• Ми не знаємо, скільки ще часу маємо, але можемо обирати, як його прожити. Чи з гіркотою в душі, чи з любов’ю і вдячністю на вустах. І врешті, тільки любов і доброта залишаються з нами вічно. Нехай кожен день буде кроком назустріч світлу, а кожна зустріч, нагадуванням, що життя прекрасне, коли в ньому є щирість і любов...

    Раночку
    Ми не знаємо, скільки ще часу маємо, але можемо обирати, як його прожити. Чи з гіркотою в душі, чи з любов’ю і вдячністю на вустах. І врешті, тільки любов і доброта залишаються з нами вічно. Нехай кожен день буде кроком назустріч світлу, а кожна зустріч, нагадуванням, що життя прекрасне, коли в ньому є щирість і любов... Раночку ☕💙💛
    228переглядів
  • #історія #події
    ​Сьогодні ми сприймаємо наш прапор як константу, але 28 січня 1992 року Верховна Рада України займалася справою, яка для багатьох тодішніх депутатів виглядала як сеанс екзорцизму. Саме цього дня була прийнята Постанова «Про Державний прапор України», яка офіційно легітимізувала синьо-жовте полотнище.

    ​Бюрократія проти історії

    ​Хоча незалежність проголосили ще в серпні 1991-го, а прапор над куполом парламенту підняли 4 вересня, де-юре держава все ще перебувала у дивному «підвішеному» стані. Комуністична більшість, відома як «Група 239», відчувала фантомні болі за червоно-лазуровим прапором УРСР. Для них синьо-жовті кольори десятиліттями були «петлюрівщиною» та «буржуазним націоналізмом».
    ​Проте під тиском реальності та результатів грудневого референдуму, навіть найзапеклішим прихильникам серпа і молота довелося змиритися. Постанова № 2067-XII була лаконічною: прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтальних смуг. Крапка. Жодних компромісних зірочок чи калинових гілок, які намагалися «втулити» реформатори-перестрахувальники.

    ​Чому це було важливо?

    ​До цього моменту використання національної символіки в офіційних документах чи на міжнародній арені було предметом юридичних маніпуляцій. росія вже тоді з неприхованим скепсисом спостерігала за процесом «декомунізації» українського неба, сподіваючись на якийсь формат «СНД-ної» єдності в символах. Затвердження прапора стало чітким сигналом: повернення до москви та її червоних стандартів не буде.

    ​Геральдичні баталії та міфи

    ​Цікаво, що саме в ті часи почали активно плодитися міфи про те, що прапор треба «перевернути», бо він, мовляв, не за фен-шуєм чи не за правилами геральдики. Насправді ж, порядок кольорів (синій зверху, жовтий знизу) був остаточно закріплений ще в часи УНР та української держави Павла Скоропадського. 28 січня 1992 року депутати просто підтвердили спадковість, яку не змогли стерти роки радянської окупації.
    ​Сьогодні цей прапор — це не просто «небо і пшениця». Це символ, за який люди йшли в тюрми в СРСР і за який сьогодні віддають життя на фронті. Бюрократичний папірець 1992 року лише зафіксував те, що українці вже давно вирішили для себе на площах.
    50переглядів
  • Перегони на самокатах: змагання для найменших

    У Борисполі на стадіоні «Колос» відбулися перегони на самокатах для найменших учасників. Захід організовано в рамках проєкту «Активний двіж».
    Перегони на самокатах: змагання для найменших У Борисполі на стадіоні «Колос» відбулися перегони на самокатах для найменших учасників. Захід організовано в рамках проєкту «Активний двіж».
    1
    495переглядів 14Відтворень 1 Поширень
  • Усі ТЕЦ у Києві та Харкові підлягають відновленню, заявив у коментарі «Телеграфу» народний депутат Сергій Нагорняк

    Жодної станції, щодо якої вже довелося б шукати альтернативу, немає, каже він. Вирішальними залишаються строки ремонту, фінансові ресурси, доступ до запчастин і робота фахівців.

