Сьогодні Міжнародний день бути собою! 🤗
То ж будьте завжди собою! 🫡

батальйон донбас айдар і дніпро
знає кожен з нас ми переможем зло
і збройні сили київ і азов
нас з дитинства вчили ми переможем зло
і правий сектор і нацгвардія
переможем серцем надія невмира
бий барабан бам бам
низький уклін всім вам

воїни світла воїни ато
нам дарують світло мир і добро
воїни з неба вічно живі
нам дарують небо мир на землі..

https://pesni.guru

Вчора на сайті альманаху україномовної фантастики “Das ist fantastisch!” вийшло інтервʼю з «Фантастичні talk(s)» про їх новий проєкт «Сезон фантастичних новинок» в якому спільноту будуть знайомити з українськими фантастами.

Повний текст інтерв’ю можна знайти тут: http://dfjournal.com.ua/?p=379

Діліться у коментарях чи цікавий вам такий проєкт і які імена української фантастики ви знаєте?)

#sci_fi_не_нудно

Всесвітній день медитації (офіційний)

У ритмі сучасного світу, де повідомлення блимають частіше, ніж ми встигаємо вдихнути, і кожен день перетворюється на гонитву за дедлайнами та боротьбу з викликами та небезпеками, з’являється унікальна можливість пригальмувати. Раз на рік, 21 грудня, людство святкує Всесвітній день медитації (офіційний) (World Meditation Day). Це запрошення: зупинитися. Прислухатися. І просто — побути.

Що таке медитація і чому вона потрібна?
Медитація — це не лише поза з перехрещеними ногами чи ритуал для буддійських ченців. Це природна здатність нашого розуму зупинятись і спостерігати. Це стан свідомості, в якому ми перестаємо реагувати автоматично і починаємо усвідомлювати. Без осуду. Без тривоги. Просто — бути.

Медитація має безліч форм: дихальні практики, повторення мантр, візуалізації, уважне спостереження за тілом чи думками. Навіть прогулянка серед дерев, коли ви повністю присутні в моменті — це вже форма медитації.

5 дивовижних фактів про медитацію
Медитація змінює мозок. МРТ-дослідження доводять: регулярна практика збільшує товщину кори головного мозку в ділянках, відповідальних за увагу, емоції та пам’ять.
У деяких школах США медитацію замінили на традиційне покарання — і дисципліна учнів покращилась у кілька разів.
Багато успішних людей, серед яких Стів Джобс, Опра Вінфрі, Рей Даліо та Аріанна Гафф, регулярно практикували медитацію як інструмент для зосередження і креативності.
10 хвилин медитації можуть знизити рівень кортизолу (гормону стресу) на 20–30%.
Навіть одна сесія уважного дихання може знизити тиск, сповільнити серцебиття та покращити самопочуття.

Медитація в медицині: наукові докази
1. Зменшення симптомів депресії та тривоги
Дослідження, проведене Гарвардським університетом, показало, що медитація усвідомленості може змінювати мозкову активність у пацієнтів із депресією, зокрема в областях, пов’язаних з емоційною регуляцією. 2

2. Зменшення стресу та покращення сну
Практика медитації допомагає зменшити рівень стресу, покращити якість сну та підвищити когнітивні функції.

3. Покращення фізичного здоров’я
Медитація також виявилася корисною при лікуванні таких захворювань, як діабет, гіпертонія та фіброміалгія. Вона сприяє зниженню запальних процесів і покращує функції імунної системи. 3

4. Застосування в психотерапії
Медитація все частіше інтегрується в психотерапевтичну практику, зокрема в когнітивно-поведінкову терапію, як ефективний метод регуляції уваги та емоцій. 4

Як відзначити Всесвітній день медитації?
1. Знайдіть спокійне місце. Це може бути кімната, парк або навіть балкон. Головне — щоб ви відчували себе комфортно.

2. Виділіть час. Хоча б 10 хвилин. Вимкніть телефон, сядьте зручно і зосередьтеся на диханні. Не намагайтесь “не думати”, просто спостерігайте.

3. Медитуйте разом. Сила спільної медитації вражає — у цей день по всьому світу проводяться онлайн-зустрічі, марафони тиші, медитації на мир.

4. Створіть ритуал. Запаліть свічку. Зробіть чай. Послухайте м’яку музику. Зробіть цей день особливим.

5. Запропонуйте іншим. Поділіться ідеєю з друзями, в родині чи в соцмережах. Можливо, саме ви подаруєте комусь його перший досвід тиші.

