• У році,десь так ,2017-2018 у нас була соцмережа
    http://inrepublic.com/ і досить не погана, тільки шкода,що не довго.
    У році,десь так ,2017-2018 у нас була соцмережа http://inrepublic.com/ і досить не погана, тільки шкода,що не довго.
    INREPUBLIC.COM
    InRepublic
    Digital Indoor AD of Your City
    2
    3коментарів 1Kпереглядів 1 Поширень
  • Трохи пізнавального контенту вам в стрічку. Якщо, звісно, ви дійсно хотіли це знати. Бо майте на увазі, тепер ви будете сприймати мультфільми Disney по-іншому)

    #Коло_Кіно
    Трохи пізнавального контенту вам в стрічку. Якщо, звісно, ви дійсно хотіли це знати. Бо майте на увазі, тепер ви будете сприймати мультфільми Disney по-іншому) #Коло_Кіно
    FOCUS.UA
    Шизофренія та тривожність: якими розладами страждають персонажі мультфільмів Disney (відео)
    У кожного з персонажів є різні розлади психічного здоров'я.
    12
    1коментарів 2Kпереглядів
  • Як у науковій фантастиці багато хто вважає, що Жуль Верн є засновником жанру, а не Мері Шеллі. Так і у фізиці є трошки інший прикол: батьком атомної бомби вважається Роберт Оппенгеймер, але є маленький нюанс: Ліза Майнтнер першою розщепила атом, але не отримала Нобелівську премію. Більш детально про неї можна прочитати за посиланням 👇🏼

    #sci_fi_не_нудно
    Як у науковій фантастиці багато хто вважає, що Жуль Верн є засновником жанру, а не Мері Шеллі. Так і у фізиці є трошки інший прикол: батьком атомної бомби вважається Роберт Оппенгеймер, але є маленький нюанс: Ліза Майнтнер першою розщепила атом, але не отримала Нобелівську премію. Більш детально про неї можна прочитати за посиланням 👇🏼 #sci_fi_не_нудно
    LIFE.NV.UA
    Мати ядерної бомби. Історія Лізи Майтнер, яка першою розщепила атом, а Нобелівську премію віддали іншому вченому
    Австрійську вчену Елізу Майтнер, яку Альберт Ейнштейн називав німецькою мадам Кюрі, 49 разів номінували на Нобелівську премію з хімії та фізики, однак вона її так і не отримала.
    5
    1коментарів 1Kпереглядів
  • #new #ukrainian_music #що_послухати #для_настрою
    Піккардійська Терція - Гляньте, люди (колядка) (2024)
    https://www.youtube.com/watch?v=oiakxhz8qD0
    #new #ukrainian_music #що_послухати #для_настрою Піккардійська Терція - Гляньте, люди (колядка) (2024) https://www.youtube.com/watch?v=oiakxhz8qD0
    1
    1Kпереглядів
  • 8
    1Kпереглядів
  • Озеро Світязь – карстова водойма на території України. На сьогоднішній день вона вважається найбільшою в країні. Вода озера Світязь та природа цих казкових місць зробили його одним із семи чудес України.
    Існує легенда, що Полісся раніше було океаном, який висох. Замість нього залишилися невеликі озера. Найбільше з них – Світязь, що знаходиться на північному заході України. В океані мешкали кити. Залишився тільки один кит, і той перетворився в острів на цьому озері.
    Волинь у всій Європі відома саме завдяки Шацькому національному природному парку, де знаходиться цей унікальний водний об’єкт. Розповідь про цілющі властивості озера, його природну красу займе не одну годину. Адже його вода та береги зачарували багатьох діячів культури України та Європи.
    Більшість вчених сходяться в тому, що назва найглибшого озера України перекладається, як «Світлий». Це не дивно, адже вода настільки прозора, що навіть на глибинах можна побачити піщане дно. Проте вчені не можуть без суперечок. Люди науки не прийдуть до єдиної думки, з якої мови слід перекладати «Світязь». Одні вважають, що походження назви має балтійські коріння, інші, що скандинавські.
