• Одним з найгарніших і найвитонченіших парків Хмельницької області вважається Малієвецький парк. Він розташований у Кам’янець-Подільському районі Хмельниччини. Парк зручно вмостився на східній околиці села Маліївці. Це невелике село розташоване на Подільській височині і вражає своєю історією та мальовничими пейзажами. Парк відомий маєтком, великою кількістю різноманітних рослин, а також там розташований Малієвецький водоспад. Загальна площа парку – трохи більше 17 гектарів. У сучасному вигляді він був утворений у 1960 році, але насправді його історія тягнеться аж з 18 століття.

    Розташували парк на лівому бережку струмка, який згодом впадає у річку Ушку. Пагорби і струмки, що перетинають парк, створюють особливу красу та атмосферу. Парк зводився у класичному стилі. Тут є доріжки, джерела, штучний водоспад, що особливо приваблює туристів.

    Краса штучного водоспаду – це привід гордитися парком та його створенням. Адже у селі Маліївці розташований палац Орловських, біля якого і був розбитий парк зі штучним водограєм. Збудував неймовірної краси палац граф Ян Онуфрій Орловський у 1788 році. Стиль побудови – класицизм. Керівниками будівництва палацу та парку були знаменитий архітектор Доменіко Мерліні, паркобудівничий Діонісій Мак-Клер та садівник Клігер. Саме вони заклали ту красу, якою сьогодні може насолоджуватися кожен охочий.

    Граф Орловський був Ловчим великим коронним Речі Посполитої. У 1785 році він купив село Маліївці, яке йому особливо сподобалось своїми краєвидами. І невдовзі з’явився неймовірний палац. Благородна простота і гармонійність, спокійна витонченість поєдналися у чудовому будинку. Граф Орловський близько спілкувався з королем, тому навіть у палацовому комплексі можна відчути королівський дух і влив. До речі, деякі родинні перекази свідчать про те, що архітектором споруди, крім Мерліні міг бути і не менш знаменитий зодчий Якуб Кубіцький.

    Споруда мала три поверхи з однієї сторони і два з іншої. З півночі був влаштований під’їзд. До нього вела алея, яка вже тоді була обсаджена різноманітними деревами.

    Палац був неймовірно дорого обставлений і прикрашений. Тут були вишукані фрески, книжкові шафи з червоного дерева, було багато картин відомих польських художників. Навіть кажуть, що тут були картини Рафаеля Санті. У бальній залі була розкішна ліпнина, фрески і величезна кришталева люстра. З чудової бальної зали можна було вийти на балкон, де відкривався вид на парк і водоспад.

    У Палаці також було 10 тис книг, серед яких і оригінальні рукописи, а також лист від римських пап. Колекцію книг та дорогоцінностей успадкувала невістка Яна Орловського – Роза Красицька. Також у палаці писали свої казки та поезії відомі письменники та поети. Тут зберігалася колекція медалей та монет, антикваріату, порцеляни.

    Частину колекції було розграбовано, частину врятував Ксаверій Орловський. У 1917 році деякі цінності він вивіз до Марселю.

    Навколо вишуканого палацу розташовувався парк, який мав форму кленового листка. Створював його Діонісій Мклер. Парк був зведений у англійському стилі. На крутому схилі розташовувалися доріжки, які засадили яворинами, патанами, дубами, а поруч були лавочки та грецькі вази.

    В низовині яру була облаштована гребля, яка розташовувалася між двома ставками і декоративним млином. Також тут розміщувався штучний водоспад, який зробили у самотньому гроті. Висота водоспаду – 18 метрів. Біля водоспаду розташовувалися природні джерела, які прикрасили скульптурами. Наприклад, джерело з головою лева – діюче і до нашого часу.

    Від парадного входу у палац, на північ, був двометровий кам’яний паркан, за яким ріс фруктовий сад. Посередині була встановлена теплиця, де вирощувалися пальми, лимони та екзотичні дерева. За садом була встановлена водонапірна вежа, яка була виконана у формі середньовічної замкової башти із зубцями.

    Малієвецький водоспад– де знаходиться і, де милує око знає багато туристів. Але те, що його давно вже могло не існувати – знають не всі. Адже насправді його доля була не така вже й весела. Нащадок палацу Ксаверій Орловський виїхав закордон і працював послом у різних країнах. Палац і парк грабували і збиралися зруйнувати. Але у селі Маліївці жив місцевий лікар Селецький, дружина якого була родичкою радянського чиновника Куйбишева. Тому у 1922 році у палаці запрацювала лікарня. А пізніше тут утворили дитячий санаторій, який спеціалізувався на лікуванні туберкульозу кісток. Вода до водоспаду надходила завдяки дерев’яному водогону, який у радянські часи вже прогнив. Тому лікарка санаторію Олександра Соколова, отримавши премію у 400 рублів, купила металеві труби і водограй знову запрацював.

