#історія #особистості 🌾 Батько української прози: Два обличчя Григорія Квітки-Основ'яненка (1778) 📜 Сьогодні ми згадуємо Григорія Федоровича Квітку-Основ'яненка, людину, яка не просто писала, а фактично створила українську художню прозу. Народившись 29 листопада 1778 року у слободі Основа під Харковом (звідки й походить його псевдонім), він успадкував старовинне козацьке прізвище і, що важливіше, прагнення до національного самовираження. Легітимізація "мужицької мови" 🗣️ На початку XIX століття українська мова в літературі вважалася придатною лише для бурлеску, віршування або фарсів. Квітка-Основ’яненко кинув виклик цьому стереотипу. Його мета була амбітною: довести, що українською можна писати не лише про смішне, а й про «ніжне та зворушливе». Це прагнення він реалізував у повісті «Маруся». Це була перша повноцінна сентиментальна повість українською мовою, де ідеалізовано зображувалися селянські звичаї та побут. Хоча сучасна критика іноді дорікає «Марусі» за надмірну ідеалізацію, її значення для історії літератури неможливо переоцінити: вона легітимізувала українську мову як повноцінну мову прози в очах інтелігенції, включаючи навіть такого критика, як Віссаріон Бєлінський. Від сентименталізму до гострої сатири 🧙‍♀️ Однак Квітка був не лише майстром сльози та ідеалізації. Його талант мав і протилежне, набагато гостріше, обличчя — сатиричне. Найяскравішим прикладом є «Конотопська відьма» (1833), твір, який на рівні з «Енеїдою» Котляревського став еталоном українського гумору. У цій повісті Квітка блискуче поєднує народний гумор, демонологію та гостру сатиру на: * Бюрократію: безглузді й хабарницькі чиновники (сотник Забрьоха). * Невігластво: віра в забобони та легкість, з якою маніпулюють людьми. * Церковний фанатизм: гротескні образи дяків та писарів. Громадський діяч і меценат 🎭 Квітка-Основ'яненко був не лише письменником, але й активним громадським діячем Харкова: директором театру, одним із засновників Харківського університету (хоча навчання там не завершив) та благодійником. Його літературна праця була частиною ширшої мети — утвердження української культури та ідентичності. Саме ця подвійність — здатність зворушувати та висміювати, ідеалізувати та критикувати — робить Григорія Квітку-Основ'яненка однією з найвпливовіших фігур українського Відродження, яка проклала дорогу для поколінь наступних прозаїків.

Знаменита фотографія Гарольда Едгеттона "Bullet through Playing Card" (Куля, що пробиває гральну карту) була зроблена в 1964 році і стала одним з найвідоміших прикладів високошвидкісної зйомки XX століття. Для створення кадру Едгертон використав стробоскопічний спалах із експозицією близько однієї мільйонної частки секунди. Це дозволило «заморозити» момент, коли куля прорізає карту, не встигнувши її зім'яти. На знімку видно найдрібніші деталі: уламки паперу, чіткий силует кулі та рівний зріз гральної карти. Фотографія швидко набула статусу символу «зупиненої миті» і стала класикою наукової та художньої фотографії, показавши, що камера здатна фіксувати те, що людське око не встигає вловити.

Ви тута?...

