Українська
English
#поезія
Роки ідуть, і їх не зупинити,
А я лишаюся такою, як завжди.
Люблю людей я добрих і відкритих,
Люблю назустріч радості іти.
Роки екватора уже дістались,
А у душі моїй іще весна.
Іще весна зі мною не прощалась,
Хоч і на скронях сивина.
Я про свої літа геть забуваю,
Ще хочеться романтики і мрій.
Надію в щастя не втрачаю,
Собі кажу: - Ти розкисать не смій.
Вікторія Ковтун
Роки ідуть, і їх не зупинити,
А я лишаюся такою, як завжди.
Люблю людей я добрих і відкритих,
Люблю назустріч радості іти.
Роки екватора уже дістались,
А у душі моїй іще весна.
Іще весна зі мною не прощалась,
Хоч і на скронях сивина.
Я про свої літа геть забуваю,
Ще хочеться романтики і мрій.
Надію в щастя не втрачаю,
Собі кажу: - Ти розкисать не смій.
Вікторія Ковтун
#поезія
Роки ідуть, і їх не зупинити,
А я лишаюся такою, як завжди.
Люблю людей я добрих і відкритих,
Люблю назустріч радості іти.
Роки екватора уже дістались,
А у душі моїй іще весна.
Іще весна зі мною не прощалась,
Хоч і на скронях сивина.
Я про свої літа геть забуваю,
Ще хочеться романтики і мрій.
Надію в щастя не втрачаю,
Собі кажу: - Ти розкисать не смій.
Вікторія Ковтун
200переглядів