    Малієвецький водоспад більше приваблює скаутів і прихильників РУНВіри. В скелі є печера на два поверхи. Кажуть, що тут колись був ранньо-скельний слов’янський монастир. Також думають, що ще за давніх часів саме тут були язичницькі капища. А пізніше сюди з Візантії прийшов бідний монах, який жив у печері і прославляв Бога.

    Маліївці водоспад маршрут має досить зручний. Адже розташований за 7 кілометрів від траси Чернівці – Житомир на лівому березі річки Ушка. Найближче містечко – Дунаївці. До нього можна доїхати з Кам’янця-Подільського рейсовим автобусом.

    Малієвецький водоспад – надзвичайне місце, яке точно сподобається кожному, хто захоче насолодитися його красою та неймовірним виглядом.
    Одним з найгарніших і найвитонченіших парків Хмельницької області вважається Малієвецький парк. Він розташований у Кам’янець-Подільському районі Хмельниччини. Парк зручно вмостився на східній околиці села Маліївці. Це невелике село розташоване на Подільській височині і вражає своєю історією та мальовничими пейзажами. Парк відомий маєтком, великою кількістю різноманітних рослин, а також там розташований Малієвецький водоспад. Загальна площа парку – трохи більше 17 гектарів. У сучасному вигляді він був утворений у 1960 році, але насправді його історія тягнеться аж з 18 століття. Розташували парк на лівому бережку струмка, який згодом впадає у річку Ушку. Пагорби і струмки, що перетинають парк, створюють особливу красу та атмосферу. Парк зводився у класичному стилі. Тут є доріжки, джерела, штучний водоспад, що особливо приваблює туристів. Краса штучного водоспаду – це привід гордитися парком та його створенням. Адже у селі Маліївці розташований палац Орловських, біля якого і був розбитий парк зі штучним водограєм. Збудував неймовірної краси палац граф Ян Онуфрій Орловський у 1788 році. Стиль побудови – класицизм. Керівниками будівництва палацу та парку були знаменитий архітектор Доменіко Мерліні, паркобудівничий Діонісій Мак-Клер та садівник Клігер. Саме вони заклали ту красу, якою сьогодні може насолоджуватися кожен охочий. Граф Орловський був Ловчим великим коронним Речі Посполитої. У 1785 році він купив село Маліївці, яке йому особливо сподобалось своїми краєвидами. І невдовзі з’явився неймовірний палац. Благородна простота і гармонійність, спокійна витонченість поєдналися у чудовому будинку. Граф Орловський близько спілкувався з королем, тому навіть у палацовому комплексі можна відчути королівський дух і влив. До речі, деякі родинні перекази свідчать про те, що архітектором споруди, крім Мерліні міг бути і не менш знаменитий зодчий Якуб Кубіцький. Споруда мала три поверхи з однієї сторони і два з іншої. З півночі був влаштований під’їзд. До нього вела алея, яка вже тоді була обсаджена різноманітними деревами. Палац був неймовірно дорого обставлений і прикрашений. Тут були вишукані фрески, книжкові шафи з червоного дерева, було багато картин відомих польських художників. Навіть кажуть, що тут були картини Рафаеля Санті. У бальній залі була розкішна ліпнина, фрески і величезна кришталева люстра. З чудової бальної зали можна було вийти на балкон, де відкривався вид на парк і водоспад. У Палаці також було 10 тис книг, серед яких і оригінальні рукописи, а також лист від римських пап. Колекцію книг та дорогоцінностей успадкувала невістка Яна Орловського – Роза Красицька. Також у палаці писали свої казки та поезії відомі письменники та поети. Тут зберігалася колекція медалей та монет, антикваріату, порцеляни. Частину колекції було розграбовано, частину врятував Ксаверій Орловський. У 1917 році деякі цінності він вивіз до Марселю. Навколо вишуканого палацу розташовувався парк, який мав форму кленового листка. Створював його Діонісій Мклер. Парк був зведений у англійському стилі. На крутому схилі розташовувалися доріжки, які засадили яворинами, патанами, дубами, а поруч були лавочки та грецькі вази. В низовині яру була облаштована гребля, яка розташовувалася між двома ставками і декоративним млином. Також тут розміщувався штучний водоспад, який зробили у самотньому гроті. Висота водоспаду – 18 метрів. Біля водоспаду розташовувалися природні джерела, які прикрасили скульптурами. Наприклад, джерело з головою лева – діюче і до нашого часу. Від парадного входу у палац, на північ, був двометровий кам’яний паркан, за яким ріс фруктовий сад. Посередині була встановлена теплиця, де вирощувалися пальми, лимони та екзотичні дерева. За садом була встановлена водонапірна вежа, яка була виконана у формі середньовічної замкової башти із зубцями. Малієвецький водоспад– де знаходиться і, де милує око знає багато туристів. Але те, що його давно вже могло не існувати – знають не всі. Адже насправді його доля була не така вже й весела. Нащадок палацу Ксаверій Орловський виїхав закордон і працював послом у різних країнах. Палац і парк грабували і збиралися зруйнувати. Але у селі Маліївці жив місцевий лікар Селецький, дружина якого була родичкою радянського чиновника Куйбишева. Тому у 1922 році у палаці запрацювала лікарня. А пізніше тут утворили дитячий санаторій, який спеціалізувався на лікуванні туберкульозу кісток. Вода до водоспаду надходила завдяки дерев’яному водогону, який у радянські часи вже прогнив. Тому лікарка санаторію Олександра Соколова, отримавши премію у 400 рублів, купила металеві труби і водограй знову запрацював. Малієвецький водоспад більше приваблює скаутів і прихильників РУНВіри. В скелі є печера на два поверхи. Кажуть, що тут колись був ранньо-скельний слов’янський монастир. Також думають, що ще за давніх часів саме тут були язичницькі капища. А пізніше сюди з Візантії прийшов бідний монах, який жив у печері і прославляв Бога. Маліївці водоспад маршрут має досить зручний. Адже розташований за 7 кілометрів від траси Чернівці – Житомир на лівому березі річки Ушка. Найближче містечко – Дунаївці. До нього можна доїхати з Кам’янця-Подільського рейсовим автобусом. Малієвецький водоспад – надзвичайне місце, яке точно сподобається кожному, хто захоче насолодитися його красою та неймовірним виглядом.
    8
    2Kпереглядів
  • Там цейво: фіни викатили діджитал архів всіх дизайнів нокії. Гайда шукати свій 3110: https://nokiadesignarchive.aalto.fi/?node=A0001
    Там цейво: фіни викатили діджитал архів всіх дизайнів нокії. Гайда шукати свій 3110: https://nokiadesignarchive.aalto.fi/?node=A0001
    NOKIADESIGNARCHIVE.AALTO.FI
    Nokia Design Archive
    Exploring unseen concepts of design and opportunities of design-driven transformation and change
    1
    2Kпереглядів
  • Привіт! Це Джон Сноу, і сьогодні я розповім вам про місце, яке навіть мене, людину з Півночі, змушує вклонитися його холодній величі. Антарктида — це більше ніж просто континент, це світ, де природа показує свої крайнощі. Тож загортайтеся в теплий плед і дізнавайтеся, чому цей континент не залишить вас байдужими. ❄️