В рамках Всеукраїнських змагань з легкої атлетики, присвячені памяті Заслуженого тренера України Тумасова Ю.М. @matvey_pv оновив особистий рекорд у стрибках з жердиною Матвій Строгалєв @matvey_pv, який влітку показав результат 4.00 на повітрі у стрибках з жердиною і тим самими перестрибав Дуплантіса у цьому віці, вчора знов подолав висоту 4 метри, але на змаганнях в приміщенні. Топовий початок сезону, чемп 🇺🇦🫰🏻 #спорт #спорт_sports #Brovary_sport #Броварський_спорт @Brovarysport #world_sport #athletics #Легка_атлетика ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #особистості 🖋️ Недовгий політ: Григорій Косинка — майстер новели, розстріляний системою 🥀 29 листопада 1899 року на Київщині, у селі Щербанівка, народився Григорій Стрілець, більш відомий під літературним псевдонімом Григорій Косинка. Його творчий шлях був коротким і яскравим, як спалах, а його трагічна доля стала символом для цілого покоління української культури — «Розстріляного відродження». Майстер психологічного імпресіонізму 💭 Косинка був передусім майстром психологічної новели. Він не прагнув до епічних полотен, натомість зосереджуючись на внутрішніх конфліктах та переживаннях своїх героїв. Його стиль був лаконічним, насиченим і часто мав імпресіоністичний відтінок. Косинка умів кількома влучними фразами чи деталями передати глибокий настрій чи незворотні зміни, що відбувалися в душі людини, загнаної в кут жорстокими реаліями революційних і постреволюційних років. Головна тема його творчості — доля українського селянина та інтелігента, що опинився між молотом і ковадлом. Герої Косинки часто є свідками або жертвами терору, революційної непевності та ідеологічного тиску. Його новели, такі як «На золотих богів», «Фауст», «Політ», відзначалися високою художньою якістю, але водночас не вписувалися в ідеологічно примітивні рамки «пролетарського реалізму». Фатальна невідповідність ⚔️ Художній талант та інтелектуальна чесність Косинки вступали в конфлікт із тоталітарною системою, яка вимагала від митців не правди, а пропаганди. З кінця 1920-х років його почали критикувати за «ідеологічні хитання», «незрозумілість» та «песимізм». Він відмовлявся оспівувати колективізацію чи партійне будівництво, залишаючись вірним складній і часто трагічній правді про життя народу. Розстріляне Різдво 😔 У листопаді 1934 року, під приводом участі в «антирадянській терористичній організації», Григорія Косинку було заарештовано. Його, разом із іншими видатними діячами культури (зокрема, з письменниками Дмитром Фальківським та Олексою Влизьком), засудили до розстрілу. Вирок був виконаний 15 грудня 1934 року у Києві. Ця трагічна дата стала однією з перших у масовій хвилі репресій, яка згодом змела майже всю еліту українського Відродження. Попри невеликий обсяг написаного, Косинка залишив по собі літературний спадок, який вивчається як еталон короткої прози, що відображає всю складність та трагізм епохи.

#історія #особистості 🇫🇷 Політичний бульдозер і миротворець: Жак Ширак — епоха великих поворотів (1932) 🦅 Сьогодні минає день народження Жака Ширака, одного з найвитриваліших та, безсумнівно, найяскравіших політичних довгожителів П’ятої французької республіки. Він народився 29 листопада 1932 року, а його політична кар'єра охопила чотири десятиліття, протягом яких він встиг побути двічі прем'єр-міністром, 18 років мером Парижа і 12 років Президентом Франції (1995–2007). Від «Бульдозера» до «Старого Лева» 🦁 Свою кар’єру Ширак розпочав як вірний галліст і швидко заслужив прізвисько «Бульдозер» (Le Bulldozer) за енергійність та безкомпромісний стиль роботи. Він майстерно маневрував у політичних ландшафтах, часто змінюючи курс, але завжди залишаючись на ключових позиціях. Його 18-річне перебування на посаді мера Парижа перетворило його на непересічну фігуру в національній політиці, забезпечивши міцну електоральну базу для його майбутнього президентства. Моральний поворот 📜 Вже через кілька місяців після обрання Президентом у 1995 році Ширак зробив крок, який назавжди змінив ставлення Франції до власної історії. Він став першим французьким лідером, який офіційно визнав відповідальність французької держави за депортацію євреїв під час Другої світової війни (зокрема, за облаву Вель д’Ів 1942 року). Цей акт, що підкреслив необхідність примирення з минулим, став однією з найбільш морально вагомих його ініціатив. «Ні» війні в Іраку ⛔ Найбільш визначним моментом його президентства на міжнародній арені стала його тверда позиція у 2003 році щодо вторгнення США та Великої Британії до Іраку. Ширак рішуче виступив проти військової операції, наполягаючи на пріоритеті міжнародного права та необхідності мандату Організації Об'єднаних Націй. Його відмова брати участь у війні, озвучена міністром закордонних справ Домініком де Вільпеном на засіданні ООН, була сприйнята у світі як акт незалежної дипломатії та повернення Франції до її голлістських традицій. Зміни для Республіки ⏱️ Ширак був також реформатором державного управління. Саме під час його президентства у 2000 році через референдум було змінено конституцію, скоротивши термін президентських повноважень із семи до п’яти років (quinquennat). Це зробило політичну систему Франції більш динамічною. Після завершення кар’єри Ширак зіткнувся з юридичними проблемами, пов'язаними з його діяльністю на посаді мера Парижа, що кинуло тінь на його репутацію. Проте його постать залишається символом французької політичної стійкості, а його внесок у збереження французької незалежної зовнішньої політики визнається більшістю істориків.

