#поезія
Щаслива жінка, як ранкова кава,
з гірчинкою та присмаком кориці.
Лишає післясмак тонкùй, цікавий
і п'єш її, мов воду із криниці...
Сміється тихо. Грається в мовчанку.
Буває, пише в зошиті есе.
Пече коржі. Стрічає сонце зранку.
І вірить, що погане все мине.
Щаслива жінка, як погідна осінь,
ховає біль колишній у туманах.
Не заздрить. І не палить папіроси.
І не шукає "долі" у романах.
Вона уміє говорити з небом,
сушити трави і плести шкарпети.
Мастити пляцки полуничним кремом
і берегти в душі чужі секрети.
Щаслива жінка, наче птаха в травні.
То не про вік, то тільки стан душі...
І не важливо, скільки душ прадавніх
колись ридало в неї на плечі...
Вона уміє вірити й молитись,
чекати так, як ще ніхто й ніколи...
В очах у неї можна загубитись,
відчувши в косах дух од матіоли...
Щаслива жінка, наче стигле ябко.
Солодка мрія. І чиясь омана.
То не про вроду. І на тому крапка.
Вона щаслива, бо чиясь кохана...
Людмила Галінська
#поезія
Щаслива жінка, як ранкова кава,
з гірчинкою та присмаком кориці.
Лишає післясмак тонкùй, цікавий
і п'єш її, мов воду із криниці...
Сміється тихо. Грається в мовчанку.
Буває, пише в зошиті есе.
Пече коржі. Стрічає сонце зранку.
І вірить, що погане все мине.
Щаслива жінка, як погідна осінь,
ховає біль колишній у туманах.
Не заздрить. І не палить папіроси.
І не шукає "долі" у романах.
Вона уміє говорити з небом,
сушити трави і плести шкарпети.
Мастити пляцки полуничним кремом
і берегти в душі чужі секрети.
Щаслива жінка, наче птаха в травні.
То не про вік, то тільки стан душі...
І не важливо, скільки душ прадавніх
колись ридало в неї на плечі...
Вона уміє вірити й молитись,
чекати так, як ще ніхто й ніколи...
В очах у неї можна загубитись,
відчувши в косах дух од матіоли...
Щаслива жінка, наче стигле ябко.
Солодка мрія. І чиясь омана.
То не про вроду. І на тому крапка.
Вона щаслива, бо чиясь кохана...
Людмила Галінська
Українська
English
