• На Одещині чоловіка засудили до 5 років позбавлення волі за поширення позицій ЗСУ у тіктоці

    У листопаді 2023 року 37-річний мешканець Одещини зняв та виклав у TikTok відео з бойовою роботою українських підрозділів під час відбиття масованої атаки РФ на Одесу.

    На опублікованих кадрах можна було розпізнати позиції та місце розташування військових, що створювало загрозу для оборони міста та безпеки бійців.

    Під час обшуку у нього також виявили патрони різного калібру, які він зберігав без дозволу.

    Суд визнав його винним і призначив 5 років позбавлення волі.

    Провину у суді чоловік не визнав
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
    #кримінал
    На Одещині чоловіка засудили до 5 років позбавлення волі за поширення позицій ЗСУ у тіктоці У листопаді 2023 року 37-річний мешканець Одещини зняв та виклав у TikTok відео з бойовою роботою українських підрозділів під час відбиття масованої атаки РФ на Одесу. На опублікованих кадрах можна було розпізнати позиції та місце розташування військових, що створювало загрозу для оборони міста та безпеки бійців. Під час обшуку у нього також виявили патрони різного калібру, які він зберігав без дозволу. Суд визнав його винним і призначив 5 років позбавлення волі. Провину у суді чоловік не визнав #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал
    150views
  • https://youtu.be/kwKlIY_fFq0?si=GJdi8lf-EI006sdB
    https://youtu.be/kwKlIY_fFq0?si=GJdi8lf-EI006sdB
    274views 1 Shares
  • Рятувальники показали, як гасили пожежу у порту Чорноморська, що виникла після ракетного удару вдень 15 січня. Унаслідок влучання спалахнули контейнери з побутовою технікою. Фото, відео: ДСНС Одещини
    Рятувальники показали, як гасили пожежу у порту Чорноморська, що виникла після ракетного удару вдень 15 січня. Унаслідок влучання спалахнули контейнери з побутовою технікою. Фото, відео: ДСНС Одещини
    115views 0Plays
  • ПІДВОДНЕ ТРЕНУВАННЯ
    #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    ПІДВОДНЕ ТРЕНУВАННЯ #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world
    1
    156views 3Plays
  • Сонечко - навпаки.🐞
    Сонечко - навпаки.🐞
    1
    226views
  • Костюм
    Ціна 1000 грн
    Колір: беж, шоколад, чорний, малина, блакитний.
    Розмір : 42-44; 46-48
    Тканини: трехнтка петля .
    Кофта пряма, знизу резинка- що затягується, штани з кишенями , в поясі резинка.
    Розмір 42/44
    Кофта
    Обєм -102 см
    Довжина- 56 см
    Штани
    Об’єм талії - 66 -76 ми
    Обʼєм бедер - 100 см
    Довжина -108 см
    Розмір 46/48
    Кофта
    Обʼєм 110 см
    Рукав від горловини - 76 см
    Довжина - 59 см
    Штани
    Обʼєм талії - 72-82 см
    Обʼєм бедер - 108 см
    Довжина -110 см
    Костюм Ціна 1000 грн Колір: беж, шоколад, чорний, малина, блакитний. Розмір : 42-44; 46-48 Тканини: трехнтка петля . Кофта пряма, знизу резинка- що затягується, штани з кишенями , в поясі резинка. Розмір 42/44 Кофта Обєм -102 см Довжина- 56 см Штани Об’єм талії - 66 -76 ми Обʼєм бедер - 100 см Довжина -108 см Розмір 46/48 Кофта Обʼєм 110 см Рукав від горловини - 76 см Довжина - 59 см Штани Обʼєм талії - 72-82 см Обʼєм бедер - 108 см Довжина -110 см
    773views 26Plays
  • "Та кому ти потрібна, крім мене?": як аб'юз з’їдає тебе зсередини

    Знаєте, аб’юз — це не тільки про синці, маніпуляції чи обмеження. Іноді навіть не про повний контроль.
    Це про слова.
    Про те, як тебе повільно, по краплі, позбавляють віри у себе.

    Хто з нас не чув "ласкового": «Ти ж у мене така дурненька». Ніби жарт, а в середині щось болісно тьохкає.
    Хто ні разу не був під перехресним вогнем «Чому ти це зробила?» і «Ти овца косорука! Завжди все псуєш!».
    Хто не натикався на проговорене в голос або внутрішнє «Та куди ти від мене дінешся? Ніхто тебе не полюбить, крім мене».

    В процесі читання помітним є те, наскільки це все отруйно, неадекватно і несправедливо. Але ж у моменті.... В моменті ти Віриш.

