​📍 Наша відповідь: ​Суть Системи, а не Етносу: Це класичний "перевод стрілок". Це абсурд! Злочини творила імперська ідеологія, мета якої — тримати Україну під контролем і русифікувати. СРСР — це ребрендинг російської Імперії. Накази давали з моzкви, а хто стріляв — це лише виконавці чужої, колоніальної волі. ​Де Шукати Винних: Забудьте про етнічний склад НКВС! Це була імперська машина, і головний злочин криється в ідеології та московському центрі, який видавав накази. Ми говоримо про систему терору, а не про національність катів. ​2. 🩸 Наратив #2: Розмивання та Заперечення Ідентичності (Українців не існує, це все "общеє") ​Ворог намагається створити хибну симетрію і довести, що ми не унікальні. ​🔸 Ворожий наратив: «Гинули не тільки українці», «А для чого тоді винищували російське духовенство і письменників !?», «никогда в совке никого за мову не убивали», «Ще 120 рокiв тому не було нiяких 'украiньцiв', а були 'малороси' та 'русини'». ​📍 Наша відповідь: ​ Так, гинули люди різних національностей, але в Україні метою режиму було системне, фізичне та культурне знищення української нації як політичного суб'єкта. Це була свідома політика, спрямована саме на українську ідентичність. ​За що вбивали: «никогда в совке никого за мову не убивали» — це цинічна брехня. За що розстріляли наших елітів у Сандармоху? За «буржуазний націоналізм»! Тобто за українську думку, культуру та бажання Незалежності. ​Заперечення Існування Нації: Це історична маніпуляція. Це колоніальний прийом з підручника ХІХ століття! "Малороси" — це принизливий ярлик, який ви нам клеїли. Українці — це одна нація. Ворог намагається нас розділити (гуцули/лемки/бойки), щоб ослабити. Наша відповідь проста: Ми існуємо! ​3. 💣 Наратив #3: Токсична Еквівалентність (УПА не краще за НКВД, а отже, моzkва не винна) ​Найагресивніша маніпуляція, що використовує історичні трагедії для виправдання імперії. ​🔸 Ворожий наратив: «їхні методи (УПА) були не краще ніж у кацапів чи фашистів», «треба виправдовувати тих хто вбивав жінок і дітей хоч вони і були твоїми родичами...» ​📍 Наша відповідь: ​Призначення Зла: Ви серйозно порівнюєте державну машину геноциду з рухом опору? Це моральний злочин — прирівнювати НКВД (яке діяло за наказом імперії) до УПА (яке боролося за власну державу). Ворог тисне на болючу Волинську трагедію, щоб виправдати СВІЙ тотальний геноцидний терор. ​Використання Травми: Мета проста: довести, що "українці не заслуговують на державу". Ми відкидаємо цей наратив! Їхня пропаганда використовує історичні трагедії, щоб посіяти сумніви у праві України на самостійність. ​4. 🚨 Наратив #4: Саботаж Сьогоднішньої Боротьби (Відвернення уваги від фронту) ​Цей наратив прирівнює злочини імперії до внутрішніх проблем України. ​🔸 Ворожий наратив: «А навіщо зараз вбивають людей у приміщеннях ТЦК?», «Доки дві мови - доти Україна. І не кажіть, що вас не попереджали.» ​📍 Наша відповідь: ​Саботаж: Це не можна порівнювати! Порівнювати випадки у ТЦК, які розслідуються, із СИСТЕМНИМИ розстрілами еліти — це спроба обману. Це пряма робота на Кремль і спроба зірвати мобілізацію. Мета НКВД — знищити народ. Мета ТЦК — захистити народ. Різниця очевидна, перестаньте підігравати ворогу. ​Колоніальний Важіль: Погроза «Доки дві мови - доти Україна» — це ультиматум колонізатора. Нам прямо кажуть: тримайте дірку в нашому культурному полі, щоб ми могли туди засунути ногу, коли захочемо. ⛓️​ Кривава Нитка: Чому Непокаране Зло Повернулося? ​ Непокаране 🚩🇷🇺👹 зло СРСР не краще за нацистський режим. Історичні факти доводять: ГУЛАГ був створений ДО Голокосту і став жахливим зразком. СРСР та Третій Рейх — ідеологічні близнюки. ​Урок Непокарання: Чому 2022-й став можливим? Тому що злочини 1937 року залишилися НЕПОКАРАНИМИ! Це найголовніший урок, який ми мали засвоїти кров'ю. 