• 🇮🇳🇵🇰Індія та Пакистан домовилися про повне і негайне припинення вогню

    Після довгої ночі переговорів за посередництва США, країни досягли угоди про припинення бойових дій, — заявив Дональд Трамп.
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    🇮🇳🇵🇰Індія та Пакистан домовилися про повне і негайне припинення вогню Після довгої ночі переговорів за посередництва США, країни досягли угоди про припинення бойових дій, — заявив Дональд Трамп. #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    341views
  • ❗️Тараса Креміня звільнили з посади мовного омбудсмена

    Як повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь був звільнений у зв'язку з завершенням терміну перебування на посаді.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    ❗️Тараса Креміня звільнили з посади мовного омбудсмена Як повідомив представник уряду у Верховній Раді Тарас Мельничук, уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь був звільнений у зв'язку з завершенням терміну перебування на посаді. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    159views
  • Готовий взяти 2 особи до себе на індивідуальну торгівлю.
    Повторюся, наперед грошей не беру!

    Головна умова це бути онлайн та депозит 1000$-10000$+

    1. Заходимо в угоду, яку я даю.
    2. Очікуємо на відпрацювання.
    3. Ділимо чистий прибуток 50/50.
    Готовий взяти 2 особи до себе на індивідуальну торгівлю. Повторюся, наперед грошей не беру! Головна умова це бути онлайн та депозит 1000$-10000$+ 1. Заходимо в угоду, яку я даю. 2. Очікуємо на відпрацювання. 3. Ділимо чистий прибуток 50/50.
    588views
  • https://youtube.com/shorts/00SigmAk-gc?si=rhN5fDInsrYieiF1
    https://youtube.com/shorts/00SigmAk-gc?si=rhN5fDInsrYieiF1
    Love
    1
    442views
  • Love
    Like
    5
    554views
  • Love
    1
    525views 8Plays
  • ⚡️The Ring: Джейк Пол проведе бій з Джервонтою Девісом

    Джейк Пол зустрінеться з Джервонтою "Танком" Девісом 15 листопада на арені State Farm в Атланті у виставковому поєдинку в прямому ефірі на Netflix, пише інсайдер The Ring Майк Копінджер.

    Переговори про бій Пола з Ентоні Джошуа провалилися.

    Після того, як Джейк підняв з пенсіонерського дивана Майка Тайсона мене вже це не дивує😁 Але Девіс після останнього бою з Леймонтом Роачем мав би дати йому реванш. Бо нічия дуже вже тоненька була.
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    ⚡️The Ring: Джейк Пол проведе бій з Джервонтою Девісом Джейк Пол зустрінеться з Джервонтою "Танком" Девісом 15 листопада на арені State Farm в Атланті у виставковому поєдинку в прямому ефірі на Netflix, пише інсайдер The Ring Майк Копінджер. Переговори про бій Пола з Ентоні Джошуа провалилися. Після того, як Джейк підняв з пенсіонерського дивана Майка Тайсона мене вже це не дивує😁 Але Девіс після останнього бою з Леймонтом Роачем мав би дати йому реванш. Бо нічия дуже вже тоненька була. ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport
    377views
  • 🏃‍♀️ Ювілейний Київський марафон: нова медаль і футболка

    ✨ Нещодавна у Києві презентували медаль і офіційну футболку 15-го ПриватБанк Київського марафону Незламності. Подія відбулася у форматі закритої зустрічі в магазині Puma та зібрала бігову спільноту, партнерів і спонсорів.

    🎤 Вікторія Веремієнко з Run Ukraine наголосила: для них важливо, аби партнери поділяли цінності організації. Вона також поділилася деталями дизайну, історією Бігозбору та планами на наступні івенти.

    📅 Уже 13 вересня Run Ukraine проведе тестовий забіг, який стане частиною підготовки до великого марафону.
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🏃‍♀️ Ювілейний Київський марафон: нова медаль і футболка ✨ Нещодавна у Києві презентували медаль і офіційну футболку 15-го ПриватБанк Київського марафону Незламності. Подія відбулася у форматі закритої зустрічі в магазині Puma та зібрала бігову спільноту, партнерів і спонсорів. 🎤 Вікторія Веремієнко з Run Ukraine наголосила: для них важливо, аби партнери поділяли цінності організації. Вона також поділилася деталями дизайну, історією Бігозбору та планами на наступні івенти. 📅 Уже 13 вересня Run Ukraine проведе тестовий забіг, який стане частиною підготовки до великого марафону. #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    362views
  • #дати
    Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій

    30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя.

    Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин

    Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва.

    У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму".

    У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи.

    "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві

    Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою.

    "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори.

    Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва.

    Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники.

    Трагедія: Репресії та знищення спадщини

    Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм.

