• Душа і спокій... «Серед Карпатських лісів»
    (ессе "Повернення до витоків" фрагмент)

    Душа людини — як вічний мандрівник, що шукає притулок у світі, сповненому шуму й метушні. Її прагнення просте, але водночас величне: знайти спокій, що огорне її теплим серпанком умиротворення, що дозволить злитися з гармонією світу. І де, як не серед Карпатських лісів, схованих у обіймах туманного ранку, їй варто шукати цей споконвічний прихисток?

    Карпати — це не просто гори, це душа України, її не розгадана таємниця, її глибока і трепетна пісня. Тут, де тисячолітні ліси здіймаються до неба, немов хранителі давніх легенд, розкинулося царство спокою. Небо, як срібна вуаль, повільно стелиться над вершинами, а тумани м'яко сповивають кожне дерево, мов ніжний подих природи.

    Вранці, коли перші промені сонця пробиваються крізь густу імлу, світ тут народжується знову. Серед стрімких схилів чути лише шепіт вітру і дзвінку пісню гірських потоків, що прокладають собі шлях між камінням. У цьому величному мовчанні природи душа знаходить те, що марно шукає у гомінкому світі — спокій.

    Старезні буки і смереки розповідають незримі історії, притишено гомонять між собою, запрошуючи кожного шукача тиші стати часткою цієї казки. Достатньо лише зупинитися, вдихнути глибоко це чисте, гірське повітря, і відчути, як усе зайве зникає. Душа більше не блукає у лабіринтах тривог — вона відпочиває, слухаючи симфонію Карпат.

    Тут можна довго дивитися на м’яку ходу хмар над верховинами, на мерехтіння роси на травах, на пташиний політ між древами. І розуміти: спокій — він завжди тут. Він не вимагає, не кличе, не умовляє, просто є, як сама природа, як вітер у верховітті, як вічне биття серця землі.

    Карпатські ліси — це не просто куточок природної краси. Це місце, де душа знаходить себе. І коли сутінки м'яко вкривають гори, а зорі розкидають свої світлі стежки на чорному оксамиті небес, ти розумієш: спокій не в далекій мрії, він тут, у серці Карпат, у тобі самому.

    Хочеться знову і знову повертатися сюди. Полинути в цей вічний затишок природи, де душа, нарешті, віднаходить свій прихисток та спокій...

    https://t.me/RuslanSpeaks

    ✍️ «Моя Україна» 18.05.2023

    (із неопублікованого.Із моїх архівів)
    Душа і спокій... «Серед Карпатських лісів» (ессе "Повернення до витоків" фрагмент) Душа людини — як вічний мандрівник, що шукає притулок у світі, сповненому шуму й метушні. Її прагнення просте, але водночас величне: знайти спокій, що огорне її теплим серпанком умиротворення, що дозволить злитися з гармонією світу. І де, як не серед Карпатських лісів, схованих у обіймах туманного ранку, їй варто шукати цей споконвічний прихисток? Карпати — це не просто гори, це душа України, її не розгадана таємниця, її глибока і трепетна пісня. Тут, де тисячолітні ліси здіймаються до неба, немов хранителі давніх легенд, розкинулося царство спокою. Небо, як срібна вуаль, повільно стелиться над вершинами, а тумани м'яко сповивають кожне дерево, мов ніжний подих природи. Вранці, коли перші промені сонця пробиваються крізь густу імлу, світ тут народжується знову. Серед стрімких схилів чути лише шепіт вітру і дзвінку пісню гірських потоків, що прокладають собі шлях між камінням. У цьому величному мовчанні природи душа знаходить те, що марно шукає у гомінкому світі — спокій. Старезні буки і смереки розповідають незримі історії, притишено гомонять між собою, запрошуючи кожного шукача тиші стати часткою цієї казки. Достатньо лише зупинитися, вдихнути глибоко це чисте, гірське повітря, і відчути, як усе зайве зникає. Душа більше не блукає у лабіринтах тривог — вона відпочиває, слухаючи симфонію Карпат. Тут можна довго дивитися на м’яку ходу хмар над верховинами, на мерехтіння роси на травах, на пташиний політ між древами. І розуміти: спокій — він завжди тут. Він не вимагає, не кличе, не умовляє, просто є, як сама природа, як вітер у верховітті, як вічне биття серця землі. Карпатські ліси — це не просто куточок природної краси. Це місце, де душа знаходить себе. І коли сутінки м'яко вкривають гори, а зорі розкидають свої світлі стежки на чорному оксамиті небес, ти розумієш: спокій не в далекій мрії, він тут, у серці Карпат, у тобі самому. Хочеться знову і знову повертатися сюди. Полинути в цей вічний затишок природи, де душа, нарешті, віднаходить свій прихисток та спокій... https://t.me/RuslanSpeaks ✍️ «Моя Україна» 18.05.2023 (із неопублікованого.Із моїх архівів)
    1Kпереглядів 10Відтворень
  • #new_ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Крихітка & Юлія Лорд, Qarpa - Усі ми прагнемо любові (2025)
    https://www.youtube.com/watch?v=FbDJA8Jds3c
    Опис до відео:
    Переспів культового хіта "Усі ми прагнемо любові" гурту "Соколи" — це наш омаж українському ренесансу 90-х, присвята мас-культурі тих часів і спроба підтримати тяглість та традиції української поп-музики.

