• 🔻60 населених пунктів на Сумщині евакуйовано повністю, всього небезпечні райони залишили вже 60% жителів, - голова ОВА Григоров
    За його словами, евакуації підлягають 213 населених пунктів.
    🔻60 населених пунктів на Сумщині евакуйовано повністю, всього небезпечні райони залишили вже 60% жителів, - голова ОВА Григоров За його словами, евакуації підлягають 213 населених пунктів.
    98views
  • https://youtube.com/shorts/QdppukRlLFQ?si=E1ZB3vgjlwt17Mpt
    https://youtube.com/shorts/QdppukRlLFQ?si=E1ZB3vgjlwt17Mpt
    Love
    1
    336views
  • На Дніпропетровщині оштрафували водія евакуаційного автобуса, який транспортував поранених з фронту.
    Водій евакуаційного автобуса, який перевозив 14 тяжкопоранених військових з передової, отримав штраф за перевищення швидкості. Серед пацієнтів були представники особливо вразливої категорії – кисневозалежні хворі, для яких кожна хвилина має вирішальне значення.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    На Дніпропетровщині оштрафували водія евакуаційного автобуса, який транспортував поранених з фронту. Водій евакуаційного автобуса, який перевозив 14 тяжкопоранених військових з передової, отримав штраф за перевищення швидкості. Серед пацієнтів були представники особливо вразливої категорії – кисневозалежні хворі, для яких кожна хвилина має вирішальне значення. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    1comments 205views
  • «Коли Господь створював Україну,він уже тоді розумів,що має бути посланий Арестович».
    Навіть Бог його вже послав 😁
    «Коли Господь створював Україну,він уже тоді розумів,що має бути посланий Арестович». Навіть Бог його вже послав 😁
    319views 7Plays
  • 47views
  • ❗️🔫Злочинець чекав на Парубія в заздалегідь обраному місці та міг мати спільника, – повідомив ексспівробітник СБУ, розібравши відео (https://24tv.ua/parubiya-vbili-napadnika-mig-buti-pomichnik-shho-tse-... вбивства.

    З імовірністю 99% його чітко поінформували, що Парубій вийшов зі спортзалу чи будинку і пішов по цій вулиці, сказав Іван Ступак в ефірі 24 Каналу.

    😵‍💫 Станом на зараз відомо:

    📹Правоохоронці перевіряють записи з камер відеоспостереження та розглядають різні версії вбивства

    🇺🇦На будівлі Верховної Ради приспущено Державний Прапор.
    ❗️🔫Злочинець чекав на Парубія в заздалегідь обраному місці та міг мати спільника, – повідомив ексспівробітник СБУ, розібравши відео (https://24tv.ua/parubiya-vbili-napadnika-mig-buti-pomichnik-shho-tse-vkazuye_n2904823) вбивства. З імовірністю 99% його чітко поінформували, що Парубій вийшов зі спортзалу чи будинку і пішов по цій вулиці, сказав Іван Ступак в ефірі 24 Каналу. 😵‍💫 Станом на зараз відомо: 📹Правоохоронці перевіряють записи з камер відеоспостереження та розглядають різні версії вбивства 🇺🇦На будівлі Верховної Ради приспущено Державний Прапор.
    131views 2Plays
  • Вийшов офіційний трейлер документального фільму "Стрічка часу" режисерки Катерини Горностай. Він увійшов до основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, переможців якого оголосять вже завтра.

    "Стрічка часу" — це документальний фільм про українських вчителів і учнів, які попри війну продовжують навчання, зокрема на деокупованих і прифронтових територіях. У фільмі немає закадрового голосу та інтерв’ю, але він наочно демонструє боротьбу за освіту, ідентичність і життя в умовах постійної небезпеки.