    У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження".

    Спадщина: Відродження генія

    Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення.

    На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    #дати Михайло Бойчук: Геній українського монументалізму, чиє життя обірвалося в полум'ї репресій 30 жовтня 1882 року в маленькому селі Романівка на Тернопільщині народився Михайло Львович Бойчук – видатний український художник, монументаліст, педагог і теоретик мистецтва.** Ця дата, що припадає на осінній період, коли природа Галичини набуває золотавих барв, символічно відображає творчий стиль Бойчука: яскравий, монументальний, глибоко вкорінений у народних традиціях. Сьогодні, коли ми відзначаємо 143-ту річницю від дня його народження, варто згадати постать, яка не лише оживила українське мистецтво на початку XX століття, але й стала жертвою сталінських репресій. Михайло Бойчук – засновник "бойчукізму", школи, що поєднала візантійські мотиви з революційними новаціями, – залишив по собі спадщину, яка надихає покоління митців попри трагічний фінал його життя. Ранні роки: Від селянського подвір'я до мистецьких вершин Народжений у селянській родині в багатодітній сім'ї селянина-садівника, Михайло Бойчук з дитинства вбирав красу українського села. Романівка, оточена мальовничими пагорбами, стала першим "полотном" для його фантазії. У 1891 році родина переїжджає до Чорткова, де юний Михайло вступає до гімназії. Тут його талант помічають: він малює ікони для місцевої церкви, виявляючи хист до реставрації старовинних фресок. Ці ранні вправи з іконописом заклали основу його майбутнього стилю – повернення до коренів українського середньовічного мистецтва. У 1903 році Бойчук вирушає до Львова, де вступає до Індустріальної школи, а згодом – до Краківської академії мистецтв. Тут, під керівництвом видатних викладачів, він опановує основи класичного живопису. Але справжній прорив стається 1907 року, коли Михайло переїжджає до Відня, а потім – до Мюнхена та Парижа. У французькій столиці, центрі авангарду, Бойчук вивчає твори Ренесансу, знайомиться з фресками Джотто та італійським проторенесансом. "Я шукаю національну форму в європейських традиціях", – згадував він пізніше. Цей період формує його як монументаліста: великі форми, чіткі контури, гармонія кольорів – все це стане відмітними рисами "бойчукізму". У 1910–1913 роках Бойчук бере участь у виставках "Салону Незалежних" у Парижі, де його роботи, натхненні візантійським мистецтвом, викликають захват. Разом з однодумцями – Софією Налепінською та Василем Седляром – він створює серію полотен під назвою "Відродження візантійського мистецтва", що стає маніфестом українського модернізму. Ці роки – час становлення: від скромного селянського хлопця до визнаного майстра Європи. "Бойчукізм": Революція в українському мистецтві Повернувшись в Україну в 1913 році, Бойчук одразу занурюється в вир подій Першої світової війни та Української революції. У 1917 році він стає одним із засновників Української державної академії мистецтв у Києві, де очолює кафедру монументального живопису. Тут народжується його школа – "бойчукізм", унікальний стиль, що синтезує давньоукраїнські традиції (іконопис, народний розпис) з сучасними європейськими впливами (кубізм, футуризм) та революційною тематикою. "Бойчукізм – це не просто стиль, а національний монументалізм", – стверджував художник. Його твори вирізняються монументальністю, пластичністю форм і композиційною ясністю. Бойчук і його учні, так звані "бойчукісти" (Тимофій Бойчук, брат майстра; Іван Падалка, Оксана Павленко, Сергій Колос та інші), працювали колективно, віддаючи перевагу фрескам і розписам перед індивідуальними полотнами. Вони вірили: мистецтво має слугувати народу, прикрашаючи громадські простори. Серед ключових робіт – розписи Луцьких казарм у Києві (1919), де зображені сцени революційних боїв у стилі візантійських ікон; фрески Селянського санаторію на Хаджибеївському лимані в Одесі (1927–1928), що прославляють селянський побут; та грандіозний цикл у Червонозаводському театрі в Харкові (1933–1935), присвячений індустріалізації. Ці твори, виконані темперними фарбами на сирих стінах, вражали силою образів: гігантські фігури селян і робітників, натхненні фольклором, здавалися живими, ніби оживають у просторі. У 1925 році бойчукісти засновують Асоціацію революційного мистецтва України (АРМУ), що стає осередком прогресивного українського мистецтва. Бойчук не обмежувався живописом: він експериментував з графікою, керамікою, текстилем. Його педагогіка – фанатична відданість справі – формувала покоління. "Гарно, як у церкві", – казали про розписи бойчукістів сучасники. Трагедія: Репресії та знищення спадщини Та революційна романтика обірвалася в 1930-х. Радянська влада, що спершу толерувала "бойчукізм" як форму соцреалізму, почала бачити в ньому загрозу. Критики звинувачували майстра в "відході від пролетарського мистецтва", "візантизмі як релігійному опіумі" та "спотворенні радянської дійсності". Бойчуківський акцент на національних мотивах трактували як буржуазний націоналізм. У 1936 році Михайла Бойчука арештовують. Його звинувачують у "шпигунстві" та "контрреволюційній діяльності". Разом з дружиною Софією Налепінською-Бойчук та учнями – Василем Седляром, Іваном Падалкою, Тимофієм Бойчуком – він стає жертвою Великого терору. 13 липня 1937 року, у розпал сталінських чисток, групу розстрілюють на Биківнянському кладовищі під Києвом. Більшість монументальних творів бойчукістів знищено: їх заштукатурили, спалили ескізи. Лише поодинокі фрески та полотна вціліли, ставши символом "Розстріляного Відродження". Спадщина: Відродження генія Спадщина Бойчука не зникла. Учні, що вижили, передали його ідеї наступним поколінням. У 1991 році в Києві, Львові та Тернополі відбулася виставка "Бойчук і бойчукісти, бойчукізм", що оживила інтерес до майстра. Сьогодні його твори експонуються в Національному художньому музеї України, надихаючи сучасних художників на пошуки національної ідентичності. "Бойчукізм" – це не архаїка, а жива традиція: композиційна ясність, пластична культура, синтез минулого й сьогодення. На 143-ту річницю від дня народження Михайла Бойчука ми згадуємо не лише генія пензля, але й борця за українське мистецтво. У часи, коли тоталітаризм намагається стерти національну пам'ять, його постать нагадує: справжнє мистецтво непереможне. Нехай його фрески, ніби вічні ікони, продовжують сяяти в серцях українців.
    Like
    1
    2Kviews 1 Shares
  • Міжнародний день волонтера
    Щороку 5 грудня планета відзначає Міжнародний день волонтера (International Volunteer Day). Свято заснувала Організація Об’єднаних Націй 17 грудня 1985 року в ім’я економічного та соціального розвитку. День волонтерів повинен спонукати суспільство до безоплатної добровільної праці у найрізноманітніших сферах діяльності.