    Береги водойми різні між собою. Є піщані пляжі, де розташовано більшість туристичних баз, санаторіїв, кемпінгів і дитячих таборів. Частина берегів озера Світязь впритул оточена лісами. Але більшість вкрита килимом з лікарських трав та інших рослин.
    Озеро Світязь – карстова водойма на території України. На сьогоднішній день вона вважається найбільшою в країні. Вода озера Світязь та природа цих казкових місць зробили його одним із семи чудес України. Існує легенда, що Полісся раніше було океаном, який висох. Замість нього залишилися невеликі озера. Найбільше з них – Світязь, що знаходиться на північному заході України. В океані мешкали кити. Залишився тільки один кит, і той перетворився в острів на цьому озері. Волинь у всій Європі відома саме завдяки Шацькому національному природному парку, де знаходиться цей унікальний водний об’єкт. Розповідь про цілющі властивості озера, його природну красу займе не одну годину. Адже його вода та береги зачарували багатьох діячів культури України та Європи. Більшість вчених сходяться в тому, що назва найглибшого озера України перекладається, як «Світлий». Це не дивно, адже вода настільки прозора, що навіть на глибинах можна побачити піщане дно. Проте вчені не можуть без суперечок. Люди науки не прийдуть до єдиної думки, з якої мови слід перекладати «Світязь». Одні вважають, що походження назви має балтійські коріння, інші, що скандинавські. Береги водойми різні між собою. Є піщані пляжі, де розташовано більшість туристичних баз, санаторіїв, кемпінгів і дитячих таборів. Частина берегів озера Світязь впритул оточена лісами. Але більшість вкрита килимом з лікарських трав та інших рослин.
    6
    1Kпереглядів
  • Озеро Росохан — заповідне місце, розташоване на хребті Аршиця, що на Івано-Франківщині. Водойма та місцевість навколо неї отримали свій статус у 1972 році, заказник займає 4,7 га. Озеро живиться опадами, має видовжену форму, вода у ньому нереально чиста — можна побачити кожен камінчик, що є на дні. Розміри водойми можуть коливатися залежно від сезону — у рік, коли багато опадів, його довжина складає 70 м, ширина — 20 м, а глибина — до 4,5 м. Росохан має завальне походження, навколо нього ростуть зелені мохи, невисокі трави, щороку тут розростається фіалка двоквіткова.
    Не зважаючи на те, що урочище займає не так багато місця, тут достатньо різноманітний тваринний світ. Ви можете зустріти зайця, козулю, лисицю, оленів, диких свиней. Трапляються туристам гірські тритони і саламандри, ящірки, гадюка звичайна. Є тут і безліч птахів, серед яких можна зустріти хижого канюка, великого яструба, помилуватися снігурами, послухати незвичайний спів королика, вівчарика та кропивника.
    Будь-який куточок Карпат виглядає приголомшливо, проте Росохан все ж таки особливе. Воно знаходиться на висоті 1120 м і дістатись до нього набагато легше, ніж до інших карпатських озер. Завдяки розташуванню водойма не пересихає навіть влітку.
    Багато хто вважає, що фото, які можна знайти в інтернеті, оброблені у «Фотошопі», але озеро насправді має дуже чисту воду. В залежності від сезону вона може набути смарагдового відтінку, проте від цього водойма не виглядає гірше — вона ніби повністю зливається з навколишньою природою, стає її невід’ємною частиною.
    Існує думка, що Росохан з’явилося на місці падіння метеора.
    У озері не водиться риба. Було безліч спроб поселити тут різні види хребетних, проте ні одна з них не мала успіху. Люди шуткують, що для риби тут занадто чиста вода.
    Навіть у найспекотніший день температура води в озері досягає лише +11…15ОС, тож купатись тут можуть лише справжні відчайдухи або ж моржі.
    Якщо дивитись на озеро Росохан зблизька здається, що воно зовсім неглибоке — усьому виною висока прозорість води. Проте слід бути дуже обачним. Якщо рік видався багатим на дощі, глибина водойми може сягнути 4.5 м, і це відчувається майже одразу — достатньо ступити декілька кроків.
