ДИХАЙ!
(монолог військового хірурга)
Змовкли! Чуєте серця стукіт?
Швидко, хлопці, на стіл його!
Як же влучив він в тебе, су@ка?!
Дай-но витру тобі чоло...
Сподіваюсь, що ще не пізно,
Ще ти встигнеш за небокрай,
З тебе я цей шматок заліза
Якось витягну. Зачекай...
Але знаєш: хоч тихо-тихо,
Хоч невпевнено, через раз,
Я прошу тебе: тільки дихай!
Подаруй мені, брате, шанс
Врятувати тебе сьогодні,
Щоб пожив ти ще на Землі...
Я себе закатую потім,
Якщо згаснуть очі твої.
Ти пробач, що в прямому сенсі
Я в твій внутрішній світ поліз...
Не зачеплено, наче, серце,
По собі не побачиш сліз.
Ось і куля твоя, герою...
Будеш жити ще років сто,
Переграли ми смерть з тобою,
Хоч не вірив у це ніхто.
Відійдеш від наркозу завтра
І почуєш пташиний спів...
Хлопці, дайте мерщій цигарку,
Майже вічність вже не курив.
© Сергій Доскач
ДИХАЙ!
(монолог військового хірурга)
Змовкли! Чуєте серця стукіт?
Швидко, хлопці, на стіл його!
Як же влучив він в тебе, су@ка?!
Дай-но витру тобі чоло...
Сподіваюсь, що ще не пізно,
Ще ти встигнеш за небокрай,
З тебе я цей шматок заліза
Якось витягну. Зачекай...
Але знаєш: хоч тихо-тихо,
Хоч невпевнено, через раз,
Я прошу тебе: тільки дихай!
Подаруй мені, брате, шанс
Врятувати тебе сьогодні,
Щоб пожив ти ще на Землі...
Я себе закатую потім,
Якщо згаснуть очі твої.
Ти пробач, що в прямому сенсі
Я в твій внутрішній світ поліз...
Не зачеплено, наче, серце,
По собі не побачиш сліз.
Ось і куля твоя, герою...
Будеш жити ще років сто,
Переграли ми смерть з тобою,
Хоч не вірив у це ніхто.
Відійдеш від наркозу завтра
І почуєш пташиний спів...
Хлопці, дайте мерщій цигарку,
Майже вічність вже не курив.
© Сергій Доскач
Українська
English