    Саша Кольцова, гурт "Крихітка":
    "Я давно була закохана в цю пісню, і десь півроку тому, не сподіваючись почути відповідь, написала автору слів Вадиму Крищенку. Ситуативно, але дуже вдало також склалась участь в записі співачок ULIA LORD та Ірени Карпи, які приїхали з-за кордону для участі в модному показі FROLOV дизайнера Івана Фролова, присвяченому українській музиці.
    Ми поїхали в студію одразу з подіуму і дуже швидко записали свої вокальні партії. Символічно, що це відбулось 14 лютого в День всіх закоханих.
    Для мене велика честь і радість, що наше прочитання "Усі ми прагнемо любові" схвалили і авторка музики Марія Шалайкевич, і сам Вадим Крищенко, що цьогоріч відсвяткував 90-річний ювілей. Це справжня співпраця поколінь, і ми щасливі, що у цієї пісні, створеної у 1994 році, 30 років потому з'являться нові прихильники".

    ULIA LORD: “По-перше, я щаслива нарешті зробити щось разом з Іреною й Сашею, оскільки люблю їх сильно і давно. По-друге, за декілька днів до пропозиції заспівати разом «Усі ми прагнемо любові» натрапила на концертний запис пісні і зловила себе на думці: яка гарна пісня, чула її раніше зовсім юною і тоді полюбила мелодію… Тепер я розумію, що це був не збіг обставин, це про щось значно більше.”

    Ірена Карпа (Qarpa): “Якось до мене на презентацію книжки «Як виходити заміж» прийшов 82-річний професор і захоплено поділився тим, що зустрів кохання свого життя лиш два роки назад. «Моїй дівчині 80, вона одружена, але все одно - перевернула весь мій світ!» Ніколи не пізно. Нікому не пізно. Кохання - це не лише про юне тіло і гормональні вибухи. Це про спільний час, близькість, світло в очах і обійми. Я щаслива заспівати пісню, яка звучала в дитинстві, та ще й з улюбленими співачками: Кашею, яку знаю все своє свідоме музичне життя, і чиїм голосом і лірикою захоплююся. І Юлею, яка, після Сестрички Віки, була для мене першою в Україні, хто робив інакшу музику».

    За словами керівника групи Михайла Мацялка, гурт "Соколи" був створений з метою відродження заборонених пісень УПА і Січових Стрільців. І вся їх творчість була продовженням історичної пам'яті, а пісня "Усі ми прагнемо любові" стала однією з перших великих поп-хітів незалежної України.

    Обкладинка синглу - це робота української художниці Катерини Лисовенко з серії "Маленькі права", яка називається "Право на захист".
    #new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Крихітка & Юлія Лорд, Qarpa - Усі ми прагнемо любові (2025) https://www.youtube.com/watch?v=FbDJA8Jds3c Опис до відео: Переспів культового хіта "Усі ми прагнемо любові" гурту "Соколи" — це наш омаж українському ренесансу 90-х, присвята мас-культурі тих часів і спроба підтримати тяглість та традиції української поп-музики. Саша Кольцова, гурт "Крихітка": "Я давно була закохана в цю пісню, і десь півроку тому, не сподіваючись почути відповідь, написала автору слів Вадиму Крищенку. Ситуативно, але дуже вдало також склалась участь в записі співачок ULIA LORD та Ірени Карпи, які приїхали з-за кордону для участі в модному показі FROLOV дизайнера Івана Фролова, присвяченому українській музиці. Ми поїхали в студію одразу з подіуму і дуже швидко записали свої вокальні партії. Символічно, що це відбулось 14 лютого в День всіх закоханих. Для мене велика честь і радість, що наше прочитання "Усі ми прагнемо любові" схвалили і авторка музики Марія Шалайкевич, і сам Вадим Крищенко, що цьогоріч відсвяткував 90-річний ювілей. Це справжня співпраця поколінь, і ми щасливі, що у цієї пісні, створеної у 1994 році, 30 років потому з'являться нові прихильники". ULIA LORD: “По-перше, я щаслива нарешті зробити щось разом з Іреною й Сашею, оскільки люблю їх сильно і давно. По-друге, за декілька днів до пропозиції заспівати разом «Усі ми прагнемо любові» натрапила на концертний запис пісні і зловила себе на думці: яка гарна пісня, чула її раніше зовсім юною і тоді полюбила мелодію… Тепер я розумію, що це був не збіг обставин, це про щось значно більше.” Ірена Карпа (Qarpa): “Якось до мене на презентацію книжки «Як виходити заміж» прийшов 82-річний професор і захоплено поділився тим, що зустрів кохання свого життя лиш два роки назад. «Моїй дівчині 80, вона одружена, але все одно - перевернула весь мій світ!» Ніколи не пізно. Нікому не пізно. Кохання - це не лише про юне тіло і гормональні вибухи. Це про спільний час, близькість, світло в очах і обійми. Я щаслива заспівати пісню, яка звучала в дитинстві, та ще й з улюбленими співачками: Кашею, яку знаю все своє свідоме музичне життя, і чиїм голосом і лірикою захоплююся. І Юлею, яка, після Сестрички Віки, була для мене першою в Україні, хто робив інакшу музику». За словами керівника групи Михайла Мацялка, гурт "Соколи" був створений з метою відродження заборонених пісень УПА і Січових Стрільців. І вся їх творчість була продовженням історичної пам'яті, а пісня "Усі ми прагнемо любові" стала однією з перших великих поп-хітів незалежної України. Обкладинка синглу - це робота української художниці Катерини Лисовенко з серії "Маленькі права", яка називається "Право на захист".
    Like
    2
    1Kпереглядів
  • 63переглядів
  • Ferrari F80
    Ferrari F80
    655переглядів 1 Поширень
  • https://youtu.be/8SE7-jyp3zc?si=bBNM9rp2K9_L6dF3
    https://youtu.be/8SE7-jyp3zc?si=bBNM9rp2K9_L6dF3
    40переглядів
  • Червоний 💋 в кадрі 📷
    Червоний 💋 в кадрі 📷
    26переглядів
  • 📌Людина, яка нікуди не поспішає, нікуди не потрапляє. Грегорі Девід Робертс
    #цитати #цитатидня #цитатипросебе #цитатирозумнихлюдей #цитатимотиватор
    📌Людина, яка нікуди не поспішає, нікуди не потрапляє. Грегорі Девід Робертс #цитати #цитатидня #цитатипросебе #цитатирозумнихлюдей #цитатимотиватор
    Love
    Like
    7
    2Kпереглядів
  • 😱 Жінку в секонд-хенді вкусив сосновий клоп, коли вона приміряла штани, – Вінницький ЦКПХ

