• — Невеликий шматок від нашого пирога вони відкусили, але до найсолодшого не дісталися! — з глузуванням промовив Еуреха, коли освітив заховані в погребі скрині.
    — Не казав про це відразу, хотів упевнитися, що ці телепні не знайшли схованку.
    — Знав, що на вас можна покластися, — відповів Фернандо і поплескав Естебана по плечу.
    Несподівано до них долинув залп картечі. Схоже, стріляли не на кораблі. За спиною почувся тупіт.
    — У чому справа? — запитав Фернандо, коли побачив, що до них підбіг стюард.
    — Капітане, — запнувся хлопець, — там, на фрегаті, хтось спустив шлюпку, а з палуби почали палити по ній.
    — Гадаю, до золота ми повернемося пізніше. Прикрий поки що, - кинув він Естебану і помчав на палубу.
    За три хвилини Фернандо вже стояв на капітанському містку і дивився в бік противника в підзорну трубу. Веслярі у шлюпці відчайдушно працювали, сподіваючись втекти від переслідувачів.
    Вони вже відійшли від корабля на кілька кабельтових, коли за ними спустили два човни з озброєними солдатами. Темрява заважала роздивитись обличчя втікачів. Але й без цього Фернандо розумів, хто в шлюпці. Тим часом човни з солдатами наганяли втікачів.
    — Гармати до бою! — скомандував Фернандо.
    Стів, не зволікаючи, понісся до гармат. Зв'язаного Мальдонадо підвели до борту. Цим пірати дали зрозуміти, хто постраждає першим у разі можливої стрілянини по їхньому судну. Той виривався та обсипав прокльонами та погрозами.
    — Підняти якір, розвернути корабель!
    Матроси негайно виконали накази капітана. Вітрила спіймали вітер і "Нестримний" попрямував напереріз шлюпці. Ядра, вдало пущені командою Стіва, вгамували запал солдатів у човнах, що наздоганяли втікачів. Один із човнів розлетівся, військовим з іншого човна довелося діставати з води товаришів.
    Тим часом втікачі вже опинилися під бушпритом піратського судна. Товариші, що перебували там, кинули канати, і втікачі піднялися на палубу. Троє з них легко поранені. Пірати радісно обіймали товаришів. Фернандо з капітанського містка з усмішкою дивився на врятованих. Серед них побачив лікаря Діого та куховара Маріо.

    Читати за посиланням:
    https://arkush.net/book/1202/36

    https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4733189&p=1

    Приємного читання!

    #морські_баталії #пригоди #пірати
    #любовний_роман #історична_проза
    #романтика #пригоди #Карибське_море.
    #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн
    — Невеликий шматок від нашого пирога вони відкусили, але до найсолодшого не дісталися! — з глузуванням промовив Еуреха, коли освітив заховані в погребі скрині. — Не казав про це відразу, хотів упевнитися, що ці телепні не знайшли схованку. — Знав, що на вас можна покластися, — відповів Фернандо і поплескав Естебана по плечу. Несподівано до них долинув залп картечі. Схоже, стріляли не на кораблі. За спиною почувся тупіт. — У чому справа? — запитав Фернандо, коли побачив, що до них підбіг стюард. — Капітане, — запнувся хлопець, — там, на фрегаті, хтось спустив шлюпку, а з палуби почали палити по ній. — Гадаю, до золота ми повернемося пізніше. Прикрий поки що, - кинув він Естебану і помчав на палубу. За три хвилини Фернандо вже стояв на капітанському містку і дивився в бік противника в підзорну трубу. Веслярі у шлюпці відчайдушно працювали, сподіваючись втекти від переслідувачів. Вони вже відійшли від корабля на кілька кабельтових, коли за ними спустили два човни з озброєними солдатами. Темрява заважала роздивитись обличчя втікачів. Але й без цього Фернандо розумів, хто в шлюпці. Тим часом човни з солдатами наганяли втікачів. — Гармати до бою! — скомандував Фернандо. Стів, не зволікаючи, понісся до гармат. Зв'язаного Мальдонадо підвели до борту. Цим пірати дали зрозуміти, хто постраждає першим у разі можливої стрілянини по їхньому судну. Той виривався та обсипав прокльонами та погрозами. — Підняти якір, розвернути корабель! Матроси негайно виконали накази капітана. Вітрила спіймали вітер і "Нестримний" попрямував напереріз шлюпці. Ядра, вдало пущені командою Стіва, вгамували запал солдатів у човнах, що наздоганяли втікачів. Один із човнів розлетівся, військовим з іншого човна довелося діставати з води товаришів. Тим часом втікачі вже опинилися під бушпритом піратського судна. Товариші, що перебували там, кинули канати, і втікачі піднялися на палубу. Троє з них легко поранені. Пірати радісно обіймали товаришів. Фернандо з капітанського містка з усмішкою дивився на врятованих. Серед них побачив лікаря Діого та куховара Маріо. Читати за посиланням: https://arkush.net/book/1202/36 https://booknet.ua/reader/tamnic-morv-b435570?c=4733189&p=1 Приємного читання! #морські_баталії #пригоди #пірати #любовний_роман #історична_проза #романтика #пригоди #Карибське_море. #Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #Тортуга #Гваделупа #Пернамбуку #читати_онлайн
    Love
    1
    2Kviews
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Початок забудови Русанівки.
    1960-ті роки.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. Початок забудови Русанівки. 1960-ті роки. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    Like
    1
    247views
  • Мирного неба нам всім!
    Мирного неба нам всім!
    114views
  • ПІДЙОМ НА ВЕРШИНУ
    ПІДЙОМ НА ВЕРШИНУ
    175views 8Plays
  • #Поетична_сторінка

    Олена Роговенко

    СВІТЛА ВЕРБНИЦЯ

    Верба красна розцвітає,
    Про Великдень сповіщає
    І Спасителю під ноги
    Стеле гілочки розлогі.