    Бо як тут не повірити, коли ці слова повторюють щодня?

    Навіть піти з поля дії цих слів недостатньо.
    Здавалося б, все позаду — я пішла від людини. Але вбита самооцінка лишилась. Залишились думки накштал «Ну, може, вони мали рацію», коли дивишся в дзеркало. Або зустрічаєш класну людину.

    Моя перша історія абʼюзивних стосунків залишила найглибші шрами. З-поміж усього іншого, мені тоді часто казали: «Та ти нічого сама не можеш».

    Попервах я сперечалася. З усіх сил доводила, що крута. Що я — можу! Але з кожним разом це "можу" звучало тихіше. Адже відсутність підтримки та знецінення стосувалось всього: мох досягнень, зовнішності, почуттів та емоцій.

    По виходу з цих стосунків я залишилася сам-на-сам з нулем віри у власні сили. Сумнівами у тому, що я взагалі варта чогось більшого. Та замість того, щоб лікувати ці рани, я пішла далі шукати любов.
    Бо так страшно залишатися на самоті.

    Знову на ті ж граблі....

    Так почалося друге, а потім третє коло: інші люди, нові стосунки, сценарій той самий.

    Спочатку — увага, кіно, спільні вечори, де ти відчуваєш себе найважливішою у світі для них. Потім — перші зауваження. Дріб'язкові. Накшталт «Чому ти так вдяглася?». А далі іде «Навіщо ти взагалі це говориш?», «Байдуже», «А що не так?», «Тобі здалося», «Це ти винна!».

    І ось ти знову стоїш на тому самому місці, що й раніше. Тебе не обіймають — тебе стискають словами, поки не забракне повітря. Але ж ти видихнеш і залишишся, правда? Бо це вже точно краще, ніж нічого.

    Чому ми залишаємося?

    Я залишалася, бо боялася. Вони ж казали, що без них я ніхто. І що інші будуть такими ж, якщо не гіршими. І будуть якщо мені пощастить. Бо я ж Така.

    І ти думаєш: Може, зі мною щось дійсно не так? Може, я заслужила? І це все — краще, на що я можу розраховувати?

    Ти терпиш. Вмовляєш себе. І, поступово, біль стає звичним. Як фонова музика: коли вона однакова і грає постійно, ти просто перестаєш її помічати.

    Чи є вихід?

    Я не скажу, що вийти — це легко.
    Один-єдиний досвід робить це завдання важким. Ще важче, коли до твоїх партнерів над тобою «попрацювали» батьки та оточення.

    Втім, це можливо.

    Перший крок — перестати виправдовувати аб’юз.
    Більше ніяких «Вони просто нервуються», «Характер такий» чи «У них теж життя не було райдужним».

    Аб’юз — це не те, чого ти заслуговуєш. А їх минуле не має заповнювати болем та неадекватним ставленням сьогодення.

    Другий — згадати, що ти єдина, хто може щось стверджувати про тебе ж.

    Знаєте, я роками не могла дивитися на себе без цих голосів у голові: «Ти некрасива», «Ти дурна». Але одного разу я просто подумала: а що, якщо це неправда? А навіть якщо так, то хіба я не можу це все змінити?

    Єдині, хто можуть вирішити ваші проблеми — ви самі. Тож дійте! Беріть в руки кермо власного життя, і прокладайте курс до бажаного.

    Мені задобилося багато часу, багато чесних, відтак — не завжи приємних розмов із собою і з моєю партнеркою (дякую тобі що ти є). Саме з них я відбудувала себе. Навчилася дивитися на себе як на людину. Ту, хто не має нікому нічого доводити. І слати далеко тих, хто хоче мене зламати.

    Тож якщо ти думаєш «Я так не зможу» — знай: ти це зможеш. Просто для цього треба буде підняти дупу і йти. Від кривдників. До себе. До впевненості в собі, керувати якою будеш ти і ніхто інший.

