ПРП. ОЛЕКСІЯ, ЛЮДИНИ БОЖОЇ
Прп. Олексій (?-412) народився в Римі. Бажання служити Церкві було настільки великим, що відразу після весілля він таємно пішов із дому. На кораблі потрапив до м. Едеси (нині Шанлиурфа, Туреччина). Олексій роздав усе, що в нього було, нужденним і почав жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті.
Від суворого посту тіло Олексія висохло, тому слуги батька, який послав розшукувати сина, не впізнали його.
Преподобний прожив в Едесі 17 р. Якось Матір Божа через Свою святу ікону повеліла паламарю церкви, де подвизався Олексій, ввести в її храм «людину Божу, гідну Царства Небесного». Цим праведником виявився убогий, що сидів на паперті. Паламар виконав веління Матері Божої - увів св. Олексія в церкву. Люди стали його шанувати. Але слава була не для нього. Олексій знову зійшов на корабель, що плив до рідної землі. Тоді людина Божа прийшла у батьківський дім і невпізнана попросила притулку. Батько оселив його при вході до дому й наказав годувати зі свого столу.
Святий зі смиренням зносив образи й глузування слуг, які навіть гадки не мали, над ким потішаються. 17 літ провів блаженний в домі батьків.
Коли Господь сповістив Олексію день його кончини, святий описав у хартії своє життя, вимолюючи прощення у рідних. Прочитавши сповідь Олексія, батько, мати і його дружина з плачем вклонилися померлому. Олексій, людина Божа, був похований у церкві Св. Воніфатія.
З відривного календаря «З вірою в душі» за 17 березня.
----------------
ПРП. ОЛЕКСІЯ, ЛЮДИНИ БОЖОЇ
Прп. Олексій (?-412) народився в Римі. Бажання служити Церкві було настільки великим, що відразу після весілля він таємно пішов із дому. На кораблі потрапив до м. Едеси (нині Шанлиурфа, Туреччина). Олексій роздав усе, що в нього було, нужденним і почав жити при церкві Пресвятої Богородиці на паперті.
Від суворого посту тіло Олексія висохло, тому слуги батька, який послав розшукувати сина, не впізнали його.
Преподобний прожив в Едесі 17 р. Якось Матір Божа через Свою святу ікону повеліла паламарю церкви, де подвизався Олексій, ввести в її храм «людину Божу, гідну Царства Небесного». Цим праведником виявився убогий, що сидів на паперті. Паламар виконав веління Матері Божої - увів св. Олексія в церкву. Люди стали його шанувати. Але слава була не для нього. Олексій знову зійшов на корабель, що плив до рідної землі. Тоді людина Божа прийшла у батьківський дім і невпізнана попросила притулку. Батько оселив його при вході до дому й наказав годувати зі свого столу.
Святий зі смиренням зносив образи й глузування слуг, які навіть гадки не мали, над ким потішаються. 17 літ провів блаженний в домі батьків.
Коли Господь сповістив Олексію день його кончини, святий описав у хартії своє життя, вимолюючи прощення у рідних. Прочитавши сповідь Олексія, батько, мати і його дружина з плачем вклонилися померлому. Олексій, людина Божа, був похований у церкві Св. Воніфатія.
З відривного календаря «З вірою в душі» за 17 березня.
----------------
Українська
English
