ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ

Ходить Гарбуз по городу, питається свого роду:
"Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?"
Зразу Київ відгукнувся, від прильотів стрепенувся:
"Так всі живі, віра є, хоч і ворог дістає".
Відізвалися Жуляни: "Хоронити нас ще рано!"
Відізвалась й Оболонь: "Не злякає нас вогонь!"
І Шулявка підхопила: "Наче маємо ще сили!"
Обізвався дід Поділ: "Є і в мене трохи сил!"
Закричали Позняки "Ми - запеклі козаки!"
Тут Лук'янівка на дроті, вся у шрамах та у поті:
"Я в строю! І до кінця!" Б'ються київські серця.
Голосієво звітує: "Ворог ліс мій не зруйнує!
Хоч уламки тут летять та дубам тут вік стоять!"
Обізвалась тітка Троя: "Я міцна, стою стіною!"
Відізвався Лісовий: "Я не тихий і живий!
Крізь задимлені квартали, ворогам покажем жару!"
Відізвався Виноградар: "Ви всі тут? Я дуже радий!"
Нивки гордо подивились: "Щоб ті москалі вдавились."
Відізвались Берківці: "Всі ви просто молодці!"
Обізвався і Сирець - "Буде ворогу кінець!"
Сонно Теремки бухтять: "Нас вам, орки, не здолать!"
Хрещатик хитро посміхнувся, навколо себе озирнувся:
"Дивлюся, вишикувався стрій, не віддамо ми місто мрій!"
Усміхнувсь Гарбуз народу: "Нема переводу козацькому роду!
Будьте ж живі і здорові, всі родичі гарбузові!"

Автор невідомий

ХОДИТЬ ГАРБУЗ ПО ГОРОДУ

Ходить Гарбуз по городу, питається свого роду:
"Ой, чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?"
Зразу Київ відгукнувся, від прильотів стрепенувся:
"Так всі живі, віра є, хоч і ворог дістає".
Відізвалися Жуляни: "Хоронити нас ще рано!"
Відізвалась й Оболонь: "Не злякає нас вогонь!"
І Шулявка підхопила: "Наче маємо ще сили!"
Обізвався дід Поділ: "Є і в мене трохи сил!"
Закричали Позняки "Ми - запеклі козаки!"
Тут Лук'янівка на дроті, вся у шрамах та у поті:
"Я в строю! І до кінця!" Б'ються київські серця.
Голосієво звітує: "Ворог ліс мій не зруйнує!
Хоч уламки тут летять та дубам тут вік стоять!"
Обізвалась тітка Троя: "Я міцна, стою стіною!"
Відізвався Лісовий: "Я не тихий і живий!
Крізь задимлені квартали, ворогам покажем жару!"
Відізвався Виноградар: "Ви всі тут? Я дуже радий!"
Нивки гордо подивились: "Щоб ті москалі вдавились."
Відізвались Берківці: "Всі ви просто молодці!"
Обізвався і Сирець - "Буде ворогу кінець!"
Сонно Теремки бухтять: "Нас вам, орки, не здолать!"
Хрещатик хитро посміхнувся, навколо себе озирнувся:
"Дивлюся, вишикувався стрій, не віддамо ми місто мрій!"
Усміхнувсь Гарбуз народу: "Нема переводу козацькому роду!
Будьте ж живі і здорові, всі родичі гарбузові!"

Автор невідомий

НЕМОВ ПТАШИНИЙ ПЕРЕЛІТ

Летять бляшанки із болота,
Немов пташиний переліт.
Хай згине, щезне вся сволота,
Хай врешті-решт прозріє світ.

Та не пташина це ж бо зграя,
Яка летить у теплий край.
Летять робити пекло з раю,
Бо ідол каже: «Убивай!»

Летять ракети серед ночі,
Несуть в оселі тільки смерть.
Яка нам дивиться у очі
Й все на шляху стирає вщент.

