ПРИСУТНІСТЬ
Ми судини в тілі — це заледве тінь,
Що зникає в променях епохи.
Та в утробі наша мовчазна глибінь,
Де палають вічні сни потрохи.
Все земне — мов хвиля, що змиває нас,
Все зростає, гасне і зникає.
Та душа у тиші не рахує час,
Жодну пустку тіло не приймає.
Мить приходить — тіло вже не слухає,
Та в душі палає наша сутність.
Зовні — сонце, буря, вітер дмухає,
А в нутрі — мовчання і присутність.
Не буде початку в цих частиночках,
Не зустрінеш й скону на фіналі.
Там, де згасне світло у будиночках,
Дух завжди світити буде далі.
Думай вічно завжди так, як можеш ти,
Може жити будеш не для себе.
Те, що в тілі — зникне, що вже не знайти,
Тільки думка не втече від тебе.
Мирослав Манюк
13.04.2025
ПРИСУТНІСТЬ
Ми судини в тілі — це заледве тінь,
Що зникає в променях епохи.
Та в утробі наша мовчазна глибінь,
Де палають вічні сни потрохи.
Все земне — мов хвиля, що змиває нас,
Все зростає, гасне і зникає.
Та душа у тиші не рахує час,
Жодну пустку тіло не приймає.
Мить приходить — тіло вже не слухає,
Та в душі палає наша сутність.
Зовні — сонце, буря, вітер дмухає,
А в нутрі — мовчання і присутність.
Не буде початку в цих частиночках,
Не зустрінеш й скону на фіналі.
Там, де згасне світло у будиночках,
Дух завжди світити буде далі.
Думай вічно завжди так, як можеш ти,
Може жити будеш не для себе.
Те, що в тілі — зникне, що вже не знайти,
Тільки думка не втече від тебе.
Мирослав Манюк
13.04.2025
Українська
English
