#архів
Базар у місті Почаїв на Тернопільщині, 1890-ті.

❗️🤯 рф шпигувала за поставками зброї в Україну, зламавши 10 тис. камер у країнах НАТО, – The Guardian
Західна розвідка попереджає: рф готує масштабну кібератаку, щоб зірвати постачання зброї Україні.
Під удар можуть потрапити логістика, оборонні структури, ІТ, порти та аеропорти країн НАТО.

Чому настає порожнеча?
Чому на дно осідають думки?
Чи дивні на вигляд ці речі,
Коли розквітають сади?

Чому мов за стіною скляною,
Тепло віддзеркалює час?
Чому все ж ідеш ти зі мною?
Чи це трепет охоплює нас?

Оксана Павлова
# мої вірші

Історія лева Крістіана – це справжня легенда про силу зв'язку між людиною та твариною, що зворушує до глибини душі. Коли його, маленьке левеня, купили, а потім виростили два молодих австралійці, ніхто не міг уявити, чим це обернеться.

Згодом Крістіана реінтегрували в дику природу Африки. Його опікуни, що так сильно любили його, вирішили відвідати його через рік, не знаючи, чи пам'ятатиме він їх. Те, що сталося далі, облетіло весь світ: Крістіан, величезний дикий лев, кинувся їм назустріч, обіймаючи та ластячись, як кошеня!

Це відео – живе свідчення того, що любов, довіра та зв'язок можуть долати будь-які кордони, навіть між різними видами. Справжня історія про неперевершену відданість та пам'ять серця.

Як пахне війна?
Однозначно, по-різному...
Для когось землею святою і рідною,
Ще димом і пилом і кров'ю ще брата,
Хоча і не спільні в них батько і матір...
Немитим ще тілом і запахом поту,
І мокрим взуттям і холодним наметом,
Й гарячим металом , і порохом й лихом,
І чаєм без цукру, коли всюди тихо,
І спогадом теплим про рідний свій дім,
Й загубленим спокоєм й миром у нім...
Для тих, хто в окопах так пахне війна,
І надто висока...висока ціна
Парфумів у мирних домівках й кав'ярнях,
І сну на м'яких , ще нових простирадлах,
Тому пам'ятаймо щомиті, щораз,
Коли є спокуса забути на час,
Про тих, хто спиняє ворожі заграви,
Щоб ми прокидались від запаху кави....

Яка є на смак ця безглузда війна???
І тут є різниця велика, ясна...
Для когось солоні це сльози безсилля,
Коли вже душа попрощалася з тілом,
Легкою хмаринкою в небо взлетіла,
Ще смак поцілунку пізнати не сміла.
Гіркий присмак болю від втрати, від горя,
З осадком іржавим....за що така доля?
Пекучий від крові із ран на губах,
Коли ти самотній, як в небі цей птах,
Та він є на волі, а ти ще не знаєш,
Що завтра на тебе в полоні чекає...
Ця їжа шакалів, нудотний цей смак,
Й готовий уже для знущання кулак...
Смак крові, смак сліз і смак болю,
Смаки ці війни за життя і за волю.

Oбличчя в війни... щось страшне і жорстоке,
Дитя це в застиглих обіймах матусі лелеки,
Згвалтоване тіло, збещещена врода,
І біль у старечих очах, бо кінець це їх роду ...
Наруга над дітьми, над світом, над житом,
Сплюндрована весна, і осінь і літо,
Загублені юні, невинні життя,
Скалічена доля пішла в небуття,
Руїни і холод, і темрява й страх,
Й молитва щоденна у всіх на вустах.
Обличчя війни - це обличчя є ката,
І краще б нікому його не пізнати.
Тому ми цінуймо тих мужніх героїв,
Що жах цей від нас закривають собою...

🖍️Таня Пшенюк