#книжковий_відгук #Лана_читає
“Діти кістки й крові” Томі Адеємі
Перша частина трилогії "Спадок Ор'їші"
Видавництво Книголав
Колись Ор’їша була сповнена магії. Маги могли лікувати, будувати, керувати водою та вогнем, а також, як мати Зейлі та Зейна, викликати духів померлих. Але в одну ніч жорстокий король Саран винищив усіх магів, залишивши тільки їхніх маленьких дітей. Здавалося, що магія зникла, а все, що від неї лишилося, - це біле волосся у нащадків вбитих магії та статус “черв’яків”. Але зв’язок з богами не розірваний до кінця, і лише одна зустріч перевернула життя Зейлі та Зейна. Вони отримали шанс повернути магію та зруйнувати систему.
Скажу чесно, якби не завдання “Автор з Африки” в марафоні, який я все одно завалю, я б до цієї книги не дісталася. Думала, що мучитиму її довго, а прочитала за два дні. Але це не значить, що це легка розважальна історія. Дідька лисого, вже від початку авторка демонструє жорстокий світ, загортаючи у магічну упаковку сучасний контекст.
Навіть не беруся порахувати, скільки разів книга робила мені боляче та розбивала серце. Я то плакала, то панікувала. Вона темна, жорстока, сповнена крові та смертей, ненависті та поганих рішень. Було навіть страшно від якогось просвітлення, бо потім ставався черговий пиздець. Герої проходять через пекельні випробування, і когось вони змінюють на краще, а комусь щастить значно менше. Але є такі, що темні-темні, без жодного промінчика людяності. І ця твердолобість жахає.
Авторка неймовірно яскраво зобразила бридотну ієрархію. Від ставлення до магів у мене постійно кривилося обличчя - вони тут стикаються зі зневагою та несправедливістю, під якими замасковані расизм з реального життя, свавілля та відчуття безкарності з боку тих, хто типу як “має більше прав”. Мене дуже рятувала наявність магії, яка робить цей світ більш фентезійним. У книзі є багато традицій, магічних ритуалів, звертань до богів, і, як я зрозуміла, натхненням тут є релігія йоруба. Принаймні, є деякі відсилки.
Мені здається, що книга нікого не залишить байдужим. Тут явно є алюзія на расизм, але взагалі конфлікт можна перенести на будь-які дві сторони, одна з яких є пригноблювачем, а інша хоче вирватися з цього ярма. Болісна, але неймовірна історія. Продовження однозначно читатиму.
#книжковий_відгук #Лана_читає
“Діти кістки й крові” Томі Адеємі
Перша частина трилогії "Спадок Ор'їші"
Видавництво Книголав
Колись Ор’їша була сповнена магії. Маги могли лікувати, будувати, керувати водою та вогнем, а також, як мати Зейлі та Зейна, викликати духів померлих. Але в одну ніч жорстокий король Саран винищив усіх магів, залишивши тільки їхніх маленьких дітей. Здавалося, що магія зникла, а все, що від неї лишилося, - це біле волосся у нащадків вбитих магії та статус “черв’яків”. Але зв’язок з богами не розірваний до кінця, і лише одна зустріч перевернула життя Зейлі та Зейна. Вони отримали шанс повернути магію та зруйнувати систему.
Скажу чесно, якби не завдання “Автор з Африки” в марафоні, який я все одно завалю, я б до цієї книги не дісталася. Думала, що мучитиму її довго, а прочитала за два дні. Але це не значить, що це легка розважальна історія. Дідька лисого, вже від початку авторка демонструє жорстокий світ, загортаючи у магічну упаковку сучасний контекст.
Навіть не беруся порахувати, скільки разів книга робила мені боляче та розбивала серце. Я то плакала, то панікувала. Вона темна, жорстока, сповнена крові та смертей, ненависті та поганих рішень. Було навіть страшно від якогось просвітлення, бо потім ставався черговий пиздець. Герої проходять через пекельні випробування, і когось вони змінюють на краще, а комусь щастить значно менше. Але є такі, що темні-темні, без жодного промінчика людяності. І ця твердолобість жахає.
Авторка неймовірно яскраво зобразила бридотну ієрархію. Від ставлення до магів у мене постійно кривилося обличчя - вони тут стикаються зі зневагою та несправедливістю, під якими замасковані расизм з реального життя, свавілля та відчуття безкарності з боку тих, хто типу як “має більше прав”. Мене дуже рятувала наявність магії, яка робить цей світ більш фентезійним. У книзі є багато традицій, магічних ритуалів, звертань до богів, і, як я зрозуміла, натхненням тут є релігія йоруба. Принаймні, є деякі відсилки.
Мені здається, що книга нікого не залишить байдужим. Тут явно є алюзія на расизм, але взагалі конфлікт можна перенести на будь-які дві сторони, одна з яких є пригноблювачем, а інша хоче вирватися з цього ярма. Болісна, але неймовірна історія. Продовження однозначно читатиму.
Українська
English