    1. Континент крайнощів
    Антарктида — це найвищий, найсухіший, найвітряніший і, звичайно, найхолодніший континент. Льодовики Антарктиди тримають 90% світового льоду і 80% всієї прісної води! 🍦

    2. Пів року дня і пів року ночі
    На Південному полюсі сонце грає за своїми правилами: півроку безперервного світла влітку і півроку темряви взимку. Уявіть, як це впливає на місцеві дослідницькі станції. 💡🌌

    3. Світ під кригою
    Під товщею льоду ховається озеро Схід, яке було ізольоване мільйони років. Науковці припускають, що там можуть бути унікальні мікроорганізми. Можливо, це місце — наш єдиний шанс знайти "інопланетян", не виходячи за межі Землі. 🧬

    4. Найбільша пустеля у світі
    Антарктида — це пустеля. Так, ви не помилилися! Опади тут — велика рідкість. Річний рівень опадів — лише 50 мм і переважно у вигляді снігу. Пустеля, де замість піску — крига.

    5. Лавові озера і вулкани
    Хто сказав, що холодні землі позбавлені вогню? На континенті є діючі вулкани, такі як Еребус, відомий своїми лавовими озерами. Виверження там відстежують ретельно, бо вулкан розташований недалеко від наукових станцій. 🌋

    6. Мир і наука
    Згідно з Договором про Антарктику 1959 року, цей континент належить лише науці та миру. Військова діяльність, видобуток ресурсів і будь-яке забруднення тут заборонені. Це наче домовленість, де всі справді дотримуються правил. 🌍✌️

    7. Лід та метеорити
    Льодовикові поля Антарктиди — справжня скарбниця метеоритів. Чому? Бо лід зберігає ці космічні скарби, і їх легше знайти. Серед знайдених зразків були навіть шматочки Марса і Місяця. Це вам не камінці на узбіччі. ☄️

    8. Минуле Антарктиди
    Колись Антарктида була частиною Гондвани — суперконтиненту, що існував мільйони років тому. Тоді вона була покрита густими лісами, де мешкали динозаври й сумчасті тварини. Скам’янілості свідчать про часи, коли на місці криги панувало життя. 🌳🦖

    9. Туризм і круїзи
    З 1960-х років люди почали відвідувати Антарктиду не тільки для досліджень, а й заради пригод. Сьогодні тисячі туристів відвідують цей континент щороку, насолоджуючись його незайманою природою з борту круїзних лайнерів.

    10. Антарктичний океан
    Навколишній Південний океан вирує життям: сині кити, косатки, тюлені й навіть холодостійкі риби. Антарктична конвергенція, де холодні й теплі води змішуються, створює багате на поживні речовини середовище для всього цього життя. 🐋

    11. Якщо лід розтане…
    Якби весь лід Антарктиди розтанув, рівень світового океану піднявся б на 45-60 метрів. Багато міст перетворилися б на підводні музеї, а населенню довелося б шукати нові домівки. Бережімо нашу планету, друзі! 🌊

    Антарктида — це дивовижне місце, де природа зберігає свої найкращі секрети. Вона нагадує нам про крихкість світу і про те, наскільки ми залежимо від цієї планети. Бережіть її, і пам’ятайте: навіть холод може бути теплим, якщо ми піклуємося одне про одного.

    З повагою,
    Джон Сноу ❄️

    #fan_art #супер_факт #супер_порад