    Це буде складно і боляче. Та не так, як зараз.
    Тож збирайся силами. Я в тебе вірю.
    "Та кому ти потрібна, крім мене?": як аб'юз з’їдає тебе зсередини Знаєте, аб’юз — це не тільки про синці, маніпуляції чи обмеження. Іноді навіть не про повний контроль. Це про слова. Про те, як тебе повільно, по краплі, позбавляють віри у себе. Хто з нас не чув "ласкового": «Ти ж у мене така дурненька». Ніби жарт, а в середині щось болісно тьохкає. Хто ні разу не був під перехресним вогнем «Чому ти це зробила?» і «Ти овца косорука! Завжди все псуєш!». Хто не натикався на проговорене в голос або внутрішнє «Та куди ти від мене дінешся? Ніхто тебе не полюбить, крім мене». В процесі читання помітним є те, наскільки це все отруйно, неадекватно і несправедливо. Але ж у моменті.... В моменті ти Віриш. Бо як тут не повірити, коли ці слова повторюють щодня? Навіть піти з поля дії цих слів недостатньо. Здавалося б, все позаду — я пішла від людини. Але вбита самооцінка лишилась. Залишились думки накштал «Ну, може, вони мали рацію», коли дивишся в дзеркало. Або зустрічаєш класну людину. Моя перша історія абʼюзивних стосунків залишила найглибші шрами. З-поміж усього іншого, мені тоді часто казали: «Та ти нічого сама не можеш». Попервах я сперечалася. З усіх сил доводила, що крута. Що я — можу! Але з кожним разом це "можу" звучало тихіше. Адже відсутність підтримки та знецінення стосувалось всього: мох досягнень, зовнішності, почуттів та емоцій. По виходу з цих стосунків я залишилася сам-на-сам з нулем віри у власні сили. Сумнівами у тому, що я взагалі варта чогось більшого. Та замість того, щоб лікувати ці рани, я пішла далі шукати любов. Бо так страшно залишатися на самоті. Знову на ті ж граблі.... Так почалося друге, а потім третє коло: інші люди, нові стосунки, сценарій той самий. Спочатку — увага, кіно, спільні вечори, де ти відчуваєш себе найважливішою у світі для них. Потім — перші зауваження. Дріб'язкові. Накшталт «Чому ти так вдяглася?». А далі іде «Навіщо ти взагалі це говориш?», «Байдуже», «А що не так?», «Тобі здалося», «Це ти винна!». І ось ти знову стоїш на тому самому місці, що й раніше. Тебе не обіймають — тебе стискають словами, поки не забракне повітря. Але ж ти видихнеш і залишишся, правда? Бо це вже точно краще, ніж нічого. Чому ми залишаємося? Я залишалася, бо боялася. Вони ж казали, що без них я ніхто. І що інші будуть такими ж, якщо не гіршими. І будуть якщо мені пощастить. Бо я ж Така. І ти думаєш: Може, зі мною щось дійсно не так? Може, я заслужила? І це все — краще, на що я можу розраховувати? Ти терпиш. Вмовляєш себе. І, поступово, біль стає звичним. Як фонова музика: коли вона однакова і грає постійно, ти просто перестаєш її помічати. Чи є вихід? Я не скажу, що вийти — це легко. Один-єдиний досвід робить це завдання важким. Ще важче, коли до твоїх партнерів над тобою «попрацювали» батьки та оточення. Втім, це можливо. Перший крок — перестати виправдовувати аб’юз. Більше ніяких «Вони просто нервуються», «Характер такий» чи «У них теж життя не було райдужним». Аб’юз — це не те, чого ти заслуговуєш. А їх минуле не має заповнювати болем та неадекватним ставленням сьогодення. Другий — згадати, що ти єдина, хто може щось стверджувати про тебе ж. Знаєте, я роками не могла дивитися на себе без цих голосів у голові: «Ти некрасива», «Ти дурна». Але одного разу я просто подумала: а що, якщо це неправда? А навіть якщо так, то хіба я не можу це все змінити? Єдині, хто можуть вирішити ваші проблеми — ви самі. Тож дійте! Беріть в руки кермо власного життя, і прокладайте курс до бажаного. Мені задобилося багато часу, багато чесних, відтак — не завжи приємних розмов із собою і з моєю партнеркою (дякую тобі що ти є). Саме з них я відбудувала себе. Навчилася дивитися на себе як на людину. Ту, хто не має нікому нічого доводити. І слати далеко тих, хто хоче мене зламати. Тож якщо ти думаєш «Я так не зможу» — знай: ти це зможеш. Просто для цього треба буде підняти дупу і йти. Від кривдників. До себе. До впевненості в собі, керувати якою будеш ти і ніхто інший. Це буде складно і боляче. Та не так, як зараз. Тож збирайся силами. Я в тебе вірю.
    3
    2Kviews
  • СОБАКЕНИ І ВЗУТТЯ
    СОБАКЕНИ І ВЗУТТЯ
    324views 17Plays
  • Я кайфую під пісню.Пісня, аж до мурах
    оригінальний звук - Ваня БАРСИК 💔💔💔
    Я кайфую під пісню.Пісня, аж до мурах оригінальний звук - Ваня БАРСИК 💔💔💔
    208views 5Plays
  • 1
    393views