    Світла Вербниця настала,
    Радість нам подарувала.
    Край доріг і біля річки
    Вкрились котиком вербички.

    Галузочки посвятили,
    Діток розуму навчили,
    Щоб здоровими зростали,
    Україну шанували!

    З відривного календаря "Український народний календар" за 14 квітня.
    -----------
    145views
  • 62views
  • Поліцейські встановлюють обставини травмування підлітка на станції «Київ-Волинський»

    За попередньою інформацією, малолітній перебував між вагонами товарного потяга, не втримався і впав на залізничну колію під час руху.

    В результаті 13-річний підліток отримав травматичну ампутацію лівої ноги ніжче коліна. Хлопця госпіталізовано.

    На місці події працюють слідчо-оперативна група з розслідування ДТП столичного главку та патрульні поліцейські, які встановлюють всі обставини події.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    Поліцейські встановлюють обставини травмування підлітка на станції «Київ-Волинський» За попередньою інформацією, малолітній перебував між вагонами товарного потяга, не втримався і впав на залізничну колію під час руху. В результаті 13-річний підліток отримав травматичну ампутацію лівої ноги ніжче коліна. Хлопця госпіталізовано. На місці події працюють слідчо-оперативна група з розслідування ДТП столичного главку та патрульні поліцейські, які встановлюють всі обставини події. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    14views
  • ТРЕНУВАННЯ ПРИХИЛЬНИЦІ ПАРКУРУ
    #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    ТРЕНУВАННЯ ПРИХИЛЬНИЦІ ПАРКУРУ #спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news
    224views 13Plays
  • #книжковий_відгук #Лана_читає

    “Вроцлавіта” Анна Дьоміна
    Видавництво старого лева

    Віта переїхала в Польщу і працює в IT-компанії. Вона живе з сином і дідусем, який трошки недобачає, через що на початку книги приводить з дитсадку не свого внука Ромчика, а чужого сина Ромека. Віта в паніці біжить обмінювати чужого хлопчика на свого і дізнається, що татко Ромека - дуже навіть валідний чоловічок, який потім ще й виявляється її колегою. І от тут Віта згадує, що вона не просто аналітикиня і не просто мама, а ще й взагалі-то жінка, і цій жінці прийшов час закохатися.

    Для мене це був своєрідний comfort reading. Книга прочиталася в автобусі буквально за кілька годин і залишила приємний післясмак. Попри відсутність аналогічного досвіду я гарно розуміла Віту, бо персонажка дуже багато розмірковує і ділиться з читачем своїми почуттями. І під досвідом я маю на увазі переїзд в іншу країну, бо якраз досвід закоханості, коли ти не знаєш, як краще себе поводити, як сподобатися чи як не соромитися і розкритися - оце я зрозуміла вопше ідеально. Гадаю, багато хто був у такому ж стані)

    Також мені сподобався зв’язок між Вітою та її домом. Коли вона описувала, яким бачить життя у старому родинному будинку, я наче гуляла там разом з нею і будувала в голові щось таке ж ідеальне. Може, це ще тому, що мені буде 36, і я все частіше думаю про землю і тому хочу власний будинок) До того ж видно зв’язок Віти не просто з домом, а з родом і з рідною землею. Це теж було щемко.

    Напевно, було тільки одне питання - чого вона чекала від батька Ромчика, але після розмови з lady.babenko теж стало все більш-менш зрозуміло. Навіть попри те, що з Вітою я була не згодна)

    “Вроцлавіту” ми обрали для обговорення у книжковому клубі. На саме обговорення я не потрапила, але книгу все ж прочитала і не пошкодувала.
    #книжковий_відгук #Лана_читає “Вроцлавіта” Анна Дьоміна Видавництво старого лева Віта переїхала в Польщу і працює в IT-компанії. Вона живе з сином і дідусем, який трошки недобачає, через що на початку книги приводить з дитсадку не свого внука Ромчика, а чужого сина Ромека. Віта в паніці біжить обмінювати чужого хлопчика на свого і дізнається, що татко Ромека - дуже навіть валідний чоловічок, який потім ще й виявляється її колегою. І от тут Віта згадує, що вона не просто аналітикиня і не просто мама, а ще й взагалі-то жінка, і цій жінці прийшов час закохатися. Для мене це був своєрідний comfort reading. Книга прочиталася в автобусі буквально за кілька годин і залишила приємний післясмак. Попри відсутність аналогічного досвіду я гарно розуміла Віту, бо персонажка дуже багато розмірковує і ділиться з читачем своїми почуттями. І під досвідом я маю на увазі переїзд в іншу країну, бо якраз досвід закоханості, коли ти не знаєш, як краще себе поводити, як сподобатися чи як не соромитися і розкритися - оце я зрозуміла вопше ідеально. Гадаю, багато хто був у такому ж стані) Також мені сподобався зв’язок між Вітою та її домом. Коли вона описувала, яким бачить життя у старому родинному будинку, я наче гуляла там разом з нею і будувала в голові щось таке ж ідеальне. Може, це ще тому, що мені буде 36, і я все частіше думаю про землю і тому хочу власний будинок) До того ж видно зв’язок Віти не просто з домом, а з родом і з рідною землею. Це теж було щемко. Напевно, було тільки одне питання - чого вона чекала від батька Ромчика, але після розмови з lady.babenko теж стало все більш-менш зрозуміло. Навіть попри те, що з Вітою я була не згодна) “Вроцлавіту” ми обрали для обговорення у книжковому клубі. На саме обговорення я не потрапила, але книгу все ж прочитала і не пошкодувала.
    Love
    1
    627views