🛡️ ​Пам'ять — це Щит проти Майбутнього Зла. Наш обов'язок — розірвати це коло раз і назавжди. ​Ми маємо виробити імунітет проти пропаганди: Ми не дозволимо їм забути! Злочини 1937 року... — це геноцидний план знищення нас. Наша пам'ять — це вакцина проти брехні. Якщо наші діти знатимуть, що ці наративи — сміття з імперського архіву, вони отримають імунітет. ​Кожен непокараний злочин — це відчинені двері для наступного. Наші Захисники борються на фронті, щоб "заварити ці двері". Наше завдання в тилу — утверджувати правду. Ми пам'ятаємо, щоб наша Перемога була остаточною, а реінкарнована імперія не повернулася через 30 років. ​Українство — це наш свідомий вибір, це наша щоденна зброя. Не дозволяйте цій ворожій отруті розколоти нас чи стерти правду. ➡️ ​Поширюйте цей розбір! Не дайте їм шансу! 🫂🤝​Покажи силу нашої культури: ​1️⃣ Коли востаннє ви читали поетів чи письменників Розстріляного Відродження? ​2️⃣ Кого саме? (Хвильового, Курбаса, Підмогильного, Куліша, Зерова чи когось іншого із сотень знищених тоді митців?) ​3️⃣ Запустімо флешмоб!❗ Діліться у коментарях чи на своїй сторінці улюбленими рядками та фотографією книги, яку читаєте зараз. Давайте повернемо їм славу! ​Давайте разом вибудуємо Україну, вільну від імперських тіней! 🇺🇦

Коли «Титанік» тонув — серед крижаного океану та криків відчаю — одна жінка підвелася. Вона не кричала. Не плакала. Не завмерла від страху. Вона схопила весло, зробила крок уперед — і змінила хід подій. Цією жінкою була Маргарет «Моллі» Браун. Фільм Джеймса Кемерона «Титанік» зробив її відомою (роль виконала Кеті Бейтс), але її справжня історія значно глибша, ніж одна ніч трагедії. Моллі була видатною активісткою, філантропкою та жінкою, яка випереджала свій час. Маргарет багато подорожувала і вела активне світське життя. Вона перебувала в Єгипті, коли отримала листа про хворобу племінника. Моллі негайно повернулася до Франції й сіла на перше судно до США — на «Титанік». Далі все стало історією. У найтяжчі години катастрофи вона не розгубилася і, перш ніж сісти до рятувальної шлюпки, вирішила шукати тих, хто ще залишався на борту. У хаосі після зіткнення Моллі зберігала холодний розум. Опинившись у шлюпці № 6, вона зіткнулася з переляканим матросом, який не міг керувати ситуацією. Тоді вона сама взяла весло й почала віддаляти шлюпку від судна, що тонула, та від вирву, який воно створювало. Саме її рішучість допомогла урятувати людей навколо. Після порятунку «Карпатією» її лідерство не зникло. Вільно володіючи трьома мовами, Моллі одразу організувала допомогу тим, хто втратив усе, та створила фонд підтримки врятованих, використовуючи власні кошти. Доброчинність Моллі Браун почалася задовго до трагедії. Народжена в бідності, вона разом із чоловіком розбагатіла завдяки гірничому буму в Колорадо. Але багатство не віддалило її від людей. Моллі активно боролася за права шахтарів, підтримувала рух за виборче право для жінок, фінансувала освіту дівчат і виступала за соціальні реформи. Вона була людиною культури й суспільства, але завжди залишалася на боці тих, кому бракувало можливостей. Після «Титаніка» Маргарет прагнула свідчити про пережите, щоб домогтися кращих заходів безпеки на морі. Однак, попри її величезний внесок, її часто ігнорували лише тому, що вона — жінка. Та вона ніколи не мовчала. Її мужність і благодійна діяльність були згодом визнані у всьому світі: у 1932 році французький уряд нагородив її Орденом Почесного легіону. Спадщина Моллі Браун полягає не лише в тому, що вона пережила загибель «Титаніка». Вона довела: можна потопити корабель, але неможливо зламати жінку, якою керують сміливість і сила духу. Вона показала світові, що достатньо взяти весло, взяти відповідальність — і почати рятувати інших. Тієї ночі крижана вода забрала корабель, але подарувала нам легенду: жінку, яка не чекала дозволу, щоб діяти, і чий незламний дух не тоне досі.