    Озеро Росохан — заповідне місце, розташоване на хребті Аршиця, що на Івано-Франківщині. Водойма та місцевість навколо неї отримали свій статус у 1972 році, заказник займає 4,7 га. Озеро живиться опадами, має видовжену форму, вода у ньому нереально чиста — можна побачити кожен камінчик, що є на дні. Розміри водойми можуть коливатися залежно від сезону — у рік, коли багато опадів, його довжина складає 70 м, ширина — 20 м, а глибина — до 4,5 м. Росохан має завальне походження, навколо нього ростуть зелені мохи, невисокі трави, щороку тут розростається фіалка двоквіткова. Не зважаючи на те, що урочище займає не так багато місця, тут достатньо різноманітний тваринний світ. Ви можете зустріти зайця, козулю, лисицю, оленів, диких свиней. Трапляються туристам гірські тритони і саламандри, ящірки, гадюка звичайна. Є тут і безліч птахів, серед яких можна зустріти хижого канюка, великого яструба, помилуватися снігурами, послухати незвичайний спів королика, вівчарика та кропивника. Будь-який куточок Карпат виглядає приголомшливо, проте Росохан все ж таки особливе. Воно знаходиться на висоті 1120 м і дістатись до нього набагато легше, ніж до інших карпатських озер. Завдяки розташуванню водойма не пересихає навіть влітку. Багато хто вважає, що фото, які можна знайти в інтернеті, оброблені у «Фотошопі», але озеро насправді має дуже чисту воду. В залежності від сезону вона може набути смарагдового відтінку, проте від цього водойма не виглядає гірше — вона ніби повністю зливається з навколишньою природою, стає її невід’ємною частиною. Існує думка, що Росохан з’явилося на місці падіння метеора. У озері не водиться риба. Було безліч спроб поселити тут різні види хребетних, проте ні одна з них не мала успіху. Люди шуткують, що для риби тут занадто чиста вода. Навіть у найспекотніший день температура води в озері досягає лише +11…15ОС, тож купатись тут можуть лише справжні відчайдухи або ж моржі. Якщо дивитись на озеро Росохан зблизька здається, що воно зовсім неглибоке — усьому виною висока прозорість води. Проте слід бути дуже обачним. Якщо рік видався багатим на дощі, глибина водойми може сягнути 4.5 м, і це відчувається майже одразу — достатньо ступити декілька кроків.
    5
    1Kпереглядів
  • Східними землями мальовничої вінничини біжить тоненька річка Гірський Тікич. На своєму шляху вона наповнюється водами, розширюється і, дзюркочучи порогами, омиває береги сіл і містечок.
    У 1920х роках біля селища Буки була збудована Буцька ГЕС, однією з гідротехнічних споруд якої є водоспад Вир висотою близько двох метрів. Він був утворений тут не випадково, адже саме в цій місцині Гірський Тікич перетинає скелястий масив протерозойських гранітів і заходить у Буцький каньйон. На 2,5 км річка потрапляє в обійми скелястих берегів граніту, в деяких місцях велетенські виступи досягають 30 метрів.
    Одна зі скель – Родіонова – заввишки 15 метрів і названа на честь видатного науковця-петрографа Сергія Родіонова. Але є іще одна версія походження назви.
    За місцевою легендою, в каньйоні славетні козаки зійшлися в запеклій битві з ляхами. Билися вони не на життя, а на смерть. Ляхи пообіцяли подарувати життя героям, якщо ті складуть зброю. Але наші воїни не могли втратити гідність і полягли в бою. Останнім живим лишився козак-музика Родіон. З косою в руках він відбивався від ляхів з останніх сил. Німіли руки і кров лилась із ран, та козак не здавався.
    Така хоробрість вразила польського короля і він вирішив подарувати герою життя. Родіон зневажливо відкинув його пропозицію і сказав: «Радше я помру як воїн, ніж буду жити з вашої милості!» Обурились ляхи від такої зухвалості, та з ще більшою жорстокістю накинулись на музику. Вбили підступні вороги воїна, заколовши його в спину, а серце вирвали та в річку кинули. «Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені!» – сказав ватажок завойовників.
