#історія #події 🗺️ Голосування, що розділило землю: Резолюція ООН 181 і Палестинський план 🗳️ 29 листопада 1947 року в історії Близького Сходу настала точка неповернення. У цей день молода Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй, створена лише двома роками раніше, ухвалила доленосну Резолюцію 181, відому як План розділу Палестини. Голосування відбувалося під неймовірним дипломатичним тиском і стало спробою вирішити конфлікт, який Британська імперія, що відмовлялася від свого мандата, вже не могла контролювати. Карта двох держав, одного міста 📏 План передбачав поділ території Палестини, що перебувала під британським управлінням, на дві незалежні держави — арабську та єврейську. При цьому євреям, які тоді складали близько третини населення, виділялося близько 56% території. Це пояснювалося наявністю великих незаселених пустельних районів у зоні, відведеній єврейській державі. Священне місто Єрусалим не мав належати жодній зі сторін: він отримував особливий статус corpus separatum (окрема одиниця) під міжнародним управлінням ООН. Дипломатична драма 🎭 Фінальне голосування було напруженим: 33 держави підтримали резолюцію (зокрема, США та, що стало великим сюрпризом для Заходу, Радянський Союз), 13 виступили проти (усі арабські країни та Індія), і 10 утрималися. Це означало, що план набрав необхідні дві третини голосів. Дві реакції і початок війни Наслідки голосування були миттєвими та полярними. * Єврейська громада (Ішув) святкувала. Незважаючи на те, що план був недосконалим і вимагав територіальних компромісів, він надавав міжнародне правове обґрунтування для створення власної держави після століть поневірянь. * Арабські лідери та більшість арабських держав категорично відкинули резолюцію. Вони вважали, що ООН не має права розпоряджатися їхньою землею та що план несправедливо ігнорує права палестинської арабської більшості. Відмова арабської сторони призвела до негайного зростання насильства та громадянської війни, яка переросла у Арабо-ізраїльську війну 1948 року. Резолюція 181, задумана як план мирного поділу, стала фактично юридичним початком одного з найтриваліших та найскладніших геополітичних конфліктів сучасності.

#історія #події 🇺🇦 Від козацької булави до символу влади: Затвердження Президентських клейнодів (1999). Після здобуття незалежності Україна потребувала не лише нової Конституції та інститутів, але й власних, укорінених у багатовіковій історії символів влади. Ці символи, або клейноди, мали наголошувати на тяглості державності від часів Київської Русі та Козаччини, а не починати історію з чистого аркуша. 29 листопада 1999 року, у розпал першої хвилі державотворення, Президент Леонід Кучма підписав Указ № 1507/99, який юридично закріпив чотири офіційні символи глави держави, надавши їм протокольного значення: 1. Прапор (штандарт) Президента України 🚩 Це синій квадрат із золотим Тризубом у центрі, оточеним рослинним орнаментом. Прапор є офіційним знаком, що підіймається над місцем перебування Президента та використовується під час урочистих церемоній. 2. Знак Президента України (Колар) 🏅 Найбільш історично насичений елемент. Це орденський ланцюг, який глава держави одягає під час інавгурації та інших особливо урочистих подій. Його ланки — медальйони — містять ключові віхи української історії: Тризуб, золотий нагрудний скіфський елемент (пектораль), золота гривня часів Київської Русі та Київська зірка. Це пряма візуальна лінія від найдавніших культур на українських землях до сучасної держави. 3. Гербова печатка Президента 📜 Використовується для засвідчення підпису Президента на грамотах, дипломах та офіційних документах. Вона містить малий Державний Герб України (Тризуб), оточений написом «Президент України». 4. Булава Президента України 🛡️ Не варто плутати з бойовою зброєю: ця булава є символом влади, що має наскрізне історичне значення в Україні. Вона відсилає до традицій гетьманів та козацьких отаманів, символізуючи військову та політичну суверенність. Президентська булава виготовлена з позолоченого срібла та оздоблена дорогоцінними металами. Її вершина прикрашена золотим картушем з гравійованим написом «Orbis terrarum». Запровадження цих клейнодів 29 листопада 1999 року стало важливим етапом у формуванні національної ідентичності та державного протоколу, демонструючи світові, що українська влада успадковує традиції величних історичних епох.