Летять і падають уламки
Скрізь стогін, крики і вогонь.
Не армія! Це – дикі орки,
Що всюди сіють смерть, либонь.

Летять бляшанки із болота,
Несуть руїну на крилі.
За ними – смерть, війна й скорбота,
Й сліди болючі на землі.

Не перелітні це ж бо птиці,
Не повертаються назад.
Їм наказали лиш убити –
І влаштувати тілопад.

Летять бляшанки із болота,
Гуде від вибухів земля.
Це все влаштовує сволота,
І смерть веде в свої поля.

03.10.2026 р

.©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2026
ID: 1069866

ТУТ СМЕРТЬ БАЙДУЖІСТЮ ПИСАЛАСЬ. ВИШНЕВЕ

Не фронт – подвір'я, клумби і сади,
Де радість й сміх учора ще лунали.
Сьогодні – кров... і чорнії сліди,
Де орки смерть байдужістю писали.

Згасали сві́чі тут людських життів
Під купами розбитих всіх будинків,
Бо згарище ординець заповів,
З людьми став ворог знов до поєдинку.

Застигли вікна вибитих осель,
Немовби очі, що не бачать світу.
Лиш вітер носить чорний біль пустель
І запах смерті, димом оповитий.

Ні крику вже... Лиш моторошна мить,
Що серце рве на тисячі уламків.
Душа жива у пам'яті кричить,
Схилившись над холодним тілом ранку.

Не стало мрій... Не стало майбуття...
Земля приймає тих, хто жить хотіли.
І кожне тут загашене життя
Волатиме тепер уже з могили.

Проклятий ворог знову сіє смерть,
Не знаючи ні жа́лю, ні спокути.
Його єдина сатанинська твердь –
Вбивать, палити, нищити й забути.

І знов мовчить весь закордонний світ,
Немов не чує крику України.
Нелічено у нас людських вже бід:
І горе, й смерть, й страшні такі руїни.

Тепер Вишневе – це суцільний біль,
Шматоване і знищене до кра́ю.
Лиш чорний дим і смерть, що йшла звідтіль,
Де навіть Бог від болю завмирає.

08.07.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026

ДВА РОКИ ТОМУ… ВИБУХИ Й СВІТАНОК

Два ро́ки то́му в вибухах світанок,
Хоч загало́м війна вже десять літ,
Є незабутнім той лютневий ранок,
Та очі не відкрив і досі світ.

По всій країні вибухи лунали,
Ракети, бомби, вражі літаки,
Сміття убивче орки направляли,
Біда прийшла з рашистської руки́.

Здригатись стала наша вся землиця,
Рікою потекла кров по землі́,
В диму́ й вогні впинилася світлиця,
Вбивати стали кляті москалі.

Летів ворожий мотлох в Україну,
Не знали куди бігти й що робить,
А ворог в нас почав робить руїну,
Й зробилась рана, яка всіх болить.

Четверта сорок… Вибухи, атаки,
По всій країні стала литись кров,
Повномасштабно вдерся посіпака,
Зі смертю в Україну він прийшов.

Вкраїна вся у вибухах скупалась,
Сирени, вирви, за́брані життя,
І кожному ця мить закарбувалась,
Й ніко́ли це не пі́де в забуття.

24.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006692

МИНАЄ РІК СТРАЖДАНЬ, ЖАХІТЬ І БОЛЮ

Минає рік страшний, гіркий, болючий,
Який приніс нам сльози, горе й страх,
Коли рашист, убивця той смердючий,
Ракети запускати став не в снах.

Минає рік, коли ми на світанні
Прокинулись від обстрілів орди,
Від вибухів і ди́му огортанні,
Жахіття скуштувавши і біди́.

Минає рік, як орки увірвались,
І вторгнення вже повне відбуло́сь,
В безпеці більше ми не почувались,
Вбивати нас сміття те узяло́сь.

