#поезія
Не поспішай так, любе Літо! Зачекай!
За першість не змагайся в марафоні!
Хай зачаровує веселий водограй,
і диньки дозрівають на осонні,
й медові пахощі під сонечком ясним
розносить навкруги простоволосий вітер,
а з теплим тихим дощиком рясним
веселка сходить, щоб води напитись.
Неначе ті моделі, квіти польові,
нехай в барвистих дефілюють сарафанах!
І кожна квіточка - це враження нові,
хоч в золотих прикрасах, хоч в вранішних туманах,
чи під магічним сяйвом зоряних світил,
чи в кришталевих росяних краплинах на світанку...
В пелюстці кожній - ніжності посил.
У простоті - краса, а схожість... на панянку.
Затримайсь довше, Літо! Не спіши!
Хай в тихім надвечір'ї ластівки кружляють!
Цвіркочуть коники й стрибають в спориші,
а бджілки з різноцвіття дикий мед збирають...
Бракує слів, щоб передати відчуття,
як посміхається налитим колосочком жито...
Солодке Літо! - Крапля незабутнього життя!
Так хочеться життя це без війни прожити...
Тетяна Зензерова.
#поезія
Не поспішай так, любе Літо! Зачекай!
За першість не змагайся в марафоні!
Хай зачаровує веселий водограй,
і диньки дозрівають на осонні,
й медові пахощі під сонечком ясним
розносить навкруги простоволосий вітер,
а з теплим тихим дощиком рясним
веселка сходить, щоб води напитись.
Неначе ті моделі, квіти польові,
нехай в барвистих дефілюють сарафанах!
І кожна квіточка - це враження нові,
хоч в золотих прикрасах, хоч в вранішних туманах,
чи під магічним сяйвом зоряних світил,
чи в кришталевих росяних краплинах на світанку...
В пелюстці кожній - ніжності посил.
У простоті - краса, а схожість... на панянку.
Затримайсь довше, Літо! Не спіши!
Хай в тихім надвечір'ї ластівки кружляють!
Цвіркочуть коники й стрибають в спориші,
а бджілки з різноцвіття дикий мед збирають...
Бракує слів, щоб передати відчуття,
як посміхається налитим колосочком жито...
Солодке Літо! - Крапля незабутнього життя!
Так хочеться життя це без війни прожити...
Тетяна Зензерова.