    Привіт! Це Джон Сноу, і сьогодні я розповім вам про місце, яке навіть мене, людину з Півночі, змушує вклонитися його холодній величі. Антарктида — це більше ніж просто континент, це світ, де природа показує свої крайнощі. Тож загортайтеся в теплий плед і дізнавайтеся, чому цей континент не залишить вас байдужими. ❄️ 1. Континент крайнощів Антарктида — це найвищий, найсухіший, найвітряніший і, звичайно, найхолодніший континент. Льодовики Антарктиди тримають 90% світового льоду і 80% всієї прісної води! 🍦 2. Пів року дня і пів року ночі На Південному полюсі сонце грає за своїми правилами: півроку безперервного світла влітку і півроку темряви взимку. Уявіть, як це впливає на місцеві дослідницькі станції. 💡🌌 3. Світ під кригою Під товщею льоду ховається озеро Схід, яке було ізольоване мільйони років. Науковці припускають, що там можуть бути унікальні мікроорганізми. Можливо, це місце — наш єдиний шанс знайти "інопланетян", не виходячи за межі Землі. 🧬 4. Найбільша пустеля у світі Антарктида — це пустеля. Так, ви не помилилися! Опади тут — велика рідкість. Річний рівень опадів — лише 50 мм і переважно у вигляді снігу. Пустеля, де замість піску — крига. 5. Лавові озера і вулкани Хто сказав, що холодні землі позбавлені вогню? На континенті є діючі вулкани, такі як Еребус, відомий своїми лавовими озерами. Виверження там відстежують ретельно, бо вулкан розташований недалеко від наукових станцій. 🌋 6. Мир і наука Згідно з Договором про Антарктику 1959 року, цей континент належить лише науці та миру. Військова діяльність, видобуток ресурсів і будь-яке забруднення тут заборонені. Це наче домовленість, де всі справді дотримуються правил. 🌍✌️ 7. Лід та метеорити Льодовикові поля Антарктиди — справжня скарбниця метеоритів. Чому? Бо лід зберігає ці космічні скарби, і їх легше знайти. Серед знайдених зразків були навіть шматочки Марса і Місяця. Це вам не камінці на узбіччі. ☄️ 8. Минуле Антарктиди Колись Антарктида була частиною Гондвани — суперконтиненту, що існував мільйони років тому. Тоді вона була покрита густими лісами, де мешкали динозаври й сумчасті тварини. Скам’янілості свідчать про часи, коли на місці криги панувало життя. 🌳🦖 9. Туризм і круїзи З 1960-х років люди почали відвідувати Антарктиду не тільки для досліджень, а й заради пригод. Сьогодні тисячі туристів відвідують цей континент щороку, насолоджуючись його незайманою природою з борту круїзних лайнерів. 10. Антарктичний океан Навколишній Південний океан вирує життям: сині кити, косатки, тюлені й навіть холодостійкі риби. Антарктична конвергенція, де холодні й теплі води змішуються, створює багате на поживні речовини середовище для всього цього життя. 🐋 11. Якщо лід розтане… Якби весь лід Антарктиди розтанув, рівень світового океану піднявся б на 45-60 метрів. Багато міст перетворилися б на підводні музеї, а населенню довелося б шукати нові домівки. Бережімо нашу планету, друзі! 🌊 Антарктида — це дивовижне місце, де природа зберігає свої найкращі секрети. Вона нагадує нам про крихкість світу і про те, наскільки ми залежимо від цієї планети. Бережіть її, і пам’ятайте: навіть холод може бути теплим, якщо ми піклуємося одне про одного. З повагою, Джон Сноу ❄️ #fan_art #супер_факт #супер_порад
    5
    2Kпереглядів
  • 3
    756переглядів
  • Знаєте чому уряд купує реактори російського виробництва на Хмельницьку АЕС? За версією премʼєра Шмигаля? Це він щойно у ВР на дні уряду сказав. Виявляється, наші атомники не вміють працювати на іншому обладнанні і їх треба довго вчити. Наче реактор будується зі швидкістю шосе:))) Насправді, років 7, не менше.