Минає рік. Ні дня без втрат і болю,
Ні дня, щоб наша крівця не текла,
Змінилась наша доля на недолю,
Орда прокля́та шлях до нас знайшла.

Минає рік. Ми всі, неначе в пеклі,
Де плач і крик, і вибухи, й вогонь,
Де з ворогом бої ідуть запеклі,
Де ми синів втрачаємо і донь.

Минає рік важкий для України,
Історію він кров’ю нам писав,
Який приніс нам згарища й руїни,
Бо ворог-терорист на нас напав.

Минає рік. В сльоза́х ми потопаєм,
Бо ворог забирає в нас життя,
Усі в молитві Господа благаєм,
Аби позбутись нам орди-сміття́.

Минає рік страждань, жахіть і болю,
Навали озвірілої орди,
Не вб’ють потвори нашу сильну волю,
Та залишають скрізь свої́ сліди.

Минає рік, який ми не забудем,
Історію, що кров’ю нам писав,
А ПЕРЕМОГУ ми в війні здобудем –
Госпо́дь нам шлях до неї показав.

23.02.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

МОЛЮ́ Й НАДІЇ НЕ ВТРАЧАЮ

Тримаю вервичку в руках
Й молю́ моли́тви без упину…
Чому́ війна, неначе птах,
До нас все далі й далі лине?

Благаю Бога, щоб поміг
Війну з ординцями спинити,
Щоб щезли орки, наче сніг,
І в МИРІ ми зостались жити.

Лягаю й вервичку молю́,
Встаю і знов беру́ у ру́ки,
Пішли із ворогом на прю…
На нас летять, неначе круки.

Аби Всевишній відвернув
Від нас убивців-сатанистів,
В опіку всіх нас огорнув,
Закрив щитом від терористів.

Аби не гинув неньки цвіт,
Щоб не росли війни́ могили,
Аби пропав й ворожий слід
Й жалобні дзво́ни не дзвонили.

Тримаю вервичку в руках,
В зерня́тка віру я вплітаю,
Аби війни́ скінчився жах,
Молю́ й надії не втрачаю.

29.03.2023 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023

НАРОДЖЕНА ВІЛЬНОЮ БУТИ

Україно моя́, мо́я рідная не́не-колиско,
Ти вмиваєшся кров’ю, та впасти, красуне, не смій!
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ вже є, й ПЕРЕМОГА твоя́ дуже близько,
Ще зали́шилось трішки. Благаю, не падай, постій!

Україно моя́, тебе клятії орки шматують,
Ти палаєш, рідненька, в ворожім пекельнім вогні,
А ті плани брудні вже роками убивці будують,
Чорну душу свою́ безкоштовно дали́ сатані.

Україно моя́, серцю рідний і любий мій краю,
Ти – священна земля, в тебе гідні і доньки, й сини,
Щоб ти вічно жила́, я все Бога в молитві благаю,
Щоби знов колосились твої́ золотії лани́.

Україно моя́, ти – найкраща у світі країна,
І ніяка орда не здолає ніко́ли тебе,
Зазвучить ще гучніш всюди мова твоя́ солов’їна,
Та благаю-молю́, бережи, люба нене, себе.

Україно моя́, ти народжена вільною бути,
НЕЗАЛЕЖНІСТЬ твою́ ми ціною життя бережем,
Нам поможе Госпо́дь ПЕРЕМОГУ в війні цій здобути,
І всю кляту орду ми з святої землі́ прожене́м.

Україно моя́, в НЕЗАЛЕЖНІСТЬ тебе одягнули,
А у ко́си твої́ впле́ли сині і жовті стрічки́,
Дух незламності й волі у тебе, рідненька, вдихнули,
Й не зага́сить орда всі запа́лені тво́ї свічки́.

24.08.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022
ID: 957457

СКОЛИХНУЛИ СВІТ

Катюги, убивці, рашисти смердючі,
За що ж ви людей повбивали у Бучі,
В Гостомелі, Ворзелі, ще й в Ірпіні
В цій клятій ганебній рашистській війні?

