МАЙСТЕРНЯ "ДЛЯ СЕРЦЯ".
В старенькому місті,що кличеться Львовом,
старенький дідусик в кравецькій обнові,
що куплено в пані в манто з пріма-джерсі,
відкрив вчора зрання майстерню
"Для серця".
Сердечко принесли йому,геть слабеньке.
То сердце було і маленьке й легеньке.
Належало дівчинці--хворій,безсилій.
Жертвіла свічею,п'ять років, як жила.
І став Майстер серце дитя лікувати.
Взяв ниточки ласки,щоб ранки зшивати.
Добавив для міцності віри й надії,
любові багато й бешкетності в міру.
І серце забилось в дитини спокійно.
Без страху до світу,сміялася вільно.
Просив Майстер рідних дівча опікати,
бо в цеї перлинки загинула мати...
А ще він старався привести до ладу сердечка закоханим.
Шви рвались щоразу...
Якщо їх любили--серця,як літали.
Якщо розлучались--життя зупинялось.
Сердечкам цим Майстер зшивав рани вірою.
На жаль,не спасти було щирість й довіру.
Їм часу потрібно, бо йде лікування.
Щоб були готові з'єднатись в коханні.
А як філігранно зшивав він сердечка,
у тих,кому доля в далекий край в'ється...
Дав ниточку смутку і вузлик зажури.
Бажання вернутись,як зникне час хмурий.
Найкраще сердечка зшивались у діток.
Найгірше-у воїнів...Там всі жахи світу.
Там рвались судини,там серце скакало.
Страшне пережили...А що їх ще ждало?
Цим серцям давав він усе,що лиш треба.
Здавалось,цей Майстер зніме зірку з неба.
Співав колисанки,якщо закричало.
Воно,бідолашне,і в снах воювало...
Нитки обривались,судини кровили.
Життя вже скресало, а їх не цінили...
І кожному ліки підшукував вдало.
Кому треба --рік,два, кому--життя мало...
Лиш серця мамів лікувати найважче.
Вона ж бо дитятку вділяє найкраще.
Любов там навічно,турбота щоденна.
Там страх вже привичний на справи буденні.
Там горя --по вінця,на владу ввесь гнів.
Та й сльози роз'їли всі ниточки швів.
І ліків немає, як гине синочок.
Бо серце у мами--кришталевий дзвіночок...
*****
В старенькому місті,що кличеться Львовом,
старенький дідусик в кравецькій обнові
руками лікує...Всі знають дорогу.
Не знають лише,що то руки є Бога...
@ Любов Молдавчук (К)
27.01.2024р.
МАЙСТЕРНЯ "ДЛЯ СЕРЦЯ".
В старенькому місті,що кличеться Львовом,
старенький дідусик в кравецькій обнові,
що куплено в пані в манто з пріма-джерсі,
відкрив вчора зрання майстерню
"Для серця".
Сердечко принесли йому,геть слабеньке.
То сердце було і маленьке й легеньке.
Належало дівчинці--хворій,безсилій.
Жертвіла свічею,п'ять років, як жила.
І став Майстер серце дитя лікувати.
Взяв ниточки ласки,щоб ранки зшивати.
Добавив для міцності віри й надії,
любові багато й бешкетності в міру.
І серце забилось в дитини спокійно.
Без страху до світу,сміялася вільно.
Просив Майстер рідних дівча опікати,
бо в цеї перлинки загинула мати...
А ще він старався привести до ладу сердечка закоханим.
Шви рвались щоразу...
Якщо їх любили--серця,як літали.
Якщо розлучались--життя зупинялось.
Сердечкам цим Майстер зшивав рани вірою.
На жаль,не спасти було щирість й довіру.
Їм часу потрібно, бо йде лікування.
Щоб були готові з'єднатись в коханні.
А як філігранно зшивав він сердечка,
у тих,кому доля в далекий край в'ється...
Дав ниточку смутку і вузлик зажури.
Бажання вернутись,як зникне час хмурий.
Найкраще сердечка зшивались у діток.
Найгірше-у воїнів...Там всі жахи світу.
Там рвались судини,там серце скакало.
Страшне пережили...А що їх ще ждало?
Цим серцям давав він усе,що лиш треба.
Здавалось,цей Майстер зніме зірку з неба.
Співав колисанки,якщо закричало.
Воно,бідолашне,і в снах воювало...
Нитки обривались,судини кровили.
Життя вже скресало, а їх не цінили...
І кожному ліки підшукував вдало.
Кому треба --рік,два, кому--життя мало...
Лиш серця мамів лікувати найважче.
Вона ж бо дитятку вділяє найкраще.
Любов там навічно,турбота щоденна.
Там страх вже привичний на справи буденні.
Там горя --по вінця,на владу ввесь гнів.
Та й сльози роз'їли всі ниточки швів.
І ліків немає, як гине синочок.
Бо серце у мами--кришталевий дзвіночок...
*****
В старенькому місті,що кличеться Львовом,
старенький дідусик в кравецькій обнові
руками лікує...Всі знають дорогу.
Не знають лише,що то руки є Бога...
@ Любов Молдавчук (К)
27.01.2024р.
Українська
English
