Українська
English
“Діти вогненного часу” Мія Марченко, Катерина Пекур
Видавництво Readberry
Перші дні повномасштабного вторгнення, евакуація, на вокзалі Києва не проштовхнутися. Літня пані зі своєю онукою Катею намагається сісти на евакуаційний потяг, аж тут раптом Катя зникає. Кудись наче у стіну. Дивна істота з недобрими намірами викрала дитину і забрала її у Завокзалля, де Каті відкрився інший світ, наповнений духами, що належать до міфології різних народів. Кобольди, повітрулі, водяники, згадуються шубін і полудниця... А ще класний мишвертень Станіслав) І от весь цей світ теж на межі катастрофи, і його потрібно рятувати. На щастя, Катя начитана смілива підлітка, тож разом з духом Августином вони беруться за цю справу.
Це не просто книга, це суцільний контраст. У ній цікаво переплетені міфологія, елементи казки та сувора болюча реальність, і я цього геть не очікувала. Анотацію я, походу, читала дупою, не знала, як багато тут буде сучасності, і вже на перших сторінках накрутила себе до сліз. Дуже символічно вийшло - читати про початок війни та евакуацію у закладі з назвою Little Mariupol. І це, до речі, був не останній раз, коли я плакала над книгою. Бо місцями вона била в саме серденько.
Це такий солідний товстунець, але я його буквально проковтнула за 4 підходи. Бо написано класно, захопливо, з сучасними жартиками та мемами, з очевидними насмішками над coвком і концентрованою ненавистю до pycні. А ближче до фіналу спіймала себе на думці, що це як гарна історія з мораллю і правильно розставленими акцентами, з якої можна зробити очевидно правильні висновки щодо добра та зла. Мені, як дорослій, було цікаво, і підліткам теж може бути.
Це перша частина серії, але кліфгенгера у книзі немає. Хоча це не заважає мені чекати на другу частину. Бо історії ще є куди розгортатися.
#книжковий_відгук #Лана_читає
Видавництво Readberry
Перші дні повномасштабного вторгнення, евакуація, на вокзалі Києва не проштовхнутися. Літня пані зі своєю онукою Катею намагається сісти на евакуаційний потяг, аж тут раптом Катя зникає. Кудись наче у стіну. Дивна істота з недобрими намірами викрала дитину і забрала її у Завокзалля, де Каті відкрився інший світ, наповнений духами, що належать до міфології різних народів. Кобольди, повітрулі, водяники, згадуються шубін і полудниця... А ще класний мишвертень Станіслав) І от весь цей світ теж на межі катастрофи, і його потрібно рятувати. На щастя, Катя начитана смілива підлітка, тож разом з духом Августином вони беруться за цю справу.
Це не просто книга, це суцільний контраст. У ній цікаво переплетені міфологія, елементи казки та сувора болюча реальність, і я цього геть не очікувала. Анотацію я, походу, читала дупою, не знала, як багато тут буде сучасності, і вже на перших сторінках накрутила себе до сліз. Дуже символічно вийшло - читати про початок війни та евакуацію у закладі з назвою Little Mariupol. І це, до речі, був не останній раз, коли я плакала над книгою. Бо місцями вона била в саме серденько.
Це такий солідний товстунець, але я його буквально проковтнула за 4 підходи. Бо написано класно, захопливо, з сучасними жартиками та мемами, з очевидними насмішками над coвком і концентрованою ненавистю до pycні. А ближче до фіналу спіймала себе на думці, що це як гарна історія з мораллю і правильно розставленими акцентами, з якої можна зробити очевидно правильні висновки щодо добра та зла. Мені, як дорослій, було цікаво, і підліткам теж може бути.
Це перша частина серії, але кліфгенгера у книзі немає. Хоча це не заважає мені чекати на другу частину. Бо історії ще є куди розгортатися.
#книжковий_відгук #Лана_читає
“Діти вогненного часу” Мія Марченко, Катерина Пекур
Видавництво Readberry
Перші дні повномасштабного вторгнення, евакуація, на вокзалі Києва не проштовхнутися. Літня пані зі своєю онукою Катею намагається сісти на евакуаційний потяг, аж тут раптом Катя зникає. Кудись наче у стіну. Дивна істота з недобрими намірами викрала дитину і забрала її у Завокзалля, де Каті відкрився інший світ, наповнений духами, що належать до міфології різних народів. Кобольди, повітрулі, водяники, згадуються шубін і полудниця... А ще класний мишвертень Станіслав) І от весь цей світ теж на межі катастрофи, і його потрібно рятувати. На щастя, Катя начитана смілива підлітка, тож разом з духом Августином вони беруться за цю справу.
Це не просто книга, це суцільний контраст. У ній цікаво переплетені міфологія, елементи казки та сувора болюча реальність, і я цього геть не очікувала. Анотацію я, походу, читала дупою, не знала, як багато тут буде сучасності, і вже на перших сторінках накрутила себе до сліз. Дуже символічно вийшло - читати про початок війни та евакуацію у закладі з назвою Little Mariupol. І це, до речі, був не останній раз, коли я плакала над книгою. Бо місцями вона била в саме серденько.
Це такий солідний товстунець, але я його буквально проковтнула за 4 підходи. Бо написано класно, захопливо, з сучасними жартиками та мемами, з очевидними насмішками над coвком і концентрованою ненавистю до pycні. А ближче до фіналу спіймала себе на думці, що це як гарна історія з мораллю і правильно розставленими акцентами, з якої можна зробити очевидно правильні висновки щодо добра та зла. Мені, як дорослій, було цікаво, і підліткам теж може бути.
Це перша частина серії, але кліфгенгера у книзі немає. Хоча це не заважає мені чекати на другу частину. Бо історії ще є куди розгортатися.
#книжковий_відгук #Лана_читає
1Kпереглядів