#історія #події 👑 Кінець Імперії та народження Республіки: Як Бразилія змінила монарха на прапор Сьогодні, 15 листопада 1889 року, в історії Бразилії стався переломний момент. Внаслідок військового перевороту (порт. Proclamação da República) було повалено останнього бразильського імператора Педру II, а країна була проголошена Федеративною Республікою. 🇧🇷 Ця подія була кульмінацією тривалої напруги, що накопичувалася між монархією та ключовими елітами суспільства. Імператор Педру II був освіченим і прогресивним правителем, якого часто називають «Великим», але система, яку він очолював, стала анахронізмом. Три стовпи незадоволення 🏛️ Переворот не був ініційований широкими народними масами, а став наслідком протистояння трьох впливових груп: * Армія: Військові, які здобули престиж у Парагвайській війні, вимагали більшого політичного впливу та модернізації. Їх особливо надихали республіканські ідеї. * Аграрна еліта (фазендейруш): Хоча вони підтримували Імперію десятиліттями, їхня лояльність похитнулася після того, як у 1888 році була скасована рабська праця (т. зв. «Золотий закон»). Хоча це був прогресивний крок, він завдав сильного фінансового удару по землевласниках. * Республіканці: Невелика, але зростаюча політична фракція, яка наполягала на федералізмі та децентралізації влади. Безпосереднім каталізатором перевороту стало рішення маршала Деодору да Фонсеки, військового героя, який фактично очолив військове вторгнення до урядових будівель у Ріо-де-Жанейро. Наслідки та спадщина 🌟 Імператорська сім'я була змушена відбути у вигнання до Європи. Бразилія швидко перетворилася на Першу Бразильську Республіку (República Velha). Хоча перехід до республіки відбувся майже безкровно, наступні десятиліття були відзначені значною політичною нестабільністю та боротьбою за владу. Проте, незважаючи на всі подальші випробування, 15 листопада залишається національним святом Бразилії — Днем проголошення Республіки. Це день, що символізує перехід від авторитарної монархії до сучасної форми правління, навіть якщо реальність демократії виявилася значно складнішою. Це нагадування про те, що історичний вибір часто буває незворотним.