Вальс на протезах: як танець допомагає запорізькому поліцейському-ветерану в реабілітації
Павло Пеліх втратив обидві ноги через важке поранення і зараз проходить реабілітацію. Ще недавно ветеран не вірив, що зможе знову ходити, не кажучи вже про танці. Але він зважився і довів, що неможливе можливо.
«Для нашого колеги вальс – не тільки частина шляху до відновлення, але і символ того, що ніякі втрати не здатні зламати дух воїна», – зазначили в поліції.

#історія #особистості
Юліан Опільський: Майстер, що оживив князівську добу.
8 грудня 1884 року народився Юліан Опільський (справжнє ім'я — Юрій Рудницький) — видатний український письменник, педагог і один із найяскравіших майстрів історичної прози Галичини початку XX століття. Його твори не просто розповідали про минуле; вони повертали до життя епоху Київської Русі та боротьби за українську ідентичність.

Освіта та педагогічна діяльність

Юрій Рудницький походив із родини священика і здобув класичну освіту у Львівському університеті. Його основною професією було викладання — він був гімназійним професором у Бережанах та Львові, де навчав молодь українській мові та літературі.
Проте його справжнє покликання розкрилося у літературі, де він обрав псевдонім Юліан Опільський (від назви місцевості Опілля на Галичині).

Творчість: Втеча у минуле

Творчість Опільського припадає на час, коли українська література активно шукала героїчні сюжети у власній історії. На відміну від багатьох сучасників, які зосереджувалися на проблемах селянства та інтелігенції, Опільський звернувся до князівських часів та доби раннього Середньовіччя.
Його стиль вирізнявся:
Динамічним сюжетом: Захопливі пригоди, таємниці та військові конфлікти.
Яскравою мовою: Багата лексика, що створювала колорит епохи.
Психологізмом: Зображення складних мотивацій історичних діячів.
Серед його найвідоміших творів:
«Іду на вас!»: Роман про князя Святослава Хороброго, назва якого повторює легендарне попередження князя ворогам.
«Ідоли падуть»: Твір, присвячений добі Володимира Великого та прийняттю християнства, що відображає боротьбу старої та нової віри.
Цикл оповідань про минуле Галичини та інші романи.

Спадщина

Твори Юліана Опільського мали велику популярність серед української молоді і відіграли важливу роль у формуванні національної свідомості, пропонуючи читачам гідних, сильних героїв, що боролися за свою землю і віру. Він допоміг українцям відчути себе спадкоємцями великої історичної традиції Київської Русі.

25 квітня 1942 року. Шістнадцятирічна принцеса Єлизавета заходить до реєстраційного офісу у формі герл-гайда. Британія вже три роки у вирі Другої світової. Лондон пережив бомбардування, тисячі родин втратили близьких, підлітки масово ставали до праці заради фронту.

Вона могла цього не робити.
Могла залишитися в безпеці Віндзорського замку. Ніхто б не дорікнув принцесі за «виняток».

Але вона прийшла — і зареєструвалася на службу нарівні з іншими.

Король Георг VI хотів уберегти доньку. Вона ж наполягала: привілей — це не звільнення від обов’язку, а більша відповідальність.

У 1945 році, у 18 років, Єлизавета вступила до Допоміжної територіальної служби (ATS) — жіночого підрозділу британської армії. Не для символічних фото. Не для формальностей. Вона стала курсанткою під номером 230873.

Її навчали як механіка та водійку військових вантажівок.

Принцеса — у комбінезоні, з мастилом на руках, під капотом армійської машини. Вона змінювала свічки запалювання, розбирала двигуни, кермувала авто в умовах затемнення, перевозила спорядження та поранених. Працювала поруч із дівчатами зі звичайних родин — без титулів і привілеїв.

Вона стала першою жінкою з королівської родини, яка служила у війську повноцінно.

Ці кілька місяців служби тривали недовго — війна завершилася. Але вони визначили її характер. Коли у 1952 році вона стала королевою, це була людина, яка знала, що таке обов’язок не з чуток.

Протягом 70 років правління Єлизавета ІІ демонструвала ту саму формулу, яку засвоїла підлітком:
служіння — перед комфортом,
обов’язок — перед привілеєм,
відповідальність — перед винятками.

Вона правила довше за всіх британських монархів. Через війни, кризи, зміни епох. Не відступала. Не зрікалася. Не ховалася.

І все почалося з рішення 16-річної дівчини не стояти осторонь.

Лідерство — це не корона.
Це готовність забруднити руки разом зі своїм народом.

І саме за це її пам’ятатимуть.