Вантажне відділення "Нової пошти" горить під Києвом.

💔Уже десятки поранених і троє загиблих. Загалом рф випустила проти нас близько 36 ракет і до 600 дронів. Головні цілі атаки – енергетика та цивільні об’єкти, багато пошкоджень і пожеж у житлових будинках, – Зеленський. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

#дати #свята ♀️ Незламні на лінії фронту прав: Міжнародний день жінок-правозахисниць 💪 Сьогодні, 29 листопада, світ відзначає Міжнародний день жінок-правозахисниць (International Women Human Rights Defenders Day, WHRD Day). Цей день присвячений визнанню надзвичайної хоробрості та життєво важливої ролі жінок, які, попри величезні ризики, борються за справедливість, рівність, демократію та екологічні права у всьому світі. Подвійний тягар боротьби ⚖️ Жінки-правозахисниці (ЖПЗ) стикаються з тими ж небезпеками, що й їхні колеги-чоловіки: погрози, ув'язнення, стеження, фізичне насильство. Однак їхня боротьба ускладнюється додатковим, специфічним тиском, заснованим на гендерній приналежності. Вони часто стають мішенню не лише через свою діяльність, а й через те, що кидають виклик патріархальним нормам і традиційним гендерним ролям у своїх суспільствах. Унікальні ризики 💔 Загрози, спрямовані проти ЖПЗ, часто включають: * Гендерно-обумовлене насильство: Сексуалізовані погрози, зґвалтування, іноді з метою їхньої дискредитації чи примусу до мовчання. * Репутаційні атаки: Цькування, спрямоване на знищення їхньої честі та впливу в громаді, що особливо боляче б'є у консервативних суспільствах. * Загроза родині: Тиск та напади на їхніх дітей, чоловіків чи родичів, щоб змусити жінку відмовитися від своєї діяльності. Навіть в Україні, де жінки відіграють ключову роль у документуванні воєнних злочинів, адвокації полонених та забезпеченні гуманітарних потреб, вони потребують особливого захисту від вищезгаданих ризиків та професійного вигорання. Голос надії 🌍 Міжнародний день ЖПЗ слугує нагадуванням про необхідність не лише вшановувати їхній внесок, але й активно забезпечувати їхню безпеку та підтримку. Жінки очолюють рухи за права корінних народів, за захист клімату, за політичні свободи, і часто саме їхня стійкість і відвага є запорукою прогресу в найскладніших регіонах світу. Підтримувати їх — це не просто питання рівності, це необхідна умова для здорового та справедливого суспільства.

❗️ Зруйновані кілька поверхів багатоповерхівки, а у дворі вирви від «Шахедів» — такі наслідки нічної атаки на Солом'янський район столиці