#історія #особистості 🌾 Батько української прози: Два обличчя Григорія Квітки-Основ'яненка (1778) 📜 Сьогодні ми згадуємо Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка, людину, яка не просто писала, а фактично створила українську художню прозу. Народившись 29 листопада 1778 року у слободі Основа під Харковом (звідки й походить його псевдонім), він успадкував старовинне козацьке прізвище і, що важливіше, прагнення до національного самовираження. Легітимізація "мужицької мови" 🗣️ На початку XIX століття українська мова в літературі вважалася придатною лише для бурлеску, віршування або фарсів. Квітка-Основ’яненко кинув виклик цьому стереотипу. Його мета була амбітною: довести, що українською можна писати не лише про смішне, а й про «ніжне та зворушливе». Це прагнення він реалізував у повісті «Маруся». Це була перша повноцінна сентиментальна повість українською мовою, де ідеалізовано зображувалися селянські звичаї та побут. Хоча сучасна критика іноді дорікає «Марусі» за надмірну ідеалізацію, її значення для історії літератури неможливо переоцінити: вона легітимізувала українську мову як повноцінну мову прози в очах інтелігенції, включаючи навіть такого критика, як Віссаріон Бєлінський. Від сентименталізму до гострої сатири 🧙‍♀️ Однак Квітка був не лише майстром сльози та ідеалізації. Його талант мав і протилежне, набагато гостріше, обличчя — сатиричне. Найяскравішим прикладом є «Конотопська відьма» (1833), твір, який на рівні з «Енеїдою» Котляревського став еталоном українського гумору. У цій повісті Квітка блискуче поєднує народний гумор, демонологію та гостру сатиру на: * Бюрократію: безглузді й хабарницькі чиновники (сотник Забрьоха). * Невігластво: віра в забобони та легкість, з якою маніпулюють людьми. * Церковний фанатизм: гротескні образи дяків та писарів. Громадський діяч і меценат 🎭 Квітка-Основ'яненко був не лише письменником, але й активним громадським діячем Харкова: директором театру, одним із засновників Харківського університету (хоча навчання там не завершив) та благодійником. Його літературна праця була частиною ширшої мети — утвердження української культури та ідентичності. Саме ця подвійність — здатність зворушувати та висміювати, ідеалізувати та критикувати — робить Григорія Квітку-Основ'яненка однією з найвпливовіших фігур українського Відродження, яка проклала дорогу для поколінь наступних прозаїків.

Знаменита фотографія Гарольда Едгеттона "Bullet through Playing Card" (Куля, що пробиває гральну карту) була зроблена в 1964 році і стала одним з найвідоміших прикладів високошвидкісної зйомки XX століття. Для створення кадру Едгертон використав стробоскопічний спалах із експозицією близько однієї мільйонної частки секунди. Це дозволило «заморозити» момент, коли куля прорізає карту, не встигнувши її зім'яти. На знімку видно найдрібніші деталі: уламки паперу, чіткий силует кулі та рівний зріз гральної карти. Фотографія швидко набула статусу символу «зупиненої миті» і стала класикою наукової та художньої фотографії, показавши, що камера здатна фіксувати те, що людське око не встигає вловити.

Ви тута?...

