Під час свят мені особливо помітна тема очікувань і… розчарувань.

З дитинства це відчуття: ось-ось станеться диво ✨. Але воно чомусь не трапляється. І лишається порожнеча.

Зʼявляється список обовʼязків: прикрасити ялинку 🎄, підготувати подарунки 🎁, святкувати 🥂, писати список бажань.

Цього року я хотіла прикрасити ялинку 1 грудня — в памʼять про маму. Вона дуже любила створювати цю атмосферу ❤️.

Сьогодні вже 26-те. Ялинки немає. І мені ок.

Останні роки я зрозуміла, що святкувати чи ні, обмінюватись подарунками чи ні — це мій вибір. І це не про “щось упущене”.

Свято — це момент, який ти створюєш тоді, коли хочеш ✨.

Диво — у твоїх руках. Воно починається зі щирого бажання 💭, внутрішнього стану 🫶 і дій 🚀.

А ще — не варто очікувати, що інші поводитимуться так, як ти хочеш. Ну, може, іноді й так, але це швидше виняток 😅.

Не хочеш — не готуй. Не відчуваєш — не святкуй. З тобою все ок.

Твій новий період може початися хоч 10 січня, хоч 4 лютого. 1 січня — це просто календар 🗓️.

Щире свято, яке йде зсередини, набагато цінніше і яскравіше, ніж намагання заткнути гірляндою ✨ порожнечу зсередини.

Привіт усім, чи є тут любителі покемонів? Якщо так, то чи знали ви, що покемони одного виду але різних статей мають відмінності у зовнішньому вигляді? Якщо ні, то це чудова можливість побачити на даній картинці.

Дякую пані Катерина Васдія за ідею для допису

#покемони