#події 🔬 Великий Прорив у Медицині: Як Карл Ландштейнер Відкрив Групи Крові та Врятував Мільйони Життів Понад століття тому, 14 листопада 1901 року, австрійський лікар та імунолог Карл Ландштейнер здійснив відкриття, яке докорінно змінило медицину, перетворивши переливання крові з небезпечної лотереї на рутинну та життєво необхідну процедуру. До цього моменту, спроби трансфузії часто закінчувалися трагічно, адже лікарі не розуміли причини несумісності крові різних людей. ❓ У чому полягала проблема? На початку ХХ століття успіх переливання крові залежав від звичайного везіння: приблизно у 60% випадків процедура призводила до виживання пацієнта, але інші 40% закінчувалися фатально. Причиною смерті було склеювання (аглютинація) еритроцитів — захисна реакція організму, що виникала при змішуванні несумісної крові. 🧪 Геніальний експеримент Карл Ландштейнер, працюючи асистентом у Віденському інституті патології, присвятив цьому питанню роки досліджень. Він провів простий, але геніальний експеримент: * Він взяв зразки крові у себе та п'ятьох своїх колег. * Відділив еритроцити від сироватки крові. * Почав змішувати еритроцити однієї людини з сироваткою іншої. У результаті він помітив, що змішування деяких зразків викликало склеювання еритроцитів, а деяких — ні. Це дало йому підставу стверджувати: у крові різних людей існують відмінності, які визначають її сумісність. 🅰️🅱️🅾️ Відкриття системи AB0 На основі своїх спостережень Ландштейнер у 1901 році розділив зразки крові на три групи, які він назвав A, B і C (пізніше С була перейменована на 0 — від німецького "Ohne" — "без" чи "Zero" — "нуль"). * Групи відрізнялися наявністю чи відсутністю на поверхні еритроцитів специфічних білків-антигенів (аглютиногенів) А та В, а також відповідних антитіл (аглютинінів) у плазмі. * Головний висновок: антигени групи крові та антитіла до них ніколи не співіснують разом в одному організмі (наприклад, у крові групи А ніколи не буде антитіл проти А). Через два роки, учні Ландштейнера, Адріано Штурлі та Альфред фон Декастелло, відкрили четверту, найрідкіснішу групу AB. 🏆 Спадщина Відкриття Ландштейнера, опубліковане у "Віденському клінічному щотижневому журналі", стало наріжним каменем сучасної трансфузіології. Його робота дозволила лікарям безпечно підбирати донорську кров, що не лише врятувало мільйони поранених у війнах і пацієнтів під час складних операцій, але й відкрило шлях до подальших досліджень. У 1930 році Карл Ландштейнер був удостоєний Нобелівської премії з фізіології та медицини "за відкриття груп крові людини". Його пізніші дослідження також призвели до відкриття резус-фактора (Rh) разом з Александром Вінером, що стало ще одним критично важливим фактором сумісності крові.

#подіїї 🚀13 листопада 1971 року відбулася історична подія, що назавжди змінила підхід людства до дослідження планет Сонячної системи. Саме цього дня автоматична міжпланетна станція «Mariner 9» від NASA успішно вийшла на орбіту Марса, ставши першим в історії космічним апаратом, якому вдалося облетіти та стати штучним супутником іншої планети. Перегони за Марс Політ «Mariner 9» відбувався в розпал «космічних перегонів». За кілька днів до американського апарату, на орбіту Марса спробували вийти радянські станції «Марс-2» та «Марс-3». Хоча обидві радянські місії досягли Марса, їм не вдалося успішно виконати всі орбітальні маневри. «Mariner 9» виявився не лише швидшим у досягненні поставленої мети (виходу на стабільну орбіту), але й значно успішнішим у виконанні своєї наукової програми. Наукова місія крізь пилову бурю Коли «Mariner 9» досяг Марса, планета була повністю охоплена колосальною пиловою бурею – найбільшою, яку коли-небудь спостерігали. Спочатку камери апарату фіксували лише однорідну оранжеву імлу, з якої стирчали лише верхівки найвищих вулканів (Олімп та ін.). Через це NASA ухвалило рішення перевести апарат у режим очікування, а потім продовжила дослідження після того, як буря вщухла. Ця пауза виявилася ключовою: * Картографування: «Mariner 9» передав на Землю понад 7329 знімків Марса, покривши близько 80% його поверхні. Це дало змогу створити