Стародавній Асклепіон Епідавра Асклепіон знаходиться в мальовничій долині Пелопоннесу, це було одне з найвидатніших місць стародавньої Греції, відомий як центр медицини та культ поклоніння Асклепію, богу лікування. Храм Асклепія було побудовано IV столітті до зв. е. архітектором Поліклеїтом молодшим, згідно з Павсанієм, храм збудували в місцевості, що славиться своїми цілющими термальними джерелами. Комплекс включав кілька важливих споруд, таких як храм Асклепія, Театр, Стадіон, Гімнасій (святилище, одеон, трапезна), Катагогій (гуртожитки для паломників), а також лікарня Абатон. Джерело https://psahno.com/uk/places/asklepion-epidavra #пелоппонес #греція #щоподивитисьнапелоппонесі #кудипітинапелоппонесі #цікавімісцягреціі #місцядляфотосесій #епідавр #асклепіон #історіягреції

#книжковий_відгук #Лана_читає “Відьма вмирає втретє” Юлія Нагорнюк Видавництво "Ще одну сторінку" Коли я купила цю книгу на “Книжковій країні” та підійшла за автографом, пані Юлія одразу сказала, що це не як “Діва, матір і третя”, яку я щиро обожнюю. Я кивнула, взяла це до уваги, запропонувала для обговорення у книжковому клубі, але не очікувала, що вона аж геть не як “Діва, матір і третя”) Одразу скажу, мені сподобалося, проте вайб у книги справді зовсім інший: вона похмуріша, більш буденно-життєва і при цьому тут багато гумору, який я люблю. Саша вчиться у Львові, але на літо приїздить додому, у середньостатистичне село, де город, вічно голодна льоха Куля, купа справ по дому. Додамо сюди маму-вчительку, батька, що пішов з родини, та брата, який практично зі шкандалем поїхав в інше місто на роботу своєї мрії. Кажу ж, дуже життєво. Але у розмірене та сповнене огидних пліток і тупорилих сусідів життя увірвалася Юстина, яка сказала Саші, що він - відьма, і вона має передати йому свій дар. Саша мляво опирається і не дуже їй вірить, поки вночі ледь не перетворюється на тварину, а ігнорувати такі симптоми вже якось стрьомно. Я впевнилася, що мені заходить стиль авторки. Подобається, які вирази вона обирає і як жартує. Навіть попри те, що тут вся історія досить похмура, і гумор, відповідно, зміщається в іронічно-саркастичний спектр. Тут офігезно описане типове село з його плітками та стереотипами, а також є класні характерні персонажі (Віра, Макс, Фіфтісент - обожнюю). Але головне - це те, що книга реально здивувала! Отак будуєш ти собі певне уявлення в голові, отак думаєш, до чого все йде, а авторка така - а хрін тобі, не вгадала, муа-ха-ха! У кінці, визнаю, трохи було відчуття спустошення. Бо мені все ж не вистачило фіналу, не вистачило майбутнього, не вистачило тих самих Віри і Фіфтісента. Хотілося більше… не знаю… справедливості чи що... А ще дуже хочеться окрему книгу про Орисю! Бо вона крутезна)

Різке здешевлення — прямий ефект санкцій адміністрації Дональда Трампа, під які потрапили флагмани російської нафтової індустрії: «Роснефть» і «Лукойл». Через обмеження експорту компанії були змушені продавати нафту зі значними знижками, щоб хоч якось втримати обсяги поставок. Але навіть такі зусилля вже не рятують: ринок дедалі менше готовий ризикувати співпрацею з москвою. У рублевому вимірі ситуація ще гірша. Листопадова ціна Urals впала до 3256 рублів за барель — найнижче значення з березня 2023-го і майже на 40% менше, ніж закладено в бюджет рф на 2026 рік. З урахуванням інфляції реальна ціна опустилася до рівнів періоду локдаунів у 2020 році. Прогнозується «великий недобір» доходів у російському бюджеті. І це лише початок: у січні ситуація стане ще драматичнішою. кремль зі своїми амбіціями глобального впливу поступово скочується до економічної реальності, де його енергетичні ресурси знецінюються на очах — а можливості маневру стрімко тануть. 💙💛 Omelyan News

https://www.youtube.com/live/W5IHVESGOms?si=egKoTGzy6rZjeZ4C

#поезія Ішла Україна по полю, Де вже достигала пшениця. Душа розривалась від болю, В очах — розлилася криниця Від сліз. На руках — колосочок, Що злотом блищав, до серденька Тулила з любов'ю віночок, Й співала... Співала, рідненька, Про весни квітучі, про літо, Що пахло медами, про осінь, Про поле, про трави і квіти, Про зими холодні... А коси Посріблені вже в України, Та й сум поселився з журбою. Завчасно вона постаріла, Бо б'ється з страшною ор&ою. Втрачає, втрачає, втрачає Дітей і сивіє щоднини. Та вірить! Надіється! Знає — Триматися мусить, бо сильна! Так тулить до серця колосся, Від сліз не лишилося вроди. Не страшно, що сиве волосся, Страшніше не мати свободи... Марина Семйоник

🦡Сім’ю борсуків зафіксувала фотопастка у нацпарку на Рівненщині. Камеру встановили біля нори у Старосільському відділенні Рівненського природного заповідника. Спостереження тривали 22 дні. Фахівці кажуть, що борсук є важливою частиною місцевої екосистеми та прикладом міцних сімейних зв’язків у дикій природі 💞