    #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    Вийшов офіційний трейлер документального фільму "Стрічка часу" режисерки Катерини Горностай. Він увійшов до основної конкурсної програми 75-го Берлінського міжнародного кінофестивалю, переможців якого оголосять вже завтра. "Стрічка часу" — це документальний фільм про українських вчителів і учнів, які попри війну продовжують навчання, зокрема на деокупованих і прифронтових територіях. У фільмі немає закадрового голосу та інтерв’ю, але він наочно демонструє боротьбу за освіту, ідентичність і життя в умовах постійної небезпеки. #Коло_Кіно #Новини_кіно #Українське_кіно
    Love
    Like
    7
    357views
  • #поезія

    Калатаю у кухлику каву.
    Гірчить...
    Дрібка спецій осінніх на дно —
    най смакує.
    Стало швидше темніти під вечір.
    За мить
    згасне сонце натомлених днів.
    Ніч пантрує
    перестиглу, мов грушу рапату,
    осінь,
    шиє шовком (по чорному тлі)
    зорі.
    Ходять тіні під вікнами —
    тихі та босі,
    колисанки співають сумні.
    В покорі
    тягнуть рядна (діряві та мокрі)
    тумани.
    Жовтень мовчки покинув світ.
    Сумую...
    Калатаю у кухлику каву.
    Гурмани —
    я і Осінь... І тіні оті,
    що у ніч гарцюють...


    Людмила Галінська
    #поезія Калатаю у кухлику каву. Гірчить... Дрібка спецій осінніх на дно — най смакує. Стало швидше темніти під вечір. За мить згасне сонце натомлених днів. Ніч пантрує перестиглу, мов грушу рапату, осінь, шиє шовком (по чорному тлі) зорі. Ходять тіні під вікнами — тихі та босі, колисанки співають сумні. В покорі тягнуть рядна (діряві та мокрі) тумани. Жовтень мовчки покинув світ. Сумую... Калатаю у кухлику каву. Гурмани — я і Осінь... І тіні оті, що у ніч гарцюють... Людмила Галінська
    Like
    2
    103views
  • Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли.
    Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”.

    Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору.
    У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет.

    Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками.
    Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання.

    Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць.
    В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі.

    На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину.

    З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду.

    Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці.

    У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі.

    Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь.

    В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою.

    Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати.

    У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область.

    Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки.

    А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя.

    Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані.

    Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків.

    У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі.

    За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні.

    А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя.

    Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти.

    Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід.

    І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася.

    Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник.

    Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича.

    Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу.

    Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки.

    Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США.

    У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років.

    У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83.
    Похована на Личаківському кладовищі.

    P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞

    Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки.

    У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі!