перші детальні карти планети. * Відкриття: Апарат вперше детально вивчив величні марсіанські каньйони (Долини Марінера), гігантські згаслі вулкани, полярні шапки та структури, схожі на русла стародавніх річок. Ці дані стали першим сильним доказом того, що в далекому минулому на Марсі могла існувати рідка вода. * Дослідження супутників: «Mariner 9» також здійснив перші детальні знімки двох маленьких супутників Марса — Фобоса та Деймоса. Спадщина «Mariner 9» «Mariner 9» завершив свою роботу в жовтні 1972 року після того, як вичерпав запаси газу для орієнтації. Його досягнення стало технологічним та науковим тріумфом. Ця місія не просто вийшла на орбіту – вона перетворила Марс з віддаленої, маловивченої планети на об'єкт, який можна детально картографувати та вивчати. Дані, зібрані «Mariner 9», заклали основу для подальших місій, включаючи легендарні «Viking», і до сьогодні залишаються цінним джерелом інформації. Це був справжній стрибок у міжпланетній розвідці. 🌌

#дати 🏴󠁧󠁢󠁳󠁣󠁴󠁿 Романтик Моря та Пригод: Життя і спадщина Роберта Луїса Стівенсона. 13 листопада 1850 року в Единбурзі, Шотландія, народився чоловік, чиї історії про піратів, пригоди та подвійну природу людини стали невід'ємною частиною світової літературної спадщини – Роберт Луїс Стівенсон (Robert Louis Stevenson). Незважаючи на постійну боротьбу з хворобами, він прожив життя, сповнене подорожей і творчості, залишивши по собі твори, які й досі захоплюють мільйони читачів. Життя всупереч недузі Стівенсон народився у сім'ї інженерів-будівельників маяків, і від нього очікували продовження сімейної справи. Однак слабке здоров'я (ймовірно, туберкульоз) та пристрасть до літератури змусили його обрати інший шлях. Він вивчав право, але ніколи не працював за фахом, присвятивши себе письменництву. 📚 Через хворобу Стівенсон постійно шукав тепліший клімат, що зробило його життя низкою тривалих подорожей. Саме ці мандри стали невичерпним джерелом натхнення для його пригодницьких романів та есе. Його романтичний образ письменника-мандрівника, який бореться з недугою, міцно закріпився в літературній історії. Шедеври світової класики Творчий доробок Стівенсона є надзвичайно різноманітним, але найбільшу славу йому принесли романи, які майстерно поєднують гострий сюжет, психологічну глибину та філософські роздуми: * «Острів скарбів» (Treasure Island, 1883). Цей пригодницький роман став еталоном піратської прози та подарував світові незабутнього персонажа – харизматичного і підступного пірата Джона Сільвера. * «Химерна історія доктора Джекіла і містера Гайда» (Strange Case of Dr Jekyll and Mr Hyde, 1886). Філософська повість, що досліджує природу зла та роздвоєння особистості. Вона стала класичним прикладом готичної літератури та глибоким психологічним дослідженням. * «Викрадений» (Kidnapped, 1886). Історико-пригодницький роман, що розповідає про події в Шотландії XVIII століття. Стівенсон також був чудовим поетом (особливо відома його збірка «Дитячий квітник віршів») та есеїстом, демонструючи глибоку інтелектуальну думку та витончений стиль. Останні роки на Самоа У пошуках ідеального клімату, Стівенсон зрештою оселився на острові Самоа (Тихий океан), де провів останні чотири роки життя. Він не лише продовжував активно писати, але й глибоко інтегрувався в життя місцевої громади, за що отримав шанобливе прізвисько «Тусітала» – Оповідач. Його ставлення до колоніальної політики та захист інтересів самоанців зробили його шанованою фігурою серед остров'ян. Роберт Луїс Стівенсон помер на Самоа у 1894 році. Його творчість, наповнена духом подорожей, романтикою свободи та глибоким розумінням людської природи, забезпечила йому вічне місце в пантеоні світових літературних геніїв. 🌟