В рамках Всеукраїнських змагань з легкої атлетики, присвячені памяті Заслуженого тренера України Тумасова Ю.М. @matvey_pv оновив особистий рекорд у стрибках з жердиною Матвій Строгалєв @matvey_pv, який влітку показав результат 4.00 на повітрі у стрибках з жердиною і тим самими перестрибав Дуплантіса у цьому віці, вчора знов подолав висоту 4 метри, але на змаганнях в приміщенні. Топовий початок сезону, чемп 🇺🇦🫰🏻 #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #особистості 🖋️ Недовгий політ: Григорій Косинка — майстер новели, розстріляний системою 🥀 29 листопада 1899 року на Київщині, у селі Щербанівка, народився Григорій Стрілець, більш відомий під літературним псевдонімом Григорій Косинка. Його творчий шлях був коротким і яскравим, як спалах, а його трагічна доля стала символом для цілого покоління української культури — «Розстріляного відродження». Майстер психологічного імпресіонізму 💭 Косинка був передусім майстром психологічної новели. Він не прагнув до епічних полотен, натомість зосереджуючись на внутрішніх конфліктах та переживаннях своїх героїв. Його стиль був лаконічним, насиченим і часто мав імпресіоністичний відтінок. Косинка умів кількома влучними фразами чи деталями передати глибокий настрій чи незворотні зміни, що відбувалися в душі людини, загнаної в кут жорстокими реаліями революційних і постреволюційних років. Головна тема його творчості — доля українського селянина та інтелігента, що опинився між молотом і ковадлом. Герої Косинки часто є свідками або жертвами терору, революційної непевності та ідеологічного тиску. Його новели, такі як «На золотих богів», «Фауст», «Політ», відзначалися високою художньою якістю, але водночас не вписувалися в ідеологічно примітивні рамки «пролетарського реалізму». Фатальна невідповідність ⚔️ Художній талант та інтелектуальна чесність Косинки вступали в конфлікт із тоталітарною системою, яка вимагала від митців не правди, а пропаганди. З кінця 1920-х років його почали критикувати за «ідеологічні хитання», «незрозумілість» та «песимізм». Він відмовлявся оспівувати колективізацію чи партійне будівництво, залишаючись вірним складній і часто трагічній правді про життя народу. Розстріляне Різдво 😔 У листопаді 1934 року, під приводом участі в «антирадянській терористичній організації», Григорія Косинку було заарештовано. Його, разом із іншими видатними діячами культури (зокрема, з письменниками Дмитром Фальківським та Олексою Влизьком), засудили до розстрілу. Вирок був виконаний 15 грудня 1934 року у Києві. Ця трагічна дата стала однією з перших у масовій хвилі репресій, яка згодом змела майже всю еліту українського Відродження. Попри невеликий обсяг написаного, Косинка залишив по собі літературний спадок, який вивчається як еталон короткої прози, що відображає всю складність та трагізм епохи.

#історія #особистості 🇫🇷 Політичний бульдозер і миротворець: Жак Ширак — епоха великих поворотів (1932) 🦅 Сьогодні минає день народження Жака Ширака, одного з найвитриваліших та, безсумнівно, найяскравіших політичних довгожителів П’ятої французької республіки. Він народився 29 листопада 1932 року, а його політична кар'єра охопила чотири десятиліття, протягом яких він встиг побути двічі прем'єр-міністром, 18 років мером Парижа і 12 років Президентом Франції (1995–2007). Від «Бульдозера» до «Старого Лева» 🦁 Свою кар’єру Ширак розпочав як вірний галліст і швидко заслужив прізвисько «Бульдозер» (Le Bulldozer) за енергійність та безкомпромісний стиль роботи. Він майстерно маневрував у політичних ландшафтах, часто змінюючи курс, але завжди залишаючись на ключових позиціях. Його 18-річне перебування на посаді мера Парижа перетворило його на непересічну фігуру в національній політиці, забезпечивши міцну електоральну базу для його майбутнього президентства. Моральний поворот 📜 Вже через кілька місяців після обрання Президентом у 1995 році Ширак зробив крок, який назавжди змінив ставлення Франції до власної історії. Він став першим французьким лідером, який офіційно визнав відповідальність французької держави за депортацію євреїв під час Другої світової війни (зокрема, за облаву Вель д’Ів 1942 року). Цей акт, що підкреслив необхідність примирення з минулим, став однією з найбільш морально вагомих його ініціатив. «Ні» війні в Іраку ⛔ Найбільш визначним моментом його президентства на міжнародній арені стала його тверда позиція у 2003 році щодо вторгнення США та Великої Британії до Іраку. Ширак рішуче виступив проти військової операції, наполягаючи на пріоритеті міжнародного права та необхідності мандату Організації Об'єднаних Націй. Його відмова брати участь у війні, озвучена міністром закордонних справ Домініком де Вільпеном на засіданні ООН, була сприйнята у світі як акт незалежної дипломатії та повернення Франції до її голлістських традицій. Зміни для Республіки ⏱️ Ширак був також реформатором державного управління. Саме під час його президентства у 2000 році через референдум було змінено конституцію, скоротивши термін президентських повноважень із семи до п’яти років (quinquennat). Це зробило політичну систему Франції більш динамічною. Після завершення кар’єри Ширак зіткнувся з юридичними проблемами, пов'язаними з його діяльністю на посаді мера Парижа, що кинуло тінь на його репутацію. Проте його постать залишається символом французької політичної стійкості, а його внесок у збереження французької незалежної зовнішньої політики визнається більшістю істориків.

Вантажне відділення "Нової пошти" горить під Києвом.

💔Уже десятки поранених і троє загиблих. Загалом рф випустила проти нас близько 36 ракет і до 600 дронів. Головні цілі атаки – енергетика та цивільні об’єкти, багато пошкоджень і пожеж у житлових будинках, – Зеленський. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна