Повільно руками повітря торкаюсь.
Ця невагомість звучить як дудук.
Безмовно ним дихаю, на капки розчиняюсь.
Танець бентежний наповнює звук.
Хвилюючий сум, як вода він прозорий,
Захлинає зсередини, я мовби тону...
Летючий мій дух, що цю музику творить,
Підіймає з цих хвиль у свою висоту.
Мої рухи легкі. Це безмежна свобода!
Я відлуння кохання ажурова вуаль!
Я приборкала біль, як прозорую воду.
Спалахнула у небі моя étoile.
Оксана Павлова
#мої вірші
Повільно руками повітря торкаюсь.
Ця невагомість звучить як дудук.
Безмовно ним дихаю, на капки розчиняюсь.
Танець бентежний наповнює звук.
Хвилюючий сум, як вода він прозорий,
Захлинає зсередини, я мовби тону...
Летючий мій дух, що цю музику творить,
Підіймає з цих хвиль у свою висоту.
Мої рухи легкі. Це безмежна свобода!
Я відлуння кохання ажурова вуаль!
Я приборкала біль, як прозорую воду.
Спалахнула у небі моя étoile.
Оксана Павлова #мої вірші