Стародавній печерний комплекс Стародавній печерний комплекс - це невеликий пам'ятник історії та архітектури, розташований у мальовничій місцевості неподалік від міста Сколе, на Львівщині. Він являє собою комплекс штучних печер, вирубаних у пісковику на схилі пагорба. Дата заснування невідома, за різними версіями він міг виникнути ще в XI - XIII століттях, коли на цих землях поширювалося християнство і будувалися перші відокремлені монаші поселення. Деякі дослідники пов'язують його з періодом Київської Русі, інші з часом, коли в Карпатах ховалися ченці, які рятувалися від татаро-монгольських набігів або релігійних переслідувань. Печерний комплекс складається з декількох приміщень, невеликої каплиці та слідів дерев'яних конструкцій і переходів, що з'єднують різні рівні. На стінах збереглися висічені хрести і поглиблення для лампад. З цим місцем пов'язані народні легенди, згідно з однією з них, підземні ходи печер йдуть глибоко в скелю і ведуть до сусідніх сіл. Інша версія стверджує, що в печерах ховалися опришки (народні повстанці), які діяли в Карпатах у XVII–XVIII століттях. Сьогодні печерний комплекс являє собою відокремлене місце скелястої архітектури, де можна відчути дух старовини, що зберігся серед лісів і каменів. Джерело https://psahno.com/uk/places/drevnii-peshhernyi-kompleks #Розгірче #печерниймонастир #Львівськаобласть #історіяГаличини #середньовіччя #скельніпечери #археологія #українськімонументи #легендиРозгірче #карпатськіпечери #туризмвУкраїні #монастирвскелі #історичнаспадщина # пам'яткиУкраїни #давнєжитло #легендапросхимників

#події ⭐ Прорив у Темряві: Заснування Української Гельсінської Групи (1976) 9 листопада 1976 року в Києві була заснована Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), що стало безпрецедентним кроком у боротьбі за права людини та національні права в УРСР. Ця правозахисна організація, керована письменником та філософом Миколою Руденком, вперше в історії українського дисидентського руху відкрито апелювала до міжнародного права, чим кинула прямий виклик радянській системі. 📜 Міжнародний Легальний Щит Створення УГГ стало прямим наслідком підписання у 1975 році Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінські угоди). Радянський Союз, підписавши цей документ, взяв на себе зобов'язання дотримуватися низки гуманітарних статей, включно з повагою до прав людини та основних свобод. Мета УГГ була простою, але революційною для тоталітарної держави: сприяти виконанню Гельсінських угод в Україні. Зокрема, це означало: * Інформування: Збір та оприлюднення фактів порушення прав людини та прав націй в УРСР, передача цієї інформації до урядів країн-підписантів та світової громадськості. * Легалізація: Формування ненасильницької, правової основи для захисту української ідентичності та національного самовизначення. УГГ використовувала легальне поле, створене міжнародним договором, для критики внутрішньої політики СРСР, що було новою тактикою для дисидентського руху. 👤 Склад та Особистості Корифеїв Прав Людини До складу групи увійшли найвідоміші українські дисиденти, багато з яких вже пройшли через табори та заслання. Ці люди, яких згодом називали «дисидентами-камікадзе» за їхню рішучість і свідоме протистояння режиму, поєднали загальнодемократичні гасла з національними. Серед членів-засновників були: * Микола Руденко (керівник) * Левко Лук'яненко * Оксана Мешко * Олекса Тихий * Мирослав Маринович * Микола Матусевич * Олесь Бердник * Іван Кандиба * Ніна Строката-Караванська * Петро Григоренко (генерал радянської армії у відставці) Навіть перебуваючи у таборах, до УГГ приєднувалися інші видатні постаті, як-от Василь Стус та В'ячеслав Чорновіл. ⛓️ Відповідь Режиму та Спадщина Реакція радянської влади була жорстокою та швидкою. Майже всі члени УГГ зазнали арештів, обшуків та тривалих термінів ув’язнення, загальний термін яких перевищив 550 років неволі. П'ятеро членів групи померли в таборах. Незважаючи на репресії, УГГ виконала свою історичну місію: вона привернула увагу Заходу до порушень прав людини в Україні та надала національному відродженню міжнародну легітимність. На базі УГГ у 1988 році була створена Українська Гельсінська Спілка (УГС), яка згодом стала політичною партією і відіграла ключову роль у процесі здобуття Україною Незалежності. Саме УГГ заклала правові та моральні основи для сучасної української демократії, показавши, що навіть у найтемніші часи можна та необхідно боротися за свободу, спираючись на ідею людської гідності та міжнародне право.

