Українська
English
ВІЛЬШАНИЙ ПАН
Хто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер?
Це батько із сином, малюк — його витвір;
Тримає хлоп'ятко він міцно рукою,
В обіймах маленького гріє собою.
Мій сину, чому ти сховався в жупані?
— Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана?
Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами?
— Мій сину, то тільки туман над лісами.
«О, милий мій хлопчику, йди-но до мене!
Я маю для тебе забави шалені.
Барвисте цвітіння тут є край водойми,
А мати моя має шати коштовні».
— О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш,
Що він мені тихо на вухо шепоче?
— Спокійно, дитино, нічого не бійся,
То вітер вирує у жовтому листі.
«Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною?
Дівчатка мої будуть гратись з тобою;
Зведуть хороводи з тобою ці діви,
Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи».
— О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять,
Дівчатка від пана у темнім тумані?
— Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні,
То верби старі, у пітьмі вони сірі.
«Ти милий для мене, люблю твою вроду;
Якщо сам не підеш, то викраду згодом».
— О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою!
Вільшаний король вже завдав мені болю!
І батько жахається, мчить світ-заочі,
Дитину стискає, що вмерти не хоче,
До двору дістався крізь страх перед смертю —
Та в нього в обіймах дитя було мертве.
Йоганн Вольфганг фон Ґете
Переклад: Мирослав Манюк
24.04.2026
#переклад
Хто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер?
Це батько із сином, малюк — його витвір;
Тримає хлоп'ятко він міцно рукою,
В обіймах маленького гріє собою.
Мій сину, чому ти сховався в жупані?
— Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана?
Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами?
— Мій сину, то тільки туман над лісами.
«О, милий мій хлопчику, йди-но до мене!
Я маю для тебе забави шалені.
Барвисте цвітіння тут є край водойми,
А мати моя має шати коштовні».
— О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш,
Що він мені тихо на вухо шепоче?
— Спокійно, дитино, нічого не бійся,
То вітер вирує у жовтому листі.
«Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною?
Дівчатка мої будуть гратись з тобою;
Зведуть хороводи з тобою ці діви,
Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи».
— О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять,
Дівчатка від пана у темнім тумані?
— Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні,
То верби старі, у пітьмі вони сірі.
«Ти милий для мене, люблю твою вроду;
Якщо сам не підеш, то викраду згодом».
— О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою!
Вільшаний король вже завдав мені болю!
І батько жахається, мчить світ-заочі,
Дитину стискає, що вмерти не хоче,
До двору дістався крізь страх перед смертю —
Та в нього в обіймах дитя було мертве.
Йоганн Вольфганг фон Ґете
Переклад: Мирослав Манюк
24.04.2026
#переклад
ВІЛЬШАНИЙ ПАН
Хто мчить дуже пізно крізь темряву й вітер?
Це батько із сином, малюк — його витвір;
Тримає хлоп'ятко він міцно рукою,
В обіймах маленького гріє собою.
Мій сину, чому ти сховався в жупані?
— Мій батьку, ти бачиш Вільшаного пана?
Це той пан Вільшаний з хвостом та рогами?
— Мій сину, то тільки туман над лісами.
«О, милий мій хлопчику, йди-но до мене!
Я маю для тебе забави шалені.
Барвисте цвітіння тут є край водойми,
А мати моя має шати коштовні».
— О, батьку, мій батьку, ти чути не хочеш,
Що він мені тихо на вухо шепоче?
— Спокійно, дитино, нічого не бійся,
То вітер вирує у жовтому листі.
«Чи хочеш, маленький, пройтися зі мною?
Дівчатка мої будуть гратись з тобою;
Зведуть хороводи з тобою ці діви,
Гойдатимуть ніжно, співатимуть співи».
— О, батьку, мій батьку, ти бачиш, як манять,
Дівчатка від пана у темнім тумані?
— Так, сину, я бачу, не бійся, це тіні,
То верби старі, у пітьмі вони сірі.
«Ти милий для мене, люблю твою вроду;
Якщо сам не підеш, то викраду згодом».
— О, батьку, мій батьку, прощаюсь з тобою!
Вільшаний король вже завдав мені болю!
І батько жахається, мчить світ-заочі,
Дитину стискає, що вмерти не хоче,
До двору дістався крізь страх перед смертю —
Та в нього в обіймах дитя було мертве.
Йоганн Вольфганг фон Ґете
Переклад: Мирослав Манюк
24.04.2026
#переклад
103переглядів
