#думки Не навʼязуйся і не привʼязуйся... Не навʼязуйся — бо тоді втрачаєш гідність. Не привʼязуйся — бо тоді втрачаєш свободу. Живи з Богом у серці — і твої звʼязки з людьми будуть світлими, чистими і вільними. Хто твій — залишиться. Хто чужий — відійде. І в обох випадках це буде на благо твоєї душі…..

Інформація, що Секретар РНБО Умєров  виїхав з країни та відмовляється повертатися в Україну не відповідає дійсності, — заява ЦПД. Умєров повернеться в Україну орієнтовно 20 листопада. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Базова чорна силянка Об'єм 35.5 см + 4 см ланцюжок Вартість 700 грн

🇺🇸Трамп вчора: "після нашої сьогоднішньої розмови я вірю путіну — він прагне миру". 🐵 путін сьогодні: "доручив у 2026 році продовжити роботу зі створення зони безпеки в Сумській та Харківській областях" та доручив продовжити наступ на Запоріжжя. __ путіна можна зрозуміти, скаже агент Краснов. https://t.me/Ukraineaboveallelse

Видавництво "Жорж" розповідає про ще один горор, який планується 🖤 Це не зовсім горор в чистому вигляді, але елементи в тексті присутні. Бо ніщо не може лякати більше, аніж реальні злочини. 🔪Збірка оповідань «Я бачу зло» Трукрайм, детектив, розслідування, серійні вбивці, на основі реальних подій, Україна, Франція, Польща, Японія, США.   Дванадцять історій, в яких сучасні українські письменники (Євген Товстоног, Ната Гриценко, Володимир Кузнєцов, Євгенія Кужавська, Аліса Гаврильченко, Ірина Пасько, Дімка Ужасний та ін.) художньо переосмислюють реальні злочини. Злочини відбувалися в різних країнах і з різних причин; одні автори використовували кримінальні хроніки, інші – власні спогади; деякі злочинці покарані, але більшість справ залишаються нерозкритими. Ця збірка – нагода безпечно поглянути в очі справжньому, безумовному злу, яке знівечило чимало невинних життів. Злу, що ховається за посмішкою сусіда, у стінах вашої квартири, зростає з байдужості суспільства і вбирається у тисячі личин, сподіваючись, що його ніколи не впізнають. Ось короткий уривок з оповідання Нати Гриценко (авторка — на фото) «Херувим»:   Була вже майже друга ночі, а Стасек так і лежав без сну, крутячи в руках світлину з Херувимом. Дивився на хвилі білявого волосся, проводив пальцем по виразному обрису профілю. Думав про гірку іронію, через яку навіть із докладними описами свідків загадковий підозрюваний лишився невловимим, а людина, що могла пролити світло на його особу, стала його ж першою жертвою. А тепер що? Може, його вже й на світі немає, а може, той Херувим тоді ж гайнув якнайдалі від цього міста, й шукати його марно.  А як і ні, то Рудий таки мав рацію. Скільки в Лодзі тих білявих Романів? Та саме ці невеселі припущення наштовхнули Стасека на, хоч і невиразну, та все ж таки думку. Якщо вбивця Стефана лишився в місті, то, можливо, є спосіб його вирахувати. Точніше, спіймати на живця.     Збірка в роботі. Укладачка — Євгенія Кужавська

https://www.youtube.com/live/o4V667nV39Y?si=6ilrvKIb_Tf_bkej