#дати 5 листопада 1913року народився Дмитро Мирон (псевдонім — «Орлик») — видатний ідеолог, поет та діяч Організації українських націоналістів (ОУН), чиє коротке, але яскраве життя було повністю присвячене боротьбі за українську державність. Його постать є символом інтелектуального опору та жертовності в найдраматичніший період історії України XX століття. 😔 🖋️ Інтелектуальна Основа Націоналізму Мирон-Орлик був не лише бойовиком, а передусім глибоким мислителем і публіцистом. Він отримав юридичну освіту, проте його справжнім покликанням стала політична та ідеологічна робота. Він долучився до ОУН і швидко зайняв чільне місце в її провідних структурах, беручи участь у розробці теоретичних засад українського націоналізму. Його публіцистичні праці, що виходили під час підпільної діяльності, стали методологічним посібником для багатьох поколінь націоналістів. Мирон-Орлик наголошував на необхідності ідейного очищення руху та поєднував безкомпромісну боротьбу за державність із глибоким розумінням національної культури та історії. ⚔️ У Вирі Другої Світової: Похідні Групи З початком німецько-радянської війни, Дмитро Мирон-Орлик взяв активну участь у діяльності Похідних груп ОУН — спеціальних загонів, які йшли слідом за наступаючими німецькими військами з метою організації української адміністрації та проголошення незалежності. Саме в Києві, куди Мирон-Орлик прибув як провідний функціонер, його роль стала критичною. Він брав участь у створенні Київського обласного проводу ОУН і активно налагоджував підпільну мережу, незважаючи на вороже ставлення німецької окупаційної влади до будь-яких проявів української самостійності. Героїчна Загибель 💔 Німецький окупаційний режим, який швидко перейшов від байдужості до репресій проти українських націоналістів, розпочав полювання на керівників ОУН у Києві. 1942 року Дмитро Мирон-Орлик був виявлений і застрелений гестапо в Києві. Його загибель стала важкою втратою для українського підпілля, але його приклад безкомпромісної боротьби та відданості ідеї незалежності став символом незламності. Він був одним із тих інтелектуалів, які поклали своє життя на вівтар державності, довівши, що українська еліта готова боротися за свою країну не лише пером, але й ціною власного життя. Його спадщина — це заклик до ідейної стійкості. ✊

#події Підписання Балфурської декларації: Ключовий момент у історії Близького Сходу (1917). Балфурська декларація є одним з найважливіших документів XX століття, який суттєво вплинув на геополітику Близького Сходу. Цей публічний заява, видана британським урядом під час Першої світової війни, висловила підтримку створенню "національного дому" для єврейського народу в Палестині. Підписана 2 листопада 1917 року, вона стала каталізатором для сіоністського руху та заклала основу для майбутнього конфлікту в регіоні. Історичний фон Перша світова війна (1914–1918) була періодом глобальних змін, коли Османська імперія, яка контролювала Палестину протягом століть, опинилася на межі розпаду. Британія, як одна з провідних держав Антанти, шукала способи послабити Османську імперію та забезпечити свої стратегічні інтереси в регіоні, включаючи контроль над Суецьким каналом і нафтовими шляхами. У цей час сіоністський рух, очолюваний такими фігурами, як Теодор Герцль, активно лобіював ідею створення єврейської держави для подолання антисемітизму в Європі. Британський уряд бачив у сіоністах потенційних союзників. З одного боку, підтримка єврейської спільноти могла забезпечити лояльність впливових єврейських