    Тобто, пілоти можуть навчитись на F-16, сили ППО на Patriot та IRIS-T, а атомників наш премʼєр вважає нездатними до навчання?

    А міністр енергетики Галущенко взагалі розповів, що деякі частини реакторів Росатома зроблені в Краматорську, тому реактори не російські)))

    Що тільки у владі не придумають, щоб просунути корупційну історію розпилу 120 мільярдів бюддетних гривень, ще й з російським душком! Ми з адекватними колегами будемо робити у ВР все можливе, щоб зупинити цей дерибан.
    Знаєте чому уряд купує реактори російського виробництва на Хмельницьку АЕС? За версією премʼєра Шмигаля? Це він щойно у ВР на дні уряду сказав. Виявляється, наші атомники не вміють працювати на іншому обладнанні і їх треба довго вчити. Наче реактор будується зі швидкістю шосе:))) Насправді, років 7, не менше. Тобто, пілоти можуть навчитись на F-16, сили ППО на Patriot та IRIS-T, а атомників наш премʼєр вважає нездатними до навчання? А міністр енергетики Галущенко взагалі розповів, що деякі частини реакторів Росатома зроблені в Краматорську, тому реактори не російські))) Що тільки у владі не придумають, щоб просунути корупційну історію розпилу 120 мільярдів бюддетних гривень, ще й з російським душком! Ми з адекватними колегами будемо робити у ВР все можливе, щоб зупинити цей дерибан.
    508переглядів 1 Поширень
  • Письменницький троллінг замовляли ? 😁

    Американський письменник-фантаст Ларрі Коррея випустив фінальну книгу свої «Саги про забутого воїна», принагідно згадавши у присвяті свого колегу Джорджа Мартіна, якого фани (а тепер вже і колеги) висміюють за дуже довгу роботу над книгою «Вітри зими».

    Сторінку з присвятою оприлюднив у Twitter обліковий запис шанувальників «Гри престолів» Westerosies, на якій можна побачити напис: «Джорджу Р. Р. Мартіну. Бачиш? Це не так вже й складно».

    #новини #літературний_флюгер
    Письменницький троллінг замовляли ? 😁 Американський письменник-фантаст Ларрі Коррея випустив фінальну книгу свої «Саги про забутого воїна», принагідно згадавши у присвяті свого колегу Джорджа Мартіна, якого фани (а тепер вже і колеги) висміюють за дуже довгу роботу над книгою «Вітри зими». Сторінку з присвятою оприлюднив у Twitter обліковий запис шанувальників «Гри престолів» Westerosies, на якій можна побачити напис: «Джорджу Р. Р. Мартіну. Бачиш? Це не так вже й складно». #новини #літературний_флюгер
    6
    862переглядів
  • Останнім часом дивуюсь, наскільки шляхи «Великого будівництва» співпадають зі шляхами наступу російської армії.

    Ось, наприклад, карта початку масштабного вторгнення.

    1 – дорога **М-02** Бачівськ – Глухів – Копти. Її реконструювали в [2020](https://www.facebook.com/velyke.bud/posts/178343330453900/)-му році.

    2 – дорога **Н-07** Київ – Суми – Юнківка. Її реконструювали в [2021](https://www.facebook.com/watch/?v=3019496928294503)-му.

    3 – дорога **Н-24** Благовіщенське – Миколаїв. У [2021](https://www.facebook.com/VitaliiKimODA/videos/295814792089422/)-му її капітально відремонтували на ділянці від Миколаїва до Вознесенська, новий міст збудували.