    У Харкові ситуацію з ТЕЦ-5 класифікували як надзвичайну. Місту знадобиться допомога уряду та міжнародних партнерів. Водночас енергетики не раз доводили, що здатні відновлювати роботу станції навіть після повторних ударів. Паралельно йдеться про посилення захисту енергооб’єктів — як інженерного, так і протиповітряного 🏗
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    🔧Усі ТЕЦ у Києві та Харкові підлягають відновленню, заявив у коментарі «Телеграфу» народний депутат Сергій Нагорняк Жодної станції, щодо якої вже довелося б шукати альтернативу, немає, каже він. Вирішальними залишаються строки ремонту, фінансові ресурси, доступ до запчастин і робота фахівців. У Харкові ситуацію з ТЕЦ-5 класифікували як надзвичайну. Місту знадобиться допомога уряду та міжнародних партнерів. Водночас енергетики не раз доводили, що здатні відновлювати роботу станції навіть після повторних ударів. Паралельно йдеться про посилення захисту енергооб’єктів — як інженерного, так і протиповітряного 🏗 #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news
    257переглядів
  • 600 грн (!) за шоколадного Діда Мороза: ціни в магазинах України шокують.

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    600 грн (!) за шоколадного Діда Мороза: ціни в магазинах України шокують. https://t.me/Ukraineaboveallelse
    157переглядів 2Відтворень
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Обіцянка дракона” Елізабет Лім
    Видавництво РМ

    У першій частині Шіорі та її брати стали жертвами прокляття, і для розв’язання цієї проблеми знадобилися справді титанічні зусилля. Шіорі подолала суцільні перешкоди, дивом вижила і дала обіцянку, яку виконати капець як непросто. Дракони хочуть перлину, демони хочуть вирватися з гори, а Шіорі просто хоче вижити та повернутися додому.

    Перша частина мене захопила, але як же повільно йшла друга. Ні, авторка все ще яскраво та ефектно описує все, що можна описати, але якщо в першій частині подій “на фантазію” було кілька, в другій їх достобіса. Царство драконів, демонічна гора, польоти та битви… Інколи було дуже складно уявити, що вопше тут відбувається, і який вигляд має.

    Також я періодично чіплялася до логіки персонажів та перебігу подій. Взагалі трошки незрозуміло, як тут йде час. Адже перша книга закінчилася тим, що після однієї пригоди Шіорі фактично одразу настає друга. Але в другій все виглядало так, наче між частинами пів життя минуло.

    Як на мене, у цій частині сильно більше “казковості”, ніж у першій. Мені подобається, коли ретелінг казки виглядає, як роментезі чи фантастика, але коли ретелінг казки виглядає, як інша казка, - походу, не моє пальто. Що ні сторінка, то смертельна небезпека, з якої Шіори дивом рятується. І з демонами питання вирішилося якось.. ну неочікувано просто… І поганець якийсь дивний... А любовний трикутник - то вопше ні про шо. Не знаю, чого я очікувала, але, напевно, не такого)

    З плюсів - книга реально виглядає, як єбєйший артоб’єкт, і нею прям хотілося насолодитися. І мова дійсно барвиста. Але щось пішло не так. Не знаю, може, в настрій не влучила.
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Обіцянка дракона” Елізабет Лім Видавництво РМ У першій частині Шіорі та її брати стали жертвами прокляття, і для розв’язання цієї проблеми знадобилися справді титанічні зусилля. Шіорі подолала суцільні перешкоди, дивом вижила і дала обіцянку, яку виконати капець як непросто. Дракони хочуть перлину, демони хочуть вирватися з гори, а Шіорі просто хоче вижити та повернутися додому. Перша частина мене захопила, але як же повільно йшла друга. Ні, авторка все ще яскраво та ефектно описує все, що можна описати, але якщо в першій частині подій “на фантазію” було кілька, в другій їх достобіса. Царство драконів, демонічна гора, польоти та битви… Інколи було дуже складно уявити, що вопше тут відбувається, і який вигляд має. Також я періодично чіплялася до логіки персонажів та перебігу подій. Взагалі трошки незрозуміло, як тут йде час. Адже перша книга закінчилася тим, що після однієї пригоди Шіорі фактично одразу настає друга. Але в другій все виглядало так, наче між частинами пів життя минуло. Як на мене, у цій частині сильно більше “казковості”, ніж у першій. Мені подобається, коли ретелінг казки виглядає, як роментезі чи фантастика, але коли ретелінг казки виглядає, як інша казка, - походу, не моє пальто. Що ні сторінка, то смертельна небезпека, з якої Шіори дивом рятується. І з демонами питання вирішилося якось.. ну неочікувано просто… І поганець якийсь дивний... А любовний трикутник - то вопше ні про шо. Не знаю, чого я очікувала, але, напевно, не такого) З плюсів - книга реально виглядає, як єбєйший артоб’єкт, і нею прям хотілося насолодитися. І мова дійсно барвиста. Але щось пішло не так. Не знаю, може, в настрій не влучила.
    1Kпереглядів
  • 293переглядів 7Відтворень
  • 1
    959переглядів
  • 1
    368переглядів