Іванків, Макарів ви теж не минули
І звірствами, орки, ви світ сколихнули.
Ці звірства, потво́ри, із рук не зійду́ть
І миті розпла́ти, ординці, прийду́ть!

Знущалися теж над людьми в Бородя́нці
Ординці, рашисти, скоти́-голодранці,
Ще й в Сто́янці мі́сиво бу́ло з людей,
І нам не злічити одразу смертей.

За що ж ви, убивці, людей катували?
За що ви невинних дітей повбивали?
Ви з планами цими прийшли із рашні?
Присягу яку склали ви сатані?

За що в цих містах ви людей убивали,
А потім ще й танками їх пресували?
Чи може це тактика ваших боїв?
Це так воювати упир повелів?

Потвори нікчемні, убивці, катюги,
За що над людьми влаштували наруги?
Чом в кожного з них ви забрали життя?
Ніко́ли таке не піде́ в забуття!

Знущались в підвалах, вбивали звіряче,
Раділи від того, що крихітка плаче.
Ви – нелюди-вбивці з своїм упире́м!
Ми кожну мерзоту-убивцю знайде́м!

За що ви дівчат і жінок ґвалтували?
За що ви такого їм болю завда́ли?
Ще й навіть вбивали невинних тварин
І змусили пити гіркий нас полин.

Вбивали усіх, навіть тих, хто лежачі,
Зазнали й вони катування звірячі.
Яку ж вам загрозу ці люди несли́?
Це втіху таку ви, потво́ри, знайшли?

Ще й жертвам свої́м вбивці руки зв’язали,
Знущались катюги, тоді – розстріляли.
Взяли́сь мінувати вже мертві тіла́…
З рашистською по́ганню смерть надійшла.

Вбивали усіх, кого бачили звірі,
Сліди катування в загиблих на тілі,
У муках страшних кожен з них помирав,
А дехто із жертв у вогні́ ще й палав.

Метою було́ від життя їх звільнити?
Та хто ж дав вказівки ці звірства чинити?
Вам в пеклі горіти вовіки-віків!
Ніку́ди не зникне цей біль наш і гнів!

Убивці смердючі, тварюки- рашисти,
Мерзота, потво́ри, ординські фашисти!
Госпо́дь допоможе нам ви́тримать все,
І кару рашистська орда понесе́!

04.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

СИДИТЬ ОРКО, ЗАЧЕКАВСЯ

( На мелодію пісні «ОЙ НА ГОРІ БІЛИЙ КАМІНЬ» )

Сидить орко, зачекався, ку-ку-ку,
Сидить орко, зачекався,
Бо до зброї він допався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Чека орка подарунок, ку-ку-ку,
Чека орка подарунок:
Чорний мішок на пакунок,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Він чекає на підмогу, ку-ку-ку,
Він чекає на підмогу:
Із двохсотими в дорогу
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Цей дарунок ми вдаруєм, ку-ку-ку,
Цей дарунок ми вдаруєм,
Це для орків не шкодуєм,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Наче орку сон приснився, ку-ку-ку,
Наче орку сон приснився –
В свою крівцю занурився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Раптом орко роздуплився, ку-ку-ку,
Раптом орко роздуплився –
В своїй крівоньці умився,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Лежить орко, окопався, ку-ку-ку,
Лежить орко, окопався,
Із життям вже попрощався,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Ви, ординці, нам не браття, ку-ку-ку,
Ви, ординці, нам не браття,
Рвемо вас, неначе шмаття,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Нам Господь допомагає, ку-ку-ку,
Нам Господь допомагає,
Всяку нечисть вичищає,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

Джавеліни й байрактари, ку-ку-ку,
Джавеліни й байрактари,
Ми вас, орки, не чекали,
Ку-ку-рі-ку-ку-ку-ку.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022