    4 – дорога **Н-26** Мілове – Старобільск, яку дуже активно ремонтували у [2021](http://loga.gov.ua/oda/press/news/avtoshlyah_n_26_do_milovogo_vidnovl...

    Або, наприклад, **Чорнобаївка**. Чому росіяни так вперто туди лізуть? Тому що там знаходиться міжнародний аеропорт «Херсон». Нещодавно його кардинально реконструювали, злітну смугу продовжили до 2600 метрів та розширили до 60 метрів. Саме тому вона тепер дуже зручна для ворожої авіації. Реконструювали аеропорт – так, звісно! – в 2021 році, і теж [за кошти «великого будівництва»](https://khoda.gov.ua/“velike-budіvnictvo”:-v-aeroportu-“herso...

    Так, усьому цьому є розумне пояснення. Окупанти їхали ключовими, важливими шляхами. Важливі шляхи треба хоча б інколи ремонтувати. І міжнародний аеропорт Херсону, з його населенням 250 тисяч, теж конче потрібен. Тому дійсно – витратити кошти на його реконструкцію було важливіше, ніж на кисень для ковідних лікарень.

    Але певні нехороші думки інколи виникають.

    Подивіться на карту. Коли росіяни намагалися охопити Київ зі сходу, їм довелося їхати аж з самих Сум, шляхами 1 та 2. Це, на хвилиночку, 350 кілометрів. Чому вони не зайшли з півночі, з боку Білорусі? Що їм завадило?

    Завадила їм сама природа, тому що це – Полісся.

    Ліси та болота Полісся сторіччями були непридатними для проходу війська. Ані Наполеон, ані Гітлер не намагалися тут пройти – Наполеон обійшов Полісся з півночі, а Гітлер – двома шляхами, наступаючи на Київ і Мінськ.

    Добре, припустимо. Але чому з протилежного, правого боку Дніпра, зі сторони Чорнобиля природа не завадила ворогам атакувати та хутко просунутися до Ірпеня, Бучі, Гостомеля?

    Все просто – там було «Велике будівництво». Більш того, там був один з найбільш дивних проєктів «програми президента» – будівництво мережі автошляхів в зоні відчуження.

    Ось, наприклад, новина квітня 2021 року: «[У Чорнобильській зоні відремонтують 40](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zo... кілометрів ](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zo... Читаємо: «Укравтодор… за програмою президента «Велике будівництво» розпочало ремонтні роботи на ділянці 40 км дороги між КПП «Дитятки», КПП «Прип'ять» та під'їздом до Чорнобильської АЕС».

    А тепер подивимося на карту. КПП «Прип'ять-1» – це у зоні відчуження, той самий «Рудий ліс», 10 кілометрів до білоруського кордону. КПП «Дитятки» – межа зони відчуження. А до КПП «Чорнобиль» веде ще одна дорога з Білорусі – Р-56.

    Тобто виходить, що напередодні російської навали зробили новенький 40-кілометровий автобан – від білоруського кордону через поліські ліси чорнобильської зони в бік Києва. Для кого треба було це будувати в розпал пандемії? Для туристів-екстремалів?! Та невже?

    Далі ця дорога веде через Прибірськ на Іванків. Завдяки «великому будівництву», в Іванкові російські танки [були в перший день війни](https://www.unian.net/war/voyna-v-ukraine-2022-zhiteli-poselka-v-cher... І Чорнобильську АЕС захопили – теж завдяки йому.

    В Іванкові дорога з Чорнобиля перетинається з трасою Р-02, яка через Димер та Вишгород йде на Київ. Пам'ятаєте, на початку березня в бік Києва стояла довжелезна колона російської бронетехніки? Вгадайте, яким шляхом вона рухалася. Так, звісно — через Прибірськ та Іванків.

    Пам'ятаєте, як ворожа техніка не могла з'їхати з дороги, тому що одразу застрягала в болоті? Це було саме там, це Полісся. Тобто — твердий асфальт новеньких доріг став фактично плацдармом, навіть «плацом» для російської важкої техніки.

    Так, я знаю, чия це ~~була~~ програма «Велике будівництво». Так, я знаю хто був координатором. Так, я розумію, що за бажанням можна знайти розумне пояснення ухвалених рішень.

    Але – все одно.

