🕯 Березанська громада в скорботі… 🕯 З глибоким сумом і болем повідомляю, що 13 червня 2025 року помер наш земляк — Желага Сергій Володимирович, 1983 року народження, військовослужбовець, солдат, водій автомобільного взводу роти матеріального забезпечення військової частини А2215. Сергій чесно і гідно виконував свій військовий обов’язок. Вірний присязі, він залишався на службі до останнього дня, демонструючи витримку, відповідальність та силу духу. Березанська громада висловлює щирі співчуття родині, близьким, побратимам Сергія. Ми поділяємо ваш біль і низько вклоняємося перед світлою пам’яттю про нашого земляка. Нехай Господь дарує вічний спокій його душі, а в серцях усіх, хто знав Сергія, назавжди залишиться добра згадка про нього. Вічна пам’ять і слава Герою! @Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary #герої_війни

#поезія A літечко вже тут, Лишень черпай.. Меди у глеки, ягоди в кишені. Всі рани у душі латай. Визбируй срібні роси в жмені. Біжи з струмком... Плети диво-вінки. Лови зозульок у свої долоні. Вночі шукай у спалахах зірки.. Нехай пелюстя падає на скроні. Вари чаї із липи й рути-м'яти.. Послухай ніжну пісню цвіркуна. Стрибнú в зелені трав'янисті шати... Поглянь... за плаєм в'ється борозна. А Літечко вже тут, лишень живи.. Не трать ніколи віру та надію. Люби цей світ, поезію пиши.. Й лелій у серці заповітну мрію. Оксана Лесик-Падучак

#поезія Ненависть виховується поволі, вимолюється на колінах, коли поза спиною дихають і говорять, що ти не людина і навіть їй не подоба І смерть твоя важить менше аніж повітря, аніж вода що перетворюється на пар, ненависть виховується поволі, стискається тканиною у зубах зростає в кістках і проростає судинами, як проростає цвіль на старих посивілих хлібах і богарадить тебе прожити більше, аніж дозволено Богородиця молиться за упокій та за зцілення Твоєї душі і плаче, бо ненависть вимолюється не з канонів чи літургій а із крові й сухих очей, ні сліз ні прощення ні помилування ні сліз хто ти хлопчику, і чому не залишив крихт, щоб знайти тебе і молитися, вимолити людей виблагати роки ненависть нагадує павутиння і плететься, ти знаєш, виплітається з сухожиль та могил виплітається з прапорів понад марсовим і щораз як знову копають ґрунти і труни несуть на плечах, замість усіх хрестів, я торкаюсь шкіри поміж грудей і здригаюсь, не слухаю тексту, але вслухаюся у відгомін голосів у дихання матерів та дітей жінок чи братів чоловіків чи сестер усіх, хто зійшовся аби ненависть поволі вирощувала себе у тілі, вимолювалась на колінах і зростала до болю у крижах та у грудині, до болю в усіх клітинах, які лишаються жити, ненависть росте з Аїду і досягає Олімпа, і кожен хто їй причина зрештою тільки тінь, але всередині залишилось стільки місця аби ненависті стало більше, стільки місця що вона не піде навіть допоки спиш Софія Волкодав

#світ Кайтсерфінг вздовж безкрайніх тюльпанових полів у Нідерландах. У Голландії тюльпани цвітуть із кінця березня до середини травня. У цей період країну відвідують сотні тисяч туристів, які, як за договором, їдуть в те саме місце (наприклад, в Кеукенхоф). При цьому вони втрачають нагоду побачити сотні інших полів, де немає жодної душі. Можна купити квиток на поїзд за 100 кілометрів від Амстердама і, взявши напрокат велосипед, відвідати поля приватних ферм. У Нідерландах є кілька регіонів, де вирощують тюльпани: на півночі, північному сході та півдні

#поезія Щаслива жінка, як ранкова кава, з гірчинкою та присмаком кориці. Лишає післясмак тонкùй, цікавий і п'єш її, мов воду із криниці... Сміється тихо. Грається в мовчанку. Буває, пише в зошиті есе. Пече коржі. Стрічає сонце зранку. І вірить, що погане все мине. Щаслива жінка, як погідна осінь, ховає біль колишній у туманах. Не заздрить. І не палить папіроси. І не шукає "долі" у романах. Вона уміє говорити з небом, сушити трави і плести шкарпети. Мастити пляцки полуничним кремом і берегти в душі чужі секрети. Щаслива жінка, наче птаха в травні. То не про вік, то тільки стан душі... І не важливо, скільки душ прадавніх колись ридало в неї на плечі... Вона уміє вірити й молитись, чекати так, як ще ніхто й ніколи... В очах у неї можна загубитись, відчувши в косах дух од матіоли... Щаслива жінка, наче стигле ябко. Солодка мрія. І чиясь омана. То не про вроду. І на тому крапка. Вона щаслива, бо чиясь кохана... Людмила Галінська