груп у США та Росії, які були важливими для воєнних зусиль. З іншого боку, це відповідало імперським амбіціям Британії щодо поділу османських територій. Водночас, Британія вже мала суперечливі обіцянки: у 1915–1916 роках через Хусейн-МакМахонську кореспонденцію вона обіцяла арабським лідерам незалежність в обмін на повстання проти османів, а у 1916 році уклала угоду Сайкса-Піко з Францією про поділ Близького Сходу. Процес створення та підписання декларації Ідея декларації виникла в колах британського кабінету, зокрема завдяки зусиллям сіоністських лідерів, таких як Хаїм Вейцман, який був впливовим хіміком і мав зв'язки в уряді. Вейцман переконував британських політиків, що підтримка сіонізму допоможе у війні. Документ був підготовлений у Міністерстві закордонних справ Великої Британії під керівництвом Артура Джеймса Балфура, який обіймав посаду міністра закордонних справ у кабінеті Девіда Ллойд Джорджа. Декларація була оформлена як лист від Балфура до лорда Лайонела Волтера Ротшильда, видатного члена британської єврейської спільноти та банкіра. Ротшильд був обраний як адресат, оскільки він був представником сіоністського руху в Британії. Лист був підписаний 2 листопада 1917 року і опублікований у пресі 9 листопада. Цей крок був частиною ширшої дипломатичної стратегії, але він не був формальним договором, а радше заявою намірів. #Зміст декларації Текст декларації був стислим, але доленосним. У листі Балфур писав: "Його Величності уряд з прихильністю ставиться до встановлення в Палестині національного дому для єврейського народу і докладатиме всіх зусиль для сприяння досягненню цієї мети, причому ясно розуміється, що нічого не повинно бути зроблено, що могло б завдати шкоди громадянським і релігійним правам неєврейських громад, які існують в Палестині, або правам і політичному статусу євреїв у будь-якій іншій країні." Ця формулювання була компромісним: вона підтримувала сіоністські прагнення, але з застереженнями щодо прав арабського населення Палестини, яке становило переважну більшість. Реакції на декларацію Декларація викликала неоднозначні реакції. У сіоністських колах вона була сприйнята як історична перемога – "хартія" для майбутньої держави. Хаїм Вейцман назвав її "Магна Картою єврейського народу". Однак не всі євреї підтримували її: деякі антисіоністи, як Едвін Монтєфьоре, вважали, що це загрожує асиміляції євреїв у Європі. Арабський світ відреагував негативно, вважаючи це зрадою британських обіцянок незалежності. Османська імперія та арабські лідери, такі як емір Фейсал, висловлювали протест, але під час війни їхній голос був обмеженим. Франція та США схвалили декларацію, що посилило її міжнародну вагу. Наслідки та спадщина Балфурська декларація стала основою для британського мандату на Палестину, наданого Лігою Націй у 1922 році. Вона стимулювала єврейську імміграцію до Палестини, що призвело до зростання напруженості між євреями та арабами. У 1930-х роках це вилилося в арабське повстання, а згодом – у створення держави Ізраїль у 1948 році та арабо-ізраїльський конфлікт. Сьогодні декларація залишається суперечливою: для ізраїльтян – символом визнання їхнього права на державу, для палестинців – початком колоніалізму та витіснення. У 2017 році, до 100-річчя, британський уряд відмовився вибачатися за документ, але визнав його неоднозначність. Балфурська декларація ілюструє, як імперська дипломатія може формувати долі народів на десятиліття вперед, підкреслюючи важливість історичного контексту в розумінні сучасних конфліктів.