    Ці клопи переносять хворобу Шагаса – інфекційне захворювання, що вражає серце, нервову систему та інші органи. Жінка зберегла комаху та принесла її до лабораторії на дослідження – комаха виявилася безпечною.

    Будьте уважними!
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    😱 Жінку в секонд-хенді вкусив сосновий клоп, коли вона приміряла штани, – Вінницький ЦКПХ Ці клопи переносять хворобу Шагаса – інфекційне захворювання, що вражає серце, нервову систему та інші органи. Жінка зберегла комаху та принесла її до лабораторії на дослідження – комаха виявилася безпечною. Будьте уважними! #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    249переглядів
  • Love
    Like
    6
    615переглядів
  • За що я люблю свою рідну мову

    1. За чарівну силу наголосів.
    Коли на терЕнах цвіте тЕрен, і коли не кожне об'Єднання спричиняє об'єднАння, але у будь-якому вИпадку лише чорнОслив - і лише рАзом.

    2. За підступність кличного відмінка.
    Коли кличеш її так ніжно - Валеріє! А його так завзято - Валерію!
    Головне - не переплутати. Хай вас філологічний бог оберігає від форм Анатоліє, Григоріє, Юріє....

    3. За неперевершену простоту числівників.
    Коли пишаєшся сімома тисячами шістьмастами шістдесятьма чотирма вивченими правилами. А тоді на біс - сьомастами тисячами шістьомастами шістдесятьома чотирма! Видихаєш полегшено, що не зав'язався у вузлики ні мозок, ні язик. І берешся ставити в орудний відмінок наступний числівник.

    4. За невичерпність фразеології.
    Коли можна підбивати клинці, смалити халявки, але при тому тримати язика за зубами, а як спитають, то наговорити сім міхів гречаної вовни чи порадити не пхати свій глек на мою капусту.
    І поговорити - поговорили, але й зайвого слова впоперек не сказали.

    5. За непозбувну бентегу родового відмінка.
    Коли не вистачило одного буряка, але борщ не звариш без буряку.
    Коли будинок із каменю, але за пазухою не тримають каменя.
    Коли поїхав до Алжиру і не заїхав до Алжира.000ї9

    6. За почуття гумору у прислівниках.
    Коли зачесати коси назад і зачесати коси на зад - зовсім різні процеси.

    7. За споконвічну гендерну плутанину.
    Коли у класика "Сибір неісходима", а в орфографічному словнику - Сибір таки ж він...

    8. За вміння у навчанні чужого не цуратися свого.
    Коли "лайки" стають вподобаннями, "шери" - поширеннями, а невимовний краудфандинг - потужним спільнокоштом.

    9. За самобутність українських тварин.
    Коли коти нявкають, собаки гавкають, свині рохкають, півні кукурікають, горобці цвірінькають, а соловейки тьохкають і над гаями розлягаються....

    10. За неймовірну стислість і глибину почуттів односкладних речень.
    Світало. Бралося памороззю. Жилося. Вільно дихалося. В Україні.

    #мійправопис
    Love
    Like
    7
    473переглядів