    **Мені дуже цікаво дізнатися, хто саме, в межах яких саме своїх повноважень, за якою конкретно процедурою визначав перелік об'єктів для «програми президента «Велике будівництво».**

    © Сергій Дібров
    Останнім часом дивуюсь, наскільки шляхи «Великого будівництва» співпадають зі шляхами наступу російської армії. Ось, наприклад, карта початку масштабного вторгнення. 1 – дорога **М-02** Бачівськ – Глухів – Копти. Її реконструювали в [2020](https://www.facebook.com/velyke.bud/posts/178343330453900/)-му році. 2 – дорога **Н-07** Київ – Суми – Юнківка. Її реконструювали в [2021](https://www.facebook.com/watch/?v=3019496928294503)-му. 3 – дорога **Н-24** Благовіщенське – Миколаїв. У [2021](https://www.facebook.com/VitaliiKimODA/videos/295814792089422/)-му її капітально відремонтували на ділянці від Миколаїва до Вознесенська, новий міст збудували. 4 – дорога **Н-26** Мілове – Старобільск, яку дуже активно ремонтували у [2021](http://loga.gov.ua/oda/press/news/avtoshlyah_n_26_do_milovogo_vidnovlyuvatimut_cogorich)-му. Або, наприклад, **Чорнобаївка**. Чому росіяни так вперто туди лізуть? Тому що там знаходиться міжнародний аеропорт «Херсон». Нещодавно його кардинально реконструювали, злітну смугу продовжили до 2600 метрів та розширили до 60 метрів. Саме тому вона тепер дуже зручна для ворожої авіації. Реконструювали аеропорт – так, звісно! – в 2021 році, і теж [за кошти «великого будівництва»](https://khoda.gov.ua/%E2%80%9Cvelike-bud%D1%96vnictvo%E2%80%9D%3A-v-aeroportu-%E2%80%9Cherson%E2%80%9D-aktivno-triva%D1%94-rekonstrukc%D1%96ja-zl%D1%96tno-posadkovo%D1%97-smugi). Так, усьому цьому є розумне пояснення. Окупанти їхали ключовими, важливими шляхами. Важливі шляхи треба хоча б інколи ремонтувати. І міжнародний аеропорт Херсону, з його населенням 250 тисяч, теж конче потрібен. Тому дійсно – витратити кошти на його реконструкцію було важливіше, ніж на кисень для ковідних лікарень. Але певні нехороші думки інколи виникають. Подивіться на карту. Коли росіяни намагалися охопити Київ зі сходу, їм довелося їхати аж з самих Сум, шляхами 1 та 2. Це, на хвилиночку, 350 кілометрів. Чому вони не зайшли з півночі, з боку Білорусі? Що їм завадило? Завадила їм сама природа, тому що це – Полісся. Ліси та болота Полісся сторіччями були непридатними для проходу війська. Ані Наполеон, ані Гітлер не намагалися тут пройти – Наполеон обійшов Полісся з півночі, а Гітлер – двома шляхами, наступаючи на Київ і Мінськ. Добре, припустимо. Але чому з протилежного, правого боку Дніпра, зі сторони Чорнобиля природа не завадила ворогам атакувати та хутко просунутися до Ірпеня, Бучі, Гостомеля? Все просто – там було «Велике будівництво». Більш того, там був один з найбільш дивних проєктів «програми президента» – будівництво мережі автошляхів в зоні відчуження. Ось, наприклад, новина квітня 2021 року: «[У Чорнобильській зоні відремонтують 40](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)[ кілометрів ](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)[дороги](https://www.ukrinform.ua/amp/rubric-tourism/3224536-u-cornobilskij-zoni-vidremontuut-40-kilometriv-dorogi.html)». Читаємо: «Укравтодор… за програмою президента «Велике будівництво» розпочало ремонтні роботи на ділянці 40 км дороги між КПП «Дитятки», КПП «Прип'ять» та під'їздом до Чорнобильської АЕС». А тепер подивимося на карту. КПП «Прип'ять-1» – це у зоні відчуження, той самий «Рудий ліс», 10 кілометрів до білоруського кордону. КПП «Дитятки» – межа зони відчуження. А до КПП «Чорнобиль» веде ще одна дорога з Білорусі – Р-56. Тобто виходить, що напередодні російської навали зробили новенький 40-кілометровий автобан – від білоруського кордону через поліські ліси чорнобильської зони в бік Києва. Для кого треба було це будувати в розпал пандемії? Для туристів-екстремалів?! Та невже? Далі ця дорога веде через Прибірськ на Іванків. Завдяки «великому будівництву», в Іванкові російські танки [були в перший день війни](https://www.unian.net/war/voyna-v-ukraine-2022-zhiteli-poselka-v-chernigovskoy-oblasti-rasskazali-o-kadyrovcah-novosti-vtorzheniya-rossii-na-ukrainu-11775259.html). І Чорнобильську АЕС захопили – теж завдяки йому. В Іванкові дорога з Чорнобиля перетинається з трасою Р-02, яка через Димер та Вишгород йде на Київ. Пам'ятаєте, на початку березня в бік Києва стояла довжелезна колона російської бронетехніки? Вгадайте, яким шляхом вона рухалася. Так, звісно — через Прибірськ та Іванків. Пам'ятаєте, як ворожа техніка не могла з'їхати з дороги, тому що одразу застрягала в болоті? Це було саме там, це Полісся. Тобто — твердий асфальт новеньких доріг став фактично плацдармом, навіть «плацом» для російської важкої техніки. Так, я знаю, чия це ~~була~~ програма «Велике будівництво». Так, я знаю хто був координатором. Так, я розумію, що за бажанням можна знайти розумне пояснення ухвалених рішень. Але – все одно. **Мені дуже цікаво дізнатися, хто саме, в межах яких саме своїх повноважень, за якою конкретно процедурою визначав перелік об'єктів для «програми президента «Велике будівництво».** © Сергій Дібров
    WWW.FACEBOOK.COM
    Error
    754переглядів 1 Поширень
  • Письменниця, професорка і активістка, Зонтаґ — одна з найбільш провокаційних інтелектуалок XX століття. За її словами, література стала для неї паспортом, який дозволив перейти кордон до "великого" життя — тобто зони свободи. Вона була суперечливою і славилася революційними настроями. Вона захищала права жінок і займала активну позицію. Її і хвалили, і критикували водночас за замітки про американську культуру. Багато її політичних есеїв сьогодні такі ж актуальні, як і 50 років тому. Vogue UA розповідає, що потрібно знати про Сьюзан Зонтаґ:
    https://vogue.ua/article/culture/knigi/ne-takaya-kak-vse-chto-nuzhno-...

