#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
“Випробування нареченої” Гелен Хоанг
Видавництво Віват
Це продовження серії, що почалася з “Коефіцієнту поцілунку”, яку я ніжно обожнюю всіма фібрами душі, але ця частина сильно відрізняється за вайбом. Головний герой “Випробування нареченої” - Діп Кай, сертифікований бухгалтер, любитель цифр і нелюбитель почуттів, любитель рутини і нелюбитель стосунків. І от саме його любляча матуся хоче оженити, попри бажання Кая. На роль нареченої вона обрала в’єтнамську панянку, вмовила її прилетіти в Штати та добровільно-примусово оселила в будинку Кая. А оскільки у Есме є досить вагома мотивація одружитися, то й до справи вона підійшла з усією душею.
Як на мене, це непогана історія, але емоцій вона викликала значно менше, ніж перша книга. З плюсів - у ній є сильна рішуча персонажка, якій по життю випали не найкращі карти, але яка намагається зробити все і навіть більше, щоб забезпечити своїй родині краще життя. Такій завзятості, наполегливості та силі волі можна позаздрити.
Також я автоматично люблю всіх персонажів з ім’ям Кай. Напевно, цей мій криптонит, від якого слабнуть колінки, падає планка, і я втрачаю будь-яку об’єктивність, бо будь-який Кай по дефолту аґінь. Є також кілька досить кумедних моментів, а ще мені заходить стиль авторки та її вміння добирати слова та порівняння. Але попри це не можу не відзначити моменти, від яких у мене сіпнулося око. Далі буде трошки спойлерів, хоча цю інформацію ми дізнаємося швидко.
По-перше, Кай - це чоловік з аутизмом, і мене здивувало, що його мати не згадала про цей факт, коли розповідала про нього Есме. Вона називала його сором’язливим та впертим, і в результаті Есме була не готова до його звичок, особливостей взаємодії та рутини.
По-друге, там є така дурна маніпуляція, від якої мої очі зробили потрійний оберт черепом і дивом повернулися назад. Коротше, все, що мені не сподобалося, значною мірою пов’язано з мамою Кая) Так, пані хоче сину добра, але деякі її фрази та рішення викликали питання. Загалом історія гарна, і в ній багато біографічного, бо мати авторки є в’єтнамською емігранткою, а у батька аутизм.
#книжковий_відгук #Лана_читає #хтивікниги
“Випробування нареченої” Гелен Хоанг
Видавництво Віват
Це продовження серії, що почалася з “Коефіцієнту поцілунку”, яку я ніжно обожнюю всіма фібрами душі, але ця частина сильно відрізняється за вайбом. Головний герой “Випробування нареченої” - Діп Кай, сертифікований бухгалтер, любитель цифр і нелюбитель почуттів, любитель рутини і нелюбитель стосунків. І от саме його любляча матуся хоче оженити, попри бажання Кая. На роль нареченої вона обрала в’єтнамську панянку, вмовила її прилетіти в Штати та добровільно-примусово оселила в будинку Кая. А оскільки у Есме є досить вагома мотивація одружитися, то й до справи вона підійшла з усією душею.
Як на мене, це непогана історія, але емоцій вона викликала значно менше, ніж перша книга. З плюсів - у ній є сильна рішуча персонажка, якій по життю випали не найкращі карти, але яка намагається зробити все і навіть більше, щоб забезпечити своїй родині краще життя. Такій завзятості, наполегливості та силі волі можна позаздрити.
Також я автоматично люблю всіх персонажів з ім’ям Кай. Напевно, цей мій криптонит, від якого слабнуть колінки, падає планка, і я втрачаю будь-яку об’єктивність, бо будь-який Кай по дефолту аґінь. Є також кілька досить кумедних моментів, а ще мені заходить стиль авторки та її вміння добирати слова та порівняння. Але попри це не можу не відзначити моменти, від яких у мене сіпнулося око. Далі буде трошки спойлерів, хоча цю інформацію ми дізнаємося швидко.
По-перше, Кай - це чоловік з аутизмом, і мене здивувало, що його мати не згадала про цей факт, коли розповідала про нього Есме. Вона називала його сором’язливим та впертим, і в результаті Есме була не готова до його звичок, особливостей взаємодії та рутини.
По-друге, там є така дурна маніпуляція, від якої мої очі зробили потрійний оберт черепом і дивом повернулися назад. Коротше, все, що мені не сподобалося, значною мірою пов’язано з мамою Кая) Так, пані хоче сину добра, але деякі її фрази та рішення викликали питання. Загалом історія гарна, і в ній багато біографічного, бо мати авторки є в’єтнамською емігранткою, а у батька аутизм.
Українська
English