#поезія Усе, що ти побачиш уві сні – твої аеродроми запасні, трава в басейнах і птахи в депо, осіннє пересіяне тепло, усе лежить під товщею морів, й команди торгівельних кораблів витягують із вугільного тла підводних духів ламані тіла, не сплять до ранку, збившись зі шляху, минають темінь – мічену, суху, з вогнем і льодом в серці та душі вганяються в негоди і дощі. І капітани чорної зими, ховаючись від втоми та тюрми, вже сваряться заведено в імлі, затоплюючи власні кораблі. Пропалюють ракетами туман, і висипають щедро в океан печальний чай цейлонських узбереж. Тепер і ти до ранку не заснеш. Сергій Жадан

#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги “Випробування нареченої” Гелен Хоанг Видавництво Віват Це продовження серії, що почалася з “Коефіцієнту поцілунку”, яку я ніжно обожнюю всіма фібрами душі, але ця частина сильно відрізняється за вайбом. Головний герой “Випробування нареченої” - Діп Кай, сертифікований бухгалтер, любитель цифр і нелюбитель почуттів, любитель рутини і нелюбитель стосунків. І от саме його любляча матуся хоче оженити, попри бажання Кая. На роль нареченої вона обрала в’єтнамську панянку, вмовила її прилетіти в Штати та добровільно-примусово оселила в будинку Кая. А оскільки у Есме є досить вагома мотивація одружитися, то й до справи вона підійшла з усією душею. Як на мене, це непогана історія, але емоцій вона викликала значно менше, ніж перша книга. З плюсів - у ній є сильна рішуча персонажка, якій по життю випали не найкращі карти, але яка намагається зробити все і навіть більше, щоб забезпечити своїй родині краще життя. Такій завзятості, наполегливості та силі волі можна позаздрити. Також я автоматично люблю всіх персонажів з ім’ям Кай. Напевно, цей мій криптонит, від якого слабнуть колінки, падає планка, і я втрачаю будь-яку об’єктивність, бо будь-який Кай по дефолту аґінь. Є також кілька досить кумедних моментів, а ще мені заходить стиль авторки та її вміння добирати слова та порівняння. Але попри це не можу не відзначити моменти, від яких у мене сіпнулося око. Далі буде трошки спойлерів, хоча цю інформацію ми дізнаємося швидко. По-перше, Кай - це чоловік з аутизмом, і мене здивувало, що його мати не згадала про цей факт, коли розповідала про нього Есме. Вона називала його сором’язливим та впертим, і в результаті Есме була не готова до його звичок, особливостей взаємодії та рутини. По-друге, там є така дурна маніпуляція, від якої мої очі зробили потрійний оберт черепом і дивом повернулися назад. Коротше, все, що мені не сподобалося, значною мірою пов’язано з мамою Кая) Так, пані хоче сину добра, але деякі її фрази та рішення викликали питання. Загалом історія гарна, і в ній багато біографічного, бо мати авторки є в’єтнамською емігранткою, а у батька аутизм.

#поезія А , іноді, саму себе простити треба. О, як непросто... Серце ще ж живе. І хочеться злетіти вище неба В надії, що усе, колись, мине. І скинути тягар туди, за хмари, Сховати всі печалі і жалІ. І хочеться минути тої кари, Хоча би тут, допоки на землі... І в жменьці зберегти маленьке світло, Те, що лишилось з вогника в душі. Дай Боже, щоб воно, колись, розквітло З насіння, що лишили на землі... Людмила Галінська

#поезія Я знаю дивну річ: на світі є людина, Що береже несказані слова. І може, це любов, і може, це єдина. А може, й просто так, сама розрив-трава. Мільйони слів звучать!... І змінюють подобу. Проступить гіркота, як сіль на Сиваші. Роки собі ідуть. Мовчання ставить пробу. Несказані слова... Незримий скарб душі... Ліна КОСТЕНКО

#поезія Полоще ноги Червень по калюжах, босòніж з жабенятами стриба. А потім довго-довго очі мружить вдивляючись, чи липа розцвіла. То лàсує черешнями з шпаками, вмостившись зручно на старім гіллі. То шастає в кущах за їжаками, шукаючи пригоду для душі. А, часом, хазяйнує так завзято, виварює компоти з полуниць. І з ружі робить джем -- то все на свято. І конфетюр ( до кексів) із суниць. У слоїки складає мед квітковий. На зиму. Знадобиться. Буде хай... І сушить чай -- червнéвий.Свій. Фірмòвий. Що пахне так, як в Бога пахне рай... Людмила Галінська