    Мета свята Міжнародний день волонтера — підкреслити значущість добровільної, безкоштовної праці волонтерів на користь суспільства, сприяти розвитку волонтерського руху і нагадати, що кожна допомога має цінність та вплив.

    Волонтерство як офіційний рух було створено у 20-х роках 20 століття. У 1920 році у Франції молодь вигадала волонтерський проєкт, який полягав у відновленні ферми, котра постраждала під час Першої світової війни.

    Волонтер — це людина, яка своїм часом, знаннями і зусиллями добровільно підтримує інших, спільноти чи проєкти. Сьогодні волонтерство — це:

    підтримка людей у нужді, допомога під час криз (конфліктів, стихійних лих, гуманітарних катастроф);
    екологічні, освітні, соціальні ініціативи;
    розвиток громадського сектору, волонтерства як важливої частини функціонування суспільства;
    посилення цінностей співчуття, солідарності, відповідальності за спільне майбутнє.
    За оцінками, у світі — понад мільярд волонтерів, з яких велика частина працює саме поза формальними організаціями, добровільно й без винагороди

    Чому важливий Міжнародний день волонтера
    Це день вдячності — нагода подякувати тим, хто волонтерить, і тим, хто приймає допомогу.
    Це спосіб підсилити волонтерство, показати суспільству, що навіть невеликий внесок може змінити чиєсь життя.
    Це можливість поширити ідеї служіння: добровільна допомога, активна громадянська позиція, соціальна відповідальність.
    Це день, щоб уряди, організації, громади підтримали волонтерський рух — і зробитили волонтерство більш організованим, безпечним і дієвим.
    В України активна волонтерська діяльність розпочалась у 2014 році під час Революції Гідності. Сьогодні в нашій країні триває війна, де участь волонтерів є визначальною у багатьох сферах, багато волонтерів: військових та простих людей, які допомагають збирати кошти, ліки, одяг тощо, а також займаються транспортуванням. Подяка й визнання кожному! Разом до Перемоги!

    Як можна відзначити Міжнародний день волонтера
    Донатити на ЗСУ
    Зробити будь-яку волонтерську дію, навіть невелику: допомогти сусіду, підтримати друзів, знайомих чи незнайомих, прибрати біля дому.
    Підтримати або долучитися до благодійної, громадської чи волонтерської організації.
    Написати «дякую» волонтеру, який колись допоміг — це важливо.
    Поділитися в соцмережах історією волонтерства або мотивувати інших приєднатись.
    Задуматись, як ти можеш використати свої час, сили, навички — на користь інших.