    Та не так склалося, як йому бажалося. На ранок жителі побачили щось дивне на хвилях річки. Війнув вітерець і залунали ноти сумні. І чим дужче вітер віяв, тим гучніше лунала мелодія, і сповнена вона була дощами і грозами, степами і ріками, неба блакиттю і сонця промінням. То лунало серце козаче. На цю чарівну мелодію прийшов старий запорожець та зі зброї козацької зібрав інструмент незвичний, а серце Родіона стало його струнами. Так з’явилася бандура, а бандуристи стали невід’ємною частиною військових походів, щоб прославляти їх хоробрість і звитягу.
    З 1975 року територія Буцького каньйону є державною комплексною природною памяткою місцевого значення. Для цієї місцевості такий ландшафт не є типовим, тому він так манить до себе людей. На скелях каньйону практикуються альпіністи, а порогами річки сплавляються на байдарках.
    Містичність та неймовірна краса Буцького коньйону зачаровують з першого погляду. Загадковості цій місцині додають залишки велетенських брил граніту. На думку вчених, вони є рукотворними і це дає привід порівнювати їх із відомим Стоунхенджем.
    Східними землями мальовничої вінничини біжить тоненька річка Гірський Тікич. На своєму шляху вона наповнюється водами, розширюється і, дзюркочучи порогами, омиває береги сіл і містечок. У 1920х роках біля селища Буки була збудована Буцька ГЕС, однією з гідротехнічних споруд якої є водоспад Вир висотою близько двох метрів. Він був утворений тут не випадково, адже саме в цій місцині Гірський Тікич перетинає скелястий масив протерозойських гранітів і заходить у Буцький каньйон. На 2,5 км річка потрапляє в обійми скелястих берегів граніту, в деяких місцях велетенські виступи досягають 30 метрів. Одна зі скель – Родіонова – заввишки 15 метрів і названа на честь видатного науковця-петрографа Сергія Родіонова. Але є іще одна версія походження назви. За місцевою легендою, в каньйоні славетні козаки зійшлися в запеклій битві з ляхами. Билися вони не на життя, а на смерть. Ляхи пообіцяли подарувати життя героям, якщо ті складуть зброю. Але наші воїни не могли втратити гідність і полягли в бою. Останнім живим лишився козак-музика Родіон. З косою в руках він відбивався від ляхів з останніх сил. Німіли руки і кров лилась із ран, та козак не здавався. Така хоробрість вразила польського короля і він вирішив подарувати герою життя. Родіон зневажливо відкинув його пропозицію і сказав: «Радше я помру як воїн, ніж буду жити з вашої милості!» Обурились ляхи від такої зухвалості, та з ще більшою жорстокістю накинулись на музику. Вбили підступні вороги воїна, заколовши його в спину, а серце вирвали та в річку кинули. «Кінець цій землі і цьому бунтівному роду-племені!» – сказав ватажок завойовників. Та не так склалося, як йому бажалося. На ранок жителі побачили щось дивне на хвилях річки. Війнув вітерець і залунали ноти сумні. І чим дужче вітер віяв, тим гучніше лунала мелодія, і сповнена вона була дощами і грозами, степами і ріками, неба блакиттю і сонця промінням. То лунало серце козаче. На цю чарівну мелодію прийшов старий запорожець та зі зброї козацької зібрав інструмент незвичний, а серце Родіона стало його струнами. Так з’явилася бандура, а бандуристи стали невід’ємною частиною військових походів, щоб прославляти їх хоробрість і звитягу. З 1975 року територія Буцького каньйону є державною комплексною природною памяткою місцевого значення. Для цієї місцевості такий ландшафт не є типовим, тому він так манить до себе людей. На скелях каньйону практикуються альпіністи, а порогами річки сплавляються на байдарках. Містичність та неймовірна краса Буцького коньйону зачаровують з першого погляду. Загадковості цій місцині додають залишки велетенських брил граніту. На думку вчених, вони є рукотворними і це дає привід порівнювати їх із відомим Стоунхенджем.
    5
    1Kпереглядів
  • 4
    643переглядів