    @Мирослава Малик
    Глибоко посаджені очі й випукла родимка на правій щоці на лінії губ. Миловидне обличчя 19-річної студентки англійської філології в аудиторії університету Франка сповнюється жахом — за нею прийшли. Привозять в тюрму на Лонцького — у контррозвідку СМЕРШ. За абревіатурою — гасло “Смерть шпигунам”. Дівчина опиняється за закритими дверима мʼясорубки сталінського терору. У ту ніч, в грудні 1945-го, з неї вибивають зізнання у приналежності до ОУН. Під час тортур перебивають дротяною нагайкою хребет. Криваве слідство триває 4 місяці. А вже в березні 1946-го дівчину судять. Роблять це в камері, бо показувати до суду настільки побите дівча не хочуть навіть перед своїми ж працівниками. Вирок — 10 років таборів, 5 років позбавлення прав і довічне заслання. Етап зі Львова до особливо суворого табору для політвʼязнів в Іркутській області триває понад місяць. В одній із каторжних лікарень дівчині роблять операцію. Нбито остеомієліт, а насправді — наслідки побиття. Інвалідної групи не дають. Ледве теплою дівчину етапують на будівництво Байкало-Амурської магістралі. На кам'яному кар'єрі камінь падає й ламає праву руку. До всього щастя роблять ще одну операцію — на перитоніт. Гній, який не має сили вийти, проривається в черевну порожнину. З того лікарняного ліжка — на шпалозавод і лісоповал. А звідти – на слюдяну фабрику щипати слюду. Отак поміж каторжних робіт з болячками, недосипом і недоїданням минають роки золотої молодості дівчини з родимкою на щоці. У засланні в Анжеро-Судженську в бараці родина й земляки. Ще у 1944-му сестру арештували за участь у визвольному русі, а згодом батьків і малолітнього брата. Батько не дожив до зустрічі. Довший час не вдається влаштуватися на роботу, але з недуги вийшла ще й користь. В протитуберкульозному диспансері, куди прийшла перевіритися, вдається влаштуватися реєстраторкою, а потім медичною статистикою, а ще пізніше — лікаркою-статисткою. Пізніше, на диво, один хірург допомагає виявити пухлини в грудному відділі хребта і сприяє, щоб в Ленінграді прооперували. Професор виймає гомілкову кістку з ноги і вставляє в хребет, щоб міг бодай якось триматися купи. Півтора року в ліжку у гіпсі. Дають першу групу, але випрошує другу — треба ж працювати. У 1968-му дозволяють виїхати. Але тільки не у Львів та область. Обирає Івано-Франківськ. Із труднощами влаштовується медсестрою і працює з увʼязненими у туберкульозній лікарні, але недовго — якихось чотири роки. А в жовтні 1972 року знову арешт. У звинуваченні йдеться, що пише антирадянські вірші. За збірку віршів із любов’ю до України й знайомство із деякими учасниками українського руху опору змушена знову заплатити більшовикам роками життя. Спершу присуджують 7 років тюрми, 3 роки особливо суворого режиму і 4 роки заслання, але слідчий провокує прочитати вірш і за нього додає ще рік. Ув’язнення відбуває в Мордовії, заслання – в Казахстані. Попри всі табірні заборони продовжує поетичний шлях, розпочатий ще у 9-річному віці. Пише потайки й вишиває на шматочках полотна мініатюри на релігійну тематику: українські церкви, знамена, іконки, цитати пророків. У листопаді 1978-го – етап. Відбула в Уш-Тобе тих 5 років від дзвінка до дзвінка. У 1983 році повертається в Україну. Як «особливо небезпечна рецидивістка» може поселитися не ближче 101 кілометра від Львова. Тому і селиться у Бориславі. За своє життя 34 роки провела в тюрмах, концтаборах і на засланні. А у 57, уже дорослою жінкою зі зламаним і сяк-так складеним хребтом, але все з тією ж родимкою на правій щоці на рівні губ, зустрічає його — Василя. Також політв'язня із 15-ма роками таборів за плечима. Повстанця. Інтелігента з технічною освітою, диригента хору і воротаря футбольної команди. Знівечене здоровʼя тортурами в Норильську на старість літ доламують аж три форми раку, перш ніж Василь відійде у засвіти. Життя ламає жінку, а вона, попри хвороби, карапкається вгору. У прямому сенсі — на гору Маківку! У свої 76 років! Сходить зі схилу, ламає ногу, отримує допомогу, зокрема сильне знеболювальне, й продовжує похід. І лише на другий день йде до хірургічного відділення накладати гіпс, долаючи біль й усвідомлюючи, що вкотре не здалася. Імʼя незборимої сподвижниці — Ірина Сеник. Донька колишнього січового стрільця, активістка підпілля ОУН, зв’язкова Романа Шухевича. Борислав та Львів зробили її почесною громадянкою, а у США взагалі присвоїли звання однієї зі ста Героїнь Світу. Ірина Сеник написала кілька поетичних збірок, створила і відшила тисячі узорів, змоделювала сотні суконь і сорочок, але так і не належала до жодної творчої спілки. Виставки її мистецьких робіт з успіхом проходили в усіх куточках України та в Англії, Бельгії, Канаді, США. У 2002-му після виступу на підтримку блоку “Наша Україна” троє невідомих побʼють жінку в її помешканні і пограбують. Та навіть після такої сумовитої і жорстокої події серце Ірини битиметься ще сім років. У засвіти Ірина Сеник відійшла у свої 83. Похована на Личаківському кладовищі. P.S. Коли нагуглювала про цю жінку, з подивом дізналася, що у «Нашого Формату» є книга — «Одержима свободою. Шлях героїні світу Ірини Сеник». Але нема в продажі 😞 Найважливіше про пані Ірину дізналася із інтервʼю Василя Овсієнка, якому пощасливилось записати голос цієї неймовірної жінки. У Дрогобицькому музеї начебто зберігаються її листування з іншими дисидентами та оті неповторні узори. Класно, якщо так, бо цю безцінну спадщину точно треба побачити на власні очі! @Мирослава Малик
    664views 1 Shares
  • #гумор
    #гумор
    Haha
    2
    85views