    Чому важливий Міжнародний день волонтера
    Це день вдячності — нагода подякувати тим, хто волонтерить, і тим, хто приймає допомогу.
    Це спосіб підсилити волонтерство, показати суспільству, що навіть невеликий внесок може змінити чиєсь життя.
    Це можливість поширити ідеї служіння: добровільна допомога, активна громадянська позиція, соціальна відповідальність.
    Це день, щоб уряди, організації, громади підтримали волонтерський рух — і зробитили волонтерство більш організованим, безпечним і дієвим.
    В України активна волонтерська діяльність розпочалась у 2014 році під час Революції Гідності. Сьогодні в нашій країні триває війна, де участь волонтерів є визначальною у багатьох сферах, багато волонтерів: військових та простих людей, які допомагають збирати кошти, ліки, одяг тощо, а також займаються транспортуванням. Подяка й визнання кожному! Разом до Перемоги!

    Міжнародний день волонтера Щороку 5 грудня планета відзначає Міжнародний день волонтера (International Volunteer Day). Свято заснувала Організація Об’єднаних Націй 17 грудня 1985 року в ім’я економічного та соціального розвитку. День волонтерів повинен спонукати суспільство до безоплатної добровільної праці у найрізноманітніших сферах діяльності. Мета свята Міжнародний день волонтера — підкреслити значущість добровільної, безкоштовної праці волонтерів на користь суспільства, сприяти розвитку волонтерського руху і нагадати, що кожна допомога має цінність та вплив. Волонтерство як офіційний рух було створено у 20-х роках 20 століття. У 1920 році у Франції молодь вигадала волонтерський проєкт, який полягав у відновленні ферми, котра постраждала під час Першої світової війни. Волонтер — це людина, яка своїм часом, знаннями і зусиллями добровільно підтримує інших, спільноти чи проєкти. Сьогодні волонтерство — це: підтримка людей у нужді, допомога під час криз (конфліктів, стихійних лих, гуманітарних катастроф); екологічні, освітні, соціальні ініціативи; розвиток громадського сектору, волонтерства як важливої частини функціонування суспільства; посилення цінностей співчуття, солідарності, відповідальності за спільне майбутнє. За оцінками, у світі — понад мільярд волонтерів, з яких велика частина працює саме поза формальними організаціями, добровільно й без винагороди Чому важливий Міжнародний день волонтера Це день вдячності — нагода подякувати тим, хто волонтерить, і тим, хто приймає допомогу. Це спосіб підсилити волонтерство, показати суспільству, що навіть невеликий внесок може змінити чиєсь життя. Це можливість поширити ідеї служіння: добровільна допомога, активна громадянська позиція, соціальна відповідальність. Це день, щоб уряди, організації, громади підтримали волонтерський рух — і зробитили волонтерство більш організованим, безпечним і дієвим. В України активна волонтерська діяльність розпочалась у 2014 році під час Революції Гідності. Сьогодні в нашій країні триває війна, де участь волонтерів є визначальною у багатьох сферах, багато волонтерів: військових та простих людей, які допомагають збирати кошти, ліки, одяг тощо, а також займаються транспортуванням. Подяка й визнання кожному! Разом до Перемоги! Як можна відзначити Міжнародний день волонтера Донатити на ЗСУ Зробити будь-яку волонтерську дію, навіть невелику: допомогти сусіду, підтримати друзів, знайомих чи незнайомих, прибрати біля дому. Підтримати або долучитися до благодійної, громадської чи волонтерської організації. Написати «дякую» волонтеру, який колись допоміг — це важливо. Поділитися в соцмережах історією волонтерства або мотивувати інших приєднатись. Задуматись, як ти можеш використати свої час, сили, навички — на користь інших. Чому важливий Міжнародний день волонтера Це день вдячності — нагода подякувати тим, хто волонтерить, і тим, хто приймає допомогу. Це спосіб підсилити волонтерство, показати суспільству, що навіть невеликий внесок може змінити чиєсь життя. Це можливість поширити ідеї служіння: добровільна допомога, активна громадянська позиція, соціальна відповідальність. Це день, щоб уряди, організації, громади підтримали волонтерський рух — і зробитили волонтерство більш організованим, безпечним і дієвим. В України активна волонтерська діяльність розпочалась у 2014 році під час Революції Гідності. Сьогодні в нашій країні триває війна, де участь волонтерів є визначальною у багатьох сферах, багато волонтерів: військових та простих людей, які допомагають збирати кошти, ліки, одяг тощо, а також займаються транспортуванням. Подяка й визнання кожному! Разом до Перемоги!
    Love
    1
    370views