    Книги авторки можна придбати англійською на Yakaboo або українською від видавництва Жупанського "Хвороба як метафора"
    Письменниця, професорка і активістка, Зонтаґ — одна з найбільш провокаційних інтелектуалок XX століття. За її словами, література стала для неї паспортом, який дозволив перейти кордон до "великого" життя — тобто зони свободи. Вона була суперечливою і славилася революційними настроями. Вона захищала права жінок і займала активну позицію. Її і хвалили, і критикували водночас за замітки про американську культуру. Багато її політичних есеїв сьогодні такі ж актуальні, як і 50 років тому. Vogue UA розповідає, що потрібно знати про Сьюзан Зонтаґ: https://vogue.ua/article/culture/knigi/ne-takaya-kak-vse-chto-nuzhno-znat-o-pisatelnice-syuzen-zontag-29865.html Книги авторки можна придбати англійською на Yakaboo або українською від видавництва Жупанського "Хвороба як метафора"
    VOGUE.UA
    Не така як всі: що слід знати про письменницю Сьюзен Зонтаґ
    16 січня народилася письменниця і філософка Сьюзен Зонтаґ, одна зі знакових інтеле...
    4
    745переглядів
  • А потім дивуємося - чому ніхто не хоче йти служити, воювати, захищати? А тому що ось такий він - юридичний захист військових. Нардеп Гончаренко розповідає:
    Пам'ятаєте піздєцову історію з 221 понтонною бригадою?

    Після нашого з вами розголосу ДБР відкрило кримінальне провадження щодо, відповідальних за всі жахіття, командирів.

    А вже сьогодні мені пишуть військові цієї бригади, що їх побратимів почали МАСОВО відправляти В ПІХОТУ.

    Мова йде про 400-700 людей!

    Спочатку їх били та вимагали гроші, а тепер всіх відправляють в піхоту.

    Може припинимо цей бардак?

    Чи нам профільні інженери вже теж не потрібні?
    А потім дивуємося - чому ніхто не хоче йти служити, воювати, захищати? А тому що ось такий він - юридичний захист військових. Нардеп Гончаренко розповідає: Пам'ятаєте піздєцову історію з 221 понтонною бригадою? Після нашого з вами розголосу ДБР відкрило кримінальне провадження щодо, відповідальних за всі жахіття, командирів. А вже сьогодні мені пишуть військові цієї бригади, що їх побратимів почали МАСОВО відправляти В ПІХОТУ. Мова йде про 400-700 людей! Спочатку їх били та вимагали гроші, а тепер всіх відправляють в піхоту. Може припинимо цей бардак? Чи нам профільні інженери вже теж не потрібні?
    1
    635переглядів 